Проблема поезії в філософії Платона

Він також пропонував встановити особливий порядок, що регламентує процес створення та опублікування художніх творів, і стверджував, що "Поет не повинен творити нічого всупереч справедливості, краси і блага; свої творіння він не повинен показувати нікому з приватних осіб, перш ніж не покаже їх суддям, для того поставленим і не отримає їх схвалення"[6; c. 153].

Отже, позбавляючи тим самим складачів права на свободу творчості, Платон став першим мислителем, що обгрунтував необхідність поєднання самоцензури художника з попередньою громадської цензурою.

ВИСНОВОК

Творча спадщина Платона  традиційно осмислюється насамперед як надбання в галузі філософії і  філософських наук, зокрема естетики. Проте значний інтерес до спадщини Платона виявляють і літературознавці, досить високо оцінюючи Платона-письменника і Платона-дослідника, його знання міфології і давніх легенд. Художня практика Платона свідчить, що він мислив не тільки абстрактними категоріями, а й конкретними пластичними образами, виразно окреслював характери, майстерно компонував сцени, натхненно й точно малював пейзаж. А турбота про державу, про суспільну мораль дозволяє визначити його в якості основоположника етичного літературознавства і критики.

Платон не обмежується  загальним аналізом категорії прекрасного, природи мистецтва і сутності художньої творчості. Філософа цікавить і соціальний бік естетичного. Він замислюється над питанням сутності поетичної творчості, вважаючи всяке мистецтво лише «наслідуванням». Докладно розглядає автор і те, як впливає мистецтво на суспільство і приходить до висновку, що основною його функцією є виховання ідеальних громадян ідеальної держави. У зв’язку з цим, ним було висунуто ряд заборонних вимог щодо змісту творів, які по суті поклали основу феномену цензури.

Список використаних джерел

1. Гадамер Г. Поезія і філософія [Електронний ресурс] /Режим доступу до ресурсу: http://www.ji.lviv.ua/n2texts/gadamer1.htm
2. Лосев А. Ф. История античной эстетики (в 8 томах). Т.3. Высокая класика / Лосев А.Ф – М.: Фолио АСТ, 1974. – 624с. 
3. Платон. Апология Сократа [Електронний ресурс] /Режим доступу до ресурсу: http://www.theosophy.ru/lib/apologia.htm
4. Платон. Государство. Кн. II. [Електронний ресурс] /Режим доступу до ресурсу:http://www.lib.ru/POEEAST/PLATO/gosudarstvo.txt
5. Платон. Законы [Електронний ресурс] /Режим доступу до ресурсу: http://www.lib.ru/POEEAST/PLATO/zakony.txt(719)
6. Платон Собрание сочинений в 4 т. Т. З/Пер. с древнегреч.; Общ. ред. А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, А. А. Тахо-Годи; Авт. вступ. ст. и ст. в примеч. А. Ф. Лосев; Примеч. А. А. Тахо-Годи. – М.: Мысль, 1994. – 654с.
7. Радциг С.И. История древнегреческой литературы. Учебник. – 5-е изд. / Радциг С.И. – М.: Высш. школа, 1982. – 487 с.
8. Чернышевский Н.Г. «О Платоне» [Електронний ресурс] /Режим доступу до ресурсу: http://www.bukinistu.ru/obschie-stati/esteticheskie-vzglyadyi-antichnyih-filosofov.html
9. Чистяков Г. На путях к Богу Живому / Г. Чистяков – М.: Путь, 1999. – 174с. (40 – 42)