Олена Пчілка

Олена Пчілка  Косач Ольга Петрівна
Олена Пчілка. 1896 р.
Народилася	5 (17) липня 1849  Гадяч, Полтавщина
Померла	4 жовтня 1930 (81 рік)
Ім'я при народженні	Драгоманова Ольга Петрівна
Відома	письменниця, публіцистка, гром. і культурна діячка, етнограф, перекладачка
Родичі	Михайло Драгоманов, брат
Чоловік	Косач Петро Антонович
Діти	Косач Лариса Петрівна

Сторінка: 

Єдність людини з навколишнім світом (за оповіданням О. Пчілки "Сосонка") З шаною до всього українського (Олена Пчілка) Тепло рідного дому (за твором Олени Пчілки «Сосонка») У чому справжнє щастя? (за оповіданням Олени Пчілки "Сосонка")

Актуальність теми дослідження. ХІХ ст. в історично-культурному бутті України прикметне постійною увагою наших письменників і громадсько-культурних діячів до усної народної словесності, яка входить в українську культуру двома основними шляхами: через видання фольклорних текстів та використання народнопоетичних сюжетів, мотивів, образів та поетики в художній літературі. З перших десятиліть ХІХ ст. виходять фольклорні збірники М. Цертелєва (1819), М. Максимовича (1827, 1834, 1849), І. Срезневського (1833–1838), А. Метлинського (1854). На 1840–60 рр. припадає розквіт фольклористичної діяльності М. Костомарова й П. Куліша.

Незважаючи на Валуєвський циркуляр (1863) та Емський указ (1876), фольклорні збірники продовжують виходити і в другій половині ХІХ ст. Серед них – видання П. Чубинського (1872–1879), В. Антоновича і М. Драгоманова (1874–1875), самого М. Драгоманова (1876), Я. Головацького (1878) та інші. Передмови й післямови до цих збірників переважно містили серйозні теоретичні та аналітичні зауваження й припущення.

Використанням фольклорної поетики позначена творчість чи не всіх українських письменників ХІХ ст., які часто й самі записували, публікували та досліджували усну народну словесність.

Розвитку теорії фольклору сприяє заснований 1882 р. український журнал “Киевская старина”, в якому публікувалися як фольклорні тексти, так і уснословеснознавчі дослідження. Це видання було трибуною не лише відомих науковців, а й молодих учених. Активним дописувачем журналу з перших років його функціонування стала й Олена Пчілка.

Ольга Петрівна Косач (1849-1930) – унікальна й непересічна особистість. Коло її зацікавлень надзвичайно широке, бо вона прагнула працювати чи не в усіх галузях тодішнього українознавства, в т. ч. й фольклористики, а народнопоетичні мотиви, образи та поетику творчо використовувала у своїй письменницькій практиці. Олена Пчілка була чудовим збирачем зразків народної творчості, які надсилала М. Драгоманову, В. Антоновичу, М. Лисенкові, М. Комарову, К. Квітці та іншим фольклористам. У своїх наукових розвідках дослідниця розглядала переважно ті питання українського фольклору, які були найменш вивчені.

Олена Пчілка творчо використовувала фольклорний матеріал у літературних творах. Саме на її поезії, прозі, драматургії можна простежити еволюційний зв'язок фольклору й літератури від найпростіших стилізацій до складного синтезу народнопоетичних елементів у художньому творі.

Творчий доробок Олени Пчілки, її наукові концепції та конкретні розвідки належно поціновували як сучасники, так і вчені наступних поколінь. Серед них О. Огоновський, І. Франко, Д. Донцов, А. Чернишов, І. Денисюк, Н. Купрата, Л. Дрофань, Л. Мірошниченко та інші дослідники. Так, М. Сумцов відносив Олену Пчілку до когорти визначних фольклористів і етнографів, ставив її в один ряд із М. Драгомановим, І. Франком, В. Гнатюком, М. Грушевським та іншими. Цінний матеріал до вивчення творчої індивідуальності Олени Пчілки міститься у спогадах її доньок, добрих знайомих та друзів родини Косачів.

Дослідники аналізували переважно літературну спадщину Олени Пчілки, а до її фольклористичного, етнографічного й мистецтвознавчого доробку зверталися спорадично (В. Гнатюк, І. Франко, М. Тарасенко, О. Дей, М. Сиваченко, О. Іваненко).

Отже, сучасна українська наука потребує всебічного дослідження фольклористичної спадщини Олени Пчілки, особливостей ролі та значення народнопоетичної традиції в літературній творчості цієї оригінальної письменниці, що дозволить повніше розкрити її художній світ.

