Соціальна політика Євросоюзу

 

Формування, становлення  і розвиток європейської соціальної ідеї відбувалося на всіх етапах діяльності ЄС. Сьогодні європейська соціальна  ідея, поряд з економічною та зовнішньою політикою, отримала визнання і трансформувалася у самостійний напрям діяльності як всередині ЄС, так і за його союзними рамками. Програмні документи  ЄС проголошують основоположний принцип  підпорядкування економічної інтеграції ключовим інтересам підвищення життєвого  рівня громадян ЄС.

Зміст європейської соціальної політики формується на основі базових  гуманістичних цінностей, що знайшли  відображення у відповідних спеціальних  документах: в Угоді про соціальну  політику і в Протоколі, прийнятих в Маастрихті, що є Додатком до Договору про створення Європейського Союзу. Перспективи і конкретні завдання соціальної політики ЄС були намічені в Зеленій книзі «Європейська соціальна політика: роздуми для Союзу» і двох Білих книгах, які містять стратегічні документи Європейської комісії, що визначають план дій в конкретних сферах. У змісті Білих книг чітко проглядаються тенденції подальшого розвитку законодавства ЄС. Зелені книги – дискусійні матеріали ЄС, які служать відкритою трибуною для широкого загальноєвропейського обговорення найважливіших питань його діяльності. Соціальну політику як один з ключових напрямків діяльності Європейського Союзу визнав Амстердамський саміт.

Інтеграційна стратегія  ЄС, частину якої становить його соціальна доктрина, визначає принципи розробки та здійснення соціальної політики, найважливішими з яких є:

• збереження досягнутих соціальних стандартів (визнане неприпустимим  отримання переваг у конкурентній боротьбі за рахунок зниження соціальних стандартів);

• гуманістична основа соціальної політики (пріоритетна підтримка  найбільш вразливих соціальних груп населення);

• компенсація несприятливих  наслідків об'єднавчих дій ЄС (приймаються  спеціальні програми в інтересах  соціальних груп, які стикаються з  необхідністю зміни професії, місця  проживання або роботи в ході реалізації інтеграційних заходів);

• соціальна та економічна конвергенція (скорочення розриву в  рівнях економічного і соціального  розвитку різних країн; забезпечення переважного  розвитку відстаючим);

• встановлення мінімальних  соціальних стандартів (держави-члени  союзу зобов'язуються не опускати ступінь  соціального захисту нижче встановлених ЄС соціальних стандартів);

• поділ фінансової відповідальності за діяльність підприємств між адміністрацією та працівниками (участь трудящих у  розподілі фінансових результатів  діяльності підприємств);

• право на поліпшення виробничого  середовища, охорону здоров'я та забезпечення безпеки на робочих  місцях (право на інформацію про  виробничі ризики, на поліпшення умов життя і навколишнього середовища);

• ліквідація перешкод для  функціонування єдиного ринку праці (підвищення географічної та професійної  мобільності робочої сили в межах  ЄС за допомогою вільного її переміщення  передбачає створення універсальної  системи соціального забезпечення, а також зміцнення взаємодії  у сфері підготовки кваліфікованих кадрів);

• підтримка правових норм, вироблених міжнародними організаціями, що діють у соціальній області3.

Соціальна стратегія Євросоюзу  здійснюється за допомогою розгалуженої структури інститутів: Європейським соціальним фондом, шістьма постійними комітетами за напрямками соціальної політики, тристороннім Комітетом по соціальному діалогу та ін.. При цьому кожен інститут діє в межах компетенції, визначеної основними договорами. Основна функція інститутів полягає як у координації та гармонізації соціальної політики держав-членів союзу, так і у використанні і перерозподілі матеріальних ресурсів.

Комітет по зайнятості та спеціалізовані профільні комітети ЄС займаються проблемами вільного переміщення працівників в рамках ЄС, соціального захисту робітників-мігрантів, професійного навчання, створення умов гідного і безпечної праці, гігієни та охорони здоров'я на робочих місцях, рівноправності чоловіків і жінок на ринку праці.

У рамках Комісії ЄС питаннями  соціальної політики займається Генеральний директорат «Зайнятість, промислові відносини і соціальні питання». Організуючу і інформаційну роль відіграють видання Європейської комісії, мають загальну назву «EMPLOYMENT & SOCIAL AFFAIRS» і виходять під рубриками:

• «Зайнятість і ринок  праці», «Зайнятість і Європейський соціальний фонд» («Employment & Labour Market», «Employment & European Social Fund»);

• «Трудові відносини та зміни в промисловості», «Соціальний  діалог та соціальні права» («Industrial Relations & Industrial Change»);

• «Соціальний захист та соціальне дію», «Соціальна безпека  та соціальна інтеграція» («Social protection & Social Action», «Social Security & Social Integration»);

• «Рівність між чоловіком  і жінкою», «Рівні можливості», «Рівні можливості та сімейна політика» («Equality Between Women and Men», «Equal Opportunities», «Equal Opportunities & Family Policy»);

• «Громадське здоров'я» («Public Health»).

