Архаїзми в польських народних казках

Мова історичних художніх творів двопланова за своєю природою.

У них успішно співіснують сучасна письменникові мова та мова зображуваної епохи. Характер сполучення цих двох мовних стихій, їх обсяг, способи, прийоми введення елементів мови зображуваної епохи у тканину художнього твору можуть виявитись специфічними для різних авторів, спрямувань, жанрів.

Архаїзми в нейтральній функції тепер не вживаються, бо цю функцію виконують нейтральні синоніми сучасної мови. Використовуються архаїзми як стилістичний засіб, тому в офіційно-діловому стилі вони майже повністю відсутні, за винятком окремих термінологізованих слів та словосполучень. Зрідка можуть бути використані архаїзми в науковому стилі, особливо в літературознавчих та історичних дослідженнях для наближення розповіді до описуваної епохи, для створення колориту доби [8, c. 336].

Ми побачили, що архаїзми навмисно використовуються письменниками в історичних романах, але у казках ми маємо зовсім іншу ситуацію. В казках архаїзми мають інше значення та інакше впливають на художній текст. Вони складалися народом і були простими словами. Тобто архаїзми в казках є архаїзмами тільки для нас і їх навмисно не використовували. Коли складалися казки, вони не були застарілими словами. Але для сучасної людини, коли вона читає або слухає казку, архаїзми є показниками старовини, створюють неповторну атмосферу минулого, говорять про те, що історія, яка розповідається в казці, відноситься до давнього минулого, що в житті вже все не так. Згодом вони змінили значення і стали позначати предмети, явища, дії, що вийшли з активного вживання внаслідок заміни їх новими, але мають синоніми в сучасній мові. В казках архаїзми входять в контекст, вони тісно переплетені з зображенням. Але з плином часу, лексика змінилась і ці слова набули застарілого значення, що для сучасного читача може викликати труднощі з розумінням. Ця невелика проблема може бути вирішена за допомогою правильного  перекладу і тоді у сучасних читачів, читання казок з застарілими словами, не буде викликати труднощів та непорозуміння. Саме народні казки становлять основу національної мови. Застарілі слова як значний пласт застарілої лексики становлять стилістично необхідний засіб мови, надаючи казкам індивідуальні якості та колорит.

Казка фіксує національні традиції. Мотиви, теми, образи, мова казок як невід’ємної складової частини усної народної творчості представляють самостійний світ, особливий для кожного народу, що впродовж історії розвивався у певних суспільно-економічних умовах.

 

РОЗДІЛ 2

АРХАЇЗМИ В ПОЛЬСЬКИХ НАРОДНИХ КАЗКАХ

 

2.1. Польська народна казка як художній текст

 

Казка — фольклорний розповідний твір про вигадані, а часто й фантастичні події, що відбуваються з людиною або твариною. Казки виникли в доісторичні часи і відіграли значну роль у духовному житті всіх народів. Казка — жанр усної народної прози : епічні оповідання алегоричного, повчально-розважального, чарівно-фантастичного, героїчного або побутового змісту з установкою на вигадку, з давніх-давен відображала віру й сподівання людей на краще життя, на щастя.

«Подлинную историю трудового народа нельзя знать, не зная устного народного творчества… От глубокой древности фольклор неотступно и своеобразно сопутствует истории». Це висловлювання Максима Горького можна віднести також і до польського фольклору. Більше того, складна історична доля польського народу визначила особливо важливу роль фольклору в історії його духовної культури. Втративши національну незалежність в результаті егоїстичного самовладдя шляхти, Польща здобула її знову лише в 1918 році. До цього понад сторіччя польський народ задихався під подвійним гнітом – польської шляхти і правлячих, кіл тих держав, які розділили між собою Польщу.

