Епічна література

Таким чином, «гомерівське питання» — сукупність проблем, пов’язаних з історією та часом виникнення давньогрецьких поем «Іліада» і «Одіссея», авторство яких приписується поету-рапсоду Гомеру. Це питання викликає багато дискусій та має різноманітні теорії та докази як до приналежності цих поем Гомера, так і навпаки.

 

 

 

Дидактичний епос. Творчість Гесіода

 

Гесіод (Додаток Б) – перша реальна особа у давньогрецькій літературі, його дидактичний епос різко відрізняється від героїчного. У часи Гесіода дедалі поглиблювався конфлікт між аристократією і селянством. У самій общині почався соціальний поділ, розшарування землеробів, що привело до появи середнього і біднішого селянства. Нові соціальні групи вже не задовольнялися традиційними темами щойно народженої літератури. Розвиток сільського господарства змінював психологію селянства, вже міцно зв’язаного з клаптиком власної землі, якої раніше в нього не було. Тепер цьому селянинові потрібні були твори, які б розповідали не про війни і подвиги міфологічних героїв, значною мірою вже йому чужих, а про мирний побут і працю, твори, які б практично йому допомагали у важкій повсякденній роботі.

Виразником нових духовних запитів  землеробів і став Гесіод, засновник дидактичного епосу (від давньогрецького слова «дидактос» — настановчий, повчальний).

Гесіод ставив собі за мету дати зведення заповіданої віками народної мудрості, встановити своєрідний кодекс, писаний закон для людини, прив’язаної до землі як джерела існування. Гесіод, який створив поеми "Теогонія" (про походження богів) і "Праці та дні" (присвячену сільськогосподарській праці). Тобто поеми, у яких він сам не цурався селянської праці (а деякими дослідниками він взагалі вважається простим беотійським селянином) і які відзначаються дидактичністю (повчальністю) змісту. У "Теогонії" вперше в художній формі передано властиві багатьом народам первісного світу уявлення про циклічність часу й відповідної зміни культур. У творі «Роботи й дні» Гесіод виявив себе тонким знавцем та уважним спостерігачем природи. Увесь його твір — свідчення глибокого розуміння поетом природних явищ, його прагнення поставити їх на службу людям. Особливо виділяється в поемі епізод приходу зими (у 3-й частині), де талант Гесіода-художника розкривається повною мірою. Наочною, зримою постає оповідь поета, коли він зображує льодове дихання північного вітру Борея, від якого все живе намагається заховатися у затишні місця, а людина поспішає до теплого житла.

Отже, серед творів Гесіода, які збереглися можна виокремити:

• «Теогонія», спроба об'єднати в послідовну систему міфи про початок світу, про походження богів (усього їх перераховано бл. 300) і героїв. Перші божества — це Хаос, Гея та Ерос. Хаос породжує Ереб (Морок) і Ніч, а від них виникає Ефір (Світло) і День. Гея породжує Урана (Небо), Гори й Понт (Море), тобто первинні природні сили, а потім, вже в союзі з Ураном, вона дає життя дванадцятьом Титанам, трьом Кіклопам і трьом Гекатонхейрам (Сторуким). Уран залишається верховним владикою доти, доки його не скидає власний син-титан Кронос, який разом зі своєю дружиною Реєю дає початок новій династії. Серед нащадків Кроноса згадуються, зокрема, Деметра, Гера, Аїд, Посейдон і Зевс. Зевс скидає Кроноса, після чого, вступаючи в шлюб з різними богинями, породжує третє покоління богів. Цей перелік завершується списком богинь, які стали чоловіками смертних, і дітей, породжених від цих шлюбів.

На жаль, основна частина «Теогонії», що давала повний родовід богів і героїв, до наших днів не дійшла. А вона була б цінним свідченням про ранню систему міфологічних уявлень греків, бо пізніші перекази або згадки про ці міфи зазнали значних змін чи переробок

• «Каталог жінок», ймовірно, уже після Гесіода була приєднана до «Теогонії» поема «Еойя» (перелік жінок, що народили дітей від богів). Від неї збереглися лише розрізнені фрагменти і доданий до «Теогонії» уривок, що мав з'єднати «Еойя» і «Теогонію» в єдине ціле.
• «Роботи і дні», найзначніший твір, дидактична поема, де описаний зворотний бік блискучого гомерівського суспільства: напружена праця селян і їхніх сподівань на правосуддя і справедливість.

