Жанрова своєрідність та система персонажів у казці А. де Сент- Екзюпері «Маленький принц»

  Своєрідною є й оповідна манера твору. Автор ніби веде з читачем бесіду, довірливу та щиру, розмірковуючи про сутність людського буття. Ми відчуваємо постійну незриму присутність автора, який пристрасно бажає змінити життя на землі і вірить, що царство добра і розуму настане.

  Цьому твору також притаманна своєрідна мелодика оповідання, сумна і задумлива, що будується на м'яких переходах від гумору до серйозних роздумів, на півтонах, прозорих і легких, подібно акварельним ілюстраціям казки, які були створені власноруч письменником та які є невід'ємною частиною художньої тканини твору.

 Осягаючи  мудрість життя, Маленький принц  в той самий час подає моральний урок дорослим та людям взагалі. Моральна краса любові, дружби, щастя і людського життя відкривається героям і читачам у кінці твору. [С.21– 23;6]

 

 

РОЗДІЛ 2.

СИСТЕМА ПЕРСОНАЖІВ У КАЗЦІ А. ДЕ СЕНТ –ЕКЗЮПЕРІ  «МАЛЕНЬКИЙ ПРИНЦ»

      

 2.1. Загальна характеристика образу Маленького принца

 

  Написані в традиції романтичної філософської казки образи глибоко символічні та можуть трактуватися згідно з особистим сприйняттям. У Екзюпері є ключові, улюблені образи-символи. 

  Маленький принц – чоловічок з дуже маленької планети. Деякі дослідники порівнюють Маленького принца з Задіг, героєм філософської казки великого французького письменника Вольтера, який відправився на пошуки щастя.  

  Проте,  кажуть вони, Сент-Екзюпері цікавлять не секрети різних філософських систем, а типи людей, що втілюють різні пороки.

 Малюк  дійовий та працьовитий. Він щоранку поливав Розу, розмовляв з нею, прочищав вулкани, що знаходяться на його планеті, щоб вони давали більше тепла, виполював бур'яни ... І все ж він відчував себе дуже самотнім.

«  –Есть  такое  твердое  правило – сказал  мне позднее маленький принц. – Встал поутру, умылся,  привел себя  в порядок – и  сразу же приведи  в  порядок   свою  планету. Непеременно надо  каждый  день выпалывать баобабы, как только их уже можно отличить от розовых  кустов: молодые ростки  у них  почти одинаковые. Это очень  скучная работа, но совсем не трудная..»[С.342;15]

 У пошуках  друзів, з надією знайти справжню  любов, він вирушає у свою подорож(див. додаток 1). Він шукає людей в нескінченній пустелі, бо в спілкуванні з ними сподівається зрозуміти і себе самого, і світ навколо, набути досвіду, якого йому так бракувало.

 Маленький принц –  це символ людини – мандрівника у всесвіті, який шукає прихований сенс речей і власного життя.[7]

 

2.2. Характеристика та значення образів  мешканців астероїдів

 

  Король, Ділок, Географ, Честолюбець на відміну від головних героїв, написані цілком у дусі традиційного для дитячих казок умовного зображення. Кожен з цих персонажів представляє одну із сторін людської – дорослої обмеженості. Жага влади. Жага безглуздих знань. Жага поклоніння.  

  У Андерсена, швидше за все, вони були б головними героями. У Уайльда такі герої взагалі не могли б з'явитися. У цій казці вони тільки допомагають краще розкрити образ Маленького Принца і всю пов'язану з ним образну систему.

  Він побував у Короля, що віддавав лише ті накази, які не могли не виконуватися. На планеті короля Маленький принц не може зрозуміти, навіщо взагалі потрібна влада, але відчуває до короля симпатію, бо той був дуже добрий, і тому віддавав тільки розумні накази: «не знал,  что короли смотрят  на мир очень  упрощенно:  для  них все люди – подданные. Ведь   для   короля   самое   важное   -   чтобы  ему  повиновались беспрекословно.   Непокорства он  бы не  потерпел.   Это был  абсолютный монарх.   Но  он  был  очень  добр,  а  потому  отдавал  только разумные приказания ».[С.266;15]

  Екзюпері не заперечує владу, він просто нагадує сильним світу цього про те, що правитель повинен бути мудрим і що влада повинна спиратися на закон.

  На наступних двох планетах Маленький принц зустрічає Честолюбця і П'яницю - і знайомство з ними вражає Маленького принца. Їх поведінка для нього абсолютно незрозуміла і викликає лише зневагу.

  Честолюбець – це людина, яка хотіла, щоб всі його шанували, хвалили, без кінця повторюючи, що  він гарніший, багатший і розумніший за всіх, хоча він був єдиним мешканцем цієї планети. Він був занадто пихатим. «Тщеславные люди глухи ко всему, кроме похвал».[С.269;15]

  П’яниця символізує собою вади сучасного суспільства. На його планеті    Маленький принц пробув менше часу, ніж на інших та був дуже засмученим від побаченого.

