Волонтерський рух

    Цілком логічно обґрунтованою виглядає перевага волонтерської роботи лише на певний час. Намагаючись знайти рівновагу із обов'язками на роботі, вдома, відпочинком та можливостями залучення, потенційний волонтер швидше обере другий стиль роботи, коли його участь у справі буде обмеженою та коли він буде мати можливість змінювати стилі роботи.

    Інший тип (стиль) роботи волонтерів у групі – волонтери, які беруть участь під час певної події, – це добровольці, які приходять брати участь у певній нетривалій ситуації чи події, яка відбувається з людиною, групою, організацією чи в суспільстві в цілому. Ці волонтери можуть мати відношення до організації волонтерської роботи лише у день цієї події.

    Зараз з'являються абсолютно нові типи волонтерів, які мають свої специфічні «стилі» роботи. Наприклад:

• Волонтери на своїй основній роботі. Велика кількість компаній та корпорацій активно залучає своїх працівників до праці з волонтерами. Бажано таким волонтерам дозволяти час від часу брати вихідні для волонтерської роботи. Таких працівників-волонтерів частіше залучають до команди, яка працює над спільним проектом, і це більш за все нагадує клуб чи спілку.

      Багато компаній зараз шукають людей чи відділи, які допоможуть неприбутковим організаціям знайти волонтерів-працівників. Хоча корисно знати і використовувати такі зв'язки, це не повинен бути єдиний спосіб потрапити до компанії. Якщо ви маєте чи можете встановити особистий контакт з якимсь представником компаній (це може бути представник відділу зв'язків з громадськістю), немає нічого поганого у тому, щоб звернутися прямо до них і попросити про допомогу.

     Деякі корпоративні працівники (особливо молоді на керівних посадах) розглядають волонтерство як шлях досягнення досвіду, встановлення контактів, або ж як можливість практичного використання навичок з обраної посади. Інші ж можуть просто намагатися робити щось «реальне» як альтернативу до нудної роботи.

    Волонтери, які мають постійне місце роботи, доступніші для звичайних людей через профспілки (багато з яких мають власну багату історію з волонтерських послуг) та через залучених до цього професіоналів.

• Волонтери-пенсіонери. Пенсіонери в основному залучаються до роботи асистентами в організаціях, які займаються соціальною роботою. Демографічні дослідження свідчать, що кількість населення похилого віку зростає, оскільки збільшується термін життя або люди виходять на пенсію раніше встановленої межі пенсійного віку. Це означає, що варто збільшити кількість служб для таких людей, передусім соціальних та по охороні здоров’я, водночас   це також свідчить про можливість появи значної кількості активних пенсіонерів, які можуть стати волонтерами.

    Це відкриває для них нові можливості. Пенсіонерам можна не платити чи платити мінімум, залучати до традиційної діяльності волонтерів, або ж залучати їх до зовсім нової роботи.

    Люди старшого віку – це один з найбільших неврахованих ресурсів, який характеризується все більш зростаючою ймовірністю стати основним джерелом постачання волонтерів на відміну від інших груп населення. Люди старшого віку загалом мало представлені серед волонтерської робочої сили, і їхнє представництво зменшується, оскільки багато людей старшого віку не залучаються як волонтери у агенції або ж залучаються бути волонтерами у справах, які не мають особливого значення. Успіх деяких існуючих волонтерських програм скасував усякі твердження про те, що люди старшого віку не можуть присвячувати себе чомусь активно і продуктивно.

    Одна з проблем, яка зустрічається при роботі з волонтерами похилого віку, полягає у тому, що персонал може почуватися ніяково у їхній присутності. Багато людей старшого віку, які тепер вступають у ряди волонтерів, володіють багатьма досягненнями, що деколи набагато більше, ніж досвід персоналу, з яким вони працюватимуть. Це може пригнічувати представників персоналу, які можуть звинувачувати вас у власному дискомфорті. Якщо ви наймаєте волонтера похилого віку з широкими професійними надбаннями, ви повинні будете допомогти як персоналу, так і новому волонтеру у встановленні робочих взаємовідносин і переконати кожного з них, що обидві сторони визнають і поважають вимоги та рівень влади іншої [11;23].

• Волонтери, які обрали працю, як альтернативу вирокові. В останні роки все більше зростає кількість осіб, які обирають працю волонтером як альтернативу своєму вироку. І зараз така форма вироку як відпрацювання певної кількості годин на користь суспільству

    Не зважаючи на аспект потенційного остраху, багато локальних програм досить успішно оперують з волонтерами-умовно засудженими, і деякі навіть з'ясували, що ті ж волонтери можуть продовжувати волонтерську роботу після відбування покарання.

