Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми

Підготовка соціального педагога, повинна містити в собі:

• уявлення про те, що таке обдарованість і особливості розвитку обдарованих дітей; розуміння того, що таке розвиваюча освіта, у чому її відмінність від традиційних форм навчання й виховання;
• знання психологічних закономірностей і особливостей вікового й особистісного розвитку дітей;
• знання про те, що таке загальноосвітнє середовище, його різновиди   (сімейне,   молодшошкільне,   середньошкільне,   старшошкільне, позашкільне, додаткове й стихійне), хто є його суб'єктами, які теми освітнього середовища (догматична, творча та ін.), типи взаємодії між суб'єктами (авторитарний, демократичний, гуманістичний та ін.);
• знання методів психологічного й дидактичного проектування навчального процесу;
• уміння реалізувати різноманітні способи педагогічної взаємодії між різними суб'єктами освітнього середовища (з учнями наодинці й у групі, з батьками, колегами-вчителями, зі своїм керівництвом);
• уміння стати в рефлексивну (самоусвідомлюючу) позицію по відношенню до того, що вчити, як учити, навіщо вчити.

Функції  соціального педагога, що працює з обдарованими дітьми:

• виявлення, навчання й розвиток обдарованих дітей;
• психолого-педагогічний супровід і підтримка авторських й інноваційних навчальних програм освітніх технологій, що застосовуються в роботі з обдарованими дітьми;участь у проектуванні й реалізації освітнього середовища, яке сприяє розкриттю творчих здібностей учнів;
• вивчення вікових та індивідуальних особливостей обдарованої дитини;
• робота з сім'єю, з проблеми навчання й розвитку обдарованої дитини;
• використання позашкільного освітнього середовища для навчання й розвитку обдарованих дітей;

- проведення діагностики (розкриття причин появи тих або інших соціальних або психологічних "перепон" розвитку обдарованої особистості) ;

• прогнозування (передбачення можливих наслідків розвитку);
• розробка педагогічних рекомендацій, які сприяють оптимальному навчанню й розвитку обдарованої дитини.

Аналізуючи роботу соціального  педагога з обдарованими дітьми, доречно звернути увагу на соціально-психологічний підхід до соціального захисту обдарованих дітей, та соціально-інтегративний підхід до підтримки обдарованих дітей, а також на особливості соціально-педагогічної діяльності в навчальних закладах для обдарованих дітей.

Соціальний захист обдарованої  дитини базується на врахуванні провідних  підходів: охоронно-захисного, соціально-педагогічного, соціально-психологічного, соціально-інтегративного.

За рішенням Всесвітньої організації  охорони здоров'я обдаровані діти входять до "групи ризику", як і розумово відсталі, діти алкоголіків, малолітні правопорушники. Вони потребують особливого виховання, спеціальних навчальних програм, спеціальних класів, шкіл, підготовлених вчителів. У роботі з обдарованими дітьми виникає певна складність. Серед них бувають "зазнайки", "фанатики", "ліниві", "психопати", "невротики", "диваки", скромні. Батькам і соціальному педагогу слід знати, як їх треба виховувати.

Соціальний педагог повинен:

1) знайти шляхи взаєморозуміння  з обдарованою дитиною, визначити її особливості, взаємовідносини в сім'ї, конфлікти в сім'ї;

2) налагодити зв'язок із батьками;

3) бути терплячим, ненав'язливим,  довірливим.

Соціально-психологічний  підхід до соціального захисту обдарованих дітей. Його сутність полягає в тому, що обдарованість дитини можуть встановити професійно підготовлені спеціалісти, які орієнтуються на такі параметри: інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання, здібності щодо образотворчого мистецтва і музики, психомоторні здібності.

Соціально-інтегративний  підхід до підтримки обдарованих дітей передбачає розгляд досвіду щодо створення різних типів навчальних закладів для обдарованої дитини. Ця проблема постає гостро. Так, певна кількість дослідників вважає, що поняття обдарованості не повинно існувати. Популярну точку зору займають прихильники елітної концепції навчання і виховання, які пропонують навчати таких дітей в окремих школах.

Соціально-педагогічний захист обдарованих дітей - це перш за все пом'якшення для них негативних наслідків процесів, які відбуваються в суспільстві, створення умов для реалізації інтересів і життєво необхідних потреб, спираючись на принципи: орієнтація на загальнолюдські цінності, гуманізм, стимулювання обдарованих дітей на розвиток їх особистісних сил.

