Марксизм та його фальсифікація більшовиками

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 09 Октября 2013 в 18:27, реферат

Описание работы

Марксистська філософія сформувалась на багатому ґрунті попередніх філософських систем. З одного боку, її поява була обумовлена попередніми вченнями, а з другого — стала їх діалектичним запереченням.
Марксистська філософія виникла як складова більш широкого вчення — марксизму. Основними теоретичними джерелами марксизму стали німецька класична філософія, англійська політична економія і французький утопічний соціалізм. Тому до його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства — політична економія і теорія соціально-політичного розвитку -— "науковий комунізм".

Содержание работы

1. Соціально-історичні, теоретичні та науково-природничі передумови виникнення марксистської філософії.
2. Філософія марксизму як єдність матеріалістичного розуміння історії та матеріалістичної діалектики.
3. Розвиток марксизму в працях В.І.Леніна.
4.Фальсифікація більшовиками теорії Маркса.
5.Висновки.

Файлы: 1 файл

марксизм та його фальсифікація більшовиками.doc

— 116.00 Кб (Скачать файл)

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний економічний університет імені  В. Гетьмана

Кафедра філософії

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат на тему:

«Марксизм та його фальсифікація більшовиками»

 

 

 

 

 

 

 

 

Студентки І  курсу

3 групи, спеціальності  6508

фінансово-економічного факультету

Старушик Ю. В.

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2011

План

1. Соціально-історичні, теоретичні та науково-природничі передумови виникнення марксистської філософії.

 2. Філософія марксизму як єдність матеріалістичного розуміння історії та матеріалістичної діалектики.

3. Розвиток марксизму в працях В.І.Леніна.

4.Фальсифікація  більшовиками теорії Маркса.

5.Висновки.

 

1. Соціально-історичні,  теоретичні та науково-природничі  передумови виникнення марксистської  філософії 

Марксистська  філософія сформувалась на багатому ґрунті попередніх філософських систем. З одного боку, її поява була обумовлена попередніми вченнями, а з другого — стала їх діалектичним запереченням.

Марксистська  філософія  виникла як складова більш широкого вчення — марксизму. Основними теоретичними джерелами марксизму стали німецька класична філософія, англійська політична економія і французький утопічний соціалізм. Тому до його складу, крім філософського вчення, входить також теорія економічного розвитку суспільства — політична економія і теорія соціально-політичного розвитку -— "науковий комунізм".

Батьківщина марксизму  — Німеччина. Його творці — Карл Маркс і Фрідріх Енгельс; час  створення — 40-і роки XIX ст. Виникнення марксизму було обумовлене конкретними соціально-економічними і політичними чинниками.

В кінці XVIII ст. в Англії, на той час економічно найрозвиненішій країні Європи, почався промисловий переворот, який у XIX ст. охопив інші європейські держави. На зміну феодалізму йшов капіталізм. Формувались нові класи — буржуазія і пролетаріат. Сильнішою ставала експлуатація найманої праці з боку буржуазії, глибшала безодня між багатством і бідністю. В середовищі робітничого класу зростає незадоволення, яке переростає в організовані виступи проти існуючого економічного та політичного ладу. Деякі з них набувають великого резонансу. Серед них — повстання ткачів у Ліоні (Франція) в 1831 p. і 1834 p., сілезьких ткачів (Німеччина) у 1844 p., чартизм у 1830—1840 pp.

Соціальні конфлікти та потрясіння цього періоду закономірно викликали у свідомості робітників та прогресивної інтелігенції багато соціально-філософських запитань. Марксизм в цілому і його філософія зокрема виникає у вигляді системи ідей, принципів, теорій, яка прагне дати відповіді на ці запитання.

Велику роль у формуванні марксистського філософського бачення світу відіграв бурхливий розвиток природознавства. Особливе місце тут належить трьом великим науковим відкриттям першої половини XIX ст., які сприяли утвердженню діалектичного способу мислення.

1. Відкриття  закону збереження і перетворення енергії у поєднанні із законом збереження й перетворення речовини стало науковою основою для філософських висновків про нестворюваність і незнищуваність матерії та руху, єдність різноманітних форм руху, їх взаємодію і взаємоперехід.

