Мультикультуралізм та літературно-критична діяльність Аскольда Мельничука

Міністерство освіти і  науки України

Чорноморський державний  університет імені Петра Могили

 

 

 

 

 

 

 

 

Самостійна творча робота

з теми:

«Мультикультуралізм та літературно-критична діяльність

Аскольда Мельничука»

 

 

 

 

 

Виконала

студентка 646 групи

Бейніс К. К.

 

 

 

 

 

 

 

Миколаїв 2013

 

Зміст

ВСТУП………………………………………………………………………….

Мультикультуралізм та літературно-критична діяльність А.Мельничука………………………………………………………………..

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….

Резюме………………………………………………………………………..

Список використаних джерел………………………………………………

 

Вступ

Актуальність теми. Феномен творчості Аскольда Мельничука, поета, прозаїка, перекладача, критика, літературознавця, сформувався у контексті американського літературного процесу, складовою якого є мультикультуралізм. Творча діяльність знаного в США письменника тільки тепер починає викликати інтерес в Україні та головним чином в епістемі американської словесності. Багатоманітний та оригінальний літературознавчий доробок Аскольда Мельничука дає підстави для його глибокого аналізу. Більшу частину творчого доробку об’єднує українська тематика й проблематика: від актуалізації пошуку власної ідентичності через призму родинної історії до проблеми ролі й місця митця в суспільстві. Звернення до теми пізнання та визнання українства на Заході, утвердження української нації як самобутньої і неповторної є пріоритетними у творчій діяльності письменника.

На сьогодні є чимало досліджень, що засвідчують бурхливий та успішний розвиток мультикультурального письменства  у руслі загальноамериканської словесності ХХ ст. З погляду сучасного літературознавства культурна парадигма літератури США у період глобалізації суспільства, епохи постмодерну набула і продовжує набувати нового забарвлення та статусу у світовому літературному процесі. У контексті історико-літературних характеристик розвитку та функціонування красного письменства етнічних меншин на користь американської літератури загалом розглядається культурне розмаїття творчих голосів США. Таким чином, мультикультуралізм є феноменом, що ґетероґенічно представляє творчість письменників етнічних меншин. Серед дослідників цього явища відзначимо українських літературознавців Тамару Денисову, Наталію Висоцьку, у працях яких найбільш повно аналізується мультикультуральний аспект американської літератури. Серед американських дослідників – І. Гасана, С. Клоуз, Р. Флемінга.

Мета дослідження – проаналізувати доробок Аскольда Мельничука в контексті американського мультикультуралізму крізь призму загального погляду на розвиток української літератури ХХ ст. Оглянути критичну діяльність літературознавця.

 

Мультикультуралізм  та літературно-критична діяльність

Аскольда Мельничука

Першим американським  письменником, який звернувся у своїй  творчості до теми України був Аскольд Мельничук.

Народжений 1954 року у Нью-Джерсі (США) в українській родині (його батьки належали до другої, післявоєнної, хвилі еміграції), Аскольд Мельничук  визначає себе як американця українського походження. Отже, він не є українським письменником «в екзилі», а американським письменником, якого, однак, дуже цікавить власне коріння.

Аскольд Мельничук живе в  Медфорді – одному з передмість Бостона, викладає в університеті Массачусетс-Бостон і веде письменницький семінар у  Беннінгтонській вищій школі.

Ще 1972 року, навчаючись у  коледжі, Аскольд Мельничук заснував літературний журнал «Агні» («Agni»), який видавав до 2002 року. У часи розквіту «Агні» в ньому друкувалися відомі поети (Роберт Пінскі, Лусі Брок-Бойдо, Том Слей та ін.); на його сторінках  упродовж кількох років з’являлися й твори сучасних українських  авторів.

Увага письменника до України  виявляється в його перекладацькій та дослідницькій діяльності. Вперше він відвідав батьківщину батьків 1991 року, вдруге – у вересні 2002 року. Під час останнього візиту Аскольд  Мельничук виступив на організованій  у Києві Другій міжнародній конференції  з американської літератури із доповіддю  «Образ України в сучасній літературі США». Окреслюючи стереотип України  у свідомості представників західної, зокрема, американської, сучасної культури й зосереджуючись на тому, як її образ  уособлюється в деяких творах американської  літератури, дослідник розглядає  оповідання О. Годіна «Мій мертвий брат приїздить до Америки» («My Dead Brother Comes to America», 1934) та Б. Росенблатта «Зеліг» («Zelig», 1915), а також аналізує три  найсучасніші романи «Корекції» («The Corrections») Дж. Франзена, «Мисливці» («The Hunters») К. Мессюд та «Все ясно» («Everything is illuminated») Дж. С. Фоера.