2.2. Проблеми діагностики обдарованості

Обдарованість, як правило, визначається шляхом вивчення сфери  її прояву, інтелектуального діапазону (сукупності інтелектуальних можливостей), сфери найвищих досягнень у реалізації здібностей, рівня фізичного розвитку, рівня працездатності, мотиваційного обґрунтування та його відображення в емоційному настрої й вольовій завзятості зростаючої людини. Тобто діагностика обдарованості насамперед спирається на результати продуктивної діяльності (підсумки олімпіад, конкурсів, змагань, дані психолого-педагогічних обстежень).

Кого ж можна вважати  обдарованими? У літературі зустрічаються  твердження, що тільки 2-6 % людей можна  вважати обдарованими. Численні ж  дослідження показують, що із задатками  обдарованості, здатністю до ефективної плідної діяльності народжується кожна психічно нормальна людина. А ось спрямованість і ступінь обдарованості різні. Подальша доля дару залежить від мікро-, мезо- й макросередовища, де живе і формує своє «я» людина. Варто помітити, що в діагностиці обдарованості критерій випередження (випереджального розвитку) не універсальний. Крім того, поки недостатньо з'ясовано, як пов'язані високі досягнення дітей та їх емоційна залученість: що є причиною, а що наслідком.

Зараз існують конкретні  програми відбору обдарованих дітей  у різних галузях знання та творчості.

Для виявлення обдарованих  дітей найбільш широко застосовуються стандартизовані методи виміру інтелекту, серед яких перевага віддається тим, що дозволяють визначати рівень когнітивного й мовного розвитку дитини (шкала  інтелекту Стенфорд-Біне; векслерівська шкала інтелекту для дошкільників і молодших школярів; тест Слоссона для виміру інтелекту дітей і дорослих; рисунковий текст на інтелект й ін.).

Розроблені також стандартизовані  тести досягнень для школярів, призначені для виявлення дітей, які мають виняткові здібності в основних навчальних дисциплінах: читанні, математиці та природознавстві (стенфордський тест досягнень для початкової школи; тести загальної підготовленості (Мосс).

Стандартні тести на перцептивно-руховий розвиток виявляють дітей дошкільного віку з винятково добре розвиненими руховими здібностями (тест на основні рухові навички; тест на рухово-зорову координацію; тест Пурдьє й ін.).

Існують стандартні тести, що дають оцінку соціальної компетентності та зрілості дітей дошкільного віку, визначають рівень їхнього особистісного розвитку й навички спілкування з іншими людьми (вайлендська шкала соціальної зрілості; каліфорнійська шкала соціальної компетентності дошкільників й ін.).

Оцінка творчих здібностей дітей проводиться на основі методик Торренса. Причому в якості однієї з провідних характеристик творчості розглядається швидкість (легкість), гнучкість, оригінальність і точність мислення, а також уява (тести Торренса на художне творче мислення, на вербальне творче мислення; творчі здібності в діяльності й у русі).

У вітчизняній психології питання діагностики й розвитку креативності докладно розглянуті в  роботах Д. Богоявленської.

К. Текекс розглядає таких  можливих провісників обдарованості:

• можливість і здатність у трирічному віці стежити за двома й більше подіями, що відбуваються;
• здатність простежувати в ранньому дитинстві причинно-наслідкові зв'язки та робити висновки;
• відмінна пам'ять, рання мова й абстрактне мислення;
• уміння широко користуватись накопиченими знаннями;
• схильність до класифікації та категоризації;
• уміння ставити запитання та створювати складні граматичні конструкції;
• підвищена концентрація на чому-небудь, ступінь заглибленості в задачу;
• нелюбов до готових відповідей;
• підвищена електрохімічна й біохімічна активність мозку.

2.3. Методи вивчення соціальним педагогом творчої дитини

Здібності є якісною  характеристикою кожної особистості. Високий рівень розвитку здібностей слід вважати обдарованістю. Одночасно, обдарованість – це не лише своєрідне поєднання здібностей людини, а ще й "своєрідний" сплав її особистісних характеристик. У зв'язку зі складністю психологічної структури обдарованості необхідно при її діагностиці визначити не лише рівень розвитку конкретного виду здібностей, а й "віднайти" риси характеру, які сприяють творчим успіхам особистості: її внутрішні установки, мотиви, стиль поведінки, специфіку спілкування. При розробці діагностичних процедур необхідно визначити міру спрямованості особистості на навчальну діяльність, готовність до самостійності, вольового напруження, досягнення успіху. Здібна дитина з яскраво вираженою спрямованістю на творчий підхід до улюбленої справи, як правило, виявляє при цьому підвищений розумовий тонус.

