Ідейне спрямування, соціальне забарвлення сатири, двоплановість композиції повісті-казки Е.Т.А. Гофмана «Малюк Цахес» як прояв творчої

Мелітопольський державний педагогічний університет  імені Богдана Хмельницького

 

 

 

 

 

Кафедра української  і зарубіжної літератури

 

 

 

 

 

 

 

іНДИВІДУАЛЬНЕ НАУКОВО-ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ З ІСТОРІЇ  ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ НА ТЕМУ:

 

«Ідейне спрямування, соціальне забарвлення сатири, двоплановість композиції повісті-казки Е.Т.А. Гофмана «Малюк Цахес»

як прояв  творчої індивідуальності митця»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала: студентка II курсу

317 групи філологічного  факультету

Коцюбинська Ганна

Перевірила: кандидат філологічних наук,

доцент Н.В.Зайдлер

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мелітополь – 2009

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

РОЗДІЛ I. Е.А.Т. ГОФМАН – ЯСКРАВИЙ ПРЕДСТАВНИК НІМЕЦЬКОГО РОМАНТИЗМУ

 

РОЗДІЛ II. КРАСА І ПОТВОРНІСТЬ У ТВОРІ Е. ГОФМАНА «МАЛЮК ЦАХЕС НА ПРІЗВИСЬКО ЦІННОБЕР»

2.1. Світ потворного і прекрасного у творі письменника

2.2. Містика у повісті-казці Е.Т.А. Гофмана «Малюк Цахес»

 

ВИСНОВКИ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Розвиток німецької  літератури ХІХ ст. проходить у  відповідності до  закономірностей  європейського  літературного процесу. Головні фактори, які  формували  характер  літературного процесу кінця ХVІІІ – перших трьох  десятиліть ХІХ ст. були вплив  французької  революції, політична   роздрібленість та економічна відсталість країни, антинаполеонівський  визвольний рух і  атмосфера  загальної  політичної  реакції  періоду Реставрації.

Вплив Французької  революції  був  відчутним і на  розвитку  філософської думки Німеччини того часу: майже усі відомі філософські  системи Німеччини кінця ХVІ  початку ХІХ ст.  своїм  важливим  компонентом мали питання естетики. І Кант, і Шеллінг, і Гегель у своєму  тлумаченні системи світобудови (всесвіту) важливе місце  відводили мистецтву.

Зародження романтизму в Німеччині  пов’язане з іменем  братів Шлегель, які жили і  працювали  у місті Ієна. Суб’єктивний  психологізм  ієнських  романтиків, їх  звернення до розкриття багатств  внутрішнього світу людини у  значній мірі  підготували наступну реалістичну розробку характерів. Діяльність  ієнських романтиків стоїть біля  витоків розвитку  європейського романтизму. Ієнський романтизм  пізніше було  названо “раннім” [5, с. 72].

Одним з  центральних  акцентів пізнього німецького романтизму стала  національна  традиція, пов’язана  з  патріотичним піднесенням народу у боротьбі з  іноземною  окупацією. Саме пізні  романтики  збагатили німецьку  національну культуру зразками з  національних легенд, переказів, пісень. Досягає  небувалого підйому та розвитку німецька лірика та  проза: Брентано, Мюллер, Ейхендорф, Гейне, Уланд, Шаміссо, Гофман, Гердерлін, Клейст та ін. Всесвітню популярність німецька казка завоювала з іменами братів Грімм, В. Гауфа, Е. Т. А. Гофмана.

Тому мета індивідуального завдання полягає у визначенні ідейного спрямування та соціального забарвлення сатиричних творів Е.Т.А. Гофмана, зокрема повісті-казки «Малюк Цахес».

Відповідно до мети під  час написання наукової роботи послідовно виконувались такі завдання:

• глибоке, аналітичне вивчення прози Е.Т.А. Гофмана;
• теоретичне вивчення літературно-критичних праць;
• аналіз теорії і практики створення концепції тогочасної дійсності.

