Життєвий шлях Р.Бернса та його вплив на творчість поета

 

 

План

Вступ………………………………………………………………с.3

Розділ 1. Життєвий шлях Р.Бернса та його вплив                                      на творчість поета……………………………………………………….с.5

Розділ 2. Р.Бернс – співець шотландського народу……………с.9

2.1. Тема соціальної несправедливості                                                            у поезії  Р.Бернса ………………………………………………………с.9

2.2. Суспільно-політична сатира                                                                    у творах Р. Бернса…………………………………………………….с.15

2.3. Патріотизм у творчості поета…………………………….с.18

Висновок ………………………………………………………с.23

Список використаної літератури…………………………….с.25

 

Вступ

Історія літератури знає мало імен, оточених такою глибокою пошаною і любов'ю співвітчизників, як ім'я уславленого шотландського поета Роберта Бернса. Слава прийшла до нього зразу ж після виходу з друку у маловідомого провінційного видавця влітку 1786 року його першого збірника під скромною назвою "Вірші, переважно на шотландському діалекті", в якому оспівувалось життя шотландського фермера-хлібороба, краса рідної природи, героїчне минуле Шотландії, засуджувався тогочасний пануючий клас.

В англійській літературі й до Бернса було немало вихідців з найнижчих верств суспільства. Стаючи літераторами, вони здебільшого втрачали ознаки свого походження. Цього не можна сказати про Бернса. Ставши відомим поетом, він не відокремився від свого сільського середовища, не зрікся вбогої хати шотландського селянина-орендаря й тоді, коли перед ним широко розчинились двері аристократичних единбурзьких салонів. [9]

Творчість Р.Бернса – своєрідне явище в історії англійської літератури. Він писав глибоко реалістичні, демократичні твори, в яких уславлював могутні перетворюючі сили рідного народу, відстоював його право на свободу й незалежність. Жоден з англійських поетів ХVІІІ століття не оспівував з такою силою працю трудівника, як це зробив Бернс.

Поетичним творам Бернса властиві надзвичайна свіжість образів, влучність епітетів і порівнянь, лаконізм, динамічність, багатство мови.

Художня спадщина Бернса не втратила своєї актуальності і в наш час. Якими близькими і зрозумілими мільйонам простих людей є слова Бернса: "Я протестую проти війни: нещастя і злидні тисячам людей несе кожний подих цього демона розрухи". Всьому світові відомі пророчі рядки з балади Бернса «Дерево Свободи»: "Коли виросте багато таких дерев, у всьому світі наступить мир, брат шабля буде служити мирним цілям, гуркіт війни припиниться,брат!". [12]

Предметом даної курсової роботи є творчість Роберта Бернса. Об’єктом  -  теми соціальної несправедливості та патріотизму у творах поета.

Метою нашої курсової роботи є дослідження  висвітлення тем соціальної несправедливості та патріотизму в творчості Р.Бернса. З мети випливають наступні завдання:

1. Дослідити особливості особливості життєвого шляху Р.Бернса та його вплив на творчість поета.

2. Проаналізувати зміст творчості поета у контексті висвітлення тем соціальної несправедливості та патріотизму.

У роботі будуть використані наступні методи дослідження: описовий, текстологічний аналіз, узагальнення.

 

Розділ 1. Життєвий шлях Роберта Бернса та його вплив на творчість       поета

Роберт Бернс (1759–1796) -  шотландський поет, який створив самобутню поезію, у якій прославив працю, народ і волю, безкорисливу й самовіддану любов і дружбу. Зібрав і підготував до видання твори шотландського поетичного й музичного фольклору, з яким тісно зв'язана його поезія.

Бернс був за походженням бідним селянином. Народився неподалік від містечка Ейр у селищі Аллоуей 25 січня 1759 року у багатодітній родині. Все життя прожив у нестатках, важко працював, тому особливо розумів і співчував таким же, як він, біднякам.

Уже з 12 років Робіну, як його називали в родині, довелося працювати як дорослому. Але завдяки батькові він отримав прекрасну освіту. Бернс  з дитинства читав Біблію, англійських Августіанських поетів (Поуп, Эдісон, Свіфт і Стіл). Він відвідував різні школи, де здобув досить серйозні знання: ґрунтовно вивчив літературу, математику, французьку мову, класичних авторів. Чудово знав творчість В. Шекспіра, народну поезію. Багато читав, займався самоосвітою, почав писати вірші рано, ще коли відвідував школу, його перший вірш з'явився у п'ятнадцятирічному віці. Більшу частину часу віддавав фермерській праці. Рано зіткнувся з бідністю і несправедливістю, і його прагнення виявити причини та джерела соціальної нерівності привели до того, що він став прихильником Французької революції.

