Кріста Вольф. Загальна характеристика творчості. Роман «Роздуми про Крісту Т.»

     Таким чином, розвиток Вольф-письменниці  проходило під знаком інтенсивного інтересу до особової проблематики і  жіночої теми, а також активного  пошуку нових ідейно-естетичних форм освоєння дійсності, які дозволили  б їй відмовитися від емпіричної даності і наблизитися до вічного  змісту життя.

     Роман становить напружені роздуми, осягнення сенсу існування, особливість однієї особи, одного життя, яка трагічно обірвалась в 35 років. «К.Вольф показала пошуки вірного судження. Автор імітує психічні особливості процесу спогади, внось деякий елемент хиткості. Протягом цього твору автор показує читачу як Кріста Т. розуміє світ і  дотримується правил того часу. Внутрішній стан головної героїні  знаходиться в  гармонії не дивлячись на якісь ії невдачі.»

       «Роздуми  про Крісту Т.» - другий роман письменниці (інколи його називають повістю) – відзначається набагато більшою художньою цілісністю та міцністю фактури. В центрі роману своєрідний характер, «недомовлена» доля молодої  обдарованої жінки Крісти Т., яка починає писати, яку рано забрала в могилу хвороба. Очевидно, що Кріста Т. дуже дорога автору і, при всій своїй вугластості, незвичайності своєї поведінки, швидко завойовує любов читача.

     Головний початок роману у тому, що Кріста Т. мріє зразу, негайно знищити все жорстоке, вульгарне, недобре. І зазнає поразки. Але цій (нехай нездійсненній, але високій)  мрії ми співчуваємо більш, чим, наприклад, практицизму іншого письменника, Блазінга (другорядний персонаж повісті) , який робить кар’єру самовіддано працюючи ліктями, який  зневажає усіх  навколо. Враження  особливої справжності  створюється  і завдяки продуманої та справжньої  структури оповідання. Автор як би на наших очах створює біографію нещодавно вмерлої Крісти Т. з цілої мозаїки фактів (особисті спогади, розповіді друзів, ліричні  нотатки самої Крісти , уривки з її дипломного твору про письменника Шторма). В той же час це не безпристрасна описова біографія : розповідь ведеться від імені близької подруги  Крісти , яка зворушена її загибеллю і її тяжким життям; вона переживає тугу та любов і тому знаходить особливу ліричну достовірність. В нас не виникає сумнівів в людській значущості Крісти Т. , і в тому , що така «Кріста» дійсно «була» (письменниця, певно, не  випадково дала своє ім’я героїні ).»

     Кріста Вольф імітує психічні особливості процесу спогадів, вносячи деякий елемент хиткості, неповноту в сцені-уявлення,  не відтворюючи події з можливою повнотою деталей та подробицями, а  залишає їх недомовленими.

     Кріста  Вольф не вміє зупинятися на  пів  дорозі: недаремно її героїням та героям властиво прагнення відкинути ілюзії та правду, точно пояснити своє світосприймання  те своє місце в новому суспільстві.  Героїні Крісти  Вольф тендітні, хворобливі жінки, але вони стійкі до кінця в своєму правдолюбстві  та чесності. Життя, зображене німецькою письменницею менш всього схоже на ідилію, але вона сама та її героїні, не заплющуючи очі на  важкості ті негативні явища, незмінно відчувають себе плоттю від плоті нового світу. Це придає їм сили в їх нелегких  моральних шуканнях . Це створює особистий, стриманих пафос вистражданого в постійних конфліктах, в суворій духовній боротьбі, але тим більше стійкого і переконаного життєвого встановлення, причетності до загальної долі, який, певно, можна вважати свого роду духовним підсумком творчості Крісти Вольф на сьогоднішній день.

      «Роздуми про  Крісту Т. » - філософський твір узагальнюючого змісту, і не суттєво, чи заснований його матеріал на документах , чи має  Кріста Т.  прототип.

   «Роздуми  про  Крісту Т.», не прості  по архітектоніці і стилю, являють собою цікаве відтворення особливостей  особи. Вони збудовані із спогадів, уривків із щоденників, листів та творів, логічного аналізу і психічних роздумів, можливих  по імовірності, але не відбувшихся зустрічей та  розмов. Розповідь  веде письменниця – аналітик  від  першої особи, непомітно   даючи місце самій Кристі («дає  їй слово»)  чи оповідає в  об’єктивній авторській манері, іноді сперечаючись , звертаючись до уявлюваних співрозмовників.

   Лейтмотив  твору – заперечення жорстокості.  Кріста зазнає органічну потребу всякий раз оголошувати їй  війну. В німецькій антифашистській літературі дуже істотна тема  зловісної ролі вчителя - нациста.  Кріста належить до нового духовного поколінню педагогів, протиставлених  колишнім.

  Все це не застаріле проявлення сентиментальності, невтрачені  актуальності питання,  як це доводиться в ключовому  епізоді «Роздумів», які відносяться  вже до  демократичної Німеччини.  Сльози  Крісти – вчительки  -  не прояв слабкості нервів  і не сентиментальність, героїню  душив сум, вона бачила, що знову  б’ють  чорного кота о стіну  сараю, знову чиясь рука змітає сніг з задубілого  дитячого обличчя. « Кріста досягала цілі без слів, морально вона перемогла: хлопець все зрозумів.

   «Людяність, здатність  до жалю та переживанню як  сутність характеру Крісти, протест  проти деспотизму, жорстокості та  рабської покірності не покидають  її і на трагічному етапі  її життя, надбувають значення  духовної перемоги над небуттям  фізично приреченої героїні.»

  Образ Крісти Т. займає особливе і принципово нове місце в галереї емансипованих  героїнь сучасної літератури НДР. Її образ еволюційної жінки сполучає  усвідомлення своєї суспільної значущості, високу духовність з  найкращими традиційними особливостями  німецького національного жіночого  характеру. Кріста Т. з захопленням  вникає у професійні справи  чоловіка – ветеринара, любляча матір, яка створює  в домі затишок і тепло з  істинною поезією.