Що дозволяло польському народу зберігати свою національну самосвідомість, відчувати свою етнічну, національну єдність? Серед інших важливих факторів чи не на першому місці стоять національна польська мова і національна культура , які жили і розвивалися, не зважаючи ні на що. Коли на початку XIX століття Гуго Коллонтай, передовий діяч епохи польського Просвітництва, закличе до збирання народних пісень, казок і легенд, то на цей заклик відгукнуться насамперед поети-романтики. Саме вони вперше звернуться до збиральної діяльності і першими почнуть використовувати фольклорні мотиви у своїй творчості [16, c. 195]. Коли 1822 році молодий Адам Міцкевич опублікує свій перший поетичний томик, в ньому будуть переважати балади, засновані на мотивах народної поезії. Це було не просто формальне запозичення сюжетів, а вираз близькості ідейно-художнього змісту поезії Міцкевича з польською народною творчістю, з його антикріпосницькими і патріотичними ідеями.

Честь називатися першим збирачем польського фольклору належить Зоріану Ходаковському (1784-1825), археології та етнографії. За період з 1813 по 1818 рік він записав багато українських та польських пісень, повір'ї та казок. У Сілезії Юзеф Лёмпа (1797-1863), сільський учитель, вчений і громадський діяч, сам вийшов з народу, збирав і публікував перекази, казки та прислів'я Сілезії. Лёмпа прагнув до того, щоб його записи були більш точними, щоб не підправляти і не пригладжувати їх.

Польським народом було створено безліч казок як на міжнародні, так і на індивідуальні місцеві сюжети. Деякі казки засновані на реальних подіях, але після років складно відрізнити вигадку від правди [17, c. 320]. У казках зберігається значна кількість найдавніших сюжетів часів виникнення Польщі та міст, наприклад, Legenda o Podhalu, Podanie o Lechu, Lwy z gdańskiego ratusza, зокрема, віра в богів наголошується в таких легендах: Piast, Toruńskie perniki, про мужність та хоробрість героїв: Podanie o Popielu, Przerwany hejnał, O królewnie czarodziejce, Pan Twardowski та про міфологічних істот: Złota kaczka, Warszawska syrena, Bazyliszek, Dratewka, O Kraku, smoku wawelskim i o królewnie Wandzie , Ваjka, Królowa Bałtyku. Завдяки культурному обміну з сусідніми народами в польських казках є характерні загальні для народів світу сюжети, наприклад, розповіді про чарівних фей та маленьку принцесу, яку вони одарували чарами ( Ваjka – у поляків та Спляча красуня – у французів).

 

 

2.2.Типи архаїзмів у  польських народних казках

 

Загалом архаїзація слів в мові проходить три періоди розвитку. На початковому періоді процесу архаїзації слова починають рідко вживатися.

Друга група архаїчних слів – слова, які взагалі не використовуються в мові, але, незважаючи на це, вони визнаються в словниковому складі мови. Архаїчні слова, що належать до третьої групи, були повністю вилучені зі складу мови, і знайти їх первинне джерело неможливо в даний час [13, c. 41].

Власне архаїзми поділяються на лексичні і семантичні. Серед лексичних архаїзмів розрізняють:

• власне лексичні архаїзми, яких з мови витіснили слова того ж значення, але іншої основи (czeladnik – uczeń- підмайстер, zorza – jutrzenka- світанок). Ця група дуже швидко поповнюється архаїзмами, що їх витісняють ідентичними в семантичному відношенні слова того ж кореня, але з демінутивними суфіксами;
• лексико-фонетичні архаїзми, тобто застарілі слова, які порівняно з тими синонімами, що відповідають їм в сучасній літературній мові, мають дещо інше звукове оформлення кореня або закінчення (wedle – według);
• фонетичні архаїзми, тобто слова з застарілою вимовою окремих звуків.

Семантичні архаїзми — це слова, в яких поряд з активно вживаними в сучасній польській  літературній мові значеннями є й застарілі значення.

У польських казках ми зустрілися з лексичними та семантичними архаїзмами [21, c. 48]. Проведений аналіз казок Legenda o Podhalu, Podanie o Lechu, Piast, Toruńskie perniki, Ваjka, Podanie o Popielu, Przerwany hejnał, O królewnie czarodziejce, Pan Twardowski, Królowa Bałtyku, Lwy z gdańskiego ratusza та інших дозволив виокремити такі групи лексичних архаїзмів:

- власне лексичні архаїзми;

- лексико-словотворчі архаїзми;

- лексико-фонетичні архаїзми.