Європейський комісаріат з питань зайнятості та соціального  забезпечення ефективно діє в  напрямку побудови соціального простору в Європейському Союзі. «Система взаємного інформування з питань соціальної захищеності в Європейському  Союзі» (MISSOC) в концентрованому вигляді  надає необхідні відомості установам  Європейської комісії, органам влади  країн ЄС, а також усім особам та організаціям, зацікавленим у вдосконаленні системи соціального захисту населення. Суттєву допомогу Комісії ЄС у розробці соціальної політики надає Економічний і соціальний комітет – консультативний орган, щорічно представляє більше 120 висновків. У Комітеті представлені профспілки, підприємці, об'єднання промисловців, підприємців і аграріїв та інші галузеві інтереси. Офіційними виданнями Комітету є «Думки» («Opinion») і «Бюлетень» («Bulletin»).

Діючі в ЄС численні допоміжні  спеціалізовані структури в галузі соціальної політики (Європейський центр  розвитку професійної підготовки «CODEFOR», Фонд поліпшення умов життя і праці, Європейське агентство з безпеки  і охорони здоров'я на робочому місці, Європейський моніторинговий центр  з наркотиків і наркоманії, різні  управлінські та консультативні комітети і комітети з регламентації) в  певній мірі є науковими центрами, що співпрацюють і з інститутами  ЄС, і державами-членами. Регулярно  скликається Форум з соціальної політики із запрошенням представників  всіх соціальних сил Європи. В офіційних  виданнях Європейського фонду. присвячених  поліпшенню умов життя і праці, розглядаються  наступні теми:

• запобігання расизму  на робочому місці;

• запобігання прогулів на роботі;

• інтеграція інвалідів  у суспільство та трудове життя;

• право людей похилого віку на роботу;

• поліпшення умов праці, запобігання  стресу на роботі;

• роль служб соціального  забезпечення в життя людей;

• політика у сфері безпеки  здоров'я;

• сталий розвиток міст.

Практикою ЄС стало проведення конференцій, семінарів, організація  європейських «круглих столів» та інших  форм дискусій з соціальних питань.

Фінансову базу соціальної політики ЄС забезпечують створені в  різні роки Структурні фонди Євросоюзу  – Європейський соціальний фонд (ЄСФ), Європейський фонд регіонального розвитку (ЄФРР), Європейський фонд керування та гарантій сільського господарства (ФЕОГА), Фінансовий інструмент орієнтації рибальства (Фіоре) і Фонд згуртування (ФС). Фінансові ресурси Структурних фондів постійно збільшуються. Всі витрати на Структурні фонди сьогодні становлять 36,8% всіх витрат ЄС. У зв'язку з розширенням ЄС планується значне збільшення фінансових коштів Фонду згуртування, покликаного сприяти ліквідації відставання держав-членів в різних областях економіки і соціальної сфери. Депутати Європарламенту, позитивно оцінили діяльність Структурних фондів, найважливішим напрямком визнали регіональне. На розвиток цього напряму виділяється 85% фінансових ресурсів Структурних фондів. Близько 8% ресурсів спрямовується на вирішення іншого за важливістю комплексу завдань –допомоги молоді та довгостроковим безробітним для реінтеграції їх у ринок праці, щоб уникнути соціального відторгнення.

Значна частина фінансових коштів Структурних фондів (близько 9%) призначається для підтримки  ініціативних програм ЄС, що виявляють  собою важливий елемент діяльності Євросоюзу в соціальній сфері. Одне перерахування спеціалізованих  програм, що реалізовуються в даний  час, свідчить про послідовне підході  керівних органів ЄС до втілення в  життя своїх соціальних установок. Так, програма «EMPLOYMENT» покликана  сприяти професійній інтеграції молоді, жінок, інвалідів, людей похилого віку, маргіналів. В рамках даної  програми, націленої на вирішення  проблем зайнятості та розвитку людських ресурсів, діють підпрограми:

• «NOW» – забезпечення рівних можливостей на ринку праці;

• «YOUTH START» – професійне навчання та працевлаштування молоді до 20 років (комплексний підхід до вирішення проблеми молодого спеціаліста передбачає розвиток тенденції до постійного співробітництва підприємств і навчальних закладів на основі принципу корпоративного університету);

• «GORIZONT» – підтримка на ринку праці найбільш уразливих груп населення (інвалідів та ін.);

• «ADAPT» і «ADAPT BIS» – професійна адаптація робочої сили до змін промислових технологій і мінливих умов виробництва;

• «HELIOS» – адаптація та соціальна інтеграція інвалідів, усунення дискримінації при їх працевлаштуванні. Програма також забезпечує широкий обмін досвідом по їх соціальній інтеграції.