2. У 1838—1839 pp. німецькими біологами Т.Шванном і М.Шлейденом була створена клітинна теорія живої речовини. Було встановлено, що клітини — першооснова, анатомічні одиниці живих організмів. Розвиток живих організмів здійснюється завдяки розмноженню клітин, їх виникненню, росту і відмиранню. Ця теорія дозволила зробити висновок про єдність усіх живих організмів.

3. На початку  40-х років XIX ст. Ч.Дарвін робить висновок про еволюційний розвиток живої природи. Вчення Ч.Дарвіна нанесло руйнівний удар по релігійних уявленнях про походження життя на планеті і виникнення людини. У філософському аспекті набула належної аргументації ідея безперервності еволюції органічного світу, закономірності виникнення людини.

Великий вплив  на формування філософських поглядів К.Маркса і Ф.Енгельса справила класична німецька філософія, особливо праці Г.Гегеля і Л.Фейербаха. Німецька класика виступила теоретичною основою нового філософського світобачення. К.Маркс і Ф.Енгельс критично сприйняли і застосували на абсолютно нових засадах гегелівське вчення про діалектику як теорію розвитку і філософський метод.

Якісно відрізняючись  від німецької класики, марксистська філософія успадкувала від неї  раціоналізм як спосіб пояснення  і осягнення дійсності. Віра в силу розуму, наукове знання, соціальний прогрес представлені тут максимально повно, що певною мірою визначило її оптимістичний характер і забезпечило широку підтримку цього вчення з боку багатьох послідовників.

2. Філософія  марксизму як єдність матеріалістичного 

розуміння історії та матеріалістичної діалектики.

Від попередніх вчень філософія марксизму відрізняється  насамперед предметом дослідження. Вона зосереджує увагу на тому, що є  спільним для природної і соціальної дійсності, людського мислення, процесу  пізнання, що об'єднує ці сфери, досліджує найзагальніші закономірності їхнього розвитку.

Марксизм чітко визначає своє ставлення до конкретних наук. Він використовує знання цих наук, але кардинально відрізняється від них як предметом, так і методом пізнання. Крім найзагальніших закономірностей розвитку природи, суспільства і пізнання, К.Маркс і Ф.Енгельс включають до предмета філософії також людину, практику, відношення "людина — світ". У роботі "Людвіг Фейербах і кінець класичної німецької філософії" (1886 p.) Ф.Енгельс висуває ідею, що філософія ставить питання, яке він називає основним питанням філософії. Його суть — відношення мислення до буття. Це відношення може розглядатись як єдність двох сторін: 1) що існувало раніше — свідомість, дух чи матерія (питання про первинність і вторинність); 2) чи спроможна людина за допомогою власної свідомості пізнати навколишній світ, отримати об'єктивно істинне знання про нього (питання про пізнаваність). Ідея Ф.Енгельса про основне філософське питання дає можливість певним чином класифікувати філософські школи і напрямки. Згідно з марксизмом, філософів, які визнають матерію первинною, а свідомість вторинною, називають матеріалістами. Тих, хто визнає первинність духу або свідомості, називають ідеалістами. Ідеалізм, у свою чергу, постає у двох формах — суб'єктивний і об'єктивний. Суб'єктивний ідеалізм бачить першооснову буття у свідомості суб'єкта. Об'єктивний ідеалізм як першооснову буття розглядає дух або ідею, що існує об'єктивно, поза суб'єктом. Залежно від відповіді на другу сторону основного філософського питання філософи також були поділені на два табори: тих, хто визнавав можливість пізнання людиною світу і отримання істинного знання про нього, і тих, хто таку можливість заперечував. З часом основне філософське питання у філософії марксизму набуло статусу фундаментального методологічного принципу. Вся історія філософії почала розглядатись через призму боротьби матеріалізму та ідеалізму. Марксизм став на бік матеріалізму та повернувся обличчям до реальної матеріальної дійсності. Таким чином, матеріалізм стає діалектичним, а діалектика — матеріалістичною. Таке поєднання дало можливість застосувати діалектику при аналізі не лише свідомості (як у Г.Гегеля), а й природи, економічних, соціальних, політичних та інших процесів, що відбуваються в суспільстві, процесу пізнання. Безпосередніми результатами такого застосування діалектики є фундаментальна праця К.Маркса "Капітал" (1857—1867 pp.), праця Ф.Енгельса "Діалектика природи". Поєднання матеріалізму і діалектики знайшло відображення в терміні — діалектичний матеріалізм.

