Соціольна робота у Великобританії

Актуальні проблеми розвитку сучасної сім’ї

На інститут сім’ї впливають  як глобальні тенденції розвитку економіки, політики та культури, так  і внутрішні соціально-політичні перетворення, ускладнені історичним минулим. Як відомо, моделі поведінки в сім’ї здебільшого успадковуються: молоді батьки відтворюють поведінку своїх батьків, а діти переймають їх моделі як нормативи для свого життя. Тому при зіткненні різних поведінкових моделей дружини та чоловіка зароджуються сімейні конфлікти. Таким чином, у період незалежності України в умовах трансформації суспільства, інститут сім’ї опинився під впливом як психоісторичних тенденцій пострадянської епохи, так і нових поглядів глобалізованого постіндустріального та інформаційного суспільства.

Проблеми, з якими стикаються сучасні сім’ї можна розподілити відповідно до функцій сім’ї та характерних систем взаємовідносин. Їх можна умовно розподілити таким чином[6]:

-     порушення механізму адаптації сім’ї до динамічних процесів у суспільно-політичній та економічній сферах;

-     послаблення її захисної функції (як матеріальної, так і психологічної);

-     структурно-функціональна трансформація сім’ї за невизначеності або суперечливості сімейних ролей;

-     зниження значення сім’ї в системі життєвих цінностей особистості з подальшою переорієнтацією значної частини молоді на позашлюбні стосунки, повторний шлюб;

-     погіршення дитячо-батьківських взаємин, зумовлене невідповідністю та догматичністю батьківських норм;

-     орієнтація подружжя на малодітну сім’ю;

-     загострення суперечностей між партнерами в орієнтації сім’ї на демократичний (з боку жінок) або патріархальний (з боку чоловіків) розвиток;

-     дисфункціональний розвиток сім’ї, ознаками якого є: тенденція до домінування, боротьба за владу обох партнерів, неузгодженість рольової поведінки, негнучкість встановлених норм, маніпуляція партнером або дітьми, ігнорування потреб і почуттів членів сім’ї;

-     ускладнення сімейної адаптації молодого подружжя внаслідок неадекватних дошлюбних очікувань, завищених вимог до партнера;

-     нестабільність життєвих планів в умовах економічної нестабільності.

Кризові прояви в сучасному  процесі сімейного виховання яскраво проявляються через поведінку батьків і дітей. Спостереження останніх кількох років дають підстави стверджувати про формування певних негативних тенденцій, а саме:

-    повернення до тоталітарних моделей сім’ї та виховання дітей за тиранічною моделлю;

-    відсторонення одного з батьків, частіше чоловіка, від виховання дітей вмотивоване наданням достатніх коштів для покращення умов виховання;

-    велика кількість розлучень зі складними психологічними наслідками як для дитини, так і для колишніх дружини та чоловіка.

З кінця 1990-х рр. в українському суспільстві склалися такі психологічні моделі батьківства:

-    мати доглядає дитину, годує та виховує. Саме мати, як правило, залишає на три та більше років професійну сферу, перебуває вдома з дитиною, виконує всю домашню роботу, яка іноді не залишає жінкам часу для повноцінного впливу на розвиток дитини;

-    батько керує вихованням дитини, забезпечує сім’ю матеріально.