• Волонтери-представники певних професій. Багато асоціацій представників певних професій створили власні активні волонтерські програми й іноді примушують своїх членів до участі у виконанні суспільних робіт. У будь-якій професії добровольча діяльність є своєрідним інструментом створення культури залучення професіоналів до суспільної праці у середовищі своїх колег. Уява про роботу представника такої професії повинна базуватися на принесенні користі суспільним групам або окремій особі.
• Епізодичні волонтери. Це волонтери, які працюють певний проміжок часу в різних організаціях, беручи участь у нетривалих заходах. Вони можуть брати участь у певній події в певній організації щороку, але обмежувати свою участь лише власним бажанням.
• Волонтерство у середовищі людей, які потребують перехідного періоду, відбувається неформально у середовищі людей, які переконані, що робота волонтером може бути для них наступним кроком в реалізації перспективи життєвого сценарію. Це можуть бути особи, які щось змінюють у своєму житті (домогосподарки, які повертаються до роботи; емоційно неврівноважені, які налагоджують стосунки з суспільством). Вони часто беруть участь у волонтерських програмах, щоб спробувати повернутися до життя в суспільстві.
• Волонтери, які отримують винагороду від уряду. За останні десять років відбулося зростання іншої сфери волонтерства – «на вимогу». Багато установ зараз починають накладати певні зобов’язання на тих, хто бажає отримати певні державні винагороди чи вигоди.

    Філософське підґрунтя такого підходу полягає у тому, що ті, хто отримує суспільні винагороди, повинні зробити якийсь внесок у громадський добробут, і що волонтерство – чудовий спосіб це зробити.

    Це та сфера, що може принести щось нове у волонтерство, хоч воно й прийде з принципово відмінною групою волонтерів (і у такому разі – досить великою групою) – «вимушеного вибору».

    Але в якому б стилі не працював би добровільний помічник, він завжди залишається волонтером – людиною, яка безкоштовно допомагає некомерційним організаціям. У відповідь він отримує нову професію або можливість позбавитися самотності або нудьги, якщо у людини взагалі немає проблем Тоді настає час стати волонтером – час допомоги іншим людям вирішувати проблеми.

2.2. Роль волонтерства в особистісному та професійному становленні  
студентів спеціальності «Соціальна робота»

    В Україні волонтерській рух – одна з найефективніших форм роботи з молоддю. Він є невичерпним джерелом набуття громадянської освіти, дає людині можливість реалізувати себе у служінні суспільству. Велика кількість громадських організацій поєднує молодих людей, які на добровільних засадах беруть участь у соціальних програмах щодо попередження негативних явищ у молодіжному середовищі та надання допомоги іншим в їх розвитку, соціальному становленні, інтеграції у суспільство тощо[10;34].

     У той же час специфіка контингенту учасників волонтерського руху, а це переважно студенти спеціальностей «Соціальна робота», «Соціальна педагогіка», зміст їхньої суспільно корисної діяльності визначили низку особливостей використання волонтерської діяльності як засобу розвитку особистості, а сааме[4]:

• синкретичне поєднання двох аспектів волонтерства як ресурсу соціальної допомоги (соціалізація волонтерів відбувається через надання допомоги іншим у вирішенні проблем у системі «індивід- соціальне середовище», тобто певної деформації соціалізаційного процесу);
• створення умов для більш сприятливої соціалізації волонтерів не тільки як особистостей, а й як професіоналів.

    У плані загальної соціалізації завдяки волонтерській діяльності студенти отримують:

• більш глибокі знання з соціальних проблем, більш реальні уявлення про спосіб життя різних верств населення;
• нові навички і досвід соціального характеру;
• розвиток комунікативних навичок, досвід спілкування з різними людьми;
• досвід ділового спілкування й ділової поведінки;
• самоактуалізція та самореалізація завдяки переходу до нового, більш активного способу життя;
• самоствердження через відчуття себе корисним, отримання більш соціально-поважного статусу тощо.

У плані професійного становлення  надбання волонтерів включають:

• перевірку власної теоретичної і практичної підготовки на практиці;
• самодіагностику професійної придатності та професійних пристрастей;
• стійку динаміку соціально-ціннісної складової у системі професійної мотивації;
• набуття додаткових фахових знань з майбутньої спеціальності;
• напрацювання навичок спілкування з майбутніми клієнтами, спілкування з професіоналами в обраній спеціальності;
• знайомство з новими методиками й технологіями;
• відпрацювання власного набору професійного інструментарію;
• формування індивідуального стилю професійної поведінки й діяльності.