Об’єктом наукового дослідження є творчість німецького письменника Е.Т.А.Гофмана, а предметом повість-казка «Малюк Цахес».

Методи дослідження: метод теоретичного вивчення наукових джерел, метод поглибленого прочитання художнього твору, герменевтичний та описовий методи.

Практичне значення роботи полягає в тому, що опрацьований матеріал може бути використаний на заняттях відведених для самостійної роботи із історії зарубіжної літератури в школі та вузі.

 

 

 

РОЗДІЛ I. Е.Т.А. ГОФМАН – ЯСКРАВИЙ ПРЕДСТАВНИК НІМЕЦЬКОГО РОМАНТИЗМУ

 

Е. Т. Гофман – найпопулярніший та найоригінальніший письменник з-поміж німецьких романтиків XIX століття. Його дотепні, химерні за змістом новели і казки, дивовижні перипетії в долі його героїв, приголомшливі переходи від реальності до фантастики відбивають збентеження і розгубленість романтичного письменника перед оточуючим світом.

Гофман, як ніхто інший, демонструє своєю творчістю багатогранність  можливостей романтизму. Він же переглядає основні ідеї романтизму і піднімається над ними, відкриває нові горизонти. Підтверджує це і його знаменита казка «Малюк Цахес на прізвисько Ціннобер».

У його творах фантастика поєднувалась із реальністю, гумор – із сатирою, ліризм – із гротеском, комічне – з трагічним. Розквіт творчості Гофмана припадає на останній її період, що розпочинається з 1818 р. і завершується смертю письменника в 1822 році. До цього періоду належать збірка повістей і оповідань «Серапіонові брати», повість-казка «Малюк Цахес», роман «Житейська філософія кота Мурра» та ін. На цьому етапі знаходять продовження й поглиблення ідейно-тематичні основи, що виникли раніше, з’являються також нові, остаточно визначається його гротескно-фантастичний романтизм. Особливий інтерес автор виявляє до соціально-філософських і соціально-психологічних аспектів суспільного життя й людського особистості. Його геніальність чи не найпереконливіше розкривається в тому, що він чутливо вловив і гостро передав певні закономірності й тенденції життя нового, буржуазного суспільства, особливо небезпечні для людської особистості [6, с. 28].

Гофман по більшій частині сам придумував казкові сюжети або так переосмислював традиційні, що вони здобували зовсім інше значення. Саме поняття казки в Гофмана відмінно від жанрового поняття народної казки. Слово «казка» у поетиці Гофмана має споконвічно метафоричний зміст. Воно уособлює чарівну країну щастя, утілених бажань, соціальної гармонії, іншими словами, усього того, у чому почував себе обділеним талановитий художник, як і ціле покоління романтиків Німеччини.

Казка для Гофмана ще і краса  духовного світу людини: «...людська  душа – це сама чудова на світі казка... Який прекрасний світ укладений у  наших грудях!» («Принцеса Брамбілла»). Гофману було дано зрозуміти багато істин свого часу раніше, ніж більшість його сучасників, він побачив страшні гримаси буржуазного світу, хоча в Німеччині цей світ тільки робив перші кроки. Він зрозумів страшну і безлику силу грошей, що перетворює людину в бездушний автомат, куди більш жахливий, чим дракон про сім голів («Піскова людина»). Всього три золотих волоски на верхівці маленького виродка – малюка Цахеса – роблять його володарем над розумами, душами, долею цілої держави («Малюк Цахес»). І в цих випадках у Гофмана, як і в народній казці, каліцтво і злиденність духовне виражається в каліцтві зовнішньому. Мертвий Цахес, звільнений від влади золота, стає раптом красивим [4, с. 379].

