Українська діаспора у Франції: історія складання та динаміка розвитку

Останнім часом у  Франції помітною є тенденція поширення української мови. Її викладають в університетах Париж-I, Париж-II, Париж-IV, Бордо та Пуатьє, а також в Інституті східних мов, де створена кафедра української мови та українознавства. Зацікавленість до запровадження посади викладача української мови була висловлена керівництвом університету Нансі-II. Українська громада виступила з ініціативою щодо включення української мови у перелік факультативних мов на складання іспитів на одержання ступеня бакалавра. 
 
Українці, які в різні часи жили і творили у Франції, залишили та зберегли значні культурні та духовні цінності, що мають загальнодержавне значення для України, є складовою духовної та культурної спадщини України, а також європейського культурного надбання. Зважаючи на це, провадиться робота з повернення в Україну імен, пов’язаних із Францією, шляхом організації виставок, конференцій, публікацій тощо. Зокрема, завдяки зусиллям посольства і представників діаспори повертається в Україну ім’я кінорежисера Євгена Деслава (Євгена Слабченка), який жив і творив у Парижі та Ніцці . Матеріали, пов’язані з іменем Нестора Махно, були зібрані та передані в Україну. На базі цих документів в Україні було проведено конференцію. 
 
Представники української діаспори взяли активну участь у підготовці і проведенні репрезентативної виставки творів живопису українських художників у Франції під назвою «Їх Батьківщина - Україна». Ця виставка була організована в штаб-квартирі ЮНЕСКО в квітні 2000 року за ініціативи і сприяння посольства України у Франції та ППУ при ЮНЕСКО. В експозиції були вперше разом представлені переважно з українських колекцій понад 70 полотен відомих художників української діаспори, які творили у Франції протягом 1900-1960 років. 
 
Мета цієї мистецької акції полягала в тому, щоб виявити максимально можливу кількість українських художників, які працювали у Франції, віддати належне митцям та приватним колекціонерам, в тому числі з української діаспори, які зберегли багато творів, майже невідомих громадськості нашої країни, та допомагають повернути Україні замовчувані десятиліттями імена. Виставка мала неабиякий успіх. 
 
Нині представники української громади надають допомогу посольству України в пошуку матеріалів для музею української дипломатії МЗС України та сприяють реалізації культурно-мистецького проекту «Іван Мазепа - гетьман України».

Література

1. Антонюк О. Українська  держава і українці у світі  // Трибуна. – 2000. - № 1-2. - С.32.

2. Зарубіжні українці. Довідник. – К.: Україна, 1991. - С. 195-200.

3. Західна діаспора // Політика і час. – 1992.- №11-12. - С.33.

4  Киркевич В. Видатні  українці Парижа // Міжнародний туризм. – 2000. -  № 2. - С. 32-34.

5 . Кочан М. Зарубіжний  український католицизм: історія  і сучасність // Політика і час.  – 1994. -  № 2. - С.66.

6. Наріжний С. Українська  еміграція. Культурна праця української еміграції 1919-1939 років. – К.: Видавництво імені О.Теліги, 1999. - С.35, 47, 106-114.

7. Наумович С. Україна  – Франція: історичні зв’язки  // Світ про Україну. – 1993. –  3 лютого. - С.10.

8. Покальчук Ю. Портрет  українця у французькому інтер’єрі // Вечірній Київ. – 1994. - № 8-9, с.3-5.

9. Росляк Р. Українці у Франції  // Народна армія. – 1997.- 21 серпня. - С.6.

10. Українці в зарубіжному світі. – К.: Наукова думка, 1991. - Р.ІІ. - С.47-60.
11. Українці в Європі // Вечірній Київ. – 1997. – 15 серпня. - С. 4.

12. Українська культура: історія і сучасність. – Л.: Світ, 1994. - С. 389-398
13. Шульгин О. Без території. Ідеологія та чин уряду УНР на чужині // Політика і час. – 1998. - № 5. - С. 72