Зміст
Вступ3
Вимоги до приміщення
для експлуатації ПК4
Основні
правила та вимоги4
Гігієнічні вимоги до устаткування робочого
місця та роботи з ПК5
Монітор.
Клавіатура. «Миша». Принтер5
Освітлення
робочого місця6
Повітряний
мікроклімат. Вентиляція6
Робоча
поза7
Режим
праці та відпочинку7
Загальні правила
ТБ користувача ПК згідно з інструкцією
з охорони праці для оператора комп’ютерного
набору8
Медична профілактика
та відпочинок після роботи з ПК9
Профілактика
і попереджування різноманітних захворювань
при роботі з ПК9
Корисні поради10
Висновок11
Список використаних
джерел12
І. Вступ
«За кожним сильним чоловіком
стоїть сильна жінка», - цей афоризм невідомого
автора є популярним вже багато років
і є приводом для різноманітних дискусій.
Чи справді це так? Успіх багатьох відомих
чоловіків, митців, історичних постатей,
літературних персонажів певною мірою
залежить від жінки. У кожного поета, художника
є муза, яка стає предметом його творчості.
Багато кому відома історія кохання Оноре
де Бальзака з Лаурою де Берні. Вона стала
для нього «матір’ю великих думок, прихованою
причиною спасительних вчинків, опорою
в житті, світлом, що сяє в темноті, як біла
лілія серед темного листя» 1, - зізнається письменник у
романі «Лілії долини», який він присвятив
своїй коханій Лорі. Інший, але також грандіозний
вплив мала Гала Далі на свого чоловіка
Сальвадора. Вона зрозуміла і підтримала
його у найтяжчий, але найважливіший період
його творчості. Спочатку несприйняті
публікою сюрреалістичні картини Далі,
зараз відомі на весь світ, а все завдяки
його дружині, яка змусила його не опустити
руки.
Така роль жінки у житті чоловіка
не завжди була однакова і однозначна.
Вона також зазнавала еволюції і змінювалась
зі століття в століття, з культури в культуру.
Тому предметом нашого дослідження стає
епічна поема давньогрецького сліпого
поета Гомера - «Одіссея», у якій також
можна прослідкувати елементи такого
впливу на прикладі жінок, які зустрічалися
Одіссею під час його двадцятилітнього
шляху додому. Але що ж було причиною такої
довгої дороги? Можливо, саме жінки? Ми
не будемо виключати цього припущення,
і докладно вивчивши образи жінок, які
описує легендарний поет, спробуємо знайти
відповідь на це запитання.
Можливо, саме з жіночих образів
«Одіссеї», які, до речі, є абсолютно різними:
мудра богиня, тендітна німфа, хитра
чаклунка, вірна дружина, і бере свій початок
образ жінки, як чоловічої опори. Тому
моєю задачею є показати багатогранність
основних жінок в «Одіссеї», донести всі
«родзинки» їхніх образів, у які свого
часу сліпий Гомер, а після нього і перекладач
з давньогрецької Борис Тен, перекладом
якого я буду користуватись, вклали душу.
II. Основна частина
Розділ 1. Пенелопа – еталон давньогрецької
жінки
Ця поема, як вже було зазначено,
багата на образи різних жінок, але почну
я з Пенелопи, дружини Одіссея, заради
повернення до якої, він відмовився від
безсмертя.
Пенелопа – дочка спартанця
Ікарія та німфи Перібеї. Її чоловік Одіссей
– цар Ітаки, після початку Троянської
війни йде воювати, залишивши її з маленьким
сином Телемахом царювати самостійно.
Весь тягар правління ця дивовижна жінка
приймає на себе. Всю свою силу Пенелопа
показує через вірність. Чекаючи на повернення
чоловіка двадцять років, Пенелопа жодного
разу не зраджує Одіссея, незважаючи на
те, що претендентів на її руку було безліч.
