Теорія в соціології

     Форми наукових теорій можуть бути перевірені тільки у випадку, якщо складові їх судження виражені таким чином, що їх можна спростувати за допомогою емпіричних досліджень. Гіпотези повинні бути уразливі. Саме ця властивість, що дає можливість спростовувати ключові судження, відрізняє науку від інших систем ідей. Якщо судження не можуть бути спростовані, «теорія» перетворюється на структуру, замкнуту на собі і практично не має взаємозв'язку з реальними явищами. [8, с.28-36] 

     Типи  соціологічних теорій 

     Існує велика кількість класифікації соціологічних  теорій. Розгленемо кілька із них.

     Можна виділити кілька типів соціологічних теорій:

     - Пояснювальна теорія виявляє і вивчає соціальні причини існуючих у суспільстві явищ.

     - Прогнозуюча теорія прагне прогнозувати  майбутнє на основі знань про  існуючі в суспільстві тенденції.

     - Класифікуюча теорія більшою мірою описує, ніж пояснювальна або прогнозуюча, вона являє собою виявлення найбільш абстрактних істотних ознак явища. Наприклад, «ідеальний тип» Вебера може бути прикладом такої теорії.

     - Функціональна теорія відноситься  до класифікуючих теорій. Вона класифікує й інтерпретує явища та їх наслідки. Функціональна теорія показує причинно-наслідкові взаємозв'язки різних частин системи та вплив кожної частини на ціле.

     Замість функціональної теорії дослідники можуть вживати термін «функціональний  аналіз», який можна вважати синонімом функціональної теорії, або термін «системна теорія», коли підкреслюється значення цілого. Багато дослідників відзначали, що суспільні науки поки не мають систематичного підходу, існують тільки методи дослідження та ряд узагальнень, і ті на відносно невисокому рівні. Стосовно до цього Роберт Мертон (1968) використовував вираз «теорія середнього рівня». Деякі дослідники зіставляють теорію з парадигмою, яка розуміється як спосіб мислення або напрямок науки (Wiswede, 1991).[3]

     П.Штомпка  у своїй роботі «Формирование социологического воображения. Значение теории» пише про роль соціологічної уяви та різновиди теорій. Нас цікавитиме його погляди на типологію теорій.

     Отож, першою П.Штомпка аналізує пояснювальну теорію. Дана теорія пояснює нагальні соціальні проблеми, генеруючи гіпотези, які більш-менш піддаються перевірці. Вона може впливати на ширші верстви, на простих людей, даючи їм керівництво до мислення, карти конкретних сфер їх соціального "життєвого світу".

     Пояснювальна  теорія призначена для того, щоб пояснювати або, як мінімум, давати моделі, що дозволяють краще організувати розрізнені факти і феномени, інтерпретувати різноманітні комплексні події та явища. Одна з важливих ролей цієї теорії - "формування демократичного суспільного дискурсу"

     Такі пояснювальні теорії особливо потрібні в часи змін. На соціологів є тиск з боку простого народу, але також і політиків, яким потрібна орієнтація в хаосі. Всі вони хочуть знати, звідки ми прийшли, де знаходимося і куди йдемо. Ніякі дані і факти не дають відповідей на такі питання.

     Евристична  теорія  - за П.Штомпкою, не перевіряється безпосередньо, але є більш-менш плідною, яка генерує релевантні концепти, уявлення, моделі. Автор зазначає, що вона найближча до соціальної філософії, особливо до онтології або метафізики соціального світу, оскільки намагається відповідати на вічні онтологічні питання про влаштування соціальної реальності: про основи соціального порядку, природу людських дій, механізм і курс соціальних змін.

     Евристична  теорія - теорія основ соціальної реальності. Вона ставить питання не типу "чому", а типу "як": як можливий соціальний порядок (як існують соціальні одиниці, як люди живуть разом, співпрацюють), як здійснюється соціальна дія, як відбувається соціальна зміна. Дана теорія призначена для забезпечення концептуальних рамок більш конкретної пояснювальної теоретичної роботи, для чутливості до конкретних типів змінних, знаходження точних категорій, що дозволяють охопити різні розкидані факти. Евристична теорія – теорія в основному для дослідників, що будують пояснювальні моделі конкретних сфер реальності, що відповідають на конкретні проблеми.

     Далі  соціолог розглядає аналітичну теорію. Вона узагальнює концепції, дає типології і класифікації, визначення, які застосовуються в пояснювальній теорії. Вона має важливе, але допоміжне, інструментальне застосування.

     П.Штомпка вважає, що вона не повинна вироджуватися у вічне вдосконалення інструментів, які ніколи не використовуються, або у виробництво закритих обов'язкових систем концептів. Але на більш обмеженому рівні необхідна у виді концептуальних схем, які застосовуються до конкретних емпіричних проблем.

     Аналітична  теорія – це теорія багатих концепцій, корисних для розуміння феноменів. Призначена для ідентифікації, пояснення явищ або важливих вимірів феноменів. Дана теорія – для соціологів. Вона забезпечує їх канонічним словником, технічною мовою, які дозволяють виявляти суть справи, що перевершує звичайну мову і здоровий глузд.

