Соціальне обслуговування людей похилого віку в США та позитивний досвід його використання в Україні

Після реалізації пілотних програм талонів на харчування в 1940-60-х роках у 1964 році було прийнято «Закон про талони на харчування». Протягом наступних десятиріч правила програми неодноразово переглядалися. Після прийняття закону чисельність одержувачів талонів на харчування спочатку стрімко зростала, наприкінці 1990-х років скоротилася (через зміни, пов’язані з прийняттям «Закону про персональну відповідальність і можливості працевлаштування та скорочення безробіття», а в останні роки знову збільшилася. Станом на вересень 2008 року вона дорівнювала 31,5 млн. осіб (10,3% загальної чисельності населення США), що є найвищим показником за період з 1962 року. У жовтні 2008 року програму талонів на харчування було перейменовано в програму допомоги на додаткове харчування. Упродовж усього часу існування програми випускалися паперові талони номінальною вартістю 1, 5 і 10 доларів, які одержувачі допомоги використовували для оплати фасованих продуктів харчування незалежно від їхньої споживчої цінності. У кінці 1990-х років на зміну паперовим талонам прийшли спеціалізовані дебетні картки, які є частиною системи електронних розрахунків (ЕВТ) і виготовляються приватними виробниками. У багатьох штатах система електронних розрахунків використовується й в інших державних програмах соціальної допомоги.

Прибічники програми стверджують, що участь у програмі допомоги на додаткове харчування допомагає колишнім одержувачам талонів на харчування не опинитися за межею бідності і не звертатися за призначенням соціальної допомоги.

 

4. Пільгові програми та соціальне страхування

 

Існують і інші способи  надання людям допомоги з боку федерального уряду та урядів штатів:

Пільги ветеранам - колишнім військовослужбовцям надається дешеве або повністю оплачений обслуговування у спеціальних госпіталях для ветеранів. Ветерани, які отримали поранення і каліцтва на службі країні в збройних силах, забезпечуються також пенсією і безкоштовною медичною допомогою.

Існують і багато інших  програм державної допомоги нужденним. Самою великою, як і раніше залишається  програма соціального забезпечення Сошіал сек'юріті. Фінансується вона за рахунок оподаткування всіх працюючих американців. Практично у кожного трудящого американця віднімається сім відсотків заробітку (за даними на 1985 рік) на забезпечення програми соціального страхування. Витрачаються ці кошти різними шляхами:

1. Після досягнення пенсійного віку - не раніше 62 років - людина може залишити роботу і отримати щомісячну пенсію по соціальному страхуванню. (Однак у більшості випадків американці не виходять на пенсію раніше 65 років.)

Літнім американцям (старше 65 років) надається сприяння в медичному обслуговуванні та госпіталізації в рамках федеральної програми Медікер. Хоча повністю витрати на лікування ця програма не покриває, допомогу вона, тим не менше, надає значну. У середньому вона оплачує близько 74 відсотків витрат на госпіталізацію і близько 55 відсотків лікарських гонорарів.

 

5. Медікейд

 

Медікейд є програмою  соціальної допомоги, право на яку  визначається за ступенем нужденності заявника. Програма фінансується з федерального бюджету і бюджетів штатів, а функції адміністративного управління виконуються уповноваженими органами штатів. Допомога за програмою Медікейд призначається малозабезпеченим батькам, дітям, громадянам похилого віку та інвалідам.

Право на одержання допомоги визначається, виходячи з рівня доходу. При цьому малозабезпеченість є необхідною, але недостатньою умовою призначення допомоги. Правила призначення допомоги суттєво різняться за штатами, але кілька основних положень є однаковими для всіх штатів. Існує кілька категорій осіб, які мають право на одержання допомоги, і для кожної категорії встановлено кілька критеріїв права на одержання допомоги на додачу до розміру доходу.

Щоб одержати допомогу, заявник  має задовольняти щонайменше одну з  вимог щодо віку, наявності вагітності, інвалідності, відсутності зору, наявність громадянства США чи законних підстав на проживання на території США.

6. Добровільна допомога і благодійність

Крім допомоги, що надається  в рамках державної системи соціального  забезпечення, що фінансується за рахунок  податкових коштів і керованої федеральними та місцевими органами влади, американець у скрутну хвилину може розраховувати на сприяння широкого кола приватних філантропів і добровільних благодійних організацій. Ряд організацій подібного роду користується підтримкою підприємців і промисловців. Три з багатьох великих благодійних організацій, що фінансуються великим бізнесом - фонд Карнегі, фонд Форда і фонд Рокфеллера, - вклали десятки мільйонів доларів на програми підготовки педагогів, зміцнення бази бібліотек, розвитку біомедичних досліджень, суспільних наук і поліпшення адміністративних служб. За останні 25 років американські компанії вклали в розвиток суспільного добробуту 50 мільярдів доларів.

