Соціальний захист населення в Україні

Зростання рівня споживання населення, що досягалося завдяки підвищенню рівня заробітної плати та соціальних виплат, дозволило значно інтенсифікувати процеси праці та виробництва, активно впроваджувати, і головне ефективно освоювати нову техніку, і одержати значно більші доходи. З іншого боку, зростання заробітної плати та доходів працівників значно розширило місткість внутрішнього ринку, дозволило нарощувати обсяги виробництва. Це зрештою практично переконало у вигідності, прибутковості нової системи для всіх сторін. Поступове її розповсюдження в країнах. Західної Європи, з одного боку, і відсутність дійового зв‘язку між системою стимулювання та інтенсивністю й результативністю праці в адміністративно-розподільчій економіці, з другого, зумовило відставання останньої у зростанні продуктивності праці, її поразку в змаганні з капіталістичною економікою, що зайнялася, нарешті, вирішенням соціальних проблем.

Відіграючи активну  роль у проведенні соціальної політики, держава у ринковій економіці  не перетворюється у відділ соціального  забезпечення. Організація системи  соціального захисту забезпечує зворотній зв‘язок між рівнем соціальних послуг та інтенсивністю і результатами праці окремого працівника, загальними економічними результатами виробництва та комерційно-фінансової діяльності господарських організацій.

Одним із найбільш складних для ринкової економіки є питання  про захист, страхування від безробіття. Навіть соціально орієнтована держава не гарантує обов‘язкової зайнятості. В ринковій економіці ця проблема вирішується між працівником та працедавцем, або відповідно між їх представниками - об’єднаннями профспілок та об’єднаннями працедавців.

Висновки

З розвитком економіки, стабілізацією грошової, кредитно, фіскальної, валютної сфери в Україні  відбувається становлення і розвиток соціальної політики держави. Разам  з трансформацією економіки відбувається створення системи соціального  захисту населення з метою компенсації негативних проявів ринкової економіки. За роки незалежності розроблено і впроваджено в дію політику соціального захисту, страхування та забезпечення населення. Створено необхідні умови для нормального її функціонування, для постійного доповнення і вдосконалення.

Але разам з цим  в соціальній сфері виявляються  риси її недосконалості та невідповідності  сучасним потребам людей ( це стосується співвідношення між мінімальною  заробітною платою, розміром пенсій, стипендій  та прожитковим мінімумом ).

Тому перед державою стоять першочергові завдання переходу від надання пільг та дотацій  до адресної грошової допомоги, створення  умов для досягнення розмірів середньої  заробітної плати до розмірів прожиткового мінімуму, розширення мережі недержавних пенсійних фондів поряд з основним державним, проведення зваженої політики у сфері регулювання оплати праці, ринку праці та всієї сфери соціального забезпечення.

Список використаної джерел:

Дідківська Л.І., Головко  Л.С. Державне регулювання економіки – К.: Знання-Прес, 2002. - 214с.

Спікер П. Соціальна  політика : теорії та підходи. – К.: Фелікс, 2000.-400с.

Загальнообов’язкове державне соціальне страхування та пенсійне забезпечення : у цифрах і фактах – К.: Міністерство праці та соціальної політики України, пенсійний фонд України, 2002. – 45с.

Іванова О.Л. Соціальна  політика : теоретичні аспекти. – К.: Академія, 2003. – 107с.

Про державні соціальні  стандарти та державні соціальні  гарантії. Закон України від 5.10.2000 р , № 2017 – ІІІ // www.rada.org.ua

Мельник А.Ф. державне регулювання  економіки. – К.: Знання, 1994.-358с.

Стратегія заміни системи  пільг на адресну грошову допомогу населенню. Затверджена Постановою Кабінету Міністрів від 2.03.2002 р. № 253 // www.rada.org.ua

Соціальний захист населення в Україні // www.ukrreferat.com.ua

Державне регулювання соціальних процесів // www.bagatoreferativ.com.ua