У таких екстремальних ситуаціях і розкривається
її образ. Коли «багаточисленні
женихи» взяли в облогу її будинок
«мудра Ікарія донька, багата умом Пенелопа» 2 йде на хитрість. Вона звертається
до них з такими словами:
«Юні мої женихи! Хоч і вмер Одіссей богосвітлий,
Не спонукайте до шлюбу мене, аж поки
скінчу я
Покрив погребний, - щоб марно прядіння
моє не пропало, -
Славному
старцю Лаерту ….» (ІІ; 96-99)
Однак після згоди женихів,
Пенелопа кожної ночі розпускає те, що
вона виткала за день, поступово змиряється
з їхніми гуляннями і таким чином показує
свою мудрість, інтелект, відданість чоловіку
і відчайдушність свого характеру. Адже
вона готова на все, щоб не стати дружиною
іншого. Гомер використовує такі постійні
епітети, щоб охарактеризувати розум цієї
жінки: «багата», «славетна
умом», «розумна», « мудра». Ці якості
вбачають і люди, які її оточують. Окрім
того, вона наділена неабиякою щедрістю,
працелюбством, гостинністю, силою волі
та інтуїцією. Адже, я впевнена, що мало
хто б із жінок чекав свого чоловіка цілих
двадцять років, тим паче, що до неї доходили
звістки, що він загинув. Але щось всередині
змушувало її думати інакше та вірити.
Цій внутрішній силі міг би позаздрити
будь-який спартанський воїн. Вона, можна
сказати, виповнила свою життєву ціль
– не зрадила покликам свого серця та
душі.
Однак всередині сильної, непохитної,
велемудрої Пенелопи живе слабка, тендітна
жінка. Її емоції брали гору дуже часто,
але тільки тоді, коли вона була наодинці
зі своїми думками:
«Мабуть, до верхніх покоїв тепер я уже
піднімуся,
Ляжу на ложе самотнє, зітхань моїх сповнене
тужних,
Рясно гіркими сльозами
омиване з дня, коли раптом
В Злоіліон той, бодай би не згадувать,
муж мій поїхав». (XIX; 595-597)
Гомер дає небагато конкретних
характеристик зовнішності Пенелопи.
Він лише згадує про «її ніжну красу»
та називає «окрасою жінок богосвітлою»,
Проте її кохання до Одіссея таке сильне,
що вона починає хворіти, її краса тьмяніє,
очі наливаються слізьми, смерть здається
близькою:
«Всю мою вроду, чужинче, й красу мою,
й зовнішній вигляд
Вічні забрали боги з того дня, як
збройні аргеї
На Іліон попливли й Одіссей, чоловік
мій, із ними.
От якби він повернувся й життя моє
взяв би в опіку,
Краще жилося
б мені, і більша була б моя слава.
В смутку тепер я - якесь божество
мені горя наслало». (XIX; 124-129)
Отже, образ Пенелопи уособлює
любов та вірність. Її заслужено можна
назвати ідеальною дружиною, еталоном.
Навіть зараз у світовій літературі ім’я
«Пенелопа» асоціюється з відданою жінкою.
Але, на мою думку, серед характеристик «вірна», «любляча»
не вистачає ще однієї. Як не парадоксально,
але це – холодна. Як пише А. Нейхардт: «…Пенелопа – це
вищий ідеал жіночого благородства і відданості.
Однак ці типові риси, надані поетом його
ідеальним героям, не заважають їм бути
живими людьми із властивими їм недоліками
– несправедливістю, підступністю і жорстокістю» 3. Жорстокість Пенелопи проявляється
в її холодності до Одіссея, після його
повернення додому. Я не звинувачую її,
адже вона пережила багато потрясінь,
довга відсутність чоловіка змушує ставати
жінку певною мірою жорстокою, тому що
інакше вона не пережила б усіх мук, які
випали на її долю. Але саме такі нюанси
її характеру і підкреслюють її особливість.
А для Одіссея навіть безсмертя не коштує
її, що й видно з наступних слів до Каліпсо:
«Гірш виглядає від тебе розумна
моя Пенелопа.
Смертна вона, ти ж безсмертна,
і старість тобі невідома.
Та лиш до неї я прагну й цілісінькі
дні пориваюсь». [V; 217-219]
Пенелопа змогла зробити Одіссея
сильнішим навіть на відстані. Вона його
муза, яка надихає на подвиг пройти всі
круги пекла і потрапити в рай – додому.