Гофман спробував вимірити нормою казки реальне життя буржуазного  світу і зрозумів, що в цій реальності добрій казці немає місця. Світ, що убив казку, нелюдський і населений у Гофмана неймовірними чудовиськами в людському вигляді. «Немає нічого більш дивне і божевільного, чим саме реальне життя», – з гіркотою писав письменник. А у світі фантазії Гофмана живе реальна справжня краса [8, с. 64].

Традиція казок Гофмана багатогранна, і його казка значно ближча до реалістичного оповідання з казковими елементами, ніж до казки як такої. Психологічна складність кожного з героїв виходить за межі жанру казки, і всі зовнішні атрибути багато в чому переосмислені [9, с. 360].

 

РОЗДІЛ II. КРАСА І ПОТВОРНІСТЬ У ТВОРІ Е. ГОФМАНА «МАЛЮК ЦАХЕС НА ПРІЗВИСЬКО ЦІННОБЕР»

2.1. Світ потворного і прекрасного у творі письменника

 

Одним із найвідоміших творів Е.Т.А. Гофмана є «Малюк Цахес», що вражає одночасно казковістю й повчальністю. Основний конфлікт твору – протистояння митця та філістера. Гофман переплітає реальну дійсність і фантазію, земне і піднесено-небесне, прекрасне і потворне. Казка-новела побудована за всіма канонами романтичної історії: тут є чарівник і фея, мрійливий поет, прекрасна кохана поета, є тупі й обмежені придворні. Іронія, сатира, гротеск – засоби, за допомогою яких автор загострює увагу на основному конфлікті, звеличує «життя духу», демонструє неприйняття буденності реального життя.

У казці-новелі «Малюк Цахес» дійсність постає в образі країни доби Просвітництва. Гофман викриває з допомогою всевладної іронії химерну велич великих князів, гофмаршалів, використовуючи засоби фантастичного гротеску. Це лялькова держава, де все схоже на безглуздий маскарад, всі ниточки якого тримає потвора – карлик Цахес. Присвоївши собі чужу працю, славу, кохання, він стає першою особою в країні. Це всевладний міністр, кавалер ордена зеленого тигра з двадцятьма ґудзиками. Гофман подає його в карикатурно-комічному, приниженому плані [7, с. 42].

З усією повнотою і  яскравістю проявляється у творі  й така характеристична риса Гофмана, як введення романтичних фантасмагорій  у світ повсякденної дійсності, де й  розігрується вся гротескно-смішна чортівня. Та як говорить автор у передмові, «цілий арсенал безглуздя й чортівщини не можу створити духу казки, який полягає тільки в глибокій її основі, в головній думці, викликаний яким-небудь філософським явищем життя» [5, с. 83].

«Філософське явище  життя» лягло в основу головної думки  твору письменника «Малюк Цахес». У творі закладено глибокий задум, втілений в незвичайній долі Цахеса, Малюк Цахес – жалюгідний виродок, який народився у жебрачки, і без того ображеної долею селянки. Фея Розеншен пожаліла нещасну жінку і вирішила допомогти її хлопчику, увіткнувши в його тім'я три золоті волосинки. Саме вони й стали причиною багатьох бід.

 

Події казки «Малюк Цахес  на прізвисько Ціннобер» відбуваються у вигаданому князівстві Коперес, де колись князем Пафнуцієм Великим було запроваджено «освіту». Вона полягала у вигнанні із країни чар, поезії, мрійливості, а разом із ними і «ворогів освіти» – фей та чарівників. У князівстві виховується покоління студентів, які не вірять ані в чари, ані у дива й таємниці. Дівчата далекі від мрійливості. Серед молоді поширене чинопочитання, прагнення зробити кар’єру та збагатитися [5, с. 74].

Жалюгідний виродок  зі старечими рисами обличчя, не здатний  ні ходити, ні говорити, схожий на редьку, раптом став привертати загальну увагу. Священик усиновляє його. Коли Цахес стає студентом, він усім здається статним, красивим, талановитим, хоч ні зовнішність його, ні розум не стали кращими.