Втраченими творами є:

•  «Каталог жінок» (або «Еойя»), залишилися фрагменти;
• «Наставляння Хірона»;
• «Великі роботи» (імовірно, продовження «Робіт і днів»);
• «Орнітомантія» (тобто «Птаховорожіння»);
• «Меламподія» (можливо, перерахування ясновидців і віщунів).

 

Значення  епічної літератури для подальшого розвитку давньогрецької літератури

 

Поеми Гомера були справжньою скарбницею мудрості грецького народу − "книгою одкровення", за висловом В. Г. Бєлінського. Вони не залишилися приналежністю тільки іонійського племені, серед якого створилися, а стали загальним надбанням всього грецького народу і прожили з ним всю його історію. Легенда розповідає, що Пікург ввів виконання пісень Гомера в Спарті, Солон − у Афінах.

Показуючи численні образи в різних ситуаціях  і сполученнях, Гомеровский епос досягає широкого обхвату дій. Добуток «Одиссеї» й «Іліади» називали енциклопедіями стародавності, тому що в них зібраний величезний матеріал, коріннями вони йдуть у грецький фольклор, ці здобутки були основою виховання в античному суспільстві. Згодом у всіх грецьких державах вони стали основою шкільної освіти. Учні розучували напам'ять окремі частини поем, і було чимало людей, які знали напам'ять обидві поеми цілком. Для держави вважалося за честь називатися батьківщиною Гомера. Гомер був улюбленим поетом навіть у найвіддаленіших куточках грецького світу.

Вклад Гесіода теж був вагомий, зокрема до нього долучилася ціла школа рапсодів, твори яких під назвою їхні вчителів дійшли до нас, принаймні, в численних уривках. "Теогонія" спонукала до спроби обробити героїчні перекази всіх племен також в генеалогічному порядку. Ця спроба здійснилася близько 600 року у вигляді "Каталогу жінок", в якому були перераховані одна за одною всі родоначальниці відомих героїчних пологів, що відбувалися здебільшого від богів, і де коротко була розказана їх історія. 

До особливому виду творів, який у  той час повинен був користуватися  великою симпатією, належить "Меламподія"; цей твір повідомляє про дивну долю пілійского жерця Мелампа, а також і історію інших знаменитих віщунів. Нарешті, і "Праці і дні" знайшли собі паралельне відображення у втрачених "Заповідях Хірона", мудрого вихователя героїчної епохи. Це було щось на кшталт кодексу лицарської моралі, порівняння якого з селянської мораллю Гесіода могло б дати нам важливі культурно-історичні вказівки. 

Таким чином, творчість Гомера і Гесіода внесла вагомий внесок в подальший розвиток античної літератури й літератури взагалі. У свою чергу, ми маємо вивчати творчість цих поетів не лише для того, щоб знати зародження жанрів, а й для того, щоб краще зрозуміти історію того періоду, життя людей, їх проблеми, світогляд тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список  використаних джерел

 

 

1. Гесіод – життя і творчість http://uastudent.com/hesiod/

2. Гиленсон Б.А. Історія античної літератури: Навчальний посібник для студентів філологічних факультетів педагогічних вузів: у 2 кн. Кн. 1. Давня Греція. - М.: Флінта: Наука, 2001.

3. Гомер http://www.ukrcenter.com

4. Гомер. Біографія і життєвий шлях http://www.ukrlib.com.ua/bio-zl/printout.php?id=23

5. Давньогрецькій епос http://uastudent.com/davnogreckyj-epos/

6. Давня Греція: Історія. Бут. Культура: З книг сучасних вчених / Укл. Л.С. Іллінська. - М.: Московський Ліцей, 1997.

7. Дидактический эпос http://feb-web.ru/feb/ivl/vl1/vl1-3292.htm

8. И. М. Тронский. История античной литературы. – 4-е изд., испр. и доп., 1983.

9. Історія Стародавньої Греції / Ю.В. Андрєєв, Г.А. Кошеленко, В.І. Кузіцін, Л.П. Маринович. - 3-е вид.., перераб. і доп., 2000.

10. Культура стародавньої Греції  http://www.allians-yug.com.ua/Kultura-Starodavnoyi-Gretsiyi.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

 

 

Гомер

 

 

Додаток Б

 

 

 

Гесіод