У школі він чув тільки англійське мовлення, але завдяки матері та старій прислузі долучився до мови шотландських балад, пісень і казок.[23]

Після смерті батька в 1784 році він разом з братом Джільбертом продовжував займатися фермерством, купивши Мосґіл, ферму в парафії Мохлін. Ці назви часто зустрічаються в поезії Бернса, як, наприклад, у вірші «Залиште романи», де Бернс називає себе Робертом Мосґілом за назвою орендованої ферми. Перебування в Мосґілі — найплідніший період у житті Бернса, тоді були створені його найкращі ліричні твори: «Польовій миші», «Гірській маргаритці», «Молитва священика Віллі». У цей час він особливо захоплювався творчістю англійського письменника-сентименталіста Г. Маккензі, роман якого «Людина почуття» за величчю порівнював з Біблією.

Фінансові та домашні проблеми серйозно тривожили поета, який продовжував багато писати, але не домігся ні визнання, ні багатства. Він навіть подумував про те, щоб емігрувати на Ямайку, де сподівався розбагатіти. Проте якось Бернс відіслав написані шотландською мовою твори відомому видавцеві в Кілмарноці, і збірка «Вірші переважно на шотландському діалекті» (Poems, Chiefly in the Scottish Dialect) вийшла в продаж 1 серпня 1786 року. Половина тиражу в 600 екземплярів розійшлася за підпискою, решта була продана за кілька тижнів. Після цього Бернс був прийнятий до аристократичного літературного кола Единбургу. Його приймали у найкращих літературних салонах Единбурга, який у той час мав славу північних Афін і був центром шотландського Відродження. Бернс став тією постаттю, яка була необхідна для самоутвердження нації. Він захопливо писав про героїчне минуле співвітчизників («Брюс — шотландцям», «За тих, хто далеко», «Якобіти на словах»), співчував Французькій революції, оспівував свободу, незалежність, відвагу. Його сприймали як фермера, обдарованого Богом багатим поетичним талантом. Він мав дивовижну зовнішність і жвавий темперамент, що створювало певні труднощі в його житті, спричинюючи непорозуміння та різні складнощі у стосунках з жінками і поважними державними сановниками. Творчість Бернса співпала з розквітом сентименталізму, що не могло не позначитися на його творах. Він згадує і С. Річардсона з його героями, і поета-сентименталіста Д. Томсона, часто використовує в піднесеному або пародійному тоні сентиментальну риторику («Перед розлукою», «Квітка Девону», «Напис на книзі віршів»).

На початку 1784 Бернс відкрив для себе поезію Р.Фергюсона й зрозумів, що шотландська мова аж ніяк не варварський і відмираючий  діалект  - вона здатна передати будь-який поетичний відтінок: від солоної сатири до ліричних захватів. Він почав розвивати традиції Фергюсона, особливо в жанрі афористичної епіграми. До 1785 Бернс уже мав деяку популярність як автор яскравих дружніх послань, драматичних монологів і сатир. [13, 340-347]

Згодом Бернс познайомився із Дж.Джонсоном, фанатичним аматором шотландської музики, який незадовго до того видав перший випуск «Шотландського музичного музеума» («The Scots Musical Museum»). З осені  1787 до кінця життя Бернс фактично був редактором цього видання: збирав тексти й мелодії, доповнював збережені уривки строфами власного твору, втрачені тексти заміняв своїми. Для «Музеума», а після 1792 для більш вишуканих, але й менш яскравих «Вибраних самобутніх шотландських мелодій» («Select Collection of Original Scottish Airs», 1793–1805) Дж.Томсона він написав більш трьохсот текстів, кожний на свій мотив.

У 1787 році Бернс здійснив подорож гірською Шотландією і прикордонним краєм, записуючи мелодії і слова пісень, які потім включив у видання «Вибраних шотландських мелодій» 1792 року. Вважаючи своїм патріотичним обов'язком пропагування шотландських народних пісень, щоб зберегти їх для нащадків, Бернс відмовився від гонорару за збірку.

У 1788 році Бернс поселився на занепалій фермі в Елісленді, а в 1791 опублікував свою останню значну поему «Тем О'Шентер». У жартівливій, поблажливій до свого героя манері поет розповів про підпилого Тема, який у глуху штормову ніч зібрався іти додому з міста Ейре. Бернс змальовує стан Тема по-різному, залежно від того, що відчував сам герой протягом вечора, коли він з друзями сидів біля вогню, попиваючи ель. Головним достоїнством поеми є дивовижна іронія, яка прозирає у характеристиці відсутньої дружини Тема Кетті. Її напутні слова повинні були вберегти Тема від загибелі, тим більше, що він повинен уночі проїжджати повз ріку, яка забрала життя багатьом. Картина нічного шабашу відьом не містить жодної містики. Поет попереджає читача, що Тем був дуже п'яний і не боявся нечистої сили.