Відсутність наукових розвідок, які б повно та системно висвітлювали тему “Творчість Олени Пчілки і фольклор” вказує на необхідність ґрунтовного дослідження, виконаного на рівні вимог сучасної філологічної науки. Тому аналіз фольклористичного доробку Олени Пчілки й питання творчого використання народнопоетичної поетики в її письменницькій практиці є вкрай важливим для української фольклористики. Отже, актуальність даного дисертаційного дослідження зумовлена потребою узагальнити й осмислити фольклористичні концепції Олени Пчілки, їх наукову новизну, розкрити питання взаємозв'язку фольклору й літератури на прикладі її письменницької творчості.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота “Творчість Олени Пчілки і фольклор” є складовою комплексного дослідження “Сучасна фольклористика: стан і перспективи” (шифр – 0105U004922), яке виконується на кафедрі української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка. Тему дисертації затвердила Вчена рада Львівського національного університету імені Івана Франка (протокол № 2/5 від 28. 05. 1997).

Мета роботи – на основі поглибленого аналізу наукової спадщини Олени Пчілки показати внесок дослідниці в розвиток окремих жанрів фольклору (обрядової поезії, народного епосу, українського гумору тощо), здійснити наукове опрацювання численних зразків народної творчості, які вона записала, осмислити зв’язок літературних творів письменниці з фольклорним матеріалом.

Досягнення мети дослідження передбачає розв’язання таких завдань:

– простежити еволюцію фольклористичних поглядів Олени Пчілки;

– обґрунтувати й узагальнити наукові концепції дослідниці з урахуванням міркувань інших учених щодо особливостей окремих жанрів народної творчості;

– розглянути питання співвідношення аналітичних гіпотез та наукових висновків Олени Пчілки з даними тодішньої й сучасної фольклористичної науки;

– розкрити специфіку використання фольклору в письменницькій спадщині Олени Пчілки.

Об’єкт дослідження – фольклористичні розвідки Олени Пчілки й тексти її літературних творів у зв’язках з народною творчістю.

Предмет дослідження – ідеї, методологія, наукові принципи фольклористичної спадщини Олени Пчілки в контексті української фольклористики ХІХ – початку ХХ ст., явище фольклоризму в українській літературі другої половини ХІХ – початку ХХ ст., в т. ч. й творчості Олени Пчілки.

Методи дослідження. Для дослідження теоретично-методологічних і практично-пошукових завдань дисертаційної роботи важливим є застосування спеціальних дослідницьких підходів та методів, зокрема біографічного, історико-порівняльного, порівняльно-типологічного тощо. Для з’ясування питань походження фольклорних і літературних явищ та їх національної специфіки використано історико-порівняльний метод. Аналіз окремих текстів у їх зіставленні з подібними явищами в попередній традиції українського фольклору та літератури здійснено за допомогою порівняльно-типологічного методу. У роботі застосовано принципи жанрового аналізу творів, а також елементи біографічного методу.

Теоретико-методологічною основою дослідження стали наукові праці українських та зарубіжних учених у галузі фольклористики, етнографії, літературознавства, психології творчості, які стосуються окремих аспектів вивчення жанрів народної творчості та художньої літератури, специфіки їх взаємозв’язку. Це дослідження М. Костомарова, П. Куліша, О. Веселовського, П. Житецького, М. Драгоманова, О. Потебні, В. Гнатюка, І. Франка, М. Грушевського, К. Грушевської, М. Сумцова, П. Чубинського, Ф. Колесси, О. Кольберга, С. Єфремова, М. Зерова, Л. Махновця, Г. Нудьги, М. Рильського, О. Дея, О. Мишанича, С. Мишанича, І. Денисюка, Р. Кирчіва, В. Давидюка, В. Івашківа та інших учених.

Наукова новизна роботи полягає в тому, що це перше комплексне дослідження фольклористичного й літературного доробку Олени Пчілки. Монографічні праці про її фольклористичну спадщину взагалі відсутні, а літературна творчість письменниці у зв’язках з усною народною словесністю також мало вивчена. Тому в дисертації проаналізовано значний фольклористичний та історико-літературний матеріал, узагальнено та систематизовано основні теоретичні принципи української філологічної науки в її осмисленні складного взаємозв'язку фольклору й літератури.

Теоретичне значення та практична цінність роботи. Матеріали й висновки цієї дисертаційної роботи дають можливість простежити тенденції розвитку фольклористичної думки кінця ХІХ – початку ХХ ст., по-новому окреслити питання поглибленого вивчення окремих видів і жанрів фольклору й літератури в їх взаємодії. Результати дослідження можуть застосовуватися при розробці нормативних та спеціальних курсів з вивчення питань жанрової специфіки фольклору, явища фольклоризму, історії фольклористики та історії літератури. Окремі положення дисертації можуть використовувати спеціалісти різних галузей гуманітарних знань, зокрема фольклористи, етнографи, історики, літературознавці, культурологи.

