Соціологія сім’ї

Сучасна соціологічна наука доводить,що серйозним чинником у збереженні та зміцненні сім”ї  може бути повернення їй функцій, які  вона втратила, особливо виробничої. При  цьому відродження виробничої функції сім”ї може відбуватися на якісно іншій, ніж раніше, матеріально-технічній базі. Поширення надомної праці може зумовити певні зміни у способі життя сучасної людини, системі розподілу праці, своєрідну гуманізацію сім”ї та сімейних стосунків. Ідеалом може стати сім”я, де будуть краще сприймати досвід старших поколінь, сімейні традиції. Повернення виробничої функції може сприяти , крім економічного ефекту, вирішенню багатьох соціальних проблем – об”єднанню сім”ї у трудовій діяльності, залученню дітей до праці на конкретному прикладі батьків, розвитку розширеної сім”ї та ін.

Безумовно, розвиток виробничої функції сім”ї відбуватиметься  суперечливо, в неоднозначних умовах, у сім”ях різного типу – міських, сільських, малодітних, багатодітних, різної соціальної приналежності. Ймовірно, будуть такі негативні аспекти, як надмірна інтенсифікація праці в окремих сім”ях, що в свою чергу може спричинити інші негативні наслідки. Існуватиме також загроза формуванню надто вузької внутрісімейної корпоративності тощо. Але повернення у сім”х виробничих функцій сприятиме оптимізації сімейних стосунків, задоволенню різноманітних потреб сім”ї, людини, суспільства.

Важливим явищем, що веде до створення сім”ї і  значною мірою визначає характер її існування, є вибір шлюбного партнера. На цей процес впливають такі чинники:

1. Просторова близькість (сусідство, далека рідня, належність до однієї місцевої спільноти).
2. Уявлення про ідеального партнера.
3. Приклад власних батьків і намагання знайти партнера, який був би схожий на батька чи матір.
4. Прагнення особистості до саоствердження й уявлення про партнера, який дав би змогу його реалізувати (твереза оцінка життєвих можливостей партнера).
5. Намагання пошуку партнера, подібного за психічними чи соціальними рисами, або навпаки – із цілком відмінними.

Тепер чимало шлюбів укладаються з економічних міркувань: двоє багатих людей бажають об”єднати  свою власність чи хтось один хоче отримати доступ до грошей іншого. Господарську причину часто мають шлюби  літніх людей, адже разом господарство вести легше. Про певні матеріальні підстави можна говарити і тоді, коли шлюб повя”зується із можливим позитивним впливом шлюбного партнера на професійну, службову кар”єру. Деякі сучасні шлюби мотивуються психологічним комфортом: задовільнити свою потребу турбуватись про когось і у свою чергу відчувати турботу про себе або позбавити себе самотності. Тому однозначної негативної або позитивної відповіді щодо раціонального шлюбу бути не може, кожна людина сама вирішує, як їй вчиняти.

Міжособистісні стосунки чоловіка та дружини можуть зазнавати постійних змін на різних етапах подружнього життя: у перші місяці спільного життя; у період народження дітей, особливо першої дитини; на етапі їх виховання у середньому віці шлюбу; у пеіод старіння. Тому практично жодна сім”я не обходиться без конфліктів.

Причини виникнення конфліктів можуть бути різними: на основі незадоволеної  потреби у визнанні значимості власного “Я”, посягання на почуття гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення; незадоволення сексуальних потреб одного або обох партнерів; відсутність позитивних емоцій; психологічне відчуження чоловіка і дружини; пристрасть чоловіка, дружини чи обох до алкогольних напоїв, азартних ігор чи інших захоплень, які породжують марнотратство; розбіжності фінансового характеру, надмірні потреби одного із подружжя; у зв”язку з домашнім благоустроєм, розподілом праці у сім”ї, веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми; різні інтереси, смаки щодо проведення вільного часу тощо. Конфлікти ще не свідчать про неблагополучність сім”ї. Часто вони сприяють порозумінню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конфлікти набувають затяжного, хронічного характеру і мають негативні наслідки для членів сім”ї. Тому нераціональною є установка на уникнення конфліктів узагалі і шкідливою є їх недооцінка. Стійкі і невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сім”ї, яке може спричинити її дезорганізацію та розпад.

