Волонтерський рух

    -  розвиток  системи допомоги у громаді,  орієнтованої на створення добровільних  груп, надання необхідних соціальних  послуг чк спеціалістам, так і  членам громади, організація груп  самодопомоги.

    Окреслені теоретичні положення стали відправними пунктами при розробці змістового компоненту діяльності загону. У той же час була здійснена їх конкретизація відповідно до особливостей проблем, потреб Луганської територіальної громади шляхом вивчення соціальних запитів на волонтерську роботу різних соціальних інституцій, участі у соціальній діагностиці, самостійного пошуку проблемних ситуацій у громаді[6;23].

     Ефективність участі у розв’язанні проблем територіальної громади залежить, зокрема, від ступеню технологізації волонтерської роботи. 
Територіальна громада характеризується відносно стійкою сукупністю людей, які проживають на одній території. Члени громади мають різний вік, різний освітній рівень та інші соціальні характеристики, різні ціннісні орієнтації та проблеми, що дозволяє виділити всередині громади певні групи людей як об’єкти волонтерської роботи. Працюючи з вищенаведеними категоріями клієнтів волонтерський загін «СОВА» використовує такі соціально-педагогічні технології:

• робота з профілактики соціально-негативних явищ у підлітковому та молодіжному середовищі – проведення соціально-просвітницьких тренінгів, курсів, семінарів, тематичних дискотек з дітьми та молоддю;
• організація педагогічної допомоги невстигаючим учням загальноосвітніх шкіл репетиторство та індивідуальні заняття в рамках роботи центру педагогічних технологій загону;
• допомога державним та недержавним соціальним службам та організаціям у розробці та реалізації проектів та програм – участь в акціях, підготовка та реалізація культурно-масових заходів та дозвіллєвих програм, допомога у розробці соціальних проектів та пошук спонсорів для їх реалізації (соціально-культурна анімація, соціальне проектування);
• розробка та реалізація навчальних програм підготовки тренерів-волонтерів – робота тренерської студії з розробки та проведення соціально-просвітницьких та психологічних тренінгів серед дітей та молоді міста та області;
• організація роботи з правової просвіти дітей та молоді – проведення соціально-правових тренінгів серед студентів та школярів загальноосвітніх шкіл;
• робота з пропаганди здорового способу життя – проведення просвітницьких тренінгів і тематичних виступів агітбригади волонтерського руху;
• проведення соціологічних досліджень та опитувань;
• соціально-педагогічний патронаж «дітей вулиці»;
• соціально-побутова допомога окремим індивідам та групам;
• допомога студентам в особистісному та професійному зростанні – створення волонтерським загоном молодіжної студії, в рамкам якої кожного тижня проводиться психологічний відео-клуб та тренерська студія.

Ефективність застосування даних технологій залежить від активізації  та успішного використання внутрішніх ресурсів загону, його консолідації. З  цією метою були розроблені та реалізуються наступні принципи:

• креативність у всьому;
• відповідальність та особистісний контроль;
• тактичне та стратегічне планування;
• дотримання етики соціального працівника і волонтера;
• взаємоповага та взаємопідтримка;
• толерантність;
• персоніфікація;
• створення та підтримка традицій загону;
• добровільна активність у справах;
• партнерство та рівність;
• психологічний комфорт та підтримка;
• правило «Титаніка» (коли «потопаєш», проси про допомогу інших, а коли бачиш, що інший «потопає», запропонуй свою допомогу);
• правило «Шматок пирога» ( кожен виносить з діяльності стільки знань, вмінь та навичок, скільки вважає за потрібне).

Таким чином, ефективність роботи волонтерського загону у громаді  забезпечується шляхом реалізації циклу  діяльності, який включає: ціле покладання та змістове обґрунтування діяльності; конкретизацію цілей та напрямків  діяльності відповідно до конкретики соціальної ситуації у громаді; адекватне  цілям та ресурсам технологічне забезпечення діяльності; активізація внутрішніх ресурсів загону; активізація зовнішніх  ресурсів та зв’язків.

Наступним кроком є реалізація соціального партнерства, розширення зовнішніх зв’язків загону та залучення  зовнішніх ресурсів для вирішення  проблем у громаді.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

   Волонтерський рух  є по суті частиною кожної  цивілізації та будь - якого

суспільства. У загальному розумінні - це той внесок, який робиться людьми

на засадах добровільницької діяльності, без матеріального заохочення, для

добробуту і процвітання  суспільства. Ця діяльність може набувати різних

форм: від повсякденних форм взаємодопомоги до спільних дій психологів та

соціальних працівників  під час кризи.

