Абсурд та образ бунтаря в романі А.Камю «Перша людина»

   Іншими словами, якщо людина не приймає абсурду, вона або не розуміє, що існує безлад, або відмовляється визнати, що відчуває ностальгію по порядку, що суперечить самій природі людини. Згідно з романом «Перша людина» результат один: людина не досягає стану абсурду і впадає в стан горя та нестерпної меланхолії, що ми бачимо на прикладі Катрін Кормері.   

   В романі «Перша  людина» А.Камю приділяє багато уваги ефектам війни та політичної революції, і загальною закономірністю революції та війни вважає те, що в їх ході свобода приноситься в жертву справедливості, перетворюючись на великий або малий терор.

   А. Камю аналізуючи співвідношення абсурду і війни, виступає супротивником останньої. Письменник вважає, що якщо абсурд - це вічне, позаісторичне, не скороминуще явище, то війна - конкретне, історичне, тактичне. Війна, згідно з романом, припускає низведення людини до рівня простої історичної сили, вона позбавляє людину можливості виражати свою незгоду з існуючим порядком та законами, тоді як абсурдність штовхає героїв на постійні протести проти цього порядку, проти перетворення її на річ і низведення її до простої історії. На переконання А. Камю, абсурд не веде до катастрофи і злочинів проти людства. До цього веде якраз війна, і тому вона протистоїть абсурду самим радикальним чином. Письменник вважає, що війна – це абсурд, що виродився. В зв'язку з цим, треба сказати, що визначити момент, де абсурд породжує війну, на думку А. Камю, важко. На основі роману ми бачимо, що такі поняття, як історія, політика, ефективність пов'язані з війною та революцією, а такі поняття, як творчість, сумнів, незнання більше пов'язані з абсурдом та бунтом.

   В своєму романі А. Камю вводить критерій істинності абсурду. Несправжній абсурд, що зраджує людській “природі” і що незмінно приходить до виправдання вбивств мільйонів людей спотворює одну з своїх складових, позитивну чи негативну, забуваючи або ігноруючи протилежну. Справжній абсурд вимагає підтримки постійної рівноваги між «так» і «ні». Він не означає тотального заперечення всього буття, у тому числі і людської природи. Абсолютне «ні» заперечує все, зокрема і цінність та значущість людського життя, та веде до апогею зла. Абсолютне ж «так» у свою чергу заперечує можливість морального протистояння злу і вбивству, моралі та етики.

   Кожна людина ХХ століття зіштовхнулася з ідеологією тоталітаризму та опинилася на роздоріжжі нескінченних війн, які слугують виправданням вбивству. Багато хто обурювався твердженням священників, що дозволяли вбивство всупереч християнській заповіді. Без сумнівів, церква зхвально дивилася на війни, безкінечні та криваві страти невірних, але кожен християнин все таки вірив, що десь там на скрижалях висічено “не убий”, що вбивство – це величезний та найтяжчий гріх. Як показує роман А.Камю на скрижалях нашого століття чітко вигравіювано: “Вбивай”. Ми бачимо, що проблема полягає в тому, що ідеології народилися з ідеї абсурду, але перетворилася в “все дозволено”. А. Камю вважав, що базовий етап його філософії залишився незмінним – це абсурд, що ставить під сумнів всі цінності, всі вірування та прагнення людини

   Роман «Перша  людина» показує,  що єдиним і правильним виходом з абсурду людського буття є бунт, який набуває сенсу не завдяки можливості досягнення перемоги над переважаючою силою обставин, а саме завдяки процесу боротьби. Завдяки бунту кожна людині має силу піднятися над власними щоденними проблемами та над абсурдністю цього світу, відчути єднання з іншими людьми. Дуже важлива складова у розумінні абсурду, на думку письменника, - заперечення та неприйняття вбивства, адже це невірний спосіб досягнення поставленої мети. Більш того А.Камю відокремлює поняття абсурду та війни, абсурду та зла.

      

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                  ВИСНОВКИ

   В даній роботі  розглядається роман Альберта  Камю «Перша людина» з ціллю  опису елементів абсурду та  розкриття образу бунтуючої людини.

   Як вже зазначалося, актуальність дослідження полягає в тому, що роман малодосліджений та поняття абсурду в даному творі не чітко описується в доробках дослідників.

   Роман А. Камю  «Перша людина»  представляє  собою опис абсурду в художній  формі. У ньому знайшли своє відображення погляди А. Камю на зв’язок абсурду та вбиства, його погляд на образ бунтуючої людини, а також абсурдний спосіб людини зрозуміти та прийняти цей світ.

   В романі можна  простежити причини та наслідки  бунту, побачити форми абсурду та відношенням між абсурдом і війною.