    По суті волонтерство дозволяє розширити діапазон професійної діяльності студентів соціально спрямованих спеціальностей. При цьому слід відзначити, що волонтерська діяльність має переваги у порівнянні з навчально-професійною діяльністю, у тому числі з практикою, основними з яких є[20;15]:

• добровільність участі, а звідси більш стійка мотивація до діяльності;
• більше самостійності,а звідси більш динамічне та якісне особистісне та професійне зростання;
• більше свободи вибору об’єктів волонтерської діяльності, її змісту, форми, а звідси більше умов для ви будови індивідуальної траєкторії професійного становлення;
• більше каналів соціального порівняння (інші волонтери, професіонали соціальної сфери тощо), а звідси умови для формування більш об’єктивно-критичного ставлення до себе як в особистісному, так і в професійному плані.

    Усі перераховані потенції активно використовуються у процесі соціалізації волонтерів-студентів соціально спрямованих спеціальностей, що пов’язане з наступними моментами:

• добровільність участі одразу виключає суб’єкт-об‘єктні відносини між педагогами-кураторами волонтерського загону і волонтерами;
• добровільність участі, можливості вибору у видах та способах діяльності;
• забезпечують умови для максимального та всебічного самовираження студентв й викладача у конструктивно-корисній діяльності;
• конкретність діяльності у сполученні з добровільною участю  як студентів, так і викладачів з одного боку вимагають, а з іншого створюють можливості для спільної діяльності, що стимулює їх різнорівневу соціально-педагогічну взаємодію;
• поєднання стійкої мотивації до волонтерської діяльності, самостійності у конкретних ситуаціях цієї діяльності, професійної підготовки сприяє формуванню не тільки зацікавленості в результатах діяльності, а й відповідальності за ці результати;
• об’єднання  індивідуальної мотивованої активності волонтерів у спільну організовану діяльність створює своєрідну систему соціальних зв’язків, у яких кожен студент виступає не просто як оточуюче середовище для інших студентів, а як суб’єкт, що активно впливає на їх соціалізацію;
• реалізація активності волонтерів у реальному соціумі не тільки руйнує закритість педагогічного середовища, створюючи своєрідний соціокультурний та освітній простір у межах волонтерського загону, але й забезпечує вихід освітніх та соціалізаційних процесів у більш широке соціальне середовище, ніж навчальний заклад.

    Завдяки цьому «педагог не передає готові зразки культури, а створює й виробляє їх разом зі студентом у режимі реального часу. Спільний пошук цінностей, норм поведінки, сенсу життя відбувається не у рафінованому педагогічному просторі, а у справжньому житті, знайомство з ними відбувається у конкретних видах діяльності, засвоєння норм соціальної поведінки відбувається через спілкування та полі культурний діалог»[23; 11].

    Таким чином волонтерство як феномен відрізняється цілою низкою таких характеристик, що дозволяють аналізувати його з позицій категорії діяльності й оцінювати як засіб формування суб’єктності особистості студентів спеціальностей «Соціальна педагогіка», «Соціальна робота», як фактор їхнього особистісного і професійного становлення. 

2.3 Організаційно-змістовна  структура діяльності волонтерського  загону «Сова» у Луганській  територіальній громаді

    Сучасна ситуація в Україні характеризується соціально-економічною й політичною нестабільністю, значним спадом виробництва, зниженням рівня життя більшості населення, посиленням розшарування населення за рівнем доходів, девіацією моральних норм і цінностей у суспільстві, зростанням злочинності й насильства. В такій ситуації ще більше відчувається цінність безкорисливої добровільної допомоги.

    У 90-ті роки минулого століття у зв’язку із розбудовою громадянського суспільства одним із пріоритетних суб’єктів суспільних відносин була визнана територіальна громада. У зв’язку з цим теоретики та практики соціальної сфери все більше уваги приділяють організації соціальної роботи на рівні громади (системний аналіз проблеми – Т. Семигіна обґрунтування напрямів соціально-педагогічної роботи з молоддю в громаді – А. Капська [10]; проблеми підготовки спеціалістів до соціально-педагогічної роботи в громаді – О. Безпалько [3;3] та інші). Проте маловивченою сьогодні залишається проблема оптимальної організації, управління та технологізації волонтерської діяльності як вагомого ресурсу соціальної роботи у громаді.

    Соціальна робота в громаді має різний зміст та напрями. Відомий теоретик у галузі соціальної політики та соціальної роботи Малком Пейн, зокрема, виокремлює наступні [29]:

    -  координація діяльності різних агенцій, які працюють у громаді;

    -  створеня  можливостей для членів громади  брати активну участь у житті  громади, у виробленні та реалізації  тих рішень, які впливають на  їх благополуччя;

   - соціальне планування  на рівні громади, яке має  на меті аналіз соціальних  умов, потреб членів громади, з  метою їх покращення та задоволення;