   Кожна людина, яка  живе в суспільстві, намагається  зайняти в ньому певне

місце, свідомо керуючись  тими вимогами, які суспільство висуває  до кожногоз його членів. Волонтерська діяльність дає людині можливість

самореалізувати себе, вдосконалити індивідуальні якості та властивості

особистості, відкрити внутрішні  резерви людини. Тому ми вважаємо, що

волонтерську діяльність можна розглядати як соціально-педагогічну, самокуруючу діяльність.ю. З одного боку, волонтери надають соціальну допомогу тим, хто її потребує, а з іншого - вони починають розуміти свої особистісні недоліки та проблеми, поступово їх долаючи і стаючи цілісними особистостями. В основі волонтерства лежить розуміння себе та впевненість в своїх силах.

   Сьогодні необхідність  у волонтерстві зросла як ніколи. В зв'язку з

посиленням впливу на найбільш уразливі групи населення таких  світових

проблем, як винищення довкілля, зловживання наркотиками, загроза  поширення СНІД/ВІЛ, постала нагальна проблема в тому, щоб волонтери взяли на себе частину відповідальності за вирішення соціально-психологічних проблем суспільства.

   На даний момент  в Україні більшість аспектів  роботи волонтерів при її

неосяжності залишаються  невизнаними, оскільки у багатьох випадках їх

діяльність здебільшого  має неофіційний та неструктурований характер. Це

пов'язано ще й з тим, що волонтерство в нашій країні почало розвиватись 10

років тому, у той час, коли за кордоном воно має давню  історію.

   Ефективність волонтерської  діяльності на належному рівні  досліджена в

Канаді, Англії, Франції, Америці, Німеччині. Але ми не можемо повністю

перенести іноземний досвід волонтерської роботи в умови  сучасної України.

   Реальна соціально-педагогічна  робота по наданню допомоги  в нашій країні,

в основному, сконцентрована в системі центрів соціальних служб,

різноманітних громадських (дитячих, молодіжних, жіночих) і релігійних

організаціях. Актуальність вивчення теоретичних аспектів та практичних

шляхів залучення волонтерів до соціально-педагогічної роботи є  важливою з

двох причин:

   1) розширення соціально-педагогічної  допомоги;

   2) соціалізація дітей  та молоді, які беруть участь  в процесі надання

соціальної та психологічної  допомоги тим, хто її потребує.

   Зроблено спробу  простежити за різними механізмами  залучення населення до волонтерської діяльності залежно від первинних мотивів включення в неї. Від знання та розуміння мотивів волонтерської діяльності залежить ефективність роботи добровільних помічників у соціально-педагогічній сфері. Знаючи, чому людина прагне допомогти іншим людям, можна передбачити та попередити випадки, коли мотиви можуть викликати певні ускладнення. Успіх волонтерської діяльності полягає у створенні оптимальних можливостей для кожного учасника, втіленні якомога більших мотиваційних потреб.

   Людям, які керують  волонтерськими програмами, потрібно  пам'ятати про

велику відповідальність, яку вони несуть. Адже, з одного боку, вони

відповідають за самих  волонтерів та їх дії, а з іншого - за клієнтів, яким

надається добровільна допомога. Коли рівень соціальних послуг, які

надаються волонтерами є  нижчим, ніж загальноприйняті норми  у суспільстві,

то особі, якій надається  така допомога, завдається шкода. Тому кожен

керівник волонтерської  програми повинен знати принципи роботи з

волонтерами, вміти правильно  організовувати їх діяльність і підвищувати

рівень ефективності волонтерської  роботи.

