Надзвичайні ситуації природного характеру

Повінь

 
      Повінь - тимчасове затоплення значної частини суші водою в результаті дії природних сил. У залежності від викликають причин їх можна розділити на групи.  
      Повені, викликані випаданням рясних опадів чи рясним таненням снігу, льодовиків. Це викликає різкий підйом рівня річок, озер, утворення заторів. Прорив заторів і гребель може призвести до утворення хвилі прориву, яка характеризується стрімким переміщенням величезних мас води і значною висотою хвилі.

      Повені, що виникають під впливом наганяння вітру. Вони характерні для прибережних районів, де є гирла великих річок, що впадають у море. Нагінний вітер затримує рух води в морі, що різко підвищує рівень води в річці.

       Повені, викликані підводними землетрусами, характеризуються виникненням гігантських хвиль великої довжини - цунамі (від япон. - Велика хвиля в гавані). Швидкість поширення цунамі до 1000 км / год . Висота хвилі в області виникнення не перевищує 5 м . Але при наближенні до берега крутизна цунамі різко зростає, і вони з величезною силою обрушуються на побережжі. У плоских узбереж висота хвилі не перевищує 6 м , А у вузьких бухтах досягає 50 м (Тунельний ефект). Тривалість дії цунамі до 3 год, а вражають берегова лінія досягає 1000 км .

      Серед видів ураження при повенях переважають травми (переломи, ушкодження суглобів, хребта, м'яких тканин). Зафіксовані випадки захворювань в результаті переохолодження (пневмонія, ГРЗ, ревматизм, ускладнення перебігу хронічних хвороб), появи жертв від опіків (з-за розлитих і спалахнули на поверхні води ЛВГЖ).  
       У структурі санітарних втрат значне місце займають діти, а серед населення - психоневрози, кишкові інфекції, малярія, жовта лихоманка.      Особливо великі жертви на узбережжях при дії ураганів і цунамі, а також при руйнуванні гребель і дамб (більше 93% потонули).  
       Частим супутником повеней є великомасштабні отруєння через руйнування очисних споруд, складів з АХОВ та іншими шкідливими речовинами, що приводять до отруєння питної води. Не виключається розвиток великих пожеж при розлиття по поверхні води ЛВГЖ (бензин та інші горючі рідини легше води).  
        Повені успішно прогнозуються і даються попередження в небезпечні райони, що знижує шкоду. У місцях повеней будують греблі, дамби, гідротехнічні споруди, які регулюють стік води. У звивистих місцях річок проводяться роботи з розширення та спрямлення їх русла. У загрозливий період організується чергування і підтримання в готовності формувань ЦО. Проводиться завчасна евакуація населення, викрадення худоби, вивіз техніки. Рятувальні роботи в районах затоплення проводяться в складних погодних умовах (зливові дощі, тумани, шквалисті вітри). Роботу з порятунку людей починають з розвідки, використовуючи плавзасоби і вертольоти, забезпечені засобами зв'язку. Встановлюються місця скупчення людей і направляють туди кошти для забезпечення їхнього порятунку. Роботи на гідротехнічних спорудах (зміцнення дамб, гребель, насипів або їх будівництво) виконують формування інженерної та аварійно-технічної служб ГОЧС.

 
Підтоплення

 
     Підтоплюється до 75% всіх міст, близько 9 млн. га земель господарського призначення. Площа підтоплення за останні 15 років збільшилася на 50%. Розрізняють два типи підтоплення: техногенне (як результат господарської діяльності людини) і природне (прояв природних процесів).  
Техногенне підтоплення має латентний (прихований) характер і тому найбільш небезпечно, але може привести до провокування або розвитку небезпечних процесів (зсуви, карст). Провокує його безграмотна діяльність людей:  
- Допущена витік з водонесучих комунікацій, ємностей, зведених водойм і технологічних накопичувачів води;  
- Порушення природних умов поверхневого стоку води при розвитку міського господарства, особливо зливової каналізації;  
- Ліквідація природних систем дренажу, руйнування шляхів руху грунтових вод заглиблені конструкціями, екранування поверхні, що випаровує території непроникними покриттями;  
- Підпір грунтових вод від водосховищ при підйомі їх рівня.  
      Природне підтоплення є результатом паводків, повеней, нагінних явищ.  
Наслідками підтоплень можуть бути:  
• погіршення санітарно-епідеміологічної обстановки;  
• забруднення підземних вод, джерела водопостачання; »деградація грунтів, погіршення якості земель;  
• пригнічення й зміна видового складу флори і фауни;  
• затоплення підвалів і технічного підпілля, що призводить до появи вогкості, комарів і грибкових утворень у житлових приміщеннях, руйнування комунікацій і підвищеної захворюваності людей;  
• деформація будівель, провали, набухання і просідання грунту;  
• забруднення підгрунтових вод важкими металами, нафтопродуктами та іншими елементами з таблиці Менделєєва;  
• руйнування ємностей, продуктопроводів та інших заглиблених конструкцій через посилення процесів корозії;  
• неприпустиме зволоження, заболочування і засолення територій в районі підтоплення;  

