Національна історія в художній концепції Якова Щоголіва

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ В. Н. КАРАЗІНА

КАФЕДРА ІСТОРІЇ УКРАЇНСЬКОЇ  ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

 

 

Національна історія  в художній концепції Якова Щоголіва

 

 

 

 

 

 

Курсова робота

студентки групи ЛУ – 33

Бєлюги Юлії Борисівни

 

Науковий керівник – 

архієпископ Ігор (Ісіченко),

доктор філологічних наук

 

Харків – 2012

ЗМІСТ:

Вступ……………………………………………………………………… 3

Розділ 1 «Проблеми вивчення творчості Я. Щоголіва»………………..6

1. Творчість Я. Щоголіва в критиці і літературознавстві…………….6
2. Методи дослідження творчості Я. Щоголіва……………………...10

Розділ 2 «Історичні мотиви і образи у творчості Я. Щоголіва»……...11

Розділ 3 «Історія як альтернатива сучасності у творчості Я. Щоголіва»………………………………………………………………..17

Висновки…………………………………………………………………21

Список використаних джерел…………………………………………..23

 

ВСТУП

Яків Іванович Щоголів  належав до Харківської школи  романтиків і привернув увагу  дослідників ще наприкінці ХІХ – на початку ХХ столітть. Але вивченню його творчості приділено мало уваги. Поетичні роботи письменника вирізняються багатством художньої мови. Я. Щоголів збагатив скарби поетичного слова, урізноманітнив поетику віршування, через що твори митця часто називають зразками «чистого мистецтва». Найбільшої популярності набули його поетичні збірки «Ворскло» (1883) та «Слобожанщина» (1898), пройняті  песимістичними настроями.

Усе це дає підстави для  подальшого дослідження літературної спадщини Якова Щоголіва. Тому ми звернемось в цій роботі до проблем погляду  письменника  на минуле України.

Актуальність. Відомо, що Яків Щоголів був одним із представників Харківської школи романтиків, які в своїх творах зверталися до історії України, тому провідною темою поетичної творчості Щоголіва є минуле України. Теми, проблеми, мотиви, які використав письменник у зображенні історії України, є актуальними в наш час.

Отже, актуальність цієї роботи полягає у більш докладному вивченні постаті Якова Щоголіва, а також  у зверненні до історичного минулого України, яке певною мірою відобразилося  в творчості харківського романтика.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами темами. Курсову роботу виконано в ході праці в науковому семінарі «Харківська школа романтиків» при кафедрі історії української літератури Харківського національного універститету імені В.Н. Каразіна.

Мета і завдання дослідження.  Мета роботи полягає у виявленні ролі історичних мотивів в творчості Я. Щоголіва.

Для реалізації зазначеної мети передбачається розв’язання наступних завдань:

1. Дослідити структуру збірки Я. Щоголіва «Ворскло».
2. Виявити історичні мотиви та образи у цій збірці.
3. Охарактеризувати роль цих елементів.
4. Виявити особливості історичної концепції Я. Щоголіва.

Об’єкт і предмет дослідження. Об’єктом дослідження є поетична творчість Якова Щоголіва, а саме збірка «Ворскло», оскільки саме в ній найяскравіше виявилася національна історія в художній концепції Якова Щоголіва.

Предметом вивчення в роботі є історичні погляди Я. Щоголіва і бачення ним минулого України.

Методи дослідження. У цій роботі будуть використані такі методи дослідження: біографічний та культурно-історичний.

Використання біографічного  методу зумовлено тим, що твір автора нерозривно пов’язаний з його життям, мисленням, у ньому відобразилися  погляди митця, його роздуми. Це невід’ємна частина творчості письменника, яка в багатьох випадках має біографічний характер. Відомості про певний твір письменника можемо знайти в його щоденнику, листах, розмовах. Певні  обставини, випадкові зустрічі, душевні настрої, особливості психіки митця є чинниками, що зумовлюють своєрідність літературного твору чи доробку, пов’язану зі звичками певного автора.

Також будемо використовувати  культурно-історичний метод, тому що культурне  середовище, історична епоха зумовили зміст творів письменника, його світогляд, який повною мірою відобразився на його творчості.

Отже, звернення до біографії Я. Щоголіва та до історичної епохи, в яку жив письменник, допоможуть нам якнайкраще дослідити його художній доробок.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що:

1. Вперше здійснено комплексне дослідження збірки «Ворскло Якова Щоголіва ».
2. Виявлено історичні мотиви у творчості Я. Щоголіва.