Аскольдові Мельничуку належать переклади творів О. Забужко англійською  мовою. Крім того, він був одним  із упорядників та ініціаторів видання  «З трьох світів: Антологія української  літератури» («From Three Worlds: An Anthology of Ukrainian Literature»), яке вийшло у жовтні 1996 року в видавництві «Zephyr Press» у Соммервілі.

Як письменник Аскольд  Мельничук починав з поезії. Його вірші друкувалися в кількох антологіях.

Він видавав свої оповідання, вірші й переклади в часописах «The New York Times», «The Nation», «Partisan Review», «Grand Street», «Ploughshares», «Poetry», «The Boston Globe», «The Southwest Review». Останнє з періодичних видань нагородило письменника премією Макгінніса в галузі белетристики (McGinnis Prize for Fiction) за 1992 рік.

Однак найбільшу славу  й визнання принесли Аскольдові Мельничуку його два романи.

Перший з них – «Що  сказано» («What is told», 1994) – побачив  світ у престижному видавництві  «Faber and Faber», де тривалий час працював Т. С. Еліот. Роман відразу високо оцінили американські критики.

Другий роман Аскольда Мельничука – «Посол мертвих» («Ambassador of the Dead», 2002), опублікований у видавництві  «Counterpoint», автор «Washington Post» назвав «незвичайним та оригінальним». Впливова газета «Los Angeles Times» включила його в  десятку найкращих американських  романів 2002 року.

Про самого Аскольда Мельничука в Україні написано небагато. Можна  згадати, крім статті С. Павличко, студію Т. Денисової під назвою «Український міф в американському мультикультурному  просторі» .

Літературна діяльність Аскольда Мельничука окремо чи в порівнянні з творчістю інших митців слова  традиційно розглядається в критиці  як американській, так і українській  у контексті мультикультуралізму. Причому новелістика митця аналізується здебільшого епізодично. У літературознавчих працях не знайдемо жодного окремого дослідження малої прози цього американського письменника не тільки з компаративного погляду, а й її структурних і загалом художньо-стилістичних особливостей. Виняток становлять передмова Соломії Павличко до новели "Дерево світла" та фрагментарні зауваження Тамари Денисової стосовно художньої специфіки.

Українські мотиви в новелі "Дерево світла" Аскольда Мельничука та американській новелістиці: з  компаративного погляду" розглядаються  особливості наративного дискурсу новели Аскольда Мельничука "Дерево світла" та малих розповідних  форм деяких американських письменників-емігрантів. Мотивацією вибору творів для порівняння є "екзистенційно-межова" ситуація (за В. Храмовою) – еміграція, яка  формує лейтмотив метафізичного  виснаження через ностальгійні емоції, пов'язані із втратою батьківщини. Концептуальним ядром порівнюваних новел Аскольда Мельничука "Дерево світла", "Зеліґ" Бенджаміна Розенблатта ("Zelig" by Benjamin Rosenblatt, 1915) та "Мій  мертвий брат їде до Америки" Олександра Ґодіна ("My Dear Brother Comes to America" by Alexander Godin, 1934) є еволюція й виявлення  в соціумі внутрішнього розвитку відчуттів емігранта.

Спостереження показало, що подібним у конструюванні сюжетно-фабульної  структури є емігрантське несприйняття нового світу через байдуже ставлення  до них представників домінуючої культури й тяжіння над ними спогадів про етнічну батьківщину.

Подібності творів Олександра Ґодіна "Мій мертвий брат їде  до Америки" та Аскольда Мельничука "Дерево світла" спостерігаються  в площині хронотопу, а саме у  збігах фабульно-сюжетного і нараційного  часів, ретроспекціях, введенні реальних осіб тощо. Символічним тлом у новелі "Дерево світла" є філософія  життя, що її сповідує головний герой: молодше покоління усвідомлює та зберігає таємниці родинного походження, таємниці смислу буттєвості кожного  індивідуума, таємниці великої істини онтологічного знання.