Конфлікти і напруження можуть виникати не тільки між чоловіком  і дружиною, а й між батьками і дітьми. Часто спричиняє їх вікова різниця, відмінність характерів,що утруднює взаєморозуміння. Причина непорозумінь частіше лежить у площині цінностей, стандартів поведінки, адже діти виростають в умовах, відмінних від тих, у яких виховувалися їхні батьки. Тому конфлікти батьків і дітей серйозніші, ніж ускладнення між подружжям.

Характерним проявом кризи  сучасної сім”ї є висока розлучуваність шлюбних пар. Соціальні наслідки цього негативні: більша частина  розлучених чоловіків і жінок  тривалий час не мають загалом змоги чи бажання вступити у повторний шлюб, а чимало розлучених жінок, які мають дітей, зовсім не вступають у шлюб; можливості дітонародження розлучених жінок залишаються нереалізованими, що негативно впливає на процеси розширеного відтворення населення; збільшується кількість неповних сімей, у яких дитина виховується одним із батьків. Обставини, які призводять до розлучення, спричиняють нервові розлади, захворювання як у батьків, так і у дітей; складною соціально-психологічною проблемою стає самотність.

Соціологічні дослідження  свідчать, що розлучення часто не вирішує  проблем, а навпаки, породжує нові. Індивідові доводиться реорганізовувати між особистісні  стосунки, встановлювати їх з новим  партнером; переживати почуття болю, провини за те, що сталося; переглядати особисті звички, смаки, пов”язані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, знайомими, які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати проблеми (частіше жінки), пов”язані з необхідністю заробляти собі на життя і самостійно себе забезпечувати; налагоджувати взаємини з дітьми та ін.

Розлучення є одним  із потрясінь у житті дорослої людини. Порівняння кількості психічно хворих  серед розлучених , вдів.ю  самотніх і тих, хто перебуває  у шлюбі, свідчить, що найбільше хворих серед розлучених, найменше – серед одружених. Розлучені більш схильні до автомобільних катастроф, алкоголізму, фізичних захворювань. Кількість самовбивств серед розлучених також значно вища, ніж серед одружених.

Важко переживають розлучення батьків діти. Вони часто відчувають провину, самоприниження, злість, образу, зазнають соціальної деривації, тобто позбавлення або обмеження матеріальних, духовних ресурсів, необхідних для розвитку особистості. Розлучення батьків значно збільшує вірогідність розлучення і в їхніх дітей.

Отже, для оптимізації  шлюбно-сімейних відносин суспільству  необхідно вирішувати низку соціальних питань. Але багато залежить і від  індивіда. Соціологи вважають, що стабільність шлюбу, сім”ї значною мірою залежить від волі людини до досягнення щастя, успіху у шлюбі, вироблення особистісної установки на терпимість до партнера, членів сім”ї. Важливу роль відіграє організація взаємодії у сім”ї, заснована на врахуванні реальних можливостей членів сім”ї. Вагомим чинником зміцнення шлюбних взаємин є спільна, значима для обох діяльність.

Список використаної літератури:

1. Старостенко Г. Новітні демографічні тенденції в Україні // Економіка України. — 1998. — № 5.

2. Теремко «Соціологія (2001)»Предмет «Соціологія, філософія, психологія»

3. Интернет сайт: Про Україну  http://about-ukraine.com/index.php

4. Трощинсъкий В. П. Етнополітика держави // Україна: утвердження незалежності держави (1991-2001 p.). — К., 2001.

5. Стоян О. М. Соціальна політика держави та профспілки // Україна: утвердження незалежності держави (1999-2001 pp.). — К., 2001.