   Письменник окреслив абсурд не як кінцевий пункт, а як початок роздумів. Йому не цікавий самий по собі абсурд, а лише наслідки й правила поведінки людини, які природно випливають з абсурду.

   Неодмінними умовами  виникнення абсурду є безрезультатна спроба людини зрозуміти та прийняти світ, у якому вона живе, абсурд, породжується у людській свідомості, і для його зародження необхідні дві дійові особи – людина та світ.

   Відчуття абсурду  може виникнути раптово і охопити кожного. В результаті людина може спробувати позбутися цього почуття за допомогою вбивства. Однак, на думку А. Камю подібне рішення стає неправильним виходом.

   А. Камю виводить  поняття "абсурдної людини" та ˝бунтуючої людини˝, тобто  людини, яка не просто відчуває та знає що таке абсурд, а й може його осягнути, усвідомити, прийняти, але до останнього не скорятися. Абсурдна людина бачить, що єдиним джерелом всіх своїх цінностей і суддею може бути тільки вона сама – "Людина є метою у собі. І вона є своєю єдиною метою". Письменник вказує, що в цьому твердженні є вираження свободи, яку у людини ніхто не може відняти. Абсурдна людина відкидає ідею самогубства та вбивства і вибирає єдино правильний спосіб боротьби – бунт, при цьому вона розуміє, що перемогти вона ніколи не зможе. Але абсурдна людина може відчути щастя злившись з самим процесом боротьби.

 

                           

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                      

                        

 

 

                           СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Долгов К. М. От Киркегора до Камю: Очерк европейской философско - эстетической мысли ХХ ст. – М.: Искусство, 1990. - 399с.

2. Ерофеев В. Мысли о Камю, http://zhurnal.lib.ru/v/victor_v_e/mysli_o_kamju.shtml.

3. Захаров В. Герой абсурда и его бунт (Альберт Камю: трагедия счастья), http://texts.pp.ru/absurd.html.

4. Зотов А.Ф., Мельвиль Ю.К. Западная философия ХХ века. Учебное пособие. – М.: "ПРОСПЕКТ", 1998. - 432с.

5. История философии: Запад-Россия-Восток (книга четвёртая. Философия XXв.).- М.: "Греко-латинский кабінет" Ю.А. Шичалина, 1999. - 448с.

6. Камю А. ACTUELLES. Хроника 1944-1948, http://www.philosophy.ru/library/ intent/05camus.html.

7. Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство. Пер. с фр. Предисл. А. М. Руткевич. – М.: Политиздат, 1990. - 415с.

8. Камю А. Первый человек, http://prozaik.in/alber-kamyu-perviy-chelovek.html?page=1.

9. Камю А. Сторонній: Повість. Чума: Роман. Падіння: Повість / Пер. з фр. Передм. Д. Наливайко. – К.: Дніпро, 1991. - 655с.

10. Кузнецов В.Н. Французская буржуазная философия ХХ века. – М.: Изд-во "Мысль", 1970 . – 319с.

11. Літературознавчий словник-довідник за редакцією Р. Т. Гром'яка, Ю. І. Коваліва, В. І. Теремка — К.: ВЦ «Академія», 2007 р. - 752 ст.

 

 

 

 

                                                     

 

                                                        

                                                    SUMMARY

   The subject of this course paper – is ″Absurdity and image of outbreaking man″.

    This paper examins theoretical aspects of the concepts of Absurdity and image of outbreaking man. In practical part has been given description of absurdity image of outbreaking man in  Albert Camus’s novel «The first man»

   Absurdity is a nonsense that filled the lives of everyone. Contant and fullness of life is always limited and reduced to a choice between different passions and impulses. In order to free from absurdity people need clarity of vision and spark of rebelliousness, which helps us to overcome the limitations of ourselves and extend the boundaries of perception. Although the outbreaking imposes a ban on killing and enslavement of others, outside this there are the most complex forms of relationships between people. It requires "absolute clarity of vision," which practically unavailable for people, and outbreaking can always turn into tyranny. Heroic morality does not know prohibition on murder or suicide, it requires "doing", but not universal solidarity. However, Camus did not set himself the task of creating a new ethical system. Displaying all ethical values of outbreaking is hardly possible, but clearly, against which he directed.

      The main character of Albert Camus’s novel «The first man» Jacques Kormeri can not accept the absurdity that prevails in his world from a terrible tyranny and the endless wars that bear on more and more victims. He has been confronting all this madness that surrounds him since adulthood. But he understands that the powerless. This is something that is beyond his comprehension, something huge and grandiose. at the time when he accepted his defeat, Jacques Kormeri became free from the shackles of absurd.