Труднощі "вимірювання" цього тонусу полягають у наявних  відмінностях між дітьми за показниками їхньої рухової експресії, нервової витримки, темпу та ритму мислительної діяльності. Діагностичні характеристики, що є різними у дітей, наочно ілюструють відмінності у процесі їхньої мислительної діяльності та "стилю" працездатності. Усе це зобов'язує ретельно розробляти програми спостереження за процесом навчальної діяльності, залучати учнів до навчальних і творчих завдань. При розробці програми спостереження за здібною дитиною необхідно реєструвати такі показники її поведінки у пізнавальній діяльності, як:

1. наявність стійкої допитливості: дитина ставить багато запитань різного рівня складності й уміє їх правильно формулювати;
2. систематичний прояв пізнавальної активності: оперативна готовність до відповіді, дослідницька допитливість, прагнення до пошуку;
3. глибоке захоплення предметом пізнання та здатність до детального аналізу його ознак і функцій; володіння чималим запасом лексики і прояв високої мовленнєвої продуктивності у спілкуванні.

У творчій діяльності здібних  учнів має реєструватися наявність таких показників:

1) багато ідей, навіть  фантастичних;

2)здатність запропонувати  широкий спектр своїх варіантів  розв'язання певного завдання;

3)вміння психологічно  перебудовуватися, коли заважають  умови або з'являються нові завдання;

4)схильність до винахідництва в ігрових та практичних ситуаціях, із проявом при цьому власного оригінального підходу.

Матеріали спостережень, які проводяться в різноманітних  шкільних 
ситуаціях (а також у родинах) дозволяють зібрати дані для попередньої й більш точної характеристики учнів. Важливо при цьому зіставляти такого роду відомості. Однак спостереження далеко не завжди подають нам інформацію про внутрішнє спонукання та стан здібної дитини в процесі її діяльності. У цьому плані необхідно використовувати методи опитування самого учня. При складанні  опитувальних листів,  анкет,  інтерв'ю необхідно отримати довідку про динамічні характеристики як у самої здібної дитини, так і в конкретного кола експертів (батьків, учителів, ровесників). Важливо зафіксувати через відповіді респондентів підвищену потребу особистості в розумових діях, схильність до занять з високою мірою захопленості, міру прояву її інтелектуальних та творчих поривань, кмітливість та винахідливість. Розробка шкільними психологами й соціальними педагогами методичних процедур діагностики здібностей мають за мету встановлення конкретного спектру умов, що впливають на розвиток обдарованої особистості. У цьому плані слід зрозуміти думки самих дітей щодо тих мов, за яких їм "добре думається", "добре працюється": індивідуально або в колективі, а також місце, час, настрій, особливості переживань, якщо є конкретні перешкоди тощо. Крім того, необхідно "дізнаватись" про думки батьків, учителів, ровесників — свідків їхньої пізнавальної активності та продуктивної діяльності.

Опитувальні листи можна  підготувати з конкретного переліку тверджень, які розкривають характер дій батьків та вчителів і культивуються ними у процесі праці, спілкування та організації дозвілля дітей. 
Зміст тверджень має бути таким, щоб отримати інформацію про конкретну "технологію" родинного, дошкільного та шкільного виховання обдарованої дитини, рівень психологічної культури та педагогічної майстерності педагогів. В опитувальний лист бажано включати не більше 10-15 тверджень. Найбільш значущими серед них можуть бути такі:

1. я допомагаю дитині будувати її особисті плани та підтримую її у прийнятті нею рішень;
2. я допомагаю дитині удосконалити результат її праці;
3. я забезпечую дитину книгами й матеріалами для її улюблених занять;
4. я заохочую дитину до вигадування історій та фантазування;
5. я підтримую в дитині прагнення знаходити проблеми та вирішувати їх;
6. я обговорюю з дитиною широке коло проблем;
7. я сприяю розвиткові у дитини позитивного бачення власних здібностей;
8. я відповідаю на всі запитання дитини зі всією щирістю й без роздратування;
9. я розробляю практичні завдання (експериментального характеру) з метою спрямування дитини на творчий пошук та досягнення успішних результатів.