Соціологія праці

Розрізняють такі види соціальних процесів у трудовій сфері:

▪ базові – праця, що впливає на соціальний стан, інтереси, кваліфікаційний рівень виконавців трудових функцій, формування їхньої особистості;

▪ інтегративні – формування, функціонування та розвиток трудових колективів, що забезпечують цілісність усієї трудової системи;

▪ ціннісно-орієнтаційні – мотивація, соціалізація, адаптація, що формують цінності, норми, орієнтації відповідного способу життя;

▪ трудових переміщень – плинність  кадрів та регульовані зміни місця  працівника у системі суспільного  поділу праці.

Соціально-трудові відносини складаються  на виробництві між представниками різних соціальних спільностей. Цей тип відносин, на відміну від відносин функціональних, пов’язаних з поділом і кооперацією праці, актуалізується як відносини рівності та нерівності між працівниками та соціальними групами (підприємцями і робітниками та ін.).

3 регуляцією соціально-трудових  відносин пов’язано багато найактуальніших  проблем, які нині стоять перед  нашим суспільством та його  економікою. Відомо, що вона має  насамперед соціальний аспект. Одна  з них – проблема мотивації  праці. Ситуація, яка склалася в Україні в період переходу до ринку, характеризується тим, що мотиви змістовності праці поступилися місцем мотивам низької інтенсивності праці. Тобто сьогодні мотиви забезпечення працею засобів для існування перестали бути провідними. Тому, щоб люди стали працювати ефективно, треба передусім вирішити найголовніші соціально-економічні проблеми, пов’язані з реформуванням економіки. Тільки тоді виникне нормальна мотивація до праці, підвищиться її ефективність, запрацюють нормальні мотиви до праці.

Інша проблема, пов’язана із соціально-трудовими  відносинами, проблема зайнятості і  безробіття, яка актуалізувалася  в нашому суспільстві. Ця проблема, очевидно, що соціальна, бо коли ми маємо справу, наприклад, із безробіттям (структурним, циклічним), ми наочно бачимо, що вивільнення тих чи інших працівників чи груп трудящих (інколи закриття цілих підприємств) пов’язане не тільки з економічними, а й соціальними причинами (наприклад, коли вирішується питання про вивільнення того чи іншого працівника, то тут впливають багато чинників, причому не тільки пов’язаних з кваліфікацією чи інтенсивністю праці робітника).

Щодо соціально-трудових процесів, то тут соціологія праці та управління має справу із багатьма різновидами  змін, які відбуваються в соціально-трудовому стані робітників і колективів: адаптацією, тобто пристосуванням до виробничого середовища; співробітництвом; суперництвом, конфліктами та ін. Найбільш характерний та цікавий приклад – роль соціології праці у виробленні теорії трудових конфліктів та практичних рекомендацій щодо їх вирішення. На жаль, ці можливості соціології нині недостатньо використовуються.

Проте вже сьогодні очевидно, що причини  страйків, які відбуваються в Україні, не можна зводити лише до економічних (тут і погані умови праці, незадоволеність нерівністю у прибутках, що має місце між керівництвом підприємства та робітниками, та ін.). По-друге, до страйків призводять не тільки ті чи інші конкретні причини, а й чимало внутрішніх та зовнішніх приводів так би мовити “чинників провокування” страйків: невиконання керівництвом своїх обіцянок працівникам, загальна дестабілізація ситуації в суспільстві, виникнення гострого дефіциту на продукти харчування тощо. Таким чином, проблеми виникнення та вирішення соціальних конфліктів на виробництві, це, безумовно, проблеми, які повинна досліджувати соціологія праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Отже, соціологічний підхід до вивчення праці (на відміну від  економічного) означає врахування суспільної нерівності — неоднакового становища різних суб'єктів трудових відносин (соціальних груп та окремих індивідів), їхньої трудової поведінки, що зумовлена насамперед суспільним поділом праці.

Соціологія праці є  найзагальнішою зі спеціальних соціологічних теорій, що мають предметом свого дослідження соціально-трудові відносини і процеси, соціальні інститути і спільноти у сфері праці (соціологія трудового колективу, соціологія професій, соціологія організації, промислова соціологія та ін.), форми і методи впливу на них.

Праця як соціальний інститут, специфічна форма спільної діяльності людей є не тільки методом, процесом добування засобів До існування, вона визначає специфіку практично всіх соціальних, економічних та інших процесів у суспільстві, навіть специфіку суспільного ладу в державі. Трудовий колектив не тільки об’єднує людей для виробництва товарів і послуг, а є практично єдиною формою узгодження, поєднання індивідуальних, групових та суспільних економічних інтересів, найважливішим чинником соціалізації особистості.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури:

1. Дворецька, Г.В. Соціологія: навч. посібник / Г.В. Дворецька. – К.: КНЕУ, 1999. – 340 с.
2. Лукашевич, М.П. Соціологія: Базовий курс: підручник для студентів ВНЗ / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков. – К.: Каравела, 2005. – 312 с.
3. Лукашевич, М.П. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: навчальний посібник / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков; МАУП. – К., 1999. – 344 с.
4. Піча, В.М. Соціологія: Загальний курс: посібник для студентів / В.М. Піча. – К.: Каравела, 2000. – 248 с.
5. Соціологія: навч.-метод. Посібник / Авт.-колектив: А.Ю. Брегеда, А.П. Бовтрук, Г.В. Дворецька та ін. – К.: КНЕУ, 1999. – 124 с.
6. Соціологія: підручник / За заг. ред. В.П. Андрущенко, М.І. Горлача. – 3-тє вид., перероб. і доп. – К.: Х., 1998. – 622 с.
7. Соціологія: підручник / За заг. ред. В.Г. Городняненка. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Академія, 2002. – 560 с.