Переосмислення класичного шекспірівського сюжету в сучасній літературі

Відтак, як бачимо, в акунінському римейку відбувається масштабна деконструкція сюжету шекспірівської трагедії, орієнтована на сучасного реципієнта, що пропонує захопливий, розважальний сюжет і вражає сенсаційністю і парадоксальністю. Стихія детективних пошуків домінує над філософськими рефлексіями, які становлять іманентну сутність шекспірового твору. Гамлет У. Шекспіра не тільки узагальнює поодиноку подію до всесвітніх масштабів, але й переймається долею людей, які живуть у його час і долею майбутніх нащадків. Адже на наших очах відбувається процес рефлексії героя, який аналізує не тільки дійсність і своє положення в ній, але й контролює характер своїх думок. Водночас Гамлет Б. Акуніна є лише складовою у ланцюжку детективної стратегії, що вибудувана Гораціо. Перегук п’єси Б. Акуніна зйого попередніми творами, зокрема, запропонована автором ідентифікація Гораціо як одного із фон Дорнів дає підстави говорити про існування інтерпретанти (термін Ч. Пірса, введений до сучасного літературознавства М. Ріффатером) - третій компонент у комунікативних відносинах висхідного тексту-джерела і похідного тексту.

Відтак,  “Гамлет” Б. Акуніна одночасно перебуває в інтертекстуальних зв’язках з двома семіотичними системами: текст видатної трагедії В. Шекспіра та романи “фандоринської серії”.

В “Гамлеті”  Б. Акунина постмодерніська гра відбувається й на рівні лексики. Так, Гамлет, починаючи монолог у високій стилістиці, завершує його, виразно знижуючи ноту:

  ''Офелия, о нимфа, помяни… Немножко покурлыкаю и — прыг!

   Пушок и перья  девичьи взъерошу (Исподтишка щиплет  ее за ягодицу)” [1].

     “Гамлет”  Б. Акуніна — це суцільна  суміш: прози з поезією, трагізму  з комізмом, жанру детективного  роману та драматичного жанру  трагедії; епосу, лірики, драми; окремих рис образу Фандоріна та шекспірівського Гораціо та ін.

Таким чином, у сучасному творі спостерігається деконструкція магістрального сюжету, суттєві трансформації на рівні функцій і характерів персонажів, відмова від стереотипів рецепції аксіологічної семантики образ у Гамлета. Осучаснення ідейно-смислового поля прототексту за рахунок контамінації дискурсів (трагедійний сюжет – детективні/іронічно-травестійні стратегії його художньої репрезентації) дещо розширює смисловий діапазон продуктів транстекстуальності. До сфери осмислюваного входять нові і водночас гіпотетично цікаві сучасному реципієнтові проблеми. Водночас значна кількість ідейно-смислових концептів, наявних у трагедії В. Шекспіра,  спрощуються або іронічно деміфологізуються.

Водночас, слід наголосити, що вічні концепти трагедії “Гамлет” є плідним матеріалом для численних текстових інтерпретацій. На відміну від інших проявів інтертекстуальності, римейк підкреслено орієнтований на конкретний твір і найбільш адекватно сприйматиметься тими, хто знайомий з першоджерелом.

Використана література

1. Акунин Б. Гамлет [Электронный ресурс] / Б. Акунин. – Режим доступа: http:// magazines.russ.ru/novyi_mi/2002/6/ak.html
2. Аникст А. Трагедия Шекспира “Гамлет” /А. Аникст. – М. : Просвещение, 1986. – 124 с.
3. Загидуллина М. Ремейки, или Экспансия классики / М. Загидуллина // Новое литературное обозрение. – 2004. – № 5. – С. 213–222.
4. Меднис Н. Е. Сверхтексты в русской литературе [Электронный ресурс] / Н. Е. Меднис – Режим доступа: htt://www.kniga.websib.ru
5. Нямцу А. Художественные миры мифологических моделей в современном аксиологическом контексте [Электронный ресурс] / А. Е.  Нямцу. – Режим доступа: http:/www.library.ru
6. Таразевич Е. Римейк в современной русской драматургии / Е.Г. Таразевич // Современная русская литература: проблемы изучения и преподавания: материалы международной научно-практической конференции // Драматургия [Электронний ресурс]. – Режим доступа: http://www.pspu.ru/sci_liter2005_materials.shtml.
7. Торкут Н., Борискіна К. Літературні римейки  шекспірівського “Гамлета” в епоху Постмодернізму: типологія та поетика. [Електронний ресурс].- Режим доступу: www.google.com.ua/#hl=uk&spell=1&q=торкут+Н.,+Борискіна+К.+Літературні+римейки+ш&sa
8. Шекспир У. «Гамлет, принц датский». - М.: Искусство - 1960  -   280 с.
9. Эккерман. Разговоры с Гете. -  М.: «Правлда», 1934. - 845 с.
10. Эко У. Инновация и повторение: между эстетикой модерна и постмодерна / У. Эко // Философия постмодернизма /[под ред. А.Р. Усмановой]. – Минск: Красико-принт, 1996. –  110 с.

Відомомсті  про автора:

Афоніна Н.К. - студ. гр. ІМ-42, факультету іноземної філології.

Науковий керівник:

Бєлова С.А. - доцент кафедри  теорії літератури та славістики, кандидат педагогічних наук.