Образ Ярослава Мудрого в однойменній драматичній поемі І.Кочерги

  « ...Легко то мені  
Цю хвору ногу підіймати в стрем'я 
І їздити старому на коні?» [5, ст.16 ]

  Переслідуючи "крамолу і лукавство", він рішуче виступає навіть проти найближчих родичів і карає їх. Йому жаль віддавати дочку кохану в дальній край, але й залишити її тут з Гаральдом він не може, бо це дало б зброю в руки Інгігерді, варягам. Для нього найбільшою втіхою є те, що "Руська держава" знов зібрана, єдина і міцна [6, ст. 34]. 
 Ярослав будував міста, палати, дбав про переписування книг, про розвиток освіти, культури. Утверджуючи законність на Русі, створив перший збірник законів "Руська правда" Як полководець "залізними полками всім ворогам дороги заградив". Характер головного героя драми складний і суперечливий. Ярослав — патріот, який сумлінно служив Вітчизні і рятував її в тяжкі часи, дбав про мир і спокій на Русі. Разом з тим він, глава феодальної держави, був виразником і охоронцем інтересів панівного класу й не міг "ствердити в житті правди". Його любив і поважав народ. Ось до Києва таємно, остерігаючись давнього гніву Ярослава, прибуває Журейко, щоб забрати з собою Милушу і спільно шукати кращої долі. Випадково він чує державні роздуми Ярослава і відзначає про себе: 

« ...Як вірний буде він народу.  
То зрештою натрапить вірну путь.» [5, ст.70 ]

Йому близькі й зрозумілі такі думки князя:

« Здолав Я ворогів не для. своєї слави, 
А щоб з'єднати Руську державу  
І запровести спокій на землі.» [5, ст.71]

    Хоч Ярослав і переслідує Журейка, але каменщик повністю схвалює боротьбу князя за єдність держави, за "спокій на землі" і підтримує його. У п'єсі весь час стикаються два, напрями діяльності Ярослава — бойовий і мирнобудівничий. Князь прагне мирної праці і правди, але має все життя воювати, захищаючи вітчизну. Ярослав — творець "Руської правди", але, зважаючи на певні політичні обставини, сам порушує проголошені закони. Драма "Ярослав Мудрий" зігріта високими патріотичними почуттями автора. Давній Київ немовби перегукувався з Києвом 1941-1943 років, що оборонявся і звільнився від фашистської неволі. Злободенною для часів війни була й інша проблема, розв'язана в драмі. Гітлерівці, напавши на нашу країну, по-блюзнірському намагалися обґрунтувати свої "права" на слов'янські землі за допомогою псевдонаукової "теорії" про варязьке походження Київської Русі: варяги, мовляв, поклали початок Київській державі і принесли туди свої порядки, а фашисти, які вважали себе представниками нордичної раси, ідуть шляхом своїх предків. Автор в п'єсі рішуче спростував вигадки про варязьке походження Київської Русі, переконливо показав, що варяги були лише жадібними до наживи найманцями, а справжніми творцями і господарями Київської держави були русичі [9, ст..23-24].

 

3.1. Розкриття образу  Ярослава Мудрого

  Твір побудований за законами мистецтва краси: тут все вивершене, гармонійно поєднане, досконале. 
 Образ Ярослава Мудрого мислився Кочерзі як виразно трагедійний.Визначаючи зерно свого задуму, він писав: «Щодо самого Ярослава, центрального образу драматичної поеми, то в змалюванні його треба було прагнути не тільки історичної та художньої правди, але й якогось філософського узагальнення, якогось свіжого розкриття цього надзвичайно суперечливого характеру. І справді, образ історичного Ярослава складається з таких несхожих рис, як честолюбство, нерозбірливість в засобах його згдоволення і щира любов до культури й освіти, великодушність і лукавство; рицарська одвага і поряд з цим малодушна лякливість у вирішальну мить... щедрість і скупість, невдячність за зроблені йому послуги тощо. В цілому — це риси монументальної трагічної постаті, однаково величної і в своїх чеснотах, і в своїх пороках, характер надзвичайно активний і палкий» [3, ст.8-9].

   
 Цікаво задуманий образ Ярослава обіцяв дати п'єсу-трагедію, адже про це писав і сам Кочерга в передмові, віддаючи явну перевагу жанрові трагедії перед драматичною хронікою. Риси Ярослава Мудрого (за висловом І.Кочерги): честолюбство, щира любов до культури й освіти, великодушність і лукавство, рицарська одвага і лякливість у вирішальну мить; щирість і скупість… Все це риси монументальної трагічної постаті, величної в своїх чеснотах і пороках. 
 Проте Ярослав, схарактеризований автором як натура багатогранна, сильна і в пороках, і в чеснотах, палка, пристрасна і жорстока, справедлива і невдячна,— зображений у п'єсі дещо однолінійно, переважно як мудрий державний діяч. Читач, по суті, не бачить тих помилок, вад характеру Ярослава, які б були дійсно трагічними і для князя, і для Русі. До того ж, як слушно відзначала критика, образ Ярослава блідне через прагнення автора викласти всі свої сентенції його устами [6, ст.113].

Возвеличування царів, князів та полководців, характерне для мистецтва тих часів, було породжене культом особи і підтримувало цей культ. Асоціації між постатя іМИ мудрих правителів, яким треба вірно служити, і возвеличуваним образом Сталіна були аж надто прозорі і не потребували розтлумачування. Звідси і прагнення підтягти образ Ярослава до образу генія, звідси й ретельне підмальовування. 
 Цей гріх ідеалізації виразно відчутний і в першому друкованому тексті п'єси Кочерги, хоч там Ярослав визнавав геній народу:

 

«Завжди мене мій рятував народ,

Якому я по совісті служив.