2. Основні заходи щодо запобігання травмам та професійним захворюванням

Основні заходи по запобіганню травматизму передбачені: в системі нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдання нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці розробляється з урахуванням характеру потенційно небезпечних факторів, рівня їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Всі заходи по запобіганню виробничому травматизму можна поділити на організаційні та технічні.

Організаційні заходи, які сприяють запобіганню травматизму: якісне проведення інструктажу та навчання робітників, залучення їх до роботи за спеціальністю, здійснення постійного керівництва та нагляду за роботою; організація раціонального режиму праці і відпочинку; забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, особистими засобами захисту; виконання правил експлуатації обладнання.

Технічні заходи: раціональне архітектурно-планувальне рішення при проектуванні і будівництві виробничих будівель згідно санітарних, будівельних і протипожежних норм і правил; створення безпечного технологічного і допоміжного обладнання; правильний вибір і компонування обладнання у виробничих приміщеннях відповідно до норм і правил безпеки та виробничої санітарії; проведення комплексної механізації і автоматизації виробничих процесів, створення надійних технічних засобів запобіганню аваріям, вибухам і пожежам на виробництві; розробка нових технологій, що виключають утворення шкідливих і небезпечних факторів та інше.

       Важливим у забезпеченні безпечної праці і запобіганні травматизму на виробництві є фактори особистого характеру - знання керівником робіт особистості кожного працівника, його психіки і особливостей характеру, медичних показників і їх відповідності параметрам роботи, ставлення до праці, дисциплінованості, задоволеності працею, засвоєння навичок безпечних методів роботи, знання норм і правил з охорони праці і пожежної безпеки, його ставлення до інших робітників і всього колективу.

3. Дія електромагнітного випромінювання на організм людини, його нормування

       Електромагнітні поля негативно впливають на організм людини, яка безпосередньо працює з джерелом випромінювання, а також на населення, яке мешкає поблизу джерел випромінювання. Встановлено, що переважна частина населення знаходиться в умовах підвищеної активності ЕМП. Можна вважати, що в діапазоні промислових частот (у тому числі 50 Гц) допустимо розглядати вплив на біологічний об'єкт електричної і магнітної складових поля роздільно (нарізно). В будь-якій точці ЕМП промислової частоти енергія магнітної складової поля, яка поглинається тілом людини, майже в 50 разів менша від енергії електричної складової цього поля, що поглинається тілом. Це дає змогу зробити висновок, що в діапазоні промислових частот дією магнітної складової поля на біологічний об'єкт можна знехтувати, а негативний вплив на організм обумовлений електричною складовою поля.

       Ступінь впливу електромагнітних випромінювань на організм людини взагалі залежить від діапазону частот, тривалості опромінення, характеру опромінення, режиму опромінення, розмірів поверхні тіла, яке опромінюється, та індивідуальних особливостей організму.

        У результаті дії ЕМП на людину можливі гострі та хронічні форми порушення фізіологічних функцій організму. Ці порушення виникають в результаті дії електричної складової ЕМП на нервову систему, а також на структуру кори головного та спинного мозку, серцево-судинної системи.

       У більшості випадків такі зміни в діяльності нервової та серцево-судинної системи мають зворотній характер, але в результаті тривалої дії вони накопичуються, підсилюються з плином часу, але, як правило, зменшуються та зникають при виключенні впливу та поліпшенні умов праці. Тривалий та інтенсивний вплив ЕМП призводить до стійких порушень та захворювань.

       На початку 60-х років у науково-технічній літературі з'явилися перші відомості про те, що люди, опромінені імпульсом НВЧ коливань, можуть постійно чути якийсь звук. Залежно від тривалості та частоти повторень імпульсів цей звук сприймається як щебет, цвірінчання чи дзюркіт у деякій точці всередині чи ззаду голови. Це явище викликало інтерес вчених, які розпочали систематичні дослідження на людях та тваринах. Під час дослідів люди повідомляли про свої відчуття.

