Соціально-педагогічна робота з обдарованими дітьми

Дані, отримані в результаті опитування батьків (учителів, вихователів), дозволяють визначити стиль, різноманітність способів, характер їхніх стосунків у спільній праці та під час спілкування з іншими дітьми. Одночасно такі матеріали дають можливість побачити риси характеру дитини. Однак кожен з учнів постійно перебуває також і серед своїх ровесників. У шкільних ситуаціях думки ровесників, їхня оцінка та ставлення можуть багато змінити у її поведінці. Саме тому важливою інформація однолітків при вивченні здібностей школяра. Так, при опитуванні ровесників дитині можна запропонувати перелік таких запитань:

1. назви коло друзів, з якими тобі подобається фантазувати, щось 
   вигадувати, винаходити;
2. до яких своїх занять ти б запросив цих друзів?
3. у спільних заняттях з ровесниками найчастіше:

а) тобі "дістається" роль лідера;

б) тебе обирають лідером інші;

в) ти вибираєш сам роль лідера;

4) при обговоренні досягнутих результатів заняття (діяльності чи справи) оцінка кого із названих трьох-семи друзів для тебе є найвагомішою, значущою, цікавою?

При розробці інтерв'ю  зі здібною дитиною педагог, психолог має передбачити момент знайомства та ретельний аналіз її навчальних та творчих досягнень. Використовуючи метод інтерв'ю, можна глибше вивчити бажання або прагнення здібної дитини діяти, стимулювати, контролювати та оцінювати себе саму. Такого роду інтерв'ю, на нашу думку, має охоплювати серед інших і такі запитання:

1. назви свої улюблені види занять (діяльності, справ) вдома, у школі, на вулиці;
2. кому із людей (дорослих, однолітків) ти віддаєш перевагу при обговоренні своїх планів, задумів, проблем?
3. чия оцінка є для тебе найбільш значущою вдома, у школі, на вулиці?
4. на кого ти найчастіше розраховуєш у складних або скрутних ситуаціях вдома, у школі, на вулиці?
5. кого найчастіше ти прагнеш наслідувати у роботі, навчанні, поведінці?

Аналіз навчальної та творчої продуктивної діяльності дозволить 
соціальному педагогу й психологу отримати інформацію про джерела її творчого задуму, терміни виконання, причини переробки задуманого образу, міру задоволення від того, що власноручно зроблено, бажання рекламувати свій успіх.

Оцінка творчого потенціалу за допомогою спостережень, опитувань, анкет та аналізу продуктивної діяльності не виключає застосування спеціально розроблених експериментальних завдань, складання яких передбачає оперативне збирання широкого кола інформації.

Тренінгові методи виявлення розвитку обдарованості

Головна відмінність тренінгових  методів від інших пов'язана з тим, що з їхньою допомогою увага переключається з аналізу досягнутих результатів на вивчення способів здійснення діяльності. При цьому виявляється, що способи виконання одного й того ж завдання можуть бути різними.

Дослідження цих методів  особливо є доречним для:

     - виявлення  прихованих здібностей обдарованих  дітей та їхнього розвитку;

• подолання дисинхронії, а також емоційних, міжособистісних та інших психологічних бар'єрів, що утруднюють розвиток обдарованих дітей;
• розвитку різних видів обдарованості;
• професійної й особливо особистісної підготовки педагогів і психологів, які працюють з обдарованими дітьми.

Широко використовується соціальним педагогом метод розвиваючого дискомфорту. Суттю цього методу є не усунення негативних ситуацій, не їх зневага, а формування у дітей навичок їхнього активного подолання. При цьому використовуються як ті, що природно виникають, так і створені штучно несприятливі ситуації (перш за все, на групових та індивідуальних заняттях з психологом і тією чи іншою мірою на навчальних заняттях).

 

2.4. Методи і прийоми роботи з учнями для розвитку творчих здібностей

 

 Самостійна робота учнів. Сформована пізнавальна активність учнів є необхідною, але не достатньою умовою розвитку творчої особистості. Другою важливою умовою ефективності навчального процесу та розвитку в учнів творчих здібностей є самостійна робота.

У зв'язку з цим педагогічні колективи  працюють над тим, щоб учні навчились самостійно працювати, систематично поновлювати свої знання, орієнтуватись в потоці наукової інформації. Диференціація вивчення наук дає можливість систематично залучати учнів до самостійної пізнавальної діяльності на різних етапах навчання.

Розв'язок творчих задач. Відомо, що важливим засобом формування інтелектуально розвиненої творчої особистості є творчі задачі. Це неординарні задачі, в яких сформульовано певну вимогу, що виконується на основі знання законів, але відсутні прямі чи непрямі вказівки на ті явища, закономірностями яких слід скористатися для розв'язування цих задач.

Методи психологічної активізації  творчості дозволяють уникнути інерційності методу проб і помилок. Інерція мислення - серйозний бар'єр у пошуку нового, обмежує сферу пошуку розв'язання, асоціативні здібності, творчі можливості.

