Суспільна думка як стан масової свідомості: поняття й умови виникнення

 

4.Культура: поняття, основні типи, види й форми.

Культура - це всі матеріальні  і нематеріальні продукти людської діяльності, цінності, способи поведінки. Існують певні ідеї, що передаються із покоління в покоління, з цими ідеями пов'язані системи цінностей, вони, у свою чергу, визначають поведінку, діяльність людей, груп, способи мислення, сприйняття – все це входить у поняття "культура".

В залежності від рівня, масштабів, форм соціальної взаємодії  розрізняють типи та форми культури. Основними типами культури є: матеріальна  та духовна, загальнолюдська, висока та народна, суперкультура, субкультура, контркультура, масова. (рис.1) Розглянемо ці види детальніше.

Матеріальну культуру утворюють  створені людиною матеріальні цінності (житло, предмети повсякденного вжитку, машини). Духовна культура включає  всі види, форми й рівні суспільної свідомості, системи освіти та виховання, системи закладів культури. Сюди відносяться всі форми та типи літератури, мистецтва, філософії, релігії, моралі. Духовна культура відіграє велику роль у формуванні особистості.

Історично склалися дві  форми культури: висока (елітарна) та народна (фольклорна). Елітарна культура включала в себе перш за все класичну музику, живопис, літературу, які створювалися професіоналами високого рівня, тому вона нелегка для сприйняття непідготовленою людиною. Народна культура включала фольклор, пісні, танці, міфи, казки, які створювали люди у повсякденному житті. Як правило, елітарна культура створювалася та задовольняла потреби не багатьох, народна ж була пов'язана з життям широких народних мас. Основною ознакою народної культури є її фольклорне походження.

Загальнолюдська культура (у сенсі культури, створеної людством протягом всієї історії його існування). Про реальність існування загальнолюдської культури свідчить наявність цінностей, які сприймаються всім людством і трактуються практично однаково.

Суперкультура — це культура певної самодостатньої спільноти (цивілізації, етносу) на протязі всього періоду її існування.

Субкультура — моделі переконань, цінностей, норм, зразків  поведінки, характерних для певної соціальної спільноти, які відрізняють  цю спільноту від суспільства в цілому.

Це соціальне об'єднання, що характеризується, тим, що кожен  з його представників зараховує  себе до нього, тобто ідентифікує  себе з ним. Члени такого угрупування  можуть формувати групи безпосереднього  спілкування (компанії, клуби, тусовки), але їхній зв'язок одне з одним може відбуватися і віртуально, завдяки захопленню одним героєм.

Зупинимось коротко  на характеристиці молодіжної субкультури. Молодь у субкультурах приваблює  в основному можливість спілкуватися з собі подібними, а також зовнішня атрибутика, яка дає можливість демонструвати свою позицію в соціумі.

Якщо типологізувати молодіжні субкультури, то їх типологія  буде виглядати наступним чином:

• романтико - ескапітські субкультури (хіпі, толкієністи, байкери інші);

• гедоністично - розважальні (мажори, рейвери, репери інші);

• кримінальні (гопники, скінхеди інші);

• анархо-нігілістичні (панки  та інші).

Отже, молодіжна субкультура  – це будь-яке об'єднання молоді, що має власні елементи культури, а  саме: мову (сленг), символіку (зовнішня атрибутика), традиції, тексти, норми і цінності. Як не парадоксально з одного боку, вони протестують проти суспільства дорослих, його цінностей та авторитетів, а з іншого – покликані сприяти адаптації молоді до цього дорослого суспільства.

Контркультура — різновидність субкультури, яка знаходиться в стані конфлікту по відношенню до пануючої культури.

Вона виникла на противагу  масовій культурі у 60-70-ті pp. XX ст. Особливістю  контркультури було войовниче неприйняття  загальновизнаних норм і цінностей  масової культури. Носіями контркультури є гомогенні вікові групи молоді. Вічно існуюча проблема батьків і дітей змушує останніх створювати неформальні малі групи однолітків, рівних не тільки за віком, а й за соціальним статусом, за поглядами і нормами поведінки. Суть існування молоді в таких групах полягає в пошуках соціального статусу у тому віці, коли світ дорослих не сприймає її за рівну собі. Таким чином, молодіжна контркультура спрямована на задоволення потреб. Основним гаслом контркультури є щастя людини, яке розуміється як свобода від моралі.

До носіїв контркультури  зараховували "хіпі". Мешкали представники контркультури в численних комунах. Їхній зовнішній вигляд був запозичений з різноманітних екзотичних джерел східних культур.

На противагу хіпі — "дітям-квітам", основна частина молоді, наприклад, США прагнула стати яппі — працівниками складної розумової діяльності, які демонструють висхідну мобільність. Життя їх сплановане наперед: чотирирічне навчання у вузі, зайнятість у сфері складної розумової або управлінської роботи і відносно високий прибуток домогосподарства.

Деякі прихильники контркультури  вважають її справжньою революцією, яка  приведе до якісно нового суспільства. Адже лише рух молоді породжує новий  тип революції і нове суспільство.

Отже, культура в усіх її проявах, формах, видах, функціях є важливою передумовою соціально-економічного зростання суспільства, показником людського прогресу чи регресу.

 

 

 

 

 

 

 

рис. 1 Види культури.

 

Список літератури

1. Барвінський А.О.  Соціологія. Курс лекцій для студентів  вищих навчальних закладів. –  К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 328 с.

2.  Кравченко А.И.  Социология: учебное пособие. –  М., 1997.

3. Примуш М.В. Загальна соціологія: Навчальний посібник. — К.: ВД «Професіонал», 2004. —592 с.

4. Радугин А.А., Радугин К.А. Социология: Курс лекций. – М., 1996

5. Соціологія культури: Навчальний посібник / За ред.  О. Семашка і В. Пічі. — Львів, 2003.