Функції синестезії в романі П. Зюскінда «Парфумер. Історія одного вбивці»

 

 

МІНІСТЕРСВТО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЛІНГВІСТИЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра теорії та історії  світової літератури

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з Зарубіжної літератури

на тему: «Функції синестезії в романі П. Зюскінда «Парфумер. Історія одного вбивці»

 

Студентки IV курсу 412 групи

напряму підготовки «Мова та література, англійська мова та друга іноземна»

спеціальності «Філологія» 

Щербенок А.Ю.

Керівник  ст.викл., к.ф.н. Іваненко В.А.

Національна шкала ________________________   

Кількість балів: __________Оцінка: ЄКТС _____

 

                                                                 

 

 

 

 Члени комісії          ________________  ___________________________

                                                                                                                                             (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                      ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                        (прізвище та ініціали)

                                                                                                                                ________________  ___________________________

                                                                                                                                              (підпис)                         (прізвище та ініціали

 

 

 

м. Київ – 2012 рік

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………….3 - 4

Розділ I  Поняття синестезії в контексті сучасної літератури 
1.1 Поняття та концепція синестезії …………………………….5 - 7

1.2. Різновиди синестезії…………………………………………8 - 9

Розділ II Функції синестезії у романі П. Зюскінда «Парфумер. Історія одного вбивці»

2.1 Концепція запаху у романі ………………………………. 10 - 17

2.2 Іронічність синестезійних технік у романі……………….18 - 19

Висновок…………………………………………………………………… 20

Резюме ………………………………………………………………………21

Summary …………………………………………………………………….22

Список використаних джерел………………………………………..23 - 24

Додатки ………………………………………………………………... 25 - 28

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Через свій потайливий життєвий стиль і завзятість при відхиленні пропозицій інтерв'ю й офіційних заяв до його творів преса називає Патріка Зюскинда «Фантомом німецької розважальної літератури».

Другий син публіциста Вільгельма Еммануеля Зюскінда виріс у баварському містечку Холцхаузен, де спочатку він відвідував сільську школу, а потім гімназію. Після закінчення школи і альтернативної служби в армії, Зюскинд почав вивчати історію в Мюнхені і заробляти гроші на будь-яких роботах, що потрапляли під руки. Він заробляв гроші також написанням сценаріїв.

Перший успіх на театральній  сцені Зюскинду прийшов з написанням «Контрабаса». П’ять років потому (1985) з «Парфумером» до Зюскинду приходить світовий успіх.

Для написання цього твору Зюскинд об'їхав місця дії романа, вникнув у секрети Парфумерії у фірмі «Фрагонар», і вивчив велику кількість літературних і культурологічних джерел, які він надалі щедро використовував у романі.

«Парфумер» побачив світ уперше завдяки видавництву «Діоген».

Патрік Зюскинд стає однаково успішним як драматург, прозаїк і автор сценаріїв. Його (анти-) герої мають одну спільну рису, а саме, складність знайти своє місце в світі і в спілкуванні з іншими людьми. Вони «особливі», тому, що вважають за краще ховатися у маленьких кімнатах від світу, який

небезпечно сприймається.

Коментуючи свій найуспішніший роман «Парфумер», Зюскинд зазначає: «Написати такий роман жахливо. Я не думаю, що я зроблю це ще раз» – зізнається він у 1985 році [14]. Його скромність і потайливість мають свої принципи. Вони видаються глибокою недовірою до причислення художника до лику святих.

Мета  роботи – з’ясувати функції синестезії в романі П. Зюскінда «Парфумер. Історія одного вбивці».

Для досягнення мети роботи були поставлені наступні завдання:

• узагальнити теоретичний досвід літературознавців, які вивчали поняття та концепції синестезії та її різновиди;
• визначити концепцію запаху;
• описати іронічність синестезійних технік у романі;
• дослідити функції синестезії на прикладі роману П. Зюскинда «Парфумер».

Об’єктом дослідження є творчість Патріка Зюскинда, зокрема роман «Парфумер. Історія одного вбивці».

Предметом наукового осмислення стали функції синестезії у романі П. Зюскинда «Парфумер» в контексті сучасної літератури.

Теоретичне  значення та практична цінність роботи полягає в тому, що зібрані й проаналізовані у ній матеріали можуть бути використані у процесі вивчення історії та теорії зарубіжної літератури; при читанні спецкурсів, присвячених англійській літературі.

