Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Сентября 2013 в 16:14, реферат
В умовах трансформації економіки України – переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.
Вступ
Розділ І. Соціальна політика держави.
Державне регулювання соціальних процесів
Моделі соціальної політики держави
Розділ ІІ. Соціальна політика та соціальний захист населення в Україні
2.1. Модель соціальної політики в Україні
2.2. Система соціального захисту населення в Україні
Розділ ІІІ. Аналіз соціальної сфери в Україні
3.1. Огляд соціально – демографічної ситуації в Україні
3.2. Аналіз ситуації з соціальним захистом населення в Україні
Висновки
Список використаної літератури
Соціальний захист населення в Україні
Зміст :
Вступ
Розділ І. Соціальна політика держави.
Державне регулювання соціальних процесів
Моделі соціальної політики держави
Розділ ІІ. Соціальна політика та соціальний захист населення в Україні
2.1. Модель соціальної політики в Україні
2.2. Система соціального захисту населення в Україні
Розділ ІІІ. Аналіз соціальної сфери в Україні
3.1. Огляд соціально – демографічної ситуації в Україні
3.2. Аналіз ситуації
з соціальним захистом
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
В умовах трансформації економіки України – переходу від командно-адміністративної до ринкової економіки, від державної власності до приватної, розвитку конкуренції й підприємництва, гостро постала проблема соціального захисту населення. Створення ринкової економіки супроводжується стрімким розшаруванням суспільства за матеріальним, соціальним статусами. Перед державою постала проблема забезпечення і підтримки малозабезпечених прошарків населення.
Актуальність даної теми в тому, що однією з функцій держави є недопущення зростання соціальної напруги з приводу майнової нерівності, передбачення й фінансування негативних проявів ринку для громадян (безробіття, втрата працездатності), створення ефективної пенсійної системи.
Розділ І. Соціальна політика держави.
Державне регулювання соціальних процесів
Вирішення проблем, пов'язаних із функціонуванням соціальної сфери, є прерогативою держави як у сталій, так і в трансформаційній економіці.
→ Соціальна сфера — підсистема національної економіки, тобто явища, процеси, види діяльності та об'єкти, які пов'язані з забезпеченням життєдіяльності суспільства, людини, задоволенням їхніх потреб, інтересів.
→ Соціальна політика:
— діяльність держави
щодо створення та регулювання соціально-економіч
система правових, організаційних, регулятивно-контрольних заходів держави з метою узгодження цілей соціального характеру із цілями економічного зростання.
це соціально-економічні заходи держави, підприємств, місцевих органів влади, які спрямовані на захист населення від безробіття, інфляції, знеціненя трудових заощаджень.
→ Державне регулювання соціальних процесів — вплив органів державної влади за допомогою різноманітних засобів (форм, методів та інструментів) на розвиток соціальних відносин, умови життя та праці населення країни.
Мал.1.1 Об’єкти соціальної політики
Соціальна політика держави включає:
— регулювання соціальних відносин у суспільстві, регламентацію умов взаємодії суб'єктів економіки в соціальній сфері (в тому числі між роботодавцями і найманою робочою силою);
— вирішення проблеми безробіття та забезпечення ефективної зайнятості;
— розподіл і перерозподіл доходів населення;
— формування стимулів до високопродуктивної суспільної праці й надання соціальних гарантій економічно активній частині населення;
— створення системи соціального захисту населення;
— забезпечення розвитку елементів соціальної інфраструктури (закладів освіти, охорони здоров'я, науки, культури, спорту, житлово-комунального господарства і т. ін.);
— захист навколишнього середовища тощо. Системотворчий характер соціальної політики обумовлюється тим, що соціальна політика виступає елементом:
— життєздатності суспільства;
— стабілізації та розвитку суспільства;
консолідації суспільства.
Мал. 1.2. Завдання соціальної політики
1.2. Моделі соціальної політики держави
→ Модель розвитку соціальної сфери і соціального захисту в адміністративно-командній економіці — превалювання ідеї вторинності соціальної сфери щодо виробництва; жорсткий контроль державою соціальних відносин; зрівняльний принцип розподілу (егалітаризм), низький рівень доходів; визнання зарплати, отриманої на державних підприємствах, їх основним джерелом; заохочення колективних форм споживання, у тому числі в "натуральному вираженні" (надання безоплатного житла, відпочинку, соціальних послуг тощо), на шкоду більш ринковим грошовим трансфертам; незацікавленість в особистих збереженнях та інвестуванні.
→ Американська модель соціальної політики — найбільш лібералізований варіант, який базується на принципі відокремлення соціального захисту від вільного ринку й обмеженні захисту лише тих, хто не має інших доходів, крім соціальних виплат. При цьому забезпечується досить високий рівень і якість життя основної частини населення.
→ Шведська модель (Швеція, Норвегія, Фінляндія та інші країни) — найбільш соціалізована модель, тобто економіка найбільшою мірою працює на задоволення потреб членів суспільства. Вона відзначається надзвичайно високою часткою ВВП, яка розподіляється через бюджет (понад 50%), акумулюванням у руках держави значних фінансових ресурсів, домінуванням ідеї рівності та солідарності у здійсненні соціальної політики, активною упереджувальною політикою, профілактичними заходами у сфері зайнятості, жорсткою політикою доходів, високим рівнем соціального захисту населення, що забезпечується в основному за державні кошти. Тут соціальна політика тісно пов'язана з державним регулюванням економіки, яке має чітко виражену соціальну спрямованість, тобто соціальна політика виступає як мета економічної діяльності держави.
→ Німецька модель (ФРН, Франція, Австрія) характеризується високими обсягами ВВП, що перерозподіляється через державний бюджет (близько 50%), створенням розвиненої системи соціального захисту на основі залучення коштів держави та підприємців.