Найбільшу групу становлять власне лексичні архаїзми (застарілі, синоніми до слів сучасної мови), які були витіснені з мови словами того ж значення, але іншої основи: godу – роки, orszak – хід, człek – людина, murawa – трава, wtór – супровід, czeladnik – підмайстер, ku – для, wtem – раптом, szemracz – нарікання.

Наприклад:

 « To człek mądry i pobożny; on powie i nauczy, co czynić nam należy » (Warszawska syrenka, s. 17);

« Zajmował się bowiem - wraz z czeladnikami – wyrobem broni i zbroi rycerskich » (Bazyliszek, s. 26);

« Wtem młodszy staje i rzecze: – Zwierz i las nie straszny dla nas » ( O

Kraku, smoku wawelskim i o królewnie Wandzie, s.25).

Далі у казках ми можемо знайти словотворчі архаїзми (мають спільні корені, але відрізняються суфіксами чи префіксами): wedle – według, człek –człowiek, łacniej – łatwo, macierz – matka, urępność – uroda, wrony – czarny.

Наприклад:

« – Niechaj każda z was obdarzy ją jakimś cennym darem wedle swej możności i chęci! » (Ваjka, s. 5);

 « To człek mądry i pobożny; on powie i nauczy, co czynić nam należy » (Warszawska syrenka, s. 17).

Невелика кількість лексико-фонетичних архаїзмів (від сучасних слів відрізняються звуковим оформленням): oto, mego,, imać, ino, owego, nań, swym, mej.

Наприклад:

 « Za czym zbliżył się ku stronie, gdżie miała być Polska » (Legenda o Podhalu, s. 36);

« Gadają mu: "Miej cierpliwość, mityguj się, będzie lepiej, poczekaj ino!" » (Złota kaczka, s. 41).

Крім лексичних архаїзмів в польських народних казках зустрічаються приклади і семантичних (смислових) типів застарілої лексики - багатозначних слів, у яких застаріло одне або кілька значень: chłód – холод, przeto – тож, kark – шия, strzecha – солома, moczary – болото, czeladnik – підмайстер.

Наприклад:

« Szedł długo przez wielkie nieprzebyte puszcze, które okrywały wówczas naszą ziemię, przedzierał się przez gąszcze, przebywał moczary... » (Podanie o Lechu, s. 5);

« Zajmował się bowiem - wraz z czeladnikami - wyrobem broni i zbroi rycerskich » (Bazyliszek, s. 26).

Отже, ми бачимо, що в польських казках достатньо архаїзмів, які мають різну класифікацію. Але їх можна зрозуміти і в контексті казки, вони досить легкі для розуміння та створюють певний колорит.

 

2.3. Стилістичний ефект використання застарілих слів у польській народній казці

 

Застарілі слова належать до стилістично забарвлених одиниць, що мають певну стилістичну значущість. Віднесеність застарілої лексики до категорії стилістично відзначених слів зумовлена тим, що «вони несуть на собі особливий стилістичний відтінок – відбиток застарілості» [11, c. 155].

Висока архаїчна забарвленість, експресивність, властива їм часова приуроченість, виділяють архаїзми та історизми серед інших стилістичних категорій, роблять їх цінним засобом художнього зображення дійсності. Через те, що застарілі слова рідко вживані у мові, вони яскраві, своєрідні, контрастні іншим загальновживаним лексемам, і тому вносять у текст певне емоційне напруження. Архаїзми в художньому тексті перебувають у актуальнішій стилістичній позиції, ніж історизми, тому що на фоні своїх нейтральних синонімів їх незвичайність, експресивність здаються більш випуклими, і стилістичний вибір падає переважно на архаїзми.

Часто архаїчна лексика набуває в сучасній мові новацій, що дає їй змогу виразити нові поняття сучасної дійсності й ожити заново, одержавши нову сполучуваність і нові зв’язки у мові. З появою нових значень застарілі слова можуть набувати нової емоційної або нової функціонально-стильової забарвленості, і тоді їх вживання у мові зумовлено не тільки семантичною, а й стилістичною парадигматикою. Можливість використання застарілих слів залежить від їх експресивності, внаслідок рідшої вживаності вони вносять у мову деяку незвичайність, виразність. Застарілі слова, через їх високу архаїчну забарвленість, незвичність, виділяються в контексті серед інших загальновживаних лексем. Однак їх зміст, стилістичне забарвлення сприймається тільки у сполучуваності з іншими словами [5, c. 300].