Практичне значення одержаних результатів. Одержані результати можуть використовуватися в таких галузях:

• викладанні української літератури в школі;
• при підготовці до святкування ювілею автора;
• для розробки нової експозиції в літературному музеї;
• при укладанні літературознавчих словників тощо.

Апробація результатів  роботи. За матеріалами роботи була зроблена доповідь на науковому семінарі «Харківська школа романтиків» в ХНУ імені В. Н. Каразіна.

 

РОЗДІЛ 1

ПРОБЛЕМИ ВИВЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ Я. ЩОГОЛІВА

1.1. Творчість Я.  Щоголіва в критиці і літературознавстві

Яків Щоголів ввійшов  в українську літературу як поет великої  ліричної наснаги. Він збагатив скарби поетичного слова, змалював типові народні  портрети, багатобарвні картини Надворскля, урізноманітнив поетику віршування. Його перші твори з’явилися на сторінках «Литературной газеты», «Отечественных записок» та «Молодика» ще на початку 1840-х років. Але творчості Якова Щоголіва було приділено дуже мало уваги.

Загалом, аналізуючи збірку «Ворскло»,  дослідники переважно  звертають увагу на тематику, мотиви, образи та естетику світобачення.

Так, М. Олексієнко у своїй  статті «Яків Щоголів» основною темою  збірки виділяє історичну («Хортиця», «Запорізький марш», «Остання Січа», «Орлячий сон») та релігійну («Чернець», «Ікона», «Престол»).  Автор наголошує на тому, що в творчості Я. Щоголіва майже відсутні соціальні мотиви. Основними мотивами збірки, на думку  М. Олексієнко, є песимізм, безпорадність, безнадія, тікання від сучасності в романтизовані минулі часи.

Щодо естетики світобачення, то дослідник зазначає, що окрім  романтичних творів у своєму доробку, Я. Щоголів має і реалістичні (змалювання гнітючої дійсності: «Покій», «Безталанний», «Неня», «На могилі», «Завірюха», «Ткач», «Бурлаки») [14, 131].

А. Каспрук у своїй книзі  «Нарис життя і творчості» критикуючи Я. Щоголіва за ідеалістичне розуміння  ним суті поезії, за непослідовне розуміння  кращих тенденційних і високохудожніх творів вітчизняної літератури, лише мимохідь торкається питання естетики в творчості поета, зводячи її в теоретичній частині тільки до його ідеалістичних поглядів на літературу.

Аналізуючи кращі його твори, як «Неня», «Старець», «Бурлака», «Ткач», «Похорони», автор приходить  до висновку, що поет вмів не лише реалістично, точно й яскраво виписувати деталі народного побуту, пейзажу, процесу  праці, але й пропускав усе  описане крізь своє серце.

По-новому глянув А. Каспрук  на поезії Щоголіва про минуле України («Орел», «Запорожець», «Воля»). Досліджуючи  ці твори, автор показує вияв у  них патріотизму Щоголіва, прагнення  винести своєрідний присуд своїй  епосі. Наприкінці своєї роботи Каспрук  робить висновок, що в більшості  своїх творів Щоголів-художник переміг  Щоголіва-консерватора, реалістичні  творчі тенденції поета виявилися  сильнішими від його ідейної обмеженості [10, 56].

Б. Деркач у своїй статті «Талановитий майстер поетичного слова» зазначає, що твори Щоголіва написані у глибоко оптимістичних тонах  на противагу творам поетів-романтиків.

Автор статті виділяє у  творчості Я. Щоголіва елементи реалістичного  світобачення. Щодо тематики збірки «Ворскло»  Деркач виділяє такі теми: 

• несправедливий суд («Судящий», «По закону»);
• кохання, жіночої краси («Черевички», «Вродниця», «Добридень») [5, 197].

Низка авторів статей, монографій основною ознакою творчості Я. Щоголіва виділяють песимізм. В. Горленко у своїй праці «Ворскло», лірна поезія Я. Щоголева» зауважує, що світогляд поета є песимістичним, оскільки вбачає його витоки в розчаруванні, яке приніс життєвий досвід. Глибока скорбота є панівним тоном ліричних медитацій [4, 455].