Лабораторні роботи. Сучасне методичне і технічне забезпечення лабораторних занять з різних предметів розраховано на абстрактного середнього учня і не відповідає вимогам до організації розвиваючого процесу, перш за все тому, що воно позбавлено варіативності.

В організації лабораторних і практичних занять головне зуміти піти назустріч  інтелектуальним силам дитини, викликати  їх до діяльності, створити сприятливе педагогічне середовище для їх становлення і одночасно формувати особистість дитини, її знання, світогляд

Науково-дослідницька діяльність учнів. Методичними радами різних навчальних закладів вироблено Положення про науково-дослідницьку роботу учнів. Згідно цього положення учні повинні займатись науковою роботою. Вибір напрямку дослідження більшою мірою визначається профілем навчання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 

Таким чином, одним з найважливіших  компонентів, що сприяють створенню  і підтримці на високому рівні  науково-технічного, політичного, культурного й управлінського потенціалу країни, є налагоджена система пошуку і навчання обдарованих індивідуумів. Формування інтелектуальної еліти, яка, власне кажучи, задає темп розвитку науки, техніки, економіки, культури, визначає ефективність цього розвитку.

Головним напрямом розвитку сучасної школи є загальнодержавна програма пошуку, практичної діагностики, навчання, виховання і розвитку обдарованих  дітей, націлена на підготовку творчої  людини, талановитих фахівців і плідному їх використання. Виховання і навчання обдарованих дітей - важка і широкомасштабна задача.

Увага до обдарованої дитини не повинна  вичерпуватися лише періодом її навчання. Досвід показує, що значні труднощі обдаровані люди переживаують і в періоді  професійного самовизначення, і надалі, у самому процесі творчості. Іншими словами, таланту потрібна постійна турбота всього суспільства.

Отже найважливішими принципами, що забезпечують методологічну надійність умов розвитку обдарованості, є чинники  їх народності та природовідповідності. Суб'єктна теорія, суб'єктний підхід щодо вивчення творчості, здібностей, обдарованості таїть у собі ще багато нез'ясованого. Потребують свого розкриття різні за своїм характером зв'язки між неусвідомлюваною та усвідомлюваною інформацією про власне "Я", специфіка суб'єктної детермінації мотивів творчості на різних вікових етапах, а також висвітлення методологічних концепцій тих авторів, які внесли свій вклад у розкриття закономірностей розвитку людської психіки і разом з цим поглибили уявлення про первісні джерела детермінації розвитку здібностей.

Гармонія здібностей і діяльності людини досягається за умови, по-перше, свободи вибору діяльностей, по-друге, вибору діяльності відповідно з покликанням.

Виявлена на підставі даного методу структура комунікативних установок  конкретного суб'єкта дає можливість оцінювати ступінь його соціальної адаптації, рівні зрілості його особистості, ступені і форми конфліктності, чи успішності-неуспішності в тих чи інших професіях, співвідношенні раціонального й емоційного начал, альтруїстичності тощо.

У інтелектуально обдарованих школярів пізнавальна потреба спрямована на досягнення результату, а у творчо обдарованих — на сам процес пізнання.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: Психол. очерк: Кн. для учителя. - 3-е изд. - М: Просвещение, 1991.
2. Грузенберг С.О. Психология творчества. - Минск, 1923.
3. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. - СПб.: Издательство "Питер", 2000.
4. Лейтес Н.С. Способность и одаренность в детские годы. - М.: Знание, 1984.
5. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения. - М.: Педагогика, 1981.
6. Лук А.Н. Психология творчества. - М.: Наука, 1978.
7. Пономарев Я.А. Психология творчества и педагогика. - М.: Педагогика, 1976.
8. Пономарев Я.А. Психология творчества. - М.: Наука, 1976.
9. Роджерс Н. Творчество как усиление себя // Вопросы психологии. -1990.-№1.
10. Спиркин А.Г. О творческой силе человеческого разума. - М.: Мысль,1979.
11. Фрейд 3. Психология бессознательного. - М.: Просвещение, 1990.
12. Пономарев Я.А. Фазы творческого процесса // Исследование проблем психологии творчества. - М.: Педагогика, 1983
13. Гильбух Ю.З. Внимание: одаренные дети. - М.: Знание, 1991.
14. Красноголов В.О. Комплексна психодіагностика якостей. Визначення творчої індивідуальності дітей і шляхів її розвитку // Обдарована дитина. — 1999. — №2.
15. Одаренные дети. / Под общ. ред. Бурменской Г.В., Слуцкого В.М. - М.: Прогресс, 1991.
16. Савенков А.И. Диагностика детской одаренности как педагогическая проблема // Педагогика. — 2000. — №10.
17. Шрагина Л. И. Оригинальность и творчество // Практична психологія і соціальна робота. — 1999. — №3.
18. Шумакова Н.Б. и др. Исследование творческой одаренности с использованием тестов П. Торренса у младших школьников // Вопросы психологии. - 1991. - №1.