У радянській філософській науці існувала одна відповідь на питання про гуманність учення Ніцше - негативний. Безумовно, учення Ніцше суперечливе, тому і не може бути оцінено як тільки негативне або тільки позитивне. Ніцше примушує думати, порівнювати, роздумувати.

     Головною  позитивною цінністю етичного учення Ніцше, без сумніву, є ідея піднесення людини. Ніцше з повним правом можна було б назвати дослідником антропологічного методу у філософії. У своїх етичних оцінках він прагнув йти від індивіда. Причому сам індивід розглядувався ним як цінність, що нескінченно стає, як процес, як невичерпність. По Ніцше, людство - це цілісність, що виявляється через відмінність. Але абсолютизація неординарності приводила Ніцше до парадоксальних виводів. Втім, будь-яка абсолютизація приводить до крайнощів і в пізнанні і, що всього сумніше, в соціально етичній практиці.

     Одним з аспектів філософського учення Ніцше є критика християнської  моралі. Відзначимо, що тут Ніцше  займав вельми оригінальну позицію. Він вважав, що релігія формує залежну, несамостійну свідомість, упокорювання, несвободу людини. Для Ніцше релігія стала символів залежної "нещасної" свідомості. Звичайно ж, зміст і практику християнського учення не можна звести до подібного його тлумачення. Але, проте, ця точка зору німецького мислителя дуже актуальна і сьогодні.

     Філософія Ніцше унікальна: вона дозволяє не лише оголювати проблеми, що стали істотними  для культури ХХ століття, але і  виявити питання, мимо яких ця культура минула і які залишилися на рахунку  прийдешнього. Життя з її подоланням стає горизонтом культури - тим, що розвиває її. "Добрий і злий, багатий і бідний, високий і низький, і всі імена цінностей: все повинно бути зброєю і кричущим символом і указувати, що життя повинне завжди заново долати саме себе!" 

Список  використаної літератури.

1. А. Зотов, Ю. Мельвиль. Буржуазная философия середины Х1Х – начала ХХ века.-М.: высш. шк., 1988. – 520 с.
2. В. К. Кантор. Антихрист или Ожидавшийся конец европейской истории.\\ Вопросы философии, 2002, №2. Стр. 14-28.
3. В.Вересаев. Живая жизнь: о Достоевском, о Толстом, Аполлон и Дионис (о Ницше). - М: Политиздат,1991.-336с.
4. Вступ до філософії: навч. Посібник. \ За ред.Нікітіна Л.М. – Донецьк. – 2003.
5. Г. Рессель. О типологии и актуальности восприятия Ницше и Соловьева в русской литературе. \\ Вопросы философии, 2002, №2. Стр. 28-42.
6. Давыдов Ю.Н. Этика любви и метафизика своеволия: проблемы нравственной философии. - М: Мол.Гвардия, 1987.-317с.
7. И. И. Евлампиев. Достоевский и Ницше: на пути к новой метафизике человека. \\ Вопросы философии, 2002, №2. Стр. 102-118.
8. Історія філософії.\ За ред. Рогача. – Харків: Фоліо, 2003. – 768 с.
9. Мусский И. А. Сто великих мыслителей. – М., 2000. – 688 с.
10. Н. П. Франц. Апокалиптические идеи у Фридриха Ницше и Владимира Соловьева. \\ Вопросы философии, 2002, №2. Стр.42-52.
11. Немировская Л.З. Ницше: мораль «по ту сторону добра и зла». – М.: Знания, - 1991. - 64 с.
12. Ницше Ф. По ту сторону добра и зла; к генеалогии морали. - М: Эксмо-пресс, 1998.- 105 с.
13. С. Жеребкін. Мізогінія чи Фемінізм? Німецька філософська думка від Канта до Ніцше.// Філософська думка, 2000, №6. С. 72-84.
14. С. С. Хоружий. Ницше и Соловьев в кризисе европейского человека.\\ Вопросы философии, 2002, №2. Стр.52-69.
15. Спиркин А.Г. Философия: учебное пособие для вузов. – М., 2003.
16. Ф. Ницше, З.Фрейд, Э.Фромм, А.Камю, Ж.П. Сартр. Сумерки богов /Под ред. А.Яколева:перевод.- М: Политиздат,1989.-398с.
17. Ю. В. Синеокая. Проблема сверхчеловека у Соловьева и Ницше.\\ Вопросы философии, 2002, №2. Стр.69-81.
18. Ю.Б Мелих. Утверждение и осуждение индивидуализма у Фридриха Ницше и Владимира Соловьева.\\ Вопросы философии, 2002, №2. Стр. 97-102.

29.01.2011 р.