Під час чаювання у  професора Моше Терапіна пронизливе нявкання Цахеса приписується поету Бальтазару, закоханому в дочку професора Кандиду, зате вірші поета про кохання солов’я і яскраво-червоної троянди – малюку Цахесу, і всі одностайно вихваляють його.

У творі ми маємо два  світи персонажів: світ філістерів та світ ентузіастів. Філістерство в нації символізує комічна постать професора Моша Терапіна, «апостола механізації життя», що вивчає «птахів і тварин у смаженому вигляді». Механічному світу ляльок протистоїть романтичний мрійник Бальтазар, який шукає порятунок від порожнечі філістерського існування в поезії, в радісній симфонії природи. Це ідеальний світ, де живуть гармонія, свобода. Тільки Бальтазар може звільнити світ від ницості, бо він «обдарований внутрішньою музикою». Саме він розповідає світові про кохання солов'я та червоної троянди, бо здатен бачити таємниці й красу природи [2, с. 234].

Досить було феї подарувати маленькій потворі Цахесу всього три червоних волосинки, як чудесно  перемінилося його життя. Він уже  не той нещасний покидьок, якого  можна пожаліти чи яким можна гидувати. Червоні волосини подарували йому чудові властивості. Віднині Цахесу приписуватимуть усе добре, що зробить хтось із оточення. І навпаки, за все погане, що він зробить, будуть відповідати інші.

Отже, серед персонажів даного твору ми навряд чи знайдемо щось прекрасне. Грошовий інтерес – оті самі три червоні волосинки – не дає людині стати особистістю так само, як і непорушні феодальні звичаї, що за часів Гофмана уже віджили свій вік і зробили з Німеччини посміховисько для всіх європейських народів.

Як бачимо, казку можна  назвати соціальною, вона наштовхує  на такий висновок: у кого гроші, хоч він і нікчемний, той може присвоїти собі плоди і талант інших, його поважають, захоплюються ним, приписують різні чесноти, а вади не помічають [2, с. 256].

Протистоїть «філістерству і гофратству» у творі Гофмана «Малюк Цахес» сама позиція автора, оскільки романтизм не дозволяє її сховати. Гофман мріяв про органічне злиття мистецтва з життям. Він сподівався, що колись не існуватиме суперечність між митцем і навколишнім світом. Політичні питання не цікавили письменника, але він не міг не бачити і не розкрити невідповідність людського життя великим можливостям людини. Цю дисгармонію Гофман і відчував як потворне [1, с. 13].

З цієї казки ми можемо зробити такий висновок: життєтворчий дух – це дух митця, а філістерство – потворне, це пародія на справжнє життя.

 

2.2. Містика у повісті-казці Е.Т.А. Гофмана «Малюк Цахес»

Живописність і музикальність  прози Гофмана, романтична іронія, химерна  вигадка і переконлива реальність в описах його фантазій захоплюють уже не одне покоління читачів. Сам Гофман, наприклад, розглядав свою казку «Малюк Цахес» як щось значно більше, ніж гра романтичної фантазії. Гофман у художніх образах розкрив основну ваду капіталістичного суспільства, де праця і нагорода за неї розподілені всупереч здоровому глузду. Тоді як один працює, похвали, гроші й слава дістаються іншому. У своєму творі Гофман показує життя невеликого містечка і двору князя Пафнутія, при якому з’являється потворний карлик – Цахес. Маленький Цахес викликає жалість феї Розабельверде і отримує від чаклунки магічний дар, який робить його всесильним. Всі добрі вчинки, усі таланти інших приписуються йому [2, с. 267].

Три волоски, які Цахес  отримав від феї у дар, ніби втілюють у собі фетишизм золота, який передає свої блиск та цінність його власнику. Зміст образів, створених Гофманом, зрозумілий нам: яким би огидним не був Цахес, ще більш огидними є ті суспільні відносини, що чітко виступають у казці, незважаючи на її фантастичну форму.