Принципово  по-новому в марксистській філософії  вирішується комплекс питань, пов'язаних з життям суспільства. Філософія  марксизму переносить акцент на економічне життя суспільства, насамперед на сферу матеріального виробництва, послідовно проводить думку, що в основі суспільного розвитку лежить спосіб виробництва матеріальних благ. Виробничі відносини визначають усі інші відносини між людьми і становлять суспільний базис. Матеріальне буття, економічний базис визначають суспільну свідомість. Таким чином, тут вперше за всю історію філософії розвиток суспільства розглядається з матеріалістичних позицій. Минуле і майбутнє людства постає як послідовний, закономірний процес зміни економічного устрою суспільства, розвитку спочатку матеріального, а вже потім духовного життя поколінь. Ось чому філософію марксизму називають також історичним матеріалізмом. Матеріалізм і діалектика дозволили К.Марксу та Ф.Енгельсу відкрити феномен повторюваності у суспільних процесах і тим самим довести, що й суспільство, а не тільки природа, розвивається за певними законами, виділити окремі етапи в його розвитку, які були названі суспільно-економічними формаціями, по-новому оцінити роль народних мас та окремих особистостей в історії.

Особливе місце  у філософії марксизму посідає проблема людини. Якщо найбільші досягнення матеріалістичної домарксистської філософії в розумінні людини, її призначення в світі зводились до того, що людина — частка природи, активна, свідома істота, має право на свободу і потребує гуманного ставлення до себе, то К.Маркс і Ф.Енгельс розглядають людину не лише як продукт природи, а й як соціальний феномен. Вказуючи на подвійну (біологічну і соціальну) природу людини, марксистська філософія зводить її сутність до соціальних рис і трактує як сукупність усіх суспільних відносин. Людина постає тут як носій соціальної активності, суб'єкт діяльності, творець матеріальних і духовних цінностей.

Проблема людини у марксизмі органічно пов'язана  з теоретичним осмисленням такого суспільного феномена як відчуження. Під останнім розуміється складне явище, змістом якого є перетворення самого процесу людської діяльності і її результатів (творів, грошей, духовних цінностей та ін.) в силу, що панує над людиною, диктує певні вимоги, протилежну її бажанням.

Проблема людини у марксизмі органічно пов'язана з теоретичним осмисленням такого суспільного феномена як відчуження. Під останнім розуміється складне явище, змістом якого є перетворення самого процесу людської діяльності і її результатів (творів, грошей, духовних цінностей та ін.) в силу, що панує над людиною, диктує певні вимоги, протилежну її бажанням.

Прийнявши "естафету" від Гегеля, К. Маркс конкретизує  ідею відчуження, розглядаючи її крізь  призму такого економічнего фактора, як відчужена праця. Маркс продемонстрував конкретний характер відчуження процесу праці, результатів діяльності людини, перетворення їх на самостійну панівну і ворожу силу, яка в багато разів посилюється в умовах капіталу. Дослідивши механізм цього явища, Маркс зробив висновок: капіталізм, що довів свою перевагу над феодалізмом, не тільки не подолав відчуження, а й зробив його тотальним.

Основоположники марксизма прийшли до висновку, що причиною відчуження є експлуатація людини людиною, в основі якої лежить приватна власність на засоби виробництва. Вони запропонували і конкретний шлях виходу з ситуації, що склалася, — знищення приватної власності на засоби виробництва. Ця ідея проходить червоною ниткою через увесь марксизм.

Суспільством вільної  праці, соціальної рівності, справедливості та гуманізму проголошується комунізм. У творах К.Маркса і Ф.Енгельса комунізм виступає у двох аспектах: як світле суспільство майбутнього, мета пригноблених і як дійсний, реальний рух, що послаблює стан відчуження. Вказується і соціальна сила, здатна кардинально змінити суспільні відносини, - пролетаріат.

Однією з характерних  рис марксистської філософії  є її безпосередня спрямованість  на захист інтересів пролетаріату. К.Маркс писав : "Подібно до того, як філософія знаходить у пролетаріаті свою матеріальну зброю, так і пролетаріат знаходить у філософії свою духовну зброю ."

Важливим кроком у розвитку світової філософської думки стала  розробка в рамках філософії марксизму  проблеми практики. Вищим рівнем практики К.Маркс і Ф.Енгельс вважали  революційну зміну суспільних відносин. К.Маркс зазначав у "Тезах про Фейербаха": "Філософи лише по-різному пояснювали світ, а справа полягає в тому, щоб змінити його".