Структура роботи має такий вигляд: вступ, два основних розділи, висновки, список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ I.  Поняття синестезії в контексті сучасної літератури

 

1.1 Поняття та концепція синестезії

Термін «синестезія» з'явився в науці близько ста  років тому. Синестезією називається  одночасне виникнення відчуттів  різної природи (модальності) при впливі мономодального подразника [3]. Зараз розрізняють близько 50 форм синестезії. Найбільш поширена форма – колірні відчуття, викликані звуками [17]. Зустрічаються і дуже рідкісні, наприклад, асоціація букв з чоловічою або жіночою статтю. Особливо добре відомі прояви синестезії в мистецтві. Це поетичні тропи міжчуттєвого змісту; колірні і просторові образи, що викликаються музикою і. д. Явище «кольорового слуху» стало основою світломузичного напрямку в мистецтві. Наприклад, литовський художник і композитор М. К. Чюрльоніс написав картини, де простежується синтез  мистецтв і пошуків аналогій музики і образотворчого мистецтва. Наприклад, «Соната весни» (див. Додаток 1).

 До синестетичних метафор часто вдаються в поезії («... і гудуть, як джмелі, золоті очі» – А. Вознесенський), в літературі («А чорне, біле Е, червоне І, зелене У, синє О, – про вас я нині б розповів» – А. Рембо, «по бруківці пурхнула яскраво-рум'яне кукареку» – Г. Санніков). Метафора, твірна зв'язку між образами і поняттями різної природи, – найважливіша властивість мистецтва. Мабуть, такі міжчуттєві порівняння допомагають людині точніше і повніше вербалізувати і передати іншим свої образні психічні переживання. Наша повсякденна мова наскрізь синестетична: «яскравий голос», «пронизливий погляд», «кричущі фарби», «гострий звук», «матовий тембр», «теплий колір» «легка музика», «баритон» (тобто важкий звук ) і т. д.

Для деяких дослідників синестезія – це аномалія, навіть хвороба, для інших – це диво, таємнича здатність психіки. Останнім часом феномен синестезії пояснюється взаємною активацією різних відділів мозку, які функціонально зазвичай не взаємодіють[8]. Таким чином, мова йде про виникнення дальніх просторових кореляційних взаємодій, характерних для всіх складних систем у критичному і надкритичному стані. Такі далекі кореляції виникають у мозку не тільки завдяки існуванню реальних нейронних зв'язків між різними відділами мозку, але і внаслідок зміни хімічного балансу речовин мозкової тканини, що веде до ослаблення гальмуючої дії деяких нейротрансмітерів, що послаблюють дію однієї ділянки мозку на іншу.

Синестезія є наслідоком функціонування будь-якого нормального мозку в критичному або надкритичному (творчому) стані. Серед людей творчих професій синестезія зустрічається в сім разів частіше, ніж серед всього населення в цілому.

У синестезії, як і у  будь-якого явища, можливі різні  форми аномалії і патології. Але  сам феномен синестезії в тій  чи іншій мірі притаманний усім людям, і тому є всі підстави вважати, що вивчення синестезії допоможе краще  зрозуміти природу мислення людини.

Синестезія, що представляє  собою реалізацію ідеї синтезу сенсорних  можливостей людини, виявляється  не тільки в процесі естетичного  сприйняття, але і в акті пізнання, будучи важливим доповненням до інших  форм пізнання [2].

Дослідження провідних тенденцій наукової і філософської думки початку ХХ століття дозволяє зробити висновок про те, що в них містяться суттєві розробки загальної проблематики цілісного пізнання, гармонізації різнорідних початків у феномені сінестезійного сприйняття.

Існують три основні  концепції, що дозволяють розкрити сутність сінестезійного сприйняття і його специфіки  в мистецтві різних епох.

У сучасній науці не склалося єдиної думки про синестезію [11]. Точки зору коливаються від визнання її в якості реально існуючої здатності естетичного сприйняття або в якості аномальної (клінічної) здатності деяких індивідів, до повного її заперечення [10].         