     Отже, електромагнітне випромінювання як хвороботворний чинник слід розглядати на підставі клінічних та експериментальних матеріалів. Сумісну дію цих випромінювань широкого діапазону можна класифікувати як окрему радіохвильову хворобу. Тяжкість її наслідків знаходиться у прямій залежності від напруженості ЕМП, тривалості впливу, фізичних особливостей різних діапазонів частот, умов зовнішнього середовища, а також від функціонального стану організму, його стійкості до впливу різних чинників можливостей адаптації.

     Поряд із радіохвильовою хворобою (як специфічним результатом дії ЕМП) зростає ризик виникнення загальних захворювань, захворювань органів дихання, травлення тощо. Це відбувається також і за дуже малої інтенсивності ЕМП, яка незначно перевищує гігієнічні нормативи. Ймовірно, що причиною тут є порушення нервово-психічної діяльності як головної у керуванні всіма функціями організму.

     У результаті дії на організм людини електромагнітних випромінювань в діапазоні ЗО кГц - 300 МГц спостерігається: загальна слабкість, підвищена втома, сонливість, порушення сну, головний біль та біль в ділянці серця. З'являється роздратованість, втрачається увага, сповільнюються рухово-мовні реакції. Виникає ряд симптомів, які свідчать про порушення роботи окремих органів - шлунку, печінки, підшлункової залози. Погіршуються харчові та статеві рефлекси, діяльність серцево-судинної системи, фіксуються зміни показників білкового та вуглеводневого обміну, змінюється склад крові, зафіксовані зміни на рівні клітин.

      При систематичній дії ЕМП високої та надвисокої частоти на організм людини спостерігається підвищення кров'яного тиску, трофічні явища (випадіння волосся, ламкість нігтів). ЕМП викликають зміну поляризації молекул та атомів, які є складовою частиною клітин, в результаті чого виникає небезпечний нагрів. Надмірне тепло може нанести шкоду як окремим органам, так і всьому організму людини. Професійні захворювання виникають у працівників при тривалому та інтенсивному опроміненні.

      Вплив випромінювань надвисокої частоти (НВЧ) на організм людини привертає увагу великої кількості дослідників і відображається у численних наукових доповідях і публікаціях. В одній із них наведеш відомості про клінічні прояви дії НВЧ залежно від інтенсивності опромінення. При інтенсивності близько 20 мкВт/см2 спостерігається зменшення частоти пульсу, зниження артеріального тиску, тобто явна реакція на опромінення. Вона сильніша й може навіть виражатися у підвищенні температури шкіри в осіб, які раніше потрапляли під дію опромінення.

      Із ростом інтенсивності відбуваються електрокардіографічні зміни, при хронічному впливі - тенденція до гіпотонії, до змін у нервовій системі. Потім спостерігається прискорення пульсу, коливання об'єму крові.

      При інтенсивності 6 мВт/см2 помічені зміни у статевих залозах, у складі крові, помутніння кришталика. Далі - зміни у здатності крові зсідатися, умовно-рефлекторній діяльності, вплив на клітини печінки, зміни у корі головного мозку. Потім - підвищення кров'яного тиску, розрив капілярів і крововиливи у легені та печінку.

     Випромінювання інтенсивністю до 100 мВт/см викликають стійку гіпотонію, стійкі зміни серцево-судинної системи, двосторонню катаракту Подальше опромінення помітно впливає на тканини, викликає больові почуття. Якщо інтенсивність перевищує 1 Вт/см , це спричинює дуже швидку втрату зору, що є одним із серйозних ефектів дії НВЧ на організм людини. На більш низьких частотах такі ефекти не відбуваються, і тому їх треба вважати специфічними для НВЧ діапазону. Ступінь пошкодження залежить, в основному, від інтенсивності та тривалості опромінення.

Інтенсивне НВЧ опромінення відразу викликає сльозотечу, подразнення, звуження зіниці ока. Після короткого (1-2 доби) прихованого періоду спостерігається погіршення зору, що посилюється під час повторного опромінення і свідчить про кумулятивний характер пошкоджень. Спостереження за людьми доводять існування механізму відбудови пошкоджених клітин, який вимагає тривалого часу (10-20 діб). Зі зростанням часу та інтенсивності впливу пошкодження набувають незворотного характеру.

      У разі прямого впливу на око випромінювання відбувається пошкодження рогівки. Але серед усіх тканин ока найбільшу чутливість в діапазоні 1...10 ГГц має кришталик. Сильні пошкодження кришталика зумовлені тепловим впливом НВЧ (при щільності потоку енергії понад 100 мВт/см2). За малої інтенсивності помутніння спостерігаються тільки у задній ділянці, за великої - по всьому об'єму кришталика.