Розділ 2. Афіна Паллада
– покровителька Одіссея
«Міфологія в стародавньому
суспільстві була формою релігії.
Культ, тобто форми служіння богам,
був загальнообов’язковим для всіх
греків» 4. Тому не дивно, що у грецькій
літературі важливе місце займають боги.
Гомер в «Одіссеї» чітко ілюструє образ
богині мудрості Афіни. Цим самим показує,
як боги можуть маніпулювати смертними,
вирішувати їх долю. Афіна у контексті
цієї поеми є позитивним персонажем, вона
є найбільшою підтримкою для Одіссея під
час його митарств. Вже на початку поеми,
Афіна показує своє тепле ставлення до
Одіссея, турбуючись за нього перед своїм
батьком, могутнім Зевсом:
«О Кроніде, наш батьку, ти наш володарю
найвищий!
Справді, смертю такою поліг він цілком
по заслузі.
Хай же так кожен загине, хто мав би таке
учинити.
Та розривається
серце за тим Одіссеєм розумним.
Він-бо, нещасний, від любих далеко на
хвилею митім
Острові терпить біду, на тім пупі широкого
моря..» [I; 45-50]
У наступних піснях Афіна показує
себе, як жінку сили і влади. Перевтілюючись
то в образ Мента, Одіссеєвого друга, то
в феакійську діву, вона постійно з’являється
для того, щоб полегшити шлях Одіссея.
Крім того, вона одночасно підбадьорює
Пенелопу, з’являючись їй уві сні, і рятує
Телемаха від підступного задуму наречених.
Афіна, маючи надприродні властивості,
постійно змінює зовнішній вигляд Одіссея:
то омолоджує, то навпаки перевтілює в
старця, у залежності від ситуації.
Загалом, Афіна представлена
як мудра і всемогутня жінка. Її якості
часто приписують чоловічим персонажам
у літературі. Однак вона також зберігає
свої жіночі характеристики: ніжність,
вихованість, розсудливість по відношенню
до багатьох персонажів цієї поеми ніколи
не покидають її образу. Знову ж таки бракує
характеристик її зовнішності. Для неї
Гомер використовує постійний епітет «ясноока». Але
мені здається, що такий підхід автор використовує
для того, щоб в першу чергу звернути увагу
читача на її характер, силу, мудрість,
донести до нас той образ, який є важливим
для розуміння повноти її ролі в контексті
цієї поеми.
Отже, прочитавши «Одіссею»,
я зрозуміла, що без Афіни Одіссей ніколи
б не повернувся додому. Своїм подвигам
він повинен завдячувати саме їй. Мені
здається, що якби у Афіни був інший «любимчик»,
то героєм цієї поеми був би точно не Одіссей.
Розділ 3. Німфа-спокусниця
Каліпсо
Ще однією жінкою, яка зустрілась
Одіссею на його шляху, була німфа Каліпсо.
За сюжетом, Одіссей після довгих поневірянь
у пошуку дороги із Трої на Ітаку, потрапляє
на острів Огігія, володаркою якого була
чарівна німфа. Грот, у якому вона проживала,
зачаровував своєю красою, що «Навіть безсмертний,
сюди надійшовши й глянувши, зачудувався
б і в серці відчув насолоду». [V; 73-74]
Цілих сім років жив у неї Одіссей.
Каліпсо хотіла, щоб він став її чоловіком,
навіть породила від нього сина. Нам відомо,
що німфа силоміць приховує Одіссея від
усього світу у себе в гроті, в першу
чергу намагаючись задовольнити всі свої
бажання, однак згодом за рішенням богів,
вона повинна відпустити Одіссея на батьківщину.
На мою думку, саме в цьому і постає певна
трагічність образу Каліпсо. Вона покохала
Одіссея, тому коли Гермес приніс до неї
сумну звістку від богів, в її словах можна
прослідкувати протест та розпач, однак
піти проти їхньої волі вона не може:
«О, які заздрісні, які ви, богове,
над міру жорстокі!
Як вас гнівить, коли явно богиня
із смертним розділить
Ложе і любого їй за свого визнаватиме
мужа!...