Аналіз генезису сінестезійних  ідей і форм прояву синестезії в  мистецтві підтверджує концепцію  сінестезійного сприйняття, як спочатку властивого всім людям, і не представляє аномалію, а норму сприйняття і дозволяє визначити синестезію в якості системної властивості естетичного сприйняття і художнього мислення. Синестезія, що є системною властивістю естетичного сприйняття, має наступні особливості:          

- Синестезія являє  собою реалізацію ідеї синтезу  сенсорних можливостей людини; сприйняття  повинно мати якусь апріорну  установку на початкову цілісність;          

- Синестезія виявляється не тільки в процесі естетичного сприйняття, але і в акті пізнання, будучи важливим доповненням до інших форм пізнання;         

- Синестезія історична, це якість проявляється в обумовленості зміни сінестезійніх концепцій зміною соціо-культурних парадигм [6].

Ідеї ​​цілісного  сприйняття можуть оформлятися в сінестезійні концепції, тобто володіти історично обумовленої логікою, структурою.

Синестезія як специфічна форма взаємодії в цілісній системі  чуттєвого відображення, є проявом сутнісних сил людини, як концентрована і симультанна актуалізація чуттєвого в широкому спектрі його проявів, сприяє сприйняттю цілісності світу. Синестезія є найважливішою складовою почуттєзнання як підстави, на базі якої формуються когнітивні потенції естетичного досвіду, відмінного органічністю, цілісністю, нероздільністю.

 

 

 

 

 

1.2. Різновиди синестезії

 

Усередині "світу синестетиків" є своя градація або, якщо завгодно, ієрархія. Розподіл проводиться в залежності від типу синестезії, яким володіє та або інша людина. Найбільше існує синестетиків, що бачать колір літер і цифр. Чимало й тих, хто володіє "кольоровим слухом", для таких людей звуки офарблюються в різні кольори. Взагалі зір і слух набагато частіше стають елементами бісенсорного сприйняття, ніж інші почуття. А ось нюх практично ніколи не збуджує синестетичну реакцію і не є синестетичним враженням. Смакові відчуття також рідко виявляються причиною синестезії, однак в американця Майкла Уотсона саме смак викликає тактильні враження (смак м'яти він описує як дотик до "прохолодних скляних колон" [7]). Найрідший тип синестезії – це "бачити" образи і відчувати дотики під час спостереження за предметом.

Підрахувати, скільки  всього існує типів синестезії, складно. Звичайні арифметичні дії тут  не підходять. На перший погляд, п'ять  почуттів – зір, слух, нюх, дотик і смак – мають десять можливих синестетичних поєднань. Однак синестезія звичайно єдиноспрямована​​; наприклад, у певного синестетика зоровий образ може викликати почуття дотику, але дотик ніколи не спровокує зорові враження. Цей "односторонній рух" збільшує число можливих синестетичних поєднань до двадцяти і навіть тридцяти, якщо порахувати шостим почуттям рух. Але і це число не є точним, оскільки кожен синестетик, як правило, має більше ніж один тип змішаних почуттів. Кількість синестетичних реакцій практично необмежена!

Але яким би розповсюдженим не був тип синестезії, яким володіє та або інша людина, все одно в світі звичайних людей синестетики дуже самотні. Ось що пише у своєму есе Патріція Даффі (вона сприймає відрізки часу як різнобарвні геометричні фігури: годину - рожеві кола, рік - жовто-зелені трикутники): "В житті так багато залежить від питання "Чи бачите ви те, що я бачу?"це питання пов'язує людей соціально ... Але коли ти бачиш те, чого не бачить ніхто навколо, відчуваєш те, чого ніхто не відчуває, ти приречений на самотність. Світ навколо немов бурхливий океан, а твої внутрішні відчуття - крихітний безлюдний острівець блідо-жовтих P, бірюзових вівторків і нот "ля", пофарбованих у винний колір" [12].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ II. Функції синестезії у романі П. Зюскинда «Парфумер. Історія одного вбивці»

 

2.1 Концепція  запаху у романі

 

Одним з найважливіших  чинників формування індивідуально-авторської ассоціації є взаємоперехрещення різних понятійних сфер. У романі «Парфумер. Історія одного вбивці», найбільш значущою для структурування авторської картини світу і розуміння його філософського підтексту є кореляція поняття «запах» з поняттями «краса», «душа» і «мова». В основі вищезгаданої міжпоняттєвої взаємодії лежать складні психофізіологічні, лінгвокультурні та лінгвокогнітивні механізми.