Феномен карнавалізації у романі «Рекреації» Юрія Андруховича

      Коли в першому номері українського видання журналу «Сучасність» за 1992 рік було надруковано «Рекреації» Ю. Андруховича, численні листи – відгуки на роман, переважно негативні, посвідчили, що читацька аудиторія була неготова до появи твору подібного ґатунку. Найбільше аргументів «проти» було висловлено на адресу героїв роману. Однією з причин чому читачі не сприйняли твір загалом стала невідповідність персонажів «Рекреацій» усталеному образу українського письменника, поета. Глибша причина такої реакції прихована в тому, що читацька аудиторія підсвідомо була налаштована на сприйняття героїв як особистостей, характерів, наділених індивідуально-психологічними ознаками, тоді як для творів Ю. Андруховича усталене поняття характеру не є актуальним. Причиною негативної реакції читачів є, на думку деяких дописувачів до редакції журналу «Сучасність», аморальна поведінка, вчинки персонажів («пияцтво, наложництво, мордобиття»), мова героїв – ознаки, що традиційно входять до засобів творення характеру. Проте в романі Ю. Андруховича дії, вчинки героїв стають лише інструментами авторської гри з різноманітними стереотипами і не спрямовуються на психологічну характеристику персонажів як особистостей, індивідуальностей.[10]

     Карнавальний бубабізм у «Рекреаціях» знаходить, як здається, органічне продовження. Але у автора на меті стоїть не відтворити гармонійний, святково-безтурботний настрій карнавалу. Здавалося б, усі персонажі опинилися тут заради свята, однак дух свята стає тим контрастним тлом, яке дозволяє авторові-гравцеві розпочати гру з читачем, закласти основу для нових містифікацій, смислів, сюжетів, що з’являться на світ у «Рекреаціях» та мандруватимуть сторінками романів Ю. Андруховича, творами багатьох сучасних українських письменників, поетів.

     Тож, у романі «Рекреації» про карнавалізацію персонажа, перетворення його на засіб авторської гри, свідчать наступні ознаки:

– персонажа можна розглядати як амбівалентного, позбавленого однозначних характеристик;

 – герой набуває ознак персонажів, відомих з творчості самого автора, інших культурних, літературних творів (персонаж-алюзія);

– персонаж, хоч і зберігає зримі риси індивідуальності, все ж не є характером, перетворюючись на ілюзію останнього.

      Отже, роман Юрія Андруховича "Рекреації" є твором карнавалізованої літератури. Поклавши в основу творчості теорію карнавалізації російського літературознавця М. Бахтіна, письменник творить свою власну дійсність, свій власний світ, в якому все постійно змінюється і перетворюється, тобто зазнає рекреацій.

                            СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

[1], [10] Олена Поліщук. Автор і персонаж в українській новітній прозі.//ПЦ «Фоліант». Київ. – 2008. – 175с.

[2]. Андрусів С. Модернізм/постмодернізм: ланки безконечного ланцюга історико-культурних епох // Світовид. — 1998. — № 1—2.

[3]. Марія Вечір. Феномен карнавалізації у прозі Юрія Андруховича (за романом «Рекреації»).//СНТ. – 2009. – 3с.

 [4]. Юрій Андрухович як класик «актуальної» української літератури.//andruhovych.info

[5], [7], [8]. Бахтін М.М. Рання версія концепції карнавалу // Питання літератури. – №5. – 1997. – С. 15.

[6]. Ключковська Я. На святі воскресаючого духу / Я. Ключковська // Слово і час. − 1997. − № 12. − С. 107−109.

 [9]. Гундорова Т. Постмодернистська фікція Андруховича з постколоніальним знаком питання // Сучасність. – 1993. – №9. – С. 79-83.