  Головний герой бачить наскрізь всю безглуздість його життя, поклоніння «помилковим» ідеалам.

  Ліхтарник заслуговує поваги, тому що він думає не тільки про себе : «может быть, этот человек и нелеп. Но он не так нелеп, как  король, честолюбец, делец и пьяница.  В  его работе все-таки есть смысл.   Когда он  зажигает  свой  фонарь  -  как  будто  рождается еще одна звезда или цветок.   А  когда  он  гасит  фонарь  -  как  будто  звезда  или цветок засыпают.  Прекрасное  занятие.  Это  по-настоящему полезно, потому  что красиво».[С.276;15]

  Але «вірність звичаям» бідного ліхтарника, який приречений на те, щоб постійно запалювати і гасити свій нікому не потрібний ліхтар, так само безглузда і сумна.

  У розмові з Географом автор торкається ще однієї важливої естетичної теми – ефемерність прекрасного: «Красота недолговечна»[С.282;15], - гірко зауважує головний герой. Тому Сент-Екзюпері закликає нас якомога дбайливіше ставиться до всього прекрасного і намагатися не розгубити на важкому життєвому шляху красу всередині себе - красу душі і серця.

  Але найстрашнішою в моральному плані виявляється Ділова людина. Його душа настільки омертвіла, що він не бачить ту красу, яка його оточує. Він дивиться на зірки не очима художника, а очима дільця. Автор не випадково обирає для підрахування зірки. Цим він підкреслює повну бездуховність ділової людини, його нездатність споглядати прекрасне. [C.337;4; 7]

 

 

 

 

 

 

2.3. Образи Квітки, Пілота, Лиса та Змії

 

  Прообраз Троянди добре відомий, це, безумовно, дружина Екзюпері Консуело – імпульсивна латиноамериканка, яку друзі прозвали «маленьким сальвадорським вулканом».

  Троянда - це символ любові, краси, жіночності. Маленький принц не відразу розгледів істинну внутрішню сутність краси. Але після розмови з Лисом йому відкрилася істина – краса лише тоді стає прекрасною, коли вона наповнюється змістом. «Вы красивые, но пустые, – говорил Маленький принц земным розам. – Ради вас не захочеш умирать. Конечно, случайный прохожий, поглядев на мою розу, скажет, что она точно такая же, как вы. Но для меня она дороже всех вас... ».[С.15]

Зовні гарні, але порожні всередині троянди  не викликають ніяких почуттів у Маленького принца. Вони мертві для нього. Роза була примхлива та вразлива, і малюк з нею зовсім замучився. Зате вона була така прекрасна, що дух захоплювало, і він вибачав квітці її примхи.

 Розповідаючи  історію про троянду, маленький  герой зізнається, що нічого тоді  не розумів. «Надо было судить не по словам, а по делам. Она дарила мне свій аромат, озаряла мою жизнь. Я не дожен был бежать. За этими жалкими хитростями и уловками над было угадать нежнсть. Цветы так непоследовательны! Но я был ещё слишком молод и еще не умел любить! »[С.256;15].

  Це ще раз підтверджує думку Лиса про те, що слова тільки заважають розуміти один одного. Справжню сутність можна «побачити» тільки серцем.

  Образ автора. Він стоїть на межі, на стику дорослого світу і світу дитини. Цей образ розвивається протягом казки. Спочатку автор - тільки льотчик, який потрапив в аварію у пустелі та який поблажливо поставитися до дитини. Поблажливо, але не більше того. До кінця казки автор практично переходить в позицію учня по відношенню до маленького Принца, вже мова йде не тільки про поблажливість, але й чітке розмежування: мудрець - Маленький Принц, учень - автор.

  Здавна у казках Лис є символом мудрості і знання життя. Бесіди Маленького принца з цією мудрою твариною стають у повісті свого роду кульмінацією, бо в них герой знаходить, нарешті, те, що шукав. До нього повертаються втрачені ясність і чистота свідомості.

  Лис відкриває малюкові життя людського серця, вчить ритуалам любові і дружби, про що люди давно забули і тому позбулися друзів і втратили здатність любити. Не дарма квітка говорить про людей, що «носить» вітром. І автору дуже гірко говорити про те, що люди не бачать істини та перетворюють своє життя на безглузде існування.

  Лис каже, що принц для нього тільки один з тисячі інших маленьких хлопчиків, як і він для принца лише звичайна лисиця, яких сотні тисяч. «Но если ты меня приручиш, мы станем нужны друг другу. Ти будеш для меня единственный в целом свете. И я буду для тебя один в целом свете ... если ты меня приручиш, моя жизнь словно солнцем озатиться. Твои шаги я стану различать среди тисяч других... »[С.285;15]. Лис відкриває Маленькому принцу таємницю приручення: приручати – означає створити узи любові, єднання душ.

  Першою, кого зустрічає Маленький принц на Землі, була Змія. Згідно з міфологією, Змія стереже джерела мудрості та безсмертя, уособлює собою чарівні сили, з'являється у різних обрядах як символ відновлення. У казці вона поєднує в собі чудодійну силу і сумне знання долі людської: «Всякого, кого я коснусь, я возвращаю земле, из которой он вышел»[С.282;15]. Вона пропонує героєві познайомитися з життям Землі і вказує йому дорогу до людей, запевняючи при цьому, що серед людей так само самотньо. [7]

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

  Проаналізувавши оригінальний текст Антуана де Сент – Екзюпері «Маленький принц» та критичні матеріали до цього твору, можемо зробити наступні висновки.

  Атмосфера казки – притчі прозора, почуття і думки автора лежать на поверхні. У «Маленькому принці» не треба шукати прихований сенс. Його тільки треба побачити. Серцем.

  Кожен образ слугує осягненню тієї чи іншої мудрості. Знання про любов, дружбу і вірність так само необхідні людині, як знання про існування марнославства, безглуздості, пияцтва і т. ін. Маленький принц осягає цю мудрість, а разом з ним вона відкривається пілоту-оповідачу та читачу. Разом з маленьким героєм ми по новому відкриваємо для себе те головне в житті, що становить єдину цінність для людини. Маленький принц дізнається,в свою чергу, дізнається, що таке дружба. Ось чому цю казку, в якій письменник багато розмірковує образно й узагальнено, прийнято називати філософською. Виявляється, що про серйозні та глибокі речі можна говорити зовсім просто і зрозуміло, особливо, якщо письменник має чудове почуття гумору.

     Казка, як і притча, найдавніший жанр усної народної творчості. Вона вчить людину жити, вселяє в неї оптимізм, стверджує віру в перемогу добра і справедливості. За фантастичністю фабули і вигадкою завжди ховаються реальні людські стосунки. Подібно до притчі, у казці завжди тріумфує моральна і соціальна правда. Казка-притча «Маленький принц» написана для дорослих, які ще не цілком втратили дитячу вразливість, по-дитячому відкритий погляд на світ і здатність фантазувати.

   Відвідуючи послідовно шість планет, Маленький принц на кожній з них стикається з певним життєвим явищем, втіленим в мешканцях цих планет: владою, марнославством, пияцтвом, псевдовченістю ... На думку Сент-Екзюпері, вони втілювали в собі доведені до абсурду найбільш поширені людські вади. Не випадково саме тут у героя виникають перші сумніви в правильності людських суджень.

   «Маленький принц» - це свого роду заповіт ідеалів, кодекс чистої моралі. Головне, для чого написана казка, – щоб цю істину запам'ятали люди і не пройшли повз головного - треба бути вірним у коханні і дружбі, потрібно прислухатися до голосу серця, не можна бути байдужим до того, що відбувається у світі, не можна пасивно ставиться до зла, кожен несе відповідальність не тільки за свою долю, але й за долю іншої людини.

    Отже, взявши до уваги важливість поставлених проблем у казці – притчі «Маленький принц», які загалом були втілені автором в образах – символах твору, можемо зазначити, що «Маленький принц» завжди залишатиметься актуальним, та, завдяки простій та зрозумілій мові письменника, улюбленим твором багатьох поколінь читачів: як дорослих, так і дітей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Науково –  критична література

1. Бажанова Е. Философская основа поэтики сказки А. де Сент –Экзюпери  «Маленький принц»/ Е. Бажанова  //Актуальны проблеми слов’янської філології. – Донецк, 2009, –№ ХХ. – C. 334 – 335.
2. Сорокіна Е. Планета «Маленького принца» А. де Сент –Екзюпері / Е. Сорокіна // Всесвітня література.  –2002 . – С. 24 –26.
3. Мухін В. Шукати серцем: А. де Сент –Екзюпері «Маленький принц» / В. Мухін // Всесвытня література та культура. – 2001, – № 12. – С. 24, 25.
4. Днепров В. Поэзия товарищества / Пелисье  Ж. Пять обликов Сент –Экзюпери //  Сент –Экзюпери Планета людей. – М.: 1970.– С. 337 –339.
5. Скобелевская О. Светильники надо беречь…Худ. мир притчи А. де Сент -Экзюпери / О. Скоблевская // Всесвіт. літ.– 2002,– №1. – С. 26.
6. Буковская А. Сент –Экзюпери или парадоксы гуманизма. – М.: Радуга. – 1983. – С.21 – 23.
7. Полторацкая Н. И. Французская литературная сказка в ХХ в. //Сказки французских писателей. – Режим доступу: http://www.princelittle.ru
8. Моруа А. Сент –Экзюпери // Моруа А. Литературные портреты. – М.: Прогресс. – 1970.