 

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Алєксєєнко Т. Технології соціально-педагогічної роботи в територіальній громаді // Соціальна педагогіка: теорія та практика – 2004. – № 2 – С. 19–23.
2. Безпалько О.В. Особливості підготовки та реалізації соціальних проектів у територіальній громаді // Соціальна педагогіка: теорія та практика – 2005. – № 2 – С.75–82.
3. Безпалько О.В. Форми підготовки спеціалістів до соціально-педагогічної роботи в громаді // Соціальна педагогіка: теорія та практика – 2005. – №1 – С.74–80.
4. Білуха М.Г. Основи наукових досліджень: Підручник для студ. екон. спец. вузів / М.Г. Білуха. – К.: Вища школа., 1997. – 271 с.
5. Волонтерство в соціальній роботі / Упоряд.: О. Главник, Н. Романова,               Т. Дружченко. – К.: Главник, 2006. – 126 с.
6. Волонтерское движение: опыт, проблемы, перспективы: Рабочие материалы семинара. – Киев, 24-30 сентября 2000. – 60 с.
7. Волонтерство. Порадник для організатора волонтерського руху / Укладач Лях Т.Л., авт. кол.: О.В. Безпалько, Н.В. Заверіко, І.Д. Звєрєва, Н.В. Зімовець та ін. – К.: ВГЦ «Волонтер», 2001. – 176 с.
8. Волонтерська служба недержавної організації соціальної сфери / Упорядник Кравченко Р.І. – К.: Благодійне товариство «Джерела», 2000. – 92 с.
9. Волонтерський рух в Україні: тенденції розвитку / Вайнола Р.Х., Капська А.Й., Комарова Н.Н. та ін. – К.: Академпрес, 1999. – 112 с.
10. Волонтерство як ресурс соціальної роботи у громаді: Зб. статей. – К.: Християнський Дитячий Фонд, 2006. – 96 с.
11. Заверико Н.В. Основи управління волонтерів:посібник для керівників волонтерських груп та програм.-Запоріжжя,2004.-25
12. Громада як осередок соціальної роботи з дітьми та сім’ями: Метод. матеріали для тренера / О.В. Безпалько та інші; Під заг. ред. І.Д. Звєрєвої. – К.: Науковий світ, 2004. – 69 с.
13. Голованова Т.П., Гапон Ю.А. Волонтерство в соціальній роботі як феномен цивілізованого суспільства. – Запоріжжя, 1996. – 134 с.
14. Дейчаківський М. та ін. Роль громадських організацій в Україні // Громада. – 1995. – С. 10-24.
15. Добровольчество в России и в мире в контексте социального партнерства: Сб. ст. / Отв. ред. И.Н. Гаврилова. – М.: Институт сравнительной политологии РАН, 2001. – 284 с.
16. Крушельницька О.В. Методологія та організація наукових досліджень: Навч. посібник / О.В. Крушельницька. - К.: Кондор, 2003. - 192 с.
17. Ливальд Р. Финансирование социальной сферы в Германии. Роль третього сектора. – М., 1998. – 124 с.
18. О взаимодействии организаций третьего сектора с государственными организациями в сфере социальной политики. – М., 1998. – 214 с.
19. Організація волонтерського руху у вищих навчальних закладах: Діагностичний інструментарій: Методичні розробки / Укладач Рудякевич Т.О. – Житомир: ЖДУ, 2004. – 20 с.
20. Основы социальной работы. – Учебник / Отв. ред. П.Д. Павленок. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ИНФРА-М, 2002. – 395 с
21. Підготовка волонтерів до роботи у службі «Телефон Довіри». – К.: ДЦССМ, 2003. – 116 с.
22. Підготовка волонтерів та їх роль у реалізації соціальних проектів / Під заг. ред: І. Звєрєвої, Г. Лактіонової. – К.: Наук. світ, 2001. – 49 с.
23. Підготовка соціальних працівників до роботи з волонтерами: Методичні розробки до програм «Діди Морози-волонтери» та «Інтерактивний театр» / Р.І. Короткова, Ж.В. Петрочко, С.В. Мирук; Ліга соціальних працівників м. Києва, Соц. служба для молоді м. Києва. – К.: Вид-во Національного педагогічного університету ім. М.П. Драгоманова, 2001. – 60 с.
24. Постанова Кабінету Міністрів «Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг» від 10 грудня 2003 р. № 1895.
25. Соціальна робота: Короткий енциклопедичний словник — К. ДЦССМ, 2002 — с. 536 // Соціальна робота. Книга 4.
26. Социальное проектирование – ресурс взаимодейтсвия общественности и власти. – М., 1999. – 196 с.
27. Технологізація волонтерської роботи в сучасних умовах / За ред. проф. А.Й. Капської. – К.: ДЦССМ, 2001. – 140 с.
28. Ніrst Р. Аsscitive Democracy New Forms of Economis and Social Govermance Cambridg, 1994. – 124 р.
29. http// unv. Org