• OJ 2002 L 10/1 – програма дій Співтовариства щодо посилення співпраці між державами-членами в боротьбі з знедоленістю, заснована рішенням Європарламенту та Ради. Прийняття даної програми було продиктовано і принциповими положеннями Хартії Європейського Союзу про основні права, і ідеєю модернізації систем соціального захисту держав-членів в рамках соціальної політики ЄС, озвученої на різних самітах Європейської Ради останніх років.

Всі рішення в сфері  соціальної політики в Євросоюзі  приймаються на основі ретельно відібраної й об'єктивної соціально-економічної  інформації. До здійснення конкретних соціально-економічних заходів діють  спеціалізовані інформаційні програми «EURES», «TESS», «PETRA», «SAFE», що забезпечують пошук та аналіз матеріалів, чисельних  даних, які найкращим чином характеризують дійсний стан в області, порушуваної  якої соціальної програмою. З 1994 р. на основі єдиного інформаційного потоку функціонує Європейська служба зайнятості (діюча  в європейському масштабі агентство  з працевлаштування). Дана служба об'єднана з національними центрами зайнятості в єдину мережу з виходами на інші країни та міжнародні організації.

Працівники ЄС володіють  рівним ступенем соціального захисту незалежно від статусу підприємства. Протягом останніх п'яти років ХХ ст. і першого десятиліття XXI в. в рамках Євросоюзу реалізовувалося більше п'яти тисяч транснаціональних проектів по підтримці різних нововведень в ключових областях зайнятості та професійної підготовки. Ідеї, що пролунали на самітах спочатку в Люксембурзі, а потім в Кардіффі, націлили держави ЄС на 20% розширення масштабів перенавчання безробітних. Це означає подвійне збільшення числа людей, здатних зайняти місце до армії праці, а не залежати від допомоги держави.

При підготовці до поточного  бюджетного періоду Єврокомісією підготовлений  ряд пропозицій щодо вдосконалення  роботи Структурних фондів ЄС в рамках об'єднаної Європи з урахуванням  інтересів як 15 старих, так і 12 нових  держав-членів. У відповідності з  цими пропозиціями розробка конкретних програм здійснюється тепер на базі окремих фондів на відміну від  діючих перш мультіфондових програм. Сукупний бюджет Структурних фондів ЄС – Фонду регіонального розвитку (ERDF), Європейського соціального фонду (ESF), Фонду згуртування (CF) періоду 2007-2013 рр.. становить 336,2 млрд. євро. При цьому управління фінансами кожного фонду на регіональному чи національному рівнях відбувається за пріоритетами:

• 78,54% загального бюджету  виділяється на згладжування нерівностей  між країнами і регіонами, так  як сьогодні 123000000 чоловік (27% від загального населення ЄС) проживають у регіонах, де ВВП на душу населення нижче 75% від середнього по ЄС;

• 17,22% коштів спрямовується  на підвищення конкурентоспроможності та робочої зайнятості (для досягнення середнього рівня зайнятості в 12 державах – нових членах, порівнянного з показниками 15 держав – старих членів, створюється 4 мільйона робочих місць).

Особливу роль в розвинутій та ефективній соціальній структурі  ЄС відіграє політика соціального партнерства та діалога. Будучи значно просунутій на національному рівні окремих держав (Німеччина, Австрія, Франція, Швеція), вона послідовно й успішно впроваджується в наднаціональні структури. Сьогодні соціальний діалог розглядається як основний елемент європейської соціальної моделі і ключовий інструмент підвищення ефективності управління в ЄС. Правовою базою соціального діалогу є статті 138 і 139 Договору про ЄС, що декларують обов'язок ЄС сприяти діалогу соціальних партнерів. Стаття 139 передбачає можливість завершення діалогу між соціальними партнерами колективними переговорами та укладенням угод. Організаціями соціального партнерства на рівні Євросоюзу є:

• Європейська Конфедерація профспілок (ETUC);

• Союз конфедерацій промисловців та підприємців (UNICE) \ Європейська Асоціація  підприємств малого та середнього бізнесу (UEAPME);

• Європейський Центр працівників  державних підприємств (СЕЕР).

Європейські профспілкові організації, діяльність яких з 1973 р. координується Європейською Конфедерацією профспілок (European Trade Union Confederation – ETUC), зосереджують свої зусилля на забезпеченні представництва інтересів працівників і належної уваги з боку Європейського Союзу до питань, що стосуються безробіття, соціального відчуження, соціального діалогу та прав працівників. Постійно розширюється сферою інтересів ETUC є укладення галузевих і міжгалузевих угод між профспілками і роботодавцями допомогою соціального діалогу на європейському рівні. Сьогодні членами ETUC є 74 національних профспілкових об'єднання з 34 країн і 10 європейських галузевих федерацій, що об'єднують 60 млн. членів. На галузеві федерації, що формуються окремими профспілками, що входять до складу профспілкових центрів – членів ETUC, покладаються такі функції:

• укладання галузевих  угод з організаціями роботодавців;

• формування Європейських робочих рад;

• участь в укладанні  угод між ETUC і європейськими об'єднаннями  роботодавців;