Апробація результатів дисертації. Основні положення й результати роботи апробовано на міжнародних та всеукраїнських наукових конференціях, річних та звітних наукових конференціях і семінарах кафедри української фольклористики імені академіка Філарета Колесси Львівського національного університету імені Івана Франка: Наукова конференція, присвячена 70-річчю від дня народження професора Теофіла Комаринця – (Львів, 1997); Міжнародна наукова конференція “Українська філологія: школи, постаті, проблеми”– (21 – 23 жовтня, Львів, 1998); звітні наукові конференції викладачів та аспірантів Львівського національного університету імені І.Франка – (Львів, 1998 – 2000); Міжнародна наукова конференція “Людина в просторі етнічної культури” (пам’яті П.П. Чубинського) – (Київ, 14 – 15 травня 2004); Науково-методологічний семінар кафедри української фольклористики імені Філарета Колесси “Актуальні проблеми української фольклористики” – (Львів, 14 травня 2007).

Публікації. Основні результати дослідження висвітлено в п’яти публікаціях, чотири з яких поміщено у фахових наукових виданнях ВАК України (загальний обсяг – близько 3 друкованих аркушів).

 

Оле́на Пчі́лка (псевдонім Ольги Петрівни Косач; *5 (17) липня 1849, Гадяч — †4 жовтня 1930) — українська письменниця,драматург, публіцистка, громадська і культурна діячка, перекладачка, етнограф, член-кореспондент Всеукраїнської академії наук(1925) [1]; мати Лесі Українки, сестра Михайла Драгоманова.

Зміст  

[сховати] 

• 1 Біографія
• 2 Твори
• 3 Примітки
• 4 Твори
• 5 Джерела
• 6 Зовнішні посилання

Біографія[ред. • ред. код]

Ольга Петрівна Драгоманова

Народилася 5 (17 липня) 1849 року в містечку Гадяч на Полтавщині в родині небагатого поміщика Петра Якимовича Драгоманова. Початкову освіту отримала вдома. Батькиприщепили їй любов до літератури, до української народної пісні, казки, обрядовості. В1866 році закінчила київський «Зразковий пансіон шляхетних дівиць».

Влітку 1868 року разом з чоловіком виїхали на Волинь до місця служби П. А. Косача у містечко Звягель (нині Новоград-Волинський), де записувала пісні, обряди, народні звичаї, збирала зразки народних вишивок. 25 лютого 1871 року тут народилася дочка Лариса, яка ввійшла в світову літературу як Леся Українка. Два сини й чотири дочки виростила сім'я Косачів.

Свій творчий шлях розпочала з перекладів поетичних творів Пушкіна і Лермонтова. 1876року вийшла друком у Києві її книжка «Український народний орнамент», яка принесла Олені Пчілці славу першого в Україні знавця цього виду народного мистецтва, в 1881 році вийшла збірка перекладів з Миколи Гоголя і з Олександра Пушкіна й Михайла Лєрмонтова«Українським дітям», видала своїм коштом «Співомовки» С. Руданського (1880). З 1883року почала друкувати вірші та оповідання у львівському журналі «Зоря», перша збірка поезій «Думки-мережанки» (1886). Одночасно брала діяльну участь у жіночому русі, в 1887році разом з Наталією Кобринською видала у Львові альманах «Перший Вінок».

Навесні 1879 року О. П. Косач з дітьми приїхала в Луцьк до свого чоловіка, якого було переведено на посаду голови Луцько-Дубенського з'їзду мирових посередників. У Луцьку вона вступила в драматичне товариство, а гроші, зібрані від спектаклів, запропонувала використати для придбання українських книг для клубної бібліотеки.

У 1890-х роках жила в Києві, у 1906—1914 роках була видавцем журналу «Рідний Край» з додатком «Молода Україна» (1908—1914). Національні і соціальні мотиви становили основний зміст творів Олени Пчілки, в яких вона виступала проти денаціоналізації, русифікації, проти національного і політичного гніту, проти чужої школи з її бездушністю та формалізмам, показувала, як національно свідома українська молодь в добу глухої реакції шукала шляхів до визволення свого народу.

У 1920 році за антибільшовицькі виступи була заарештована в Гадячі. Після звільнення з арешту виїхала в Могилів-Подільський, де перебувала до 1924 року, а відтоді до смерті жила в Києві, працюючи в комісіях УАН, членом-кореспондентом якої була з 1925 року.

Могила Олени Пчілки

Померла 4 жовтня 1930 року. Похована в Києві на Байковому кладовищі поруч з чоловіком і донькою.

Твори[ред. • ред. код]

До кращих творів Олени Пчілки належать: