Жанрова своєрідність та система персонажів у казці А. де Сент- Екзюпері «Маленький принц»

 

 

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені  І. І. МЕЧНИКОВА

ФАКУЛЬТЕТ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ  ФІЛОЛОГІЇ

КАФЕДРА ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

 

 

 

Курсова робота

 

ЖАНРОВА СВОЄРІДНІСТЬ ТА СИСТЕМА ПЕРСОНАЖІВ У КАЗЦІ 

А. ДЕ СЕНТ- ЕКЗЮПЕРІ  «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ»

 

 

                                                студентки  ІІ курсу

                                                                     відділення німецької філології

                                                                      ІВАНОВА К.О.

 

                                

                                       Науковий керівник:

                                    старший викладач 

                        ДОГА Н.М.                                                                  

 

Кількість балів: _______

Оцінка: ECTS _________

Національна шкала: ___________

                                                 

 

 

Одеса 2011

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ 1. ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ТВОРУ  АНТУАНА ДЕ СЕНТ –ЕКЗЮПЕРІ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ»………………………………………....5

        1.1. Поняття  персонажу та літературного жанру……………………….5  

        1.2. Історія створення «Маленького принца»…………….........................7

        1.3. Жанрова  своєрідність казки «Маленький принц»…………………...8

РОЗДІЛ 2. СИСТЕМА ПЕРСОНАЖІВ У КАЗЦІ  А. ДЕ СЕНТ –ЕКЗЮПЕРІ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ»……………………………………………….............11

        2.1. Загальна  характеристика образу Маленького  принца………...........11

        2.2. Характеристика та значення образів мешканців астероїдів……….12

        2.3. Образи  Квітки, Пілота, Лиса та Змії…………………………………14

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………......16

СПИсОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………….…18

ДОДАТОК 1……………………………………………………………………..20

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

  Авіатор,  цивільний та воєнний льотчик,  есеїст та поет, Антуан де Сент  –Екзюпері слідом за Віньї, Стендалем, Вовенаргом, Мальро, Жюлем Руа належить до числа небагатьох філософів та романістів, яких представила Франція. Вся творчість письменника – гімн братерству, яке об’єднує людей, тендітним, та водночас міцним зв’язком. Сент – Екзюпері прагнув розповісти про красу цих зв’язків та допомогти людям відкинути все зайве, егоїстичне, все, що заважає їх зближенню. Любов до життя, почуття відповідальності за майбутнє планети, почуття гордості за безмежні духовні можливості людини, поетизація подвигу, вміння розкрити героїчне в буденному та діловому, завзяте прагнення зрозуміти свій час – такою є проза Сент – Екзюпері.

  Для реалізації  свого задуму автор використав  жанр казки з елементами притчі, але «Маленький принц» – не просто казка-притча в традиційному вигляді, а модернізований, пристосований до вимог нашого часу її варіант, що має грандіозну чисельність деталей, натяків, образів, взятих з реалій XX століття.

  Вибір теми дослідження, а саме «Жанрова своєрідність та система персонажів у казці Антуана де Сент – Екзюпері «Маленький принц», зумовлений значним інтересом до творчості видатного письменника.    

  Актуальність обраної теми полягає у тому, що казка Сент –Екзюпері «Маленький принц» не втрачає своєї популярності й у наші дні: вона була перекладена майже на усі мови світу та екранізована в багатьох країнах.

  Теоретико – методологічну основу становлять критичні роботи Моруа А., Бажанової Е., Буковської А., Сорокіна Е., Мухіна В., Дніпрова В .

  Отже, об’єктом даного дослідження є казка Антуана де Сент – Екзюпері «Маленький принц».

  Предметом дослідження є жанрова своєрідність та система персонажів цього твору.

  Мета роботи полягає у дослідженні особливостей жанру та групування персонажів у казці Антуана де Сент – Екзюпері «Маленький принц».

  Досягнення поставленої мети вимагає вирішення конкретних завдань, а саме:

— охарактеризувати поняття літературного жанру та системи персонажів у художньому творі;

— описати  жанрові особливості та принципи групування персонажів  у казці;

—проаналізувати жарову специфіку і систему персонажів у казці «Маленький принц» та їх функції у творі.

— дослідити роль головного героя казки — Маленького принца у розкритті ідеї твору та його взаємодію з іншими персонажами.

  Структура роботи обумовлена її метою та завданнями й складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатку.

  Список використаних джерел складається з 16 позицій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1.

ЖАНРОВА СПЕЦИФІКА ТВОРУ АНТУАНА ДЕ СЕНТ –ЕКЗЮПЕРІ «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ»

 

1.1. Поняття персонажу  та літературного  жанру

 

   Персонаж (франц. personnage, від лат. persona – особистість) – дійова особа, герой будь – якого художнього твору (театру, літератури, живопису, фольклору тощо).

  Авторський персонаж, тобто персонаж, створений певним автором, завжди збірний, в ньому поєднуються риси індивідуальні та типові. Як правило, у персонажі відображені індивідуальні риси прототипу (прототипів), що стали поштовхом, творчим імпульсом для роботи автора. [9]

  Систему персонажів слід розглядати принаймні з двох позицій: 1) як систему відносин між персонажами (боротьбу, зіткнення тощо) та їх співвідношення: зіставлення та протиставлення як у взаєминах, так і поза ними; 2) як конкретне втілення принципів композиційного сполучення змістовних елементів. Система персонажів у першому випадку осмислена як вираження тематики твору, тобто з точки зору його змісту. У цьому сенсі система персонажів є відображенням людських відносин у суспільстві. У другому випадку система персонажів розглядається як момент композиції твору, виступаючи одночасно і засобом характеристики дійових осіб. Система персонажів у даному випадку є важливим рівнем у загальному відношенні художнього твору до художнього світу автора та до реальної дійсності.

  У цілому  стосовно класифікації персонажів можна сказати про багатоголосся дослідницької літератури, вживання термінів у більшості випадків визначається індивідуальним ставленням дослідника.

  Таким чином виділяється «центральний персонаж, психологію та точку зору на подію якого розкриває автор», відмічається «централізуюча роль

головного персонажа»[10, С.153], а також «побічні персонажі» та «персонажі другого плану»[11, С.201 – 202]. У «Системі структурного аналізу» Ю.М. Лотман виділяє «дві групи персонажів: рухомі та нерухомі», тобто «дійових та умови й обставини дії» [14].

  У книзі « Вступ до літературознавства» вказується, що в ряді творів «на рівних правах» виступає ціла група персонажів»( «Війна та мир», «Брати Карамазови» тощо). Проте класифікація персонажів, яка дана у підручнику, є занадто загальною. Виділяються головні, центральні та другорядні, епізодичні. Під останніми розуміються також такі, які у «більшості випадків грають допоміжну роль»[12, С.159]. Будова системи персонажів, безумовно, складніше запропонованої схеми. Персонажі грають різну роль у сюжеті твору, і вже на цій підставі ми можемо розрізняти принаймні три групи персонажів: центральні, чиї характери і долі є головним предметом зображення; основні персонажі, які мають першорядне значення для розвитку сюжету і у стосунках з якими виявляються характери центральних персонажів; другорядні персонажі, які створюють фон для дій та у певній мірі співвідносяться з центральними та основними персонажами.

  Останню групу можна піддати подальшій деталізації та виділити персонажів, які беруть безпосередню участь у дії, і власне «фон» – допоміжні персонажі. Доцільність такої чи іншої класифікації персонажів може бути остаточно доведена лише в процесі аналізу твору встановленням характерних ознак виділених груп.

  Жанр (від фр. genre – рід) – історично складена,засвідчена традицією і тим самим успадкована сукупність певних тем і мотивів, закріплених за певною художньою формою, що зв’язує їх між собою знайомими відчуттями і думками. [9]

  Твір А. де Сент –Екзюпері «Маленький принц» має риси як казки, так і притчі, тому його жанр встановлюють як казку – притчу.

Казка –  один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку. Слід відрізняти казку від байки.

  Для казки характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний, з драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням. Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїтна: її естетичні функції доповнюються і переплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін. [13, C. 330 –332]

  Притча – невелике оповідання, в якому в алегоричній формі викладається моральне (або релігійне) повчання, глибинна мудрість. Розповідь у притчі як би віддаляється від сучасного автору світу, іноді навіть від конкретного часу.  

  Притча широко застосовувалася в Євангелії, в давньоруській писемності. У літературі притча є одним із засобів вираження морально-філософських суджень письменника.

  В «Маленькому принці» укладені дуже важливі істини і відповіді на питання про сенс буття, добро, любов. Тому твір дійсно можна назвати казкою – притчею. [5,C.26]

 

1.2. Історія створення «Маленького  принца»

 

  В очікуванні бойових днів Сент-Екзюпері багато писав. Крім «Військового льотчика» і «Листів до заручника», він (несподівано перервавши роботу над «Цитаделлю») написав казку «Маленький принц» у 1942 році.

   Казка писалася легко і радісно. Це була розрядка від болісних роздумів над рукописом «Цитаделі». Він прочитав її багатьом друзям, серед яких був відомий французький письменник-академік Андре Моруа.

 Моруа  розповідав згодом: «Я привязался к нему всем сердцем... И можно ли было его не любить? Он обладал одновременно силой и нежностью, умом и чуткостью ... Его гений, математический, неоспоримый, уживался с детским пристрастием к игре. Он либо овладевал разговором, либо погружался в мечты о какой-то другой планете».