З романом Мельничука в американський мультикультуральний контекст увійшли не тільки українські реалії, але й гуманність українського менталітету. І трагічна доля української нації. Бо ж згадаймо: ще в шістдесяті роки герой роману «Синдром Танатоса», написаного письменником з американського Півдня Персі Вокером, ставив риторичне запитання: «Хто знає сьогодні українців?», будучи певним, що нація ця була знищена її численними ворогами і зникла з лиця землі. Мельничук же не тільки впровадив українські реалії в контекст американської сучасності, а й органічно використовує цей матеріал для постановки філософської проблеми самоідентифікації людини із іншою свідомістю в динамічному сучасному світі як такою, що нею переймається американська свідомість.

Про органічну приналежність  Мельничука до американської літератури («Він є не українським письменником в екзилі, а американським письменником українського походження, якого, однак, дуже цікавить власне походження і  коріння і який майстерно вміє зацікавити своїми «етнічними» історіями  інших», — писала, представляючи  автора українському читачеві С. Павличко) свідчать не лише його слова про  те, що дорогу в поезію йому допоміг  прокласти Д. Волкотт, або, що він  більш обізнаний із літературою  американською, аніж із українською, а  насамперед дискурс його роману, що повністю вписаний і в тематичне  коло, і в епістему літератури США  кінця XX ст. Адже основна проблема цього твору — самоідентифікація, що є центральною для американської ментальності цього часу. Цей уже звичний в літературі США кістяк обростає в Мельничука українським «тілом», опираючись на українську архетиповість і американську реальність. Це основний стрижень роману «Що розказано?», який слугує внутрішнім організатором тексту. Роман просякнутий всеосяжною іронією, він на рівних використовує й історію, і міф історії, у ньому обігруються пафосні ситуації й узагальнені образи, тут трагедію не можна виокремити з фарсу... У маленькому за обсягом тексті Мельничук зумів висвітлити долю України — від давнини до сучасності, причому на тлі європейської історії та основних її координат, і все це «змонтувавши» із американською ситуацією.

Аскольд Мельничук вважає, що Україна в майбутньому матиме належне місце у світовій культурі. Україна тільки зараз почала входити  в світову літературу, але тепер  вона ще ледве присутня в цьому  середовищі. Говорячи про образ України  в сучасній американській літературі, Аскольд Мельничук наводить промовистий  приклад — перегорнувши сторінки близько 4-х тисяч американських романів останніх десяти років, він віднайшов всього три, де так чи інакше згадувалась Україна. Побут емігрантів з України представлений в романі «Проста історія» Клер Месу. У романі Джонатана Франсена «Виправлення», Україні присвячено не більше ста рядків, і вона, хоча і мала б стати для головної героїні місцем віднайдення коріння, лишилася чужою. Україна як простір шукань постає і на сторінках роману Джонотана Фоєра «Все освітлене». Місця це займає значно більше ніж у Франсена, адже майже вся дія роману відбувається в Україні. Але на переконання Мельничука вже зараз американський читач готовий і спроможний сприйняти Україну як державу, на відміну від початку 1990-х років.

Історія та ідентичність невичерпно цікаві. Про них можна, зокрема, думати з погляду причини та наслідку. Дитина народжується в обставинах, які не вона створила. Їй дають ім’я мати й батько, які мають своє минуле, що тяжіє над ними. Вони живуть у країні, яка перебуває в мирі чи війні. Вони ростуть або в багатстві, або в злиднях, або десь посередині. І водночас вони мають у собі щось, що начебто не залежить від оточення, від причин та умов. Що це? Конфлікт, або зіткнення, або взаємодія між внутрішнім «я» та зовнішніми обставинами створює те, що ми називаємо характером. Ідентичність Аскольда Мельничука включала поняття Україна, Голод, Голокост, а також увесь достаток і багатство Нью­Джерсі другої половини двадцятого століття, яке просочується у двадцять перше. Кожне поняття у попередньому реченні можна поєднати у тисячу способів, і письменництво дозволяє йому виконувати хімічні експерименти, використовуючи ці поняття як складники.

Дослідник зробив такий висновок з  усіх експериментів, що ці елементи взаємодіють по-різному у кожній людині, що в деяких випадках люди мають досить багато спільного, щоби визнати свою належність до певної групи, і водночас достатньо відмінного, щоби жодне узагальнення про певну групу не було цілком правдивим і послідовним. Там, де соціолог чи навіть історик прагнули б окреслити й наголосити загальні тенденції та широкі категорії, прозаїк, як і поет, воліє натомість потверджувати свою претензію на істину подробицями. Творячи своїх героїв, Аскольд наголошує, що вони не представляють нікого, крім самих себе.

 

Висновки