Архаїзми в польських народних казках

 

 

 

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Херсонський державний університет

Кафедра слов’янських мов та методик їх викладання

 

 

 

 

 

 

 

 

Архаїзми в польських народних казках

Курсова робота з практичного курсу польської мови

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконавець:		студентка 4 курсу, 451 групи напряму підготовки 6.020303 Філологія (англійська  мова та література) Бунчик Ольга
Науковий керівник:		к.п.н., доцент М. Б. Гульчин

 

 

 

 

 

 

           

 

 

 

 

 

Херсон – 2014

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП …………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. Архаїзми в структурі художнього тексті

1.1. Поняття архаїзму ……………………………………………………...5

1.2. Роль застарілих слів у художньому тексті…………………………...7

РОЗДІЛ 2. Архаїзми в польських народних казках

2.1. Польська народна казка як художній текст………………………...12

2.2. Типи архаїзмів у польських народних казках……………………...14

2.3. Стилістичний ефект використання застарілих слів у польській народній казці………………………………………………………………..…..16

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………...19

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………….………………...21

 

ВСТУП

 

Усі слова, якими користуються люди в своєму житті та своїй діяльності, складають лексичний, або словниковий, склад мови. Лексична система, як і система мови в цілому, постійно розвивається за своїми внутрішніми законами, а також під впливом суспільно-історичних умов життя народу як носія мови. Лексичний склад рухається разом із культурним зростанням: з'являються нові слова, а інші зникають з ужитку.

У лексиці відбиті всі процеси історичного розвитку суспільства. Одні предмети, реалії побуту, поняття, якості, явища існують здавна, і слова, їх назви, активно використовуються носіями мови, інші предмети і поняття відмирають — з ними йдуть і їхні найменування.

Склад застарілої лексики неоднорідний. У ньому розрізняються слова за ступенями їх архаїзації. Одну групу застарілих слів складають ті, що зовсім вийшли з мовного вжитку і не побутують в сучасній літературній мові.

Застарілі слова у художньому тексті розглядаються як особлива форма функціонування мовної системи, сутність якої полягає у створенні особливого колориту.

Архаїзми як стилістичний засіб художнього мовлення вже  досліджувалися в українському та польському мовознавстві. Їх досліджували більшість представників української мови, наприклад Л. А. Булаховський, Ф.П. Медведєв, В. М. Мокієнко, Г. М. Удовиченко, В. Д. Ужченко, а також поляки А. Брюнкер, К. Дейна, П. Зволінський, М. Банько та інші. Але робіт, присвячених функціонуванню архаїзмів саме в польських народних казках, нами не виявлено, що визначає актуальність нашого курсового дослідження. 

Мета дослідження – виявлення архаїзмів у польських народних казках та визначення їх ролі в тексті.

Задля її реалізації ми поставили перед собою такі завдання:

• визначити поняття «архаїзм»;
• виявити архаїзми в лексичному складі тексту польської народної казки;
• виділити типи архаїзмів;
• визначити стилістичну роль застарілих слів у польських народних казках.

Об’єктом дослідження є лексичний склад польської народної казки.

Предметом цієї курсової роботи є архаїзми у текстах польських народних казок.

Робота складається із вступу, двох розділів, висновків та списку використаних джерел.

 

РОЗДІЛ 1

Архаїзми в структурі художнього тексту

 

1.1. Поняття архаїзму

 

Архаїзми — це слова, словосполучення, деякі граматичні форми і синтаксичні конструкції, що позначають предмети, явища, дії і які вийшли з активного вживання внаслідок заміни їх новими, але мають синоніми у сучасній мові. Не варто плутати архаїзми з історизмами. Історизми — це слова або стійкі словосполучення, що позначають назви існуючих колись, але зниклих предметів, повністю вийшли з обігу і не мають аналогів в будь-якій мові. Архаїзми, на відміну від історизмів це застарілі назви предметів, що вживаються в сучасному житті. Архаїзми ще називають «пережитком» старовини. З точки зору життя, архаїзми — це те, що втратило своє значення або змінило сенс. Вони безпосередньо пов'язані з традиціями: архаїчним є все те, що традиція відмовляється утримувати. Разом з тим традиція не залишається постійною, і її зміна здатна зробити з архаїзму цілком природні значення [1, c. 121].