До них вдаються в художньому мовленні, щоб відтворити колорит минулого життя, типізувати та індивідуалізувати певні риси характеру персонажів, надати зображуваним подіям відтінку певної експресії, іронії, зневаги, викликати жартівливо-гумористичний ефект або й, навпаки, сповнити вислів пафосом урочистості, справжньої чи удаваної поваги. На прикладі польських народних казок ми і виявимо ці стилістичні риси архаїзмів.

Наприклад цей вислів « – W imię Ojca i Syna i Ducha świętego chrzczę ciebie, Ziemowicie. Niech błogosławieństwo Boże będzie z tobą, nad domem twoim i dziećmi twoimi » (Piast , s. 11) – є прикладом урочистості та поваги.

« – Oto masz kieskę, w niej sto dukatów; przez dzień jutrzejszy musisz je wydać, ale tylko na potrzeby własne, dla siebie samego; nic ci z tego złota dać nikomu nie wolno, ni grosza, ni grosza. Pamiętaj. – Cha! Cha! Cha! – zaśmieje się Lutek. – I cóż to trudnego? Będę jadł, będę pił, będę hulał! » (Złota kaczka, s. 17) – в цьому прикладі ми можемо бачити деяку іронію у виразі емоцій героя.

« Naród zapłakał i ciało niesie na górę Lassotę. Na stosie go posadzili, tryznę z obiatą sprawili, popioły Kraka zebrali, każdy wziął po garści ziemi, szli i sypali, dopóki mogiła w górę nie wzrosła » (O Kraku, smoku wawelskim i o królewnie Wandzie, s. 25) – тут ми бачимо вираження скорботи, печалі та втрати.

Отже, провівши аналіз виразів, спостерігаємо, що стилістично архаїзми відтворюють колорит минулого життя, типізують та індивідуалізують певні риси характеру персонажів, надають зображуваним подіям відтінку певної експресії, іронії, зневаги, викликають жартівливо-гумористичний ефект або й, навпаки, сповнюють вислів пафосом урочистості, справжньої чи удаваної поваги. Також іноді передають сарказм.

 

ВИСНОВКИ

 

В нашій курсовій роботі ми розглядали функціонування архаїзмів в польських народних казках, досліджували поняття «архаїзм», знайшли класифікацію, виявляли їх у лексичному складі польських народних казок та визначили стилістичну роль застарілих слів у вивченому матеріалі.

Проведене дослідження уможливило наступні висновки:

1. Аналіз наукової літератури показав, що архаїзми - це слова, словосполучення, деякі граматичні форми і синтаксичні конструкції, що позначають предмети, явища, дії, що вийшли з активного вживання внаслідок заміни їх новими, але мають синоніми в сучасній мові. Головна причина появи архаїзмів - розвиток мови: на зміну одним словами приходять інші, наповнюючись новим, більш сучасним, змістом. Лексика будь-якої мови постійно змінюється, безперервно збагачується. Одні слова живуть протягом століть, інші - відмирають. Також вони тісно пов`язані з історизмами і їх легко з ними сплутати.

2. Встановлено, що застарілі слова як компонент мови володіють значними стилістичними можливостями. Стилістичні функції застарілих слів виявляються в максимальній реалізації цих можливостей у контексті. Наявність застарілих слів у тканині художнього твору, взаємодія та співвіднесеність їх з іншими словами на різних рівнях є виявом стилістичного функціонування застарілої лексики в контексті художніх творів. Архаїзми та історизми часто вживаються в художніх творах для відтворення історичного колориту. В казках архаїзми входять в контекст, вони тісно переплетені з зображенням і мають звичайне значення. Як значний пласт застарілої лексики вони становлять стилістично необхідний засіб мови, надаючи казкам індивідуальні якості та колорит.