В 1789 Бернс познайомився зі збирачем стародавностей Фр.Гроузом, який був укладачем  двотомної антології «Шотландська старовина» (The Antiquities of Scotland). Поет запропонував йому включити в антологію гравюру із зображенням аллоуейської церкви, і той погодився – з умовою, що Бернс напише до гравюри легенду про відьомство  в Шотландії.

Незважаючи на працелюбність, Бернс знову збанкротував. У 1791 році йому довелося продати ферму і прийняти пропозицію посісти місце акцизного чиновника у містечку Дамфрісі. Здоров'я Бернса було підірване непосильною працею: у нього розвинулась важка форма ревматизму. 21 липня 1796 року Роберт Бернс помер у віці 37 років.[10, 423-428]

Бернса звеличують як романтичного поета – у повсякденному й літературному змісті цього визначення. Однак світорозуміння Бернса опиралося на практичну розсудливість селян, серед яких він виріс. З романтизмом він у сутності не мав нічого спільного. Напроти, його творчість знаменувала останній розквіт шотландської поезії рідною мовою – поезії ліричної, земної, сатиричної.

 

Розділ 2. Роберт Бернс – співець шотландського народу

Народний шотландський поет Роберт Бернс – велична постать в історії світової літератури. Волелюбність, глибокий демократизм і художня досконалість поезії шотландського співця впродовж століть привертають увагу до його творів. Його поезією захоплювались класики світової літератури – Байрон, Шеллі, Гете, Гейне, Уїтмен, Гюго, Драйвер, та безліч інших видатних митців. Творчість Бернса викликала глибокий інтерес класиків української літератури – Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, П. Грабовського.[17]

 

2.1. Тема соціальної несправедливості у поезії Р.Бернса

Тема викриття соціальної несправедливості є головною у багатьох творах Бернса, зокрема таких як: "Ніщо", "Два собаки", "Веселі жебраки", «Звернення Вельзевула».[16, 140]

В 1785 році Роберт Бернс пише один з своїх найвидатніших творів – кантату "Веселі жебраки". Наприкінці ХVIII століття, внаслідок загарбування Шотландії Англією і докорінної перебудови економіки аграрної до того країни, було розорено десятки тисяч шотландських трудівників-селян, орендарів, дрібних ремісників. В Шотландії панували злидні і голод, вибухали голодні бунти. Катастрофічно збільшувалась армія безпритульних бродяг, що блукали по країні, шукаючи праці й хліба.

«Веселі жебраки» – гнівний обвинувальний акт проти суспільного ладу, який прирікав тисячі людей не безробіття, голод, жебрацтво. Водночас це – величний гімн простому бідному люду, що в найтяжчих умовах зберігає життєрадісність, душевне благородство, почуття власної гідності і більш за все шанує свободу, незалежність і любов до рідної країни.

Кантата "Веселі жебраки" – дуже своєрідний твір більш драматичного, ніж ліро-епічного жанру. Вона складається з ряду пісень, кожному з яких виконує певний персонаж. Пісні об’єднуються речитативом, що зображує місце дії, діючих осіб, їх вчинки. Характеристика перса нажів передається через їх власні слова, дії, взаємовідносини. І хоча "Веселі жебраки" не є драмою в її класичній формі, найбільш сильними в цьому творі є саме драматичні елементи.

Сюжет кантати дуже простий: кілька бродяг-жебраків збираються в дешевому шинку і, попиваючи пиво, жартують, сваряться, співають пісні. В персонажах кантати знайшли своє художнє втілення тисячі знедолених шотландців. І все ж таки в злиднях і нещастях вони зберегли свою людську гідність і світлий народний оптимізм. Пісні являють собою маленькі поетичні оповідання, в кожному з яких більш або менш докладно зображується життєвий шлях виконавця і його ставлення до свого суспільного стану.

 Кантаті, яка майстерно відтворює розгульну та безладну атмосферу гулянки жебраків, властиве тісне переплетіння серйозного й смішного, трагічного і комічного, уїдливого сарказму і доброзичливого гумору, громадського та особистого. Заключна пісня кантати немовби об’єднує, підсумовує зміст і характерні риси попередніх пісень. Тут найчіткіше відбито соціально-політичні мотиви твору – різку й нещадну критику сучасного поетові суспільства, його установ, моралі, законів; проголошення свободи як неодмінної умови людського щастя; ствердження високої гідності простої людини, в які умови би умови життя вона не була поставлена, і нарешті, заклик до боротьби за свободу і незалежність:

К бісу всіх закону друзів!

Воле радісна, живи!

Всі суди – для боягузів,

Для попів стоять церкви!