Якщо П. Волинський («Життя і творчість Я. І. Щоголева») і А. Каспрук («Нарис життя і творчості») пов’язують щоголівський песимізм з окремими поезіями або з певними тематичними групами, то О. Білецький («До розуміння творчості Я. Щоголева»)[1, 573] та А.Погрібний («Яків Щоголев : нарис життя і творчості») [16, 112] визнають його настроєвою, світоглядно-емоційною домінантою творчості митця.

Зокрема, О. Білецький, апелюючи до поетових слів, зазначає, що Щоголів казав, що «чорне запинало вкрило [йому] серце навіки». І ця завіса дуже рідко піднімалась, щоб хоч на мить показати яку-небудь усмішку життя [1,570].

Г. Хоткевич у нарисі «Яків Іванович Щоголів (Огляд його життя і діяльності)» констатує сумовитий погляд поета в кожній поезії, яка порушує відносини людей [18, 371].

А. Погрібний називає обидві збірки – і «Ворскло», і «Слобожанщину» – «мінорними за своїм світосприйняттям», пропонуючи пояснювати цей факт особливостями світогляду автора, які виявилися усе виразніше під впливом трагічних обставин (смерті старших дітей) та поетового віку, – адже більша частина творів написана ним на схилі життя [16, 135].

Значно розширюючи групу  творів Я. Щоголіва з цією настроєвою домінантою, М. Зеров у статті «Непривітаний співець» відзначає панахидні настрої і похоронну романтику в його віршах [7, 311].

Отже, усі дослідники творчості  Якова Щоголіва, аналізуючи його поезії, доходять висновку, що домінантою творів є песимізм, усвідомлення тлінності і швидкоплинності всього земного зумовлює песимістичні настрої.

Тематично твори письменника  дослідники розподіляють таким чином:

• доля і труд знедолених;
• релігійна тематика;
• кохання;
• війна;
• викриття чиновництва.

За естетикою світобачення головним чином виділяють романтичну з елементами реалізму.

Майже ніхто з тих, хто  досліджував творчість Якова  Щоголіва, не приділив достатньої уваги  художній самобутності митця, не розкрив  роль історичних образів та мотивів  у поезіях письменника. Тому основною метою цієї роботи буде реалізація вищезазначеного.

 

1.2. Методи дослідження творчості Я. Щоголіва

Аналізуючи збірку Якова  Щоголіва «Ворскло»,  ми будемо слугуватися  біографічним і культурно-історичним методами.

Використання біографічного  методу пояснюється тим, що деякі  факти з біографії митця суттєво  впливають на його творчість. Для  того, щоб визначити ці впливи, ми будемо звертатися до таких джерел:

• автобіографія письменника;
• щоденник письменника;
• листи письменника;
• спогади сучасників.

В автобіографії та щоденнику  ми можемо знайти певні відомості  з життя автора, які більшою  чи меншою мірою відображаються на творчості митця: події інтимного  характеру, громадянського змісту тощо.

У листах письменник може зазначити, які факти з його особистого чи громадянського життя покладено  в основу твору, як певний випадок  вплинув на написання.

Зі спогадів сучасників дізнаємося про вподобання письменника, його погляди, думки, якими він ділився з  оточуючими.

У цій роботі усе вищезгадане  буде зіставлене і разом з тим  буде служити для аналізу збірки Якова Щоголіва «Ворскло».

Для того, щоб якомога  краще дослідити збірку Якова  Щоголіва «Ворскло», ми будемо також  звертатися до культурно-історичного  методу.  На нашу думку, використання даного методу можна пояснити тим, що час та середовище, в якому жив  і писав митець, дуже вплинули на його творчість, оскільки течії, напрями  та соціальні умови, які панували за життя письменника, позначилися  на тематиці та проблематиці його творів.

РОЗДІЛ 2

ІСТОРИЧНІ МОТИВИ ТА ОБРАЗИ У ТВОЧОСТІ Я. ЩОГОЛІВА

Поетична творчість Якова  Івановича Щоголіва тісно пов’язана  із харківською школою романтиків. М. Зеров, зазначає, що він був наймолодшим  із поетів харківського круга, переймав їх захоплення старовиною, ці настрої  українських романтиків харківського кола 40-х pp. Щоголів доніс до кінця  століття [7, 296].

Дослідники творчості  Якова Щоголіва приділяють дуже мало уваги питанню історичної тематики поезій митця, воно зачіпається лише побічно, попри те, що історичний мотив  належить до провідних мотивів усього творчого доробку автора.