Овідій

Овідія, легкість його розповідей, витонченість і витонченість його художнього стилю не могли не померкнути через заслання поета, коли замість блискучого життя в столиці він опинився в самій віддаленій частині імперії, серед напівдиких варварів, не знайомих не тільки зі столичною обстановкою, але навіть і з латинською мовою. Головними творами цього періоду є в Овідія «Скорботні пісні» і «Листи з Понту». Перше з зазначених творів складається з п'яти книг елегійних двовіршів. З першої книги особливою популярністю користуються елегії 2 і 4, де міститься опис бурі під час плавання Овідія на місце свого заслання, і елегія 3 з описом прощальній ночі в Римі. Всі ці елегії Овідія різко відрізняються від його попередніх творів щирістю тону, глибоким душевним стражданням, почуттям безнадії і катастрофи, серцевими виливами.

Інші елегії першої книги  звернені до римським друзям і до дружини  і містять гіркі нарікання на свою долю.

Друга книга - суцільне жалобне моління до Августа про помилування. Останні три книги присвячені тяжким роздумам про власну долю у вигнанні,прохань про помилування, зверненнями до друзів і дружини за допомогою і деяким думок про своє минуле і своїй творчості. Зазвичай відзначається елегія (6,

10), присвячена автобіографії  поета, звідки ми дізналися  про місце йогон ародження, про батька, брата, про його трьох шлюбах, дочки. Про ранню схильності до поетичній творчості та несхильність до службових занять.

На останньому  періоду творчості Овідія відносяться також твори «Ібіс»,

«Рибний лов» і «Ліщина» - твори або малоцікаві в істороко -літературному відношенні, або незакінчені, або сумнівні в сенсі авторства Овідія. Проте, даючи загальну характеристику останнього періоду творчості Овідія, не можна бути суворим до поета за одноманітність тону його творів і дуже часті прохання про помилування.

Спадщина

Овідій був останній з  відомих поетів Августової доби, зі смертю якого закінчилося золоте століття римської поезії. Зловживання  талантом в період його найбільшого  розвитку позбавило його права стояти поряд з Вергілієм і Горацієм, але ключем била в ньому поетичне обдарування і віртуозність його віршової техніки робили його улюбленцем не тільки між сучасниками, але і  за весь час Римської імперії. Безперечно, Овідію як поету має бути відведено  одне з чільних місць в римській літературі. Його «Метаморфози» і  «Фасти» досі читаються в школах, як твір зразковий з мови і віршування латинського письменника.

На честь Овідія названий кратер на Меркурії і селище міського типу в Одеській області — Овідіополь.