Історія першого видання “Кобзаря” Тараса Шевченка , оцінка критикою хисту митця і його творів

А Бєлінський, визнаючи історичну  спадкоємність і народної поезії, і художньої літератури, все ж  вважав у той час, що далеко не всяка  народна поезія може бути грунтом  для народження літератури. «Природна  поезія, — писав він, — тільки тоді може розвинутись з самої  себе в художню, коли вона сповнена елементів загального» .

Такою поезією, на його думку, була поезія древніх греків і древніх німців. Поезія ж слов’янських народів позбавлена цього «загального» і тому не може бути основою для  розвитку справжньої літератури. Тому Бєлінський скептично  ставився і до можливості створення  української національної літератури, яка в великій мірі виростала  з народної творчості.

Ведучи  боротьбу за реалізм у літературі, за високо ідейне мистецтво, великий  російський критик рішуче виступав проти  консерватизму, дворянського націоналізму і автономізму, проти хуторянської обмеженості, за єднання кращих літературних сил під прапором так званої натуральної  школи, інакше, — реалізму Гоголя. В  рецензії на «Ластівку» і звучить  заклик орієнтуватися на Гоголя. Оскільки ж, як здавалося критикові, українська мова не має перспектив розвитку, то було б значно краще, коли б талановиті письменники України писали російською мовою.

Та з друкуванням були великі труднощі. Цензурний комітет довго  не погоджувався дати дозвіл і лише в кінці 1841 р. із значними закресленнями  рекомендував поему до друку. В листі  до Г. С Тарновського від 26 березня 1842 р. поет писав: «Было мне с ними горя, насилу выпустил цензурный комитет, возмутительно, да и кончено, насилу кое-как я их уверил, что я не бунтовщик. Теперь спешу разослать, чтобы не спохватились» .

Згодом  в одному з примірників поеми  Шевченко власноручно зробив поправки, відновивши викреслені цензурою місця.

Поема була видана дуже неохайно, з  численними граматичними помилками. В  тому ж листі до Тарновського поет застерігав: «Поправляйте, будьте ласкаві, самі граматику, бо так погано видержана  коректура, що цур йому» .

Як і «Кобзар» 1840 р., «Гайдамаки»  були значною подією не тільки в  українській, а й у світовій літературі. Це велика народна драма-епопея про  мужність і героїзм українського народу  в боротьбі за соціальне  і національне визволення, за волю, за людську гідність. В основу її покладені історичні події, відомі під назвою Коліївщина, — знамените  повстання української бідноти  проти польської шляхти на Правобережжі України у 1768 р.

Висновок

Творчість Шевченка, як бачимо, здобула широкий  резонанс уже з появою першого, ще дуже невеликого за об’ємом «Кобзаря»  та поеми «Гайдамаки». Якими б  не були суперечливими оцінки перших видань його творів, безперечне те, що Шевченка навіть у тих тяжких умовах існування української літератури не можна було поминути, не помітити, замовчати його незвичайний поетичний  талант.