Важлива характеристика марксистської філософії — атеїзм. У цьому вченні релігія піддається нищівній критиці з використанням досягнень науки та надбань попередньої філософії французьких просвітителів та вчення Л.Фейєрбаха.

3. Розвиток марксизму в працях В.І.Леніна.

Серед послідовників  вчення К. Маркса і Ф.Енгельса особливе місце належить В.І.Леніну. Філософські ідеї марксизму дістали в ленінських працях подальший розвиток. Ленін намагається максимально використати філософію марксизму для створення теорії боротьби робітничого класу. Так, діалектика цікавить його у двох аспектах: як філософський метод, що адекватно відповідає матеріалістичній філософії, і як метод, що може і повинен використовуватися в політичній діяльності. Роздуми з цього приводу знайшли втілення у праці В.І.Леніна "Філософські зошити". Змістом діалектики для В.І. Леніна є розвиток, який виявляє себе через взаємозв'язки явищ і процесів дійсності. Ленін називає діалектику теорією розвитку.

Чільне місце  у ленінській філософській спадщині посідають питання теорії пізнання. В своїй основній філософській праці "Матеріалізм і емпіріокритицизм" (1908 p.) він робить ряд принципових висновків гносеологічного характеру. Обґрунтовує ідею, що в основі матерії лежить така властивість як відображення. Відображення — це атрибут матерії, одна з її найзагальніших і суттєвих характеристик. У найзагальнішому випадку можна розрізняти відображення на рівні природи і на рівні свідомості, суспільства. Пізнання світу, за В.І.Леніним, — це теж процес відображення властивостей об'єкта пізнання у свідомості людини. Тому відображення — фундаментальний принцип теорії пізнання, її ядро.

У ленінських роботах  надзвичайна увага приділяється питанням функціонування суспільства і практики революційних перетворень. Підкреслюючи вирішальну роль трудящих мас в історії, В.І.Ленін рушійну силу суспільного розвитку бачить у класовій боротьбі. Шлях подолання експлуатації пролетаріату — соціалістична революція і диктатура пролетаріату. Здійснює її передусім робітничий клас при підтримці широких мас. У роботі "Великий почин" (1919 p.) В.І.Ленін дає визначення класів, підкреслює, що відношення великих груп людей до засобів виробництва є визначальною ознакою класів.

Нового трактування  набуває держава. Вона розглядається  як спеціальний орган, машина, за допомогою  якої здійснюється управління суспільством в інтересах пануючого класу. В.І.Ленін постійно підкреслює класовий характер і класову сутність держави.

Оскільки В.І.Ленін  постійно підкреслював свою відданість марксизму, теоретичними працями та практичною діяльністю відстоював і  розвивав ідеї цього вчення, після  його смерті поряд з терміном "марксизм" почав часто використовуватись термін "ленінізм". Відповідну назву отримала і філософія — марксистсько-ленінська. Філософські погляди В.І.Леніна — це продовження раціоналістичної традиції в історії філософії. Однак при осмисленні ленінської спадщини необхідно чітко розрізняти його безпосередньо філософське вчення і практичну діяльність як політика. Багато з того, що зроблено Леніним у філософії, не витримало випробування часом. Ряд ідей та положень зберегли свою цінність, мають значення і тепер, знайшли продовження і творчий розвиток. Ідеї марксизму, в тому числі філософські, крім праць В.І.Леніна, знайшли своє осмислення і подальший розвиток у роботах його сучасників, зокрема О.Бауера, М.І.Бухаріна, А.І.Луначарського, Р. Люксембург, Л.Д. Грецького та інших.

4.Фальсифікація  більшовиками теорії Маркса.

Після смерті В.І.Леніна у Радянському Союзі відбувається догматизація і канонізація положень марксистко-ленінської філософії. Ленінське трактування марксизму проголошується істиною в останній інстанції, найвищим рівнем розвитку філософської та соціально-політичної думки. З часом ленінізм було підмінено сталінізмом. Після виходу друком у 1938 p. нарису Й.В.Сталіна (1879-1953 pp.) "Про діалектичний та історичний матеріалізм" будь-яка справді філософська творчість, пов'язана з самостійним осмисленням дійсності, в СРСР надовго стає неможливою.

Информация о работе Марксизм та його фальсифікація більшовиками