→ Японська модель соціальної політики передбачає проведення політики вирівнювання доходів, особливу політику використання робочої сили (система довічного найму з певними сучасними модифікаціями), домінування психології колективізму, солідарності в доходах, досягнення консенсусу між різними суб'єктами у вирішенні соціально-економічних проблем, виділення питань підвищення життєвого рівня населення в ранг національних пріоритетів.
→ Англосаксонська модель (Велика Британія, Ірландія, Канада) виступає як проміжна між лібералізованою американською і соціальне орієнованою шведською та німецькою моделями. Для неї характерним є активніше, ніж для першої моделі, регулювання соціальних процесів з боку держави, проте нижчий, ніж в останніх двох моделях, рівень оподаткування і перерозподіл ВВП через держбюджет (не більше 40%). Крім того, має місце приблизно рівний розподіл витрат на соціальне забезпечення між державою та приватним сектором, пасивна державна політика на ринку праці.
Розділ ІІ. Соціальна політика та соціальний захист населення в Україні
2.1. Модель соціальної політики в Україні
Модель соціальної політики Української держави має представляти собою симбіоз лібералізму та соціальної орієнтації. Перший дає можливість в умовах відсутності достатніх фінансових коштів у держави створити умови для самореалізації і самозабезпечення економічних суб'єктів. Друга складова передбачає формування раціональної системи соціального захисту населення.
В умовах соціально-ринкової
трансформації держава має
→ Соціальні амортизатори — це механізми соціального захисту.
Мал. 2.1. Призначення соціальних амортизаторів
Підвищення ролі соціальних амортизаторів має місце на етапах:
— системної, соціально-економічної трансформації;
— структурної перебудови;
— виходу на новий щабель економічного розвитку;
— переходу до нового рівня цивілізації.
Мал. 2.2. Етапи формування та реалізації соціальної політики
Цілі соціальної політики перехідного періоду
Стратегічного характеру:
— наповнення реформ соціальним змістом;
— розвиток демократії, забезпечення прав і свобод, формування громадянського суспільства;
— активізація соціальної ролі держави, відпрацювання механізму взаємодії держави і суспільства в соціальній сфері;
— забезпечення гідних і безпечних умов життя та праці, зростання добробуту громадян;
— створення кожній людині можливостей реалізувати її здібності, одержувати доход відповідно до результатів праці, компетентності, таланту;
— стимулювання мотивації до трудової та підприємницької діяльності, становлення середнього класу;
— забезпечення відтворення населення, оптимізація ситуації на ринку праці;
— гармонізація відносин
між різними соціальними
— формування ефективної системи соціального захисту населення;
— реформування пенсійної системи;
— розвиток соціальної інфраструктури, створення умов для виховання, освіти, духовного розвитку дітей, молоді;
зміцнення сім'ї, підвищення її ролі у суспільстві.
Поточного характеру:
— погашення заборгованості з заробітної плати та соціальних виплат;
— забезпечення прожиткового мінімуму;
— боротьба з бідністю, надання адресної допомоги;
— захист громадян від інфляції за допомогою своєчасної індексації доходів;
— обмеження безробіття та стимулювання зайнятості населення;
— створення екологічно та соціальне безпечних умов життя;
запобігання соціальній деградації тощо.
Мал. 2.3. Суб’єкти соціальної політики України
Методи впливу держави на розвиток соціальної сфери:
— правове забезпечення соціального захисту населення, прийняття відповідних законодавчих та нормативних актів;
— прямі державні витрати із бюджетів різних рівнів на фінансування соціальної сфери (розвиток освіти, науки, медичне обслуговування, охорона навколишнього середовища тощо);
— соціальні трансферти у вигляді різного роду соціальних субсидій;
— впровадження ефективної прогресивної системи оподаткування індивідуальних грошових доходів населення;
— прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці; створення мережі центрів служб зайнятості й бірж праці;
— встановлення соціальних і екологічних нормативів і стандартів; контроль за їх дотриманням;
— державні програми з вирішення конкретних соціальних проблем (боротьба з бідністю, освітні, медичні, екологічні та інші);
— державний вплив на ціни та цінотворення;
— обов'язкове соціальне страхування в різних формах;
— пенсійне забезпечення;
— розвиток державного сектору економіки та виробництво суспільних товарів і послуг;
підготовка та перепідготовка кадрів;
організація оплачуваних громадських робіт;
— соціальне партнерство.
→ Державні соціальні
стандарти — встановлені
→ Державні соціальні гарантії — встановлені законами та іншими нормативно-правовими актами мінімальні розміри оплати праці, доходів громадян, пенсійного забезпечення, соціальної допомоги, розміри інших видів соціальних виплат, які забезпечують рівень життя не нижчий від прожиткового мінімуму.
→ Прожитковий мінімум — вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
→ Соціальні норми
і нормативи — показники
Ринкова трансформація економіки України неможлива без створення надійної соціальної бази її здійснення.
→ Соціальна база ринкового реформування — соціальні верстви і групи, зацікавлені в проведенні реформ, які сприяють їхній реалізації шляхом трудової і політичної активності.
У широкому розумінні опорою реформування є середній клас. Його ключовими характеристиками є: особиста свобода, самостійна економічна діяльність, наявність власності, рівень доходів, професія, спосіб і якість життя, роль у суспільстві. [1,161-166].
2.2. Система соціального захисту населення в Україні
Система соціального захисту в Україні включає :
пенсії (ПФ, ФСС);
допомога по безробіттю (ФЗ);
система короткотермінових грошових допомог при хворобі, при народженні дитини (ФСС, ПФ).