У більш скромних масштабах 55 відсотків усіх дорослих американців  беруть участь у тих чи інших формах добровільної благодійності, щорічно  віддаючи суспільним справам 84 млрд годин. Також кожен американець у середньому жертвує на благодійні цілі 1,8 відсотка свого бюджету. Ці засоби допомагають утримувати приватні коледжі, університети, лікарні, дитячі притулки, будинки для сліпих та людей похилого віку, а також допомагають фінансувати діяльність таких активних міжнародних організацій, як Червоний Хрест. І організації, і окремі особи можуть реєструвати суми своїх витрат на благодійність і компенсувати певний відсоток з них за рахунок федерального уряду.

Нужденні сім'ї з  дітьми, і перш за все сім'ї з  одним працюючим батьком, є основними одержувачами соціальної допомоги поряд з пенсіонерами та інвалідами. Багато хто з них включені одночасно в кілька соціальних програм, що, однак, не завжди дозволяє їм вирватися з бідності. Крім того, залишається ще значна частина малозабезпечених сімей, які не підпадають під дію цих програм, - це повні сім'ї з дітьми, в яких батьки мають низькі доходи. Таким чином, незважаючи на велику кількість програм, різними видами соціальної підтримки охоплена лише частина американських сімей.

 

 Виїзні перевірки

 

У штаті відділу розслідувань є приблизно 110 інспекторів, які проводять  виїзні перевірки справ одержувачів соціальної допомоги, як відкритих, так і закритих, на основі повідомлень районних служб зайнятості, операторів гарячих ліній, результати комп’ютерного звірення даних про заробітну плату і вартість активів, безпосередніх телефонних повідомлень громадян і повідомлень державних установ і приватних організацій.

 

 

 

 

 

ВИСНОВОК

 

Важливою рисою системи соціального захисту населення США є децентралізація. Це виявляється у наявності та її реалізації різних соціальних програм різних рівнях: федеральному, штату, місцевому. Переваги даної системи у тому, що вона дозволяє цілком і оперативно реалізувати соціальні потреби людей практично у кожному регіоні країни.

Особливу увагу приділяють житловому та побутовому обслуговуванню літніх і інвалідів. І це цілком зрозуміло. Як свідчать дослідження американських учених, майже четверту частину із 1 млн. американців у віці 65 років і більше складають немічні. Практикуються доставка додому обідів, купання у ванні, миття, стрижка, прання, зміна білизни, транспортні послуги, гімнастика з допомогою інструктора, помешкання і благоустрій квартир, організація культурних заходів і дозвілля тощо.

Такі види допомоги можна  запровадити в Україні. Це потребує розробки програм допомоги людям  похилого віку, більш чуткого плану  фінансування та залучення державних органів до реалізації даних програм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список літератури

 

1. Р. В. Корнюшина - Зарубежный опыт социальной работы (Издательство Дальневосточного университета 2004)
2. О.В. Васюк – Організація змісту професійної підготовки фахівців із соціальної роботи в США
3. Кубіцький С. О. Історія соціальної роботи у зарубіжних країнах : навч. посіб. / С. О. Кубіцький. К. : ДАКККіМ, 2009. – 226 с
4. Мигович І. І. Соціальна робота / І. І. Мигович. Ужгород: Поличка Карпатського краю, 1997. – 185 с.
5. Социальная работа и подготовка социальных работников в Великобритании, Канаде, США : учеб.- метод. пособ. / отв. ред. И.А. Зимняя. – М. : [б.и.], 1992. 198 с.
6. Целых М. П. Социальная работа за рубежом: Соединенные Штаты Америки : учеб. пос. для студ. высш. учеб. заведений /Марина Петровна Целых. – М. : Изд. центр «Академія», 2007. – 128 с.
7. Я. Ширмер – Соціальна допомога в США
8. В.М. Батий – Социальные проблемы управления системой медико-социального обслуживания пожилых людей в России и США (Томский государственный университет, Томск, Россия)
9. Основы соціальної медицини: Учбово-методичний посібник /Під ред. А.В. Мартыненко. - М.: Соціум, 1998.
10. Холостова Е.И. Социальная работа с пожилыми людьми: Учебное пособие Е.И. Холостова – М.: Издательско-торговая корпорация «Дашков и КО», 2002