Я ж і кохала його, й годувала, й безсмертним
зробити
Пообіцяла, щоб він уже зовсім не старів
ніколи.» [V; 118-120; 135-136]
З одного боку у цьому епізоді
чітко простежуються добрі наміри Каліпсо.
Вона готова все дати Одіссею, навіть безсмертя.
Каліпсо ніжна з ним, ніяких жорстоких
методів вона не застосовує. Однак в цьому
і підступність «пишнокосої німфи».
Її основним бажанням було позбавити Одіссея
пам’яті про рідну Ітаку, а головною зброєю,
яку вона застосовувала, була її краса
та привабливість. Вона вводила в оману
Одіссея за допомогою своєї еротичності,
яка проявлявся у її напівоголеності,
що до речі, «є загальною ознакою всіх
німф, що зображувалися прекрасними дівчатами
і називалися «вакханками» 5.
«Дослідники вказують на
зв’язок Каліпсо зі світом смерті, оскільки
ім’я її в перекладі означає «та, що приховує».
Тому повернення Одіссея на батьківщину
одночасно означає його перемогу над смертю
та повернення у світ живих» 6. Тобто, Каліпсо, не зважаючи
на її допомогу Одіссею, певну підтримку
є ще однією перешкодою на його шляху,
тому її не можна оцінити як позитивний
персонаж, тому що якби не всемогутня воля
богів, Одіссей так би і залишився у її
світі смерті. Тим паче, напевно, на цьому
і закінчилась би ця поема.
Отже, повертаючись до нашого
запитання щодо ролі жінок у житті Одіссея,
ми бачимо, що у відносинах з Каліпсо його
доля залежить саме від неї, а подвиг, повернення
зі світу мертвих у світ живих, – від Афіни,
яка перша запримітила довгу відсутність
Одіссея і звернулася з проханням до Зевса
звільнити його.
Розділ 4. Чаклунка
Кіркея: чергова перепона на шляху чи
подарунок долі?
За рік до зустрічі з Каліпсо,
Одіссей зі своїми супутниками потрапляє
на острів Еею, на якому:
«…Кіркея пишнокоса, дивна богиня живе
ясномовна,
Рідна сестра
тяжкого в думках злоумисних Еета.
Гелій-бо їх породив, що світлом людей
осяває,
Матір'ю - Перса обом їм була,
Океанова донька.» (X; 135-139)
Ця жінка мала чудовий голос.
Саме він їй допоміг заманити товаришів
Одіссея до себе в домівку, напоїти їх
зіллям і перетворити на свиней. Тобто,
Кіркея – це зла чаклунка, котра всіх подорожуючих
перетворює на тварин, і таким чином змушує
їх забути про свою батьківщину. Автор
не шкодує для неї епітетів на кшталт: «лукава», «страшна»(
у значенні грізна, моторошна), «підступна».
Однак після зустрічі з Одіссеєм, образ
Кіркеї набирає нових барв.
Одіссей був єдиним чоловіком,
який зміг протистояти їй. Поспішаючи
на допомогу своїм друзям, він зустрів
бога Гермеса у образі юнака, котрий дав
йому протизілля і сказав, що треба робити.
Зламавши таким чином наміри Кіркеї, Одіссей
домігся повернення людської подоби своїм
супутникам. У цей час чаклунка зацікавлюється
хитромудрим Одіссеєм, що спричинює відкриття
нових аспектів її багатогранного образу.
Крім магії перетворювати
людей та тварин, Кіркея володіла неабиякими
чарами привабливості, на які і піддався
головний герой поеми. Вона змогла заманити
його до себе в ложе, що стало причиною
затримки на острові на цілий рік. Загалом,
її образ дуже схожий на образ Каліпсо.
Вони обидві хотіли одружитися з Одіссеєм,
володіли неабиякою чарівністю, однак
на відміну від Каліпсо, Кіркея пішла на
зустріч Одіссею, після його прохання
відпустити його на волі. Хоча чаклунка
спочатку наказує йому відвідати Аїд,
незважаючи на всі небезпеки, це приносить
користь Одіссею:він дізнається про свою
долю у пророка Тіресія, а повернувшись
знову на Еею, Кірка сама описує йому всі
наступні труднощі та дає поради, як їм
протистояти.