Головна причина появи архаїзмів — розвиток мови. На зміну одним словами приходять інші, наповнюючись новим, більш сучасним, змістом. Лексика будь-якої мови постійно змінюється, безперервно збагачується. Одні слова живуть протягом століть, інші — відмирають, не встигнувши народитися, або знаходять собі інше застосування, інший сенс існування. Мова — живий організм, він сам регулює набір слів, потрібний даному поколінню в даний час. Штучно змінити набір слів мови неможливо [2, c. 215].

Деякі слова виходять з ужитку, старіють, тому що зникають позначувані ними предмети, події, явища, поняття. Такі слова називають матеріальними архаїзмами, або історизмами.

Це:

а) назви колишніх чинів і посад (волосний, гусар, столоначальник);

б) назви колишніх професій (дігтяр, чумак, списник);

в) назви старовинної зброї, старовинних монет, одиниць виміру (гаківниця, мушкет; гріш, дукат; верства, пасмо);

г) імена історичних діячів, зниклих народів (Іван Самойлович, Северин Наливайко; печеніги, половці).

Такі слова не мають синонімів у сучасній мові [3, c. 95]. Письменники їх використовують, щоб передати факти чи події минулого, відтворити колорит епохи: "Громада вибрала гетьмана — Преславного Лободу Івана; Спасибі вам, панове-молодці, Преславні запорожці " (Т. Шевченко).

Архаїзми, натомість, у сучасній мові були замінені людьми більш зрозумілими для нас словами. Наприклад:

а) назви частин тіла (ланіти – щоки, уста – губи, чоло – лоб, длань – долоня, перси – груди);

б) назви професій (тать – злодій, рибар – рибак, піїт – поет, реєстровий – козак, лицедій – актор);

в) слова, які виражають родинні стосунки (отець – батько, матер – матір,  муж – чоловік, чадо – дитина).

Архаїзація слів існує в кожній мові. Ми досліджуємо архаїзацію слів  у польській мові, то я хочу виділити зміни вживання слів саме в цій мові. Горацій співвідніс мову з деревом на якому одні листочки відмирають, в'януть і обпадають, а інші невпинно розвиваються з пуп`янків і ростуть. Зникнення слів пов`язане з розвитком культури матеріальної та духовної народу. Зникають старі назви приладдя, будівель, одягу, назви психічного або фізичного стану людини, а з ними зникають і слова, що їх позначували [15, c. 144]. Тобто ми бачимо, що слова замінили з часом у чотирьох сферах людської діяльності.

• Одяг: odzieża – одежа, nadragi – штани, podwikа, rąb – шарф,

chomla, sponkі – брошки, manele – браслети, kanaki – намиста;

• військове мистецтво: wlóczni – списи, łuk – лук, puklerz –

невеликий круглий щит, hakownica – аркебуза;

• будівництво: zręb – sciana (стіна), stan, chrom, jat – dom (дім),

kucza – namiot (палатка), wyszka – strych (горище), tło – podloga (перший поверх);

• психічний або фізичний стан людини: buta – pycha (гордість),

gorlić – gniewać (гніватись), śmiara – skromność (скромність), śmierny – pokorny (скромний), żadny – brzydki (потворний).              

            Таким чином, ми бачимо, що причиною зникнення з вжитку цих слів є плин часу, тобто ці слова замінилися синонімами або зовсім вийшли з вживання.

 

1.2. Роль застарілих слів  у художньому тексті

 

 Застарілі слова як компонент мови володіють значними стилістичними можливостями. Стилістичні функції застарілих слів виявляються в максимальній реалізації цих можливостей у контексті. Наявність застарілих слів у тканині художнього твору, взаємодія та співвіднесеність їх з іншими словами на різних рівнях є виявом стилістичного функціонування застарілої лексики в контексті художніх творів. Архаїзми та історизми часто вживаються в художніх творах для відтворення історичного колориту. Таке використання архаїзмів притаманне історичним романам Вальтера Скотта [9, c. 112]. Іноді архаїчні слова й особливо архаїчні форми слів вживаються з сатиричною метою. Ситуації з використанням архаїзмів не узгоджуються з контекстом. А це створює невідповідність між словом, уживаним у даний момент, і звичайною ситуацією, що виключає це використання. Кількість нововведених слів і нових значень завжди багаторазово перевищує кількість застарілих, архаїчних слів у кожному часі. Це показує чутливість словникового складу до новизни і прогресу.