   Моруа часто бував у Сент-Екзюпері в його американському вигнанні в ті дні, коли Сент-Екзюпері писав «Маленького принца» ... Одним з перших почув він цю чудову казку. Досвідчений письменник, автор багатьох книг, перекладених на всі мови світу, був підкорений силою і пристрастю таланту свого молодого товариша. [3,C.24,25]

  Деякі моменти майбутньої казки з’являються в «Південному поштовому» (любов Берніса і Женев'єви нагадують стосунки між Маленьким принцом і трояндою), в останньому епізоді «Планети людей» (златокудрий хлопчик, схожий на принца; мудрий, вмираючий старий садівник - золотоволосий Маленький принц, який, з одного боку, також є садівником: він старанно виполює баобаби своєї планети. Шкідливі рослини – це шкідливі звички і риси, які, якщо не викорінити одразу, розростуться і знищать людину, як розривають на шматки коріння баобабів маленьку планету), у листах до Рене де Соссін, і в листах до матері, в нотатках із «Записних книжок» (тема відносин дорослих і дітей - дружба Маленького принца з льотчиком), в «Військовому льотчику» (спогади про дитинство самого письменника – легка, раптова смерть Маленького принца буде схожа на смерть брата Сент –Екзюпері). [1,C.334 – 335]

 

1.3. Жанрова своєрідність казки «Маленький  принц»

 

  «Маленький принц» – не просто казка-притча в традиційному вигляді, а модернізований, пристосований до нашого часу її варіант, що має велику чисельність деталей, натяків, образів, взятих з реалій XX століття.

   Своєрідна й композиційна будова твору. Як і в кожній притчі, він має види параболи: оповідь виходить від особливого часу та ситуації, а потім, рухаючись по кривій і досягаючи апогею, знову повертається до вихідної точки, хоча в якісно новому, філософсько-етичному осмисленні. Так, початок і кінець повісті пов'язані з прибуттям героя на Землю і його прощанням з Землею, льотчиком, Лисом.

 Маленький  принц знову повертається на  свою планету, до своєї Розі. Вже тоді, коли дорослий і дитина були разом, вони відкрили для себе багато нового і в житті, і один в одному, тому розлучаються вони вже іншими - оновленими і навченими.

  Мова твору привертає увагу дивовижним багатством і різноманіттям прийомів. Вона мелодійна («... А по ночам я люблю слушать звезды. Словно пятьсот миллионов бубенчиков...» [С.290;15]), проста і надзвичайно точна. Це мова спогадів, мрій і роздумів: «... Когда мне было 6 лет, я обнаружил в своё время удивительную картинку ... »[С.239;15] або:« ...Вот уже 6 лет, как мой друг вместе с барашком меня покинул»[С.242;15]. Це мова переказу, легенди, притчі.  

  Стилістична  манера – перехід від образу до узагальнення, від притчі до моралі – характерна риса письменницького таланту Сент-Екзюпері. Як може здатися, буденні, звичайні поняття несподівано набувають у нього нового оригінального змісту: «вода», «вогонь», «дружба» і т. ін.

  Такі ж свіжі й природні його метафори: «они( вулканы) спят глубоко под землей, пока один из них не вздумает проснуться». Письменник вживає парадоксальні сполучення слів, які в звичайній мові не зустрінеш: «дети должны быть очень снисходительны к взрослым» , «если идти все прямо да прямо, далеко не уйдешь» або «у людей уже не хватает времени что-то узнавать».

 Завдяки  цим особливостям мови відомі знання сприймаються по-новому, відкривається їх реальний зміст.

 У мові  казки можна знайти чимало  традиційних понять про добро,  справедливість, здоровий глузд,  властивих народному фольклору, в ньому присутній стародавній міфологічний підтекст. Так, Змія таїть у своїй сутності загадку життя і смерті, світ – коло людського тепла, спілкування та близькості.

  У цій казці, наповненій ароматами далекої троянди, освіженої холодною, кришталевою водою джерел, опаленої сонцем пустелі, пронизаної глибоким ліризмом справжніх людських почуттів, знаходиться місце і для сатири. З яким сарказмом розповідає автор про короля без підданих, яким він хотів би віддавати накази, про холодного дільця – накопичувача, про закоханого в себе честолюбця, про непробудного п'яницю. З усіх мешканців маленьких планет, яких зустрів принц протягом своєї подорожі, він міг би подружитися тільки з ліхтарником. Щоправда, праця ліхтарника була безглуздою. Він безперестанку запалював і гасив свій ліхтар, але це все ж таки була людина праці, вірна своєму слову та обов'язку.