     Завершує  огляд типів теорій П.Штомпка  екзегетичною теорією. Вона зводиться до систематизації, реконструкції, критиці існуючих теорій. Автор зазначає, що вона важлива як приготування до теоретичної роботи.

     Екзегетична теорія – теорія інших теорій, певних книг, текстів, фантомів соціологічної уяви, що ведуть до орієнтованих на собі вправам. Дана теорія слугує для апології чи деструкції запропонованих теорій, що легко переходить у фракційність, догматизм, ортодоксію шкіл, сект, фанатів. Екзегетична теорія – теорія для інших теоретиків, які грають в інтелектуальні ігри в секті присвячених. П.Штомпка вважає, що такі теорії найменш важливі, часто марні, нерелевантні.

     Таким чином, П.Штомпка виділяє чотири типи теорії в соціології: пояснювальну (пояснює різні факти і явища, призначена для використання всіма  людьми), евристичну (теорія основ соціальної реальності, в  основному для дослідників), аналітичну(призначена для ідентифікації, пояснення явищ або важливих вимірів феноменів. Дана теорія – для соціологів) та екзегетичну (систематизує, реконструює, критикує існуючі теорії)[9, с. 64-72]

     Науковий  світ неоднозначно сприймає дану типологію. Так, Віктор Танчер, аналізуючи статтю П.Штомпки, зазначає:

     «У  результаті Штомпка приходить до висновку про те, що найбільш плідними і перспективними типами теорій для  соціологічного аналізу є теорії пояснювальні і евристичні, а інші два типи - допоміжні. Так чи потрібно взагалі виділяти чотири типи? Я вважаю, що слід користуватися тим трихрівневим дисциплінарним поділом, який склався в нашому науковому співтоваристві: загальносоціологічна теорія, спеціальні соціологічні теорії, емпіричні соціологічні дослідження, хоча використання синонімічних назв - евристична і пояснювальна теорії - теж цілком прийнятно. Інші визначення та типологізації нічого не додають, а лише вносять непотрібне понятійне сум'яття.»[7, с. 205-209] 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     ВИСНОВОК

     Теорія - (Грец. theoria - спостереження, розгляд, дослідження, висновок, букв. - "Видовище", "інсценування") - вища форма організації наукового  знання, що дає цілісне уявлення про закономірності та суттєві (структурні, функціональні, каузальні, генетичні) зв'язки певної області описуваної дійсності (предметного поля пояснень та інтерпретацій).

     Соціологічна  теорія - система логічно взаємопов'язаних понять і принципів, за допомогою  яких розкривається природа (структура і генезис) тих чи інших соціальних структур.

     Теоретизування є одним із засобів, за допомогою якого така розумова діяльність, як «наука», реалізує три свої основні цілі: 1) класифікувати і організовувати події, які відбуваються в світі, таким чином, щоб їх можна було уявити в перспективі, 2) пояснювати причини подій,які відбулися і передбачати, коли, де і як будуть розгортатися майбутні події, 3) пропонувати інтуїтивно привабливе здорове «розуміння» того, чому і як повинні відбуватися події.

     Дж.Тернер виділяє чотири головні елементи, які повинна містити соціальна теорія для досягнення зазначених цілей: 1) поняття, 2) змінні, 3) твердження і 4) форми.

     Існує велика кількість класифікації соціологічних  теорій. Е.Асп виділяє пояснювальну, прогнозуючу, класифікуючу та функціональну теорії. (останнью відносить до класифікуючої.)

     П.Штомпка  виділяє чотири типи теорії в соціології: пояснювальну, евристичну, аналітичну та екзегетичну.

     В.Танчер дотримується класичної типізації  теорії на загальносоціологічну теорію, спеціальні соціологічні теорії, емпіричні соціологічні дослідження. Вчений вважає, що інші визначення та типологізації нічого не додають, а лише вносять непотрібне понятійне сум'яття.

     Таким чином, в соціології існує неоднозначність  як у визначенні самого терміну, так і в типології теорії.

     СПИСОК  ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 

1. Джери Д., Джери Дж. Большой толковый социологический  словарь. В 2-х томах: Пер. с англ. Н.Н. Марчук. М.: Вече, АСТ, 1999
2. Э.Гидденс. Социология. Глоссарий: основные понятия и важнейшие термины
3. Э. К. Асп. Введение в социологию. Издательство: Алетейя, 2000 г.
4. Тернер Дж. Структура социологической теории. – М., 1985
5. Российская социологическая энциклопедия/ Под общей редакцией академика РАН Г.В.Осипова, 1998
6. Социология: Энциклопедия / Сост. А.А. Грицанов, В.Л. Абушенко, Г.М. Евелькин, Г.Н. Соколова, О.В. Терещенко., 2003 г.
7. Танчер В.В. Современные социологические теории: проблемы определения и демаркации // Социология: теория, методы, маркетинг. 2006.  No. 2. 
8. Тернер Дж. Структура социологической теории. – М., 1985.
9. Штомпка П. Формирование социологического воображения. Значение теории // Социологические исследования. — 2005. — № 10.