Слова застарілої лексики досить часто використовуються саме в художніх творах, переважно на історичні теми, а також і в казках. Є вони, наприклад, у поемах Т. Шевченка «Гайдамаки», «Іван Підкова», у п'єсах І.Карпенка-Карого «Сава Чалий», в історичних повістях І. Франка «Захар Беркут». У творах польських письменників, наприклад, у Адама Міцкевича в «Байках», збірці Станіслава Яховіча «Казки та байки», тощо [12, c.50].

Серед тих специфічних проблем, які постають перед письменниками - представниками художньо-історичного жанру, особливої майстерності вимагає відтворення культурно-побутового колориту епохи. Письменникам доводиться відшукувати такі засоби художнього розкриття історичного минулого, які б допомагали їм, з одного боку, найбільш адекватно і рельєфно відтворити особливості зображуваної епохи, досягти того, щоб читачі почували себе якщо не співучасниками епохи, громадянами країни, в якій відбуваються події, то хоча б споглядальниками, а з другого боку, не захоплюватись надмірно історичною екзотикою, побутовізмом, що завжди загрожує перетворитись на самоціль. Відчуття епохи в художньо-історичному творі досягається широким введенням архаїчної лексики, яка характеризує різні сторони соціально-економічного та культурного життя народу, особливості побуту та звичаїв [4, c. 12]. 

Як і історизми, архаїзми можуть бути засобом створення колориту минулих епох, відтворення тогочасних мовних особливостей:

А люта мати!

Спустила друге бісновате

Своє скаженеє звіря.

Та вже такого сподаря,

Що гради й весі пожирало.

(Т. Шевченко)

Застаріла лексика не створює відчуття архаїчності мови художнього твору, а лише є мовними натяками на зображуваний час. Її вживання дає змогу наблизитися та зрозуміти загальний характер цілої епохи, її мову.

Використання застарілої лексики зумовлене необхідністю вибрати найбільш виграшний у художньому розумінні варіант серед можливих номінацій. Можливість вибору полягає у самій природі застарілих слів: вони належать до стилістично забарвлених одиниць, що мають певну стилістичну значущість [6, c. 100]. Віднесеність застарілої лексики до категорії стилістично відзначених слів зумовлена тим, що вони несуть на собі особливий стилістичний відтінок — відбиток застарілості.

Висока архаїчна забарвленість, експресивність, властива їм часова приуроченість виділяють архаїзми та історизми серед інших стилістичних категорій, роблять їх цінним засобом художнього зображення дійсності. Через те, що застарілі слова рідко вживані у мові, вони яскраві, своєрідні, контрастні іншим загальновживаним лексемам, і тому вносять у текст певне емоційне напруження.

Архаїзми в художньому тексті перебувають у актуальнішій стилістичній позиції, ніж історизми, тому що на фоні своїх нейтральних синонімів їх незвичайність, експресивність здаються більш випуклими, і стилістичний вибір падає переважно на архаїзми.

Можливість використання цієї архаїчної групи лексики у переносному значенні і в системі тропів підсилює їх стилістичний потенціал. Архаїзми, введені письменниками, стилістично різнорідні і виконують різні стилістичні функції, які тісно пов'язані зі стилістичною забарвленістю цих слів. Часто архаїчна лексика набуває в сучасній мові новацій, що дає їй змогу виразити нові поняття сучасної дійсності й ожити заново, одержавши нову сполучуваність і нові зв'язки у мові [10, c. 28].

З появою нових значень застарілі слова можуть набувати нової емоційної або нової функціонально-стильової забарвленості, і тоді їх вживання у мові зумовлене не тільки семантичною, а й стилістичною парадигматикою. Можливість використання застарілих слів залежить від їх експресивності, внаслідок рідшої вживаності вони вносять у мову деяку незвичайність, виразність. Головною причиною звернення письменників до застарілих слів є здатність цих слів набувати у контексті мовленнєвої стилістичної забарвленості, а також здатність сполучатися у деяких випадках з нейтральними лексемами різних функціональних стилів. Це викликає певний стилістичний ефект, внаслідок того, що їх стилістична забарвленість у синтагматичному плані не збігається зі стилістичним забарвленням у плані парадигматики, тобто в мовленні вони мають зовсім інше стилістичне значення. У випадках використання архаїзмів з метафоричним переосмисленням вони служать для реалізації таких рис художнього стилю як образність, емоційність. Головне завдання таких слів — емоційно впливати на читача [7, c. 125].