мудрістю якого тільки жив.

Ніхто не мудрий власним лиш умом.

     Один народ нехибним йде шляхом.» [5, ст.7].

  

У пошуках свіжості, оригінальності розкриття образу Кочерга наголосив на протиріччях між двома напрямами енергії Ярослава — бойовим та миротворним, між його прагненням мудрості й поразками в шуканнях, «береться мудрість не із заповітів, а із шукань і помилок гірких».

  Сконцентрувавши дію і для цього використавши своє право художника на зміщення в часі (неминучі для художнього твору), драматург поставив Ярослава в центрі напружених конфліктів. Досвід драматурга вказав на необхідність концентрації дії, і в той же час ця концентрація сприймається читачем не як запаморочлива вигадка митця, як це було навіть в «Майстрах часу», а як цілком можливе переплетіння обставин. Вигадка виявилась тут не просто бурхливою грою легкої фантазії, а своєрідним засобом проникнення в суть особливостей епохи.

 

 

  4. Висновок

 

  « Мені захотілося побачити Ярослава у внутрішньому конфлікті, в обох напрямках його творчої енергії – бойового і мирно-будівничого »( І.Кочерга). 
 Постать князя розкривається в усій її складності, висвітлюється засобами самохарактеристики (монологи, роздуми вголос….)Ярослав Мудрий у І.Кочерги - людина, яка своєю діяльністю сприяла суспільному прогресу, виражала глибинні народні прагнення, мрії. Князь Ярослав Мудрий — не лише воїн. Він ще замолоду назбирав “від мудрих книг благословенних слів”. Князь розповсюджував знання серед жителів Київської Русі, розуміючи, що тільки знання можуть об’єднати Русь. Саме з цієї точки зору й подано постать князя, який майже тисячу років тому розумів, що Київська Русь має бути європейською країною. “Раніш закон, а потім благодать”, — ось так розмірковує Ярослав Мудрий, і це також досить нова для Русі точка зору [7, ст.137]. 
 Ярослав Мудрий – відзначався жвавістю уяви, запальністю, схильністю до вибухів; його величезна енергія і активність були направлені на мирну творчу діяльність.Щодо образу Ярослава – то в його змалюванні слід було прагнути не тільки історичної  й художньої правди, а й філософського прагнення, свіжого розкриття цього суперечливого характеру. Саме психологічна складність цієї історичної постаті, на мій погляд, зацікавила драматурга. У передмові до свого твору він зазначив, що намагався побачити Ярослава у внутрішньому конфлікті, у боротьбі обох напрямків його творчої енергії — “бойового й мирно будівничого». Політична кар’єра князя була досить складною: він знав злети й падіння, тріумфи й прикрі невдачі. Ці випробування загартували його, неначе крицю, яка якщо й зігнеться, то лише для того, щоб, випрямившись, на смерть уразити ворога. Оточення Ярослава теж було далеко не ідеальним: на нього намагалися впливати, перетягувати з одного боку на інший. Проте з притаманною справжньому політику гнучкістю він продовжував робити своє. 
 Коли мова йде про Ярослава Мудрого, то слід згадати, що цей князь був першим, хто зруйнував сталий образ князя-завойовника, обмеженого суто воєнними інтересами й брутальними розвагами. Не відкидаючи меча, Ярослав Мудрий спромігся скористатися ще й етилом — знаряддям для письма. У той час князі були переважно воїнами. А ось Ярослав Мудрий намагався проявити й інші, більш людяні риси своєї складної вдачі. 
 Назва “Руська правда” нерозривно пов’язана з ім’ям згадуваного князя. Цей юридичний кодекс був справді революційним для свого часу. Як на мій погляд, Іван Кочерга, пишучи свою історичну драму, мав у пам’яті ці два простих слова. Узагалі, драма “Ярослав Мудрий” і написана про цю саму “руську правду”, яка є й бажаним, майже недосяжним орієнтиром для нас, і водночас станом речек за часів славетного князя [6, ст.31 ]. 
 «Ярослав Мудрий» не піднявся до трагедії, але залишився талановитою драматичною поемою й може бути, якоюсь мірою, зразком цього жанру в радянській драматургії. По-справжньому гарний (хоч інколи аж надто зарит-мізований) вірш «Ярослава Мудрого» — класичний п'ятистопний ямб, достатньо виразний і в драматичних, і в ліричних діалогах. «Ярослав Мудрий» — драматична поема романтичного плану, а не історична реалістична драма чи трагедія.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.Список використаної  літератури:

 

1. Брюховецький В. С..Іван Кочерга. Драматичні твори: Бібліотека української літератури.— Київ, 1989—317с.

2. Гозенпуд А.. Ярослав Мудрий: «Літературна газета». — Харків, 1945, № З, 19—23.

3. Голубєва 3. С. Іван Кочерга.— Київ, 1981—421с.

4. Кочерга І.. Твори в трьох томах: Держлітвидав України.—Київ 1956, 647с.

5.Кочерга І.. Ярослав Мудрий: Українське державне видавництво.—Київ , Харків, 1986—128 с.

6. Кузякіна Н. Б.. Драматург Іван Кочерга.— Київ, 1968.—431с.

7.Мовчан Р.В., Ковалів Ю.І., Погребенник В.Ф., Панченко В.Є. 
Підручник.: ВТФ Перун. — Київ,Ірпінь, 2001. — 496 с.

8. Чорній Степан. Драматичні твори Івана Кочерги .Український театр і драматургія.— Мюнхен,Нью-Йорк, 1980—211.

9.Шевцова К. Концепція керівника держави у драматичній поемі І. Кочерги «Ярослав Мудрий» . Укр. мова і літ-ра в школі. —Київ, 2003. — № 6, С. 70-74.