Шпаргалка по "Философии"

У 60-х роках в Мецці було засновано Всесвітню ісламську лігу. Очолює цю ортодоксальну організацію установча рада на чолі з генеральним секретарем. Ліга має також консультативний статус в ООН. Знаною є діяльність Ісламської конференції, до складу якої входить 46 держав.

Релігієзнавці виокремлюють три головні напрями ісламу.

Перше місце за чисельністю послідовників належить сунізму (походить від слова «суни» ~- люди). Він охоплює приблизно 90 % загальної кількості мусульман. Сунізм уважає себе ортодоксальним (правовірним) напрямом в ісламі. У своєму віровченні суніти спираються на Коран і Суну, виділяють специфічну концепцію ісламської держави, згідно з якою майбутній халіф отримує владу на підставі угоди між релігійними «авторитетами» й претендентами на владу. При цьому претендент мав бути бого-словсько освіченою, мудрою людиною (муджтахідом), користуватися певним авторитетом, бути правознавцем вищої кваліфікації, мати хороше здоров'я й походити з племені курейшитів. Сунізм став офіційною релігією Арабського халіфату.

З часом сунізм поширився в Азії, Єгипті, Афганістані, Індії, Пакистані, Китаї, Туреччині, Сирії, Росії. Є сунітські організації і в Україні.

Шиїзм. Слово «шиїзм» походить від арабського «шиа Алі» -партія Алі. Він є другим за кількістю послідовників напрямом мусульманської релігії. Початок шиїзму в VII ст. н.е. поклала група прихильників Алі, двоюрідного брата Мухаммеда, які прагнули обрати Алі халіфом. Послідовники цього напряму визнавали 12 імамів з-поміж нащадків Алі. Найзначущішим для них був дванадцятий законний імам, який народився в 873 р. і таємно зник. Послідовники шиїзму очікують на його новий прихід (пришестя), який принесе нові можливості спасіння пересічних віруючих. Цей прихід забезпечить процвітання шиїтам усього світу, гарантує «золотий» період їхнього життя, приведе до «великої» справедливості та соціальної рівності.

Шиїти визнають святість Корану, пророка Мухаммеда як посланця бога Аллаха, ушановують традиційні мусульманські обря- ди та культи. Але вони по-своєму Інтерпретують догмат про переселення душі й, наприклад, вважають, що частинка душі Мухаммеда знаходиться в тілі живого імама. Крім того, шиїти мають свій священний текст (переказ), який називається «Хабери» (ах-бар). Він вміщує оповідання про життя й діяльність Алі та його прихильників.

Обрядова діяльність шиїтів майже не відрізняється від сунітської. Особливою пишністю відрізняється ритуал жалоби за імамом Хусейном, кульмінаційним актом якого є ашура1.

Крім того, що у шиїтів, як і у сунітів, є свято народження Мухаммеда -— Мавлюд, вони також святкують день народження Фа-тіми2 та дні народження й смерті всіх імамів.

У сучасну добу переважна більшість шиїтів живе в Ірані, частина їх мешкає в Іраку, є послідовники шиїтів у Лівані, Ємені, Бахрейні.

Хариджизм (від араб, «повстанець») виникає у VII ст. н. е. До цього напряму належать мусульмани, які виступали за рівність усіх мусульман незалежно від їхнього походження та кольору шкіри. За віровченням хариджизму халіфом може стати будь-який мусульманин, якого обирає на цю посаду громада мусульман. Громада має право переобрати халіфа, який її з тих чи інших причин не влаштовує.

Особливою характеристикою хариджизму була крайня нетерпимість щодо політичних та ідеологічних супротивників, які проголошувалися «віровідступниками» та яких пропонувалось якнайшвидше знищити.

Сьогодні подекуди в арабському світі існують крайні екстремістські форми хариджизму — від азракітів до поміркованих ібаритів, які живуть в Алжирі, Тунісі, Лівії тощо.

Суфізм (від араб, «суф» — вовна, грубий вовняний одяг) є містико-аскетичним напрямом в ісламі. Перші суфійські громади виникли приблизно в 800 р. н. е. й об'єднували найнижчі соціальні прошарки мусульман, духовенства, незадоволених соціальною нерівністю в суспільстві. Проповідь містицизму, аскетизму й смиренності імпонувала новим адептам. Загалом для суфіїв характерним було зречення від індивідуального волевиявлення й на цій основі формувалася містична любов до абсолюту (з використанням ілюстративного матеріалу з класичної перської поезії). Згодом суфізм отримує пантеїстичне забарвлення.

Суфізм орієнтував на смиренність, бідність проголошувалася найкращим засобом «порятунку душі». Суфізм мав неабиякий вплив на всі сторони релігійної культури ісламу — мусульманські догмати, філософію, етику, літературу, поезію.

У суфійських ученнях виділяли чотири сходинки суфіта: перша сходинка, яку називали «шаріат», орієнтувала суфія на беззаперечне виконання законів ісламу; друга сходинка під назвою «тарікат» фіксувала наявність певних періодів суфійської системи освіти — учнівства під керівництвом суфійського авторитету (шейха), який мав навчити майбутнього суфія через прийоми самоусвідомлення, самоврядування керувати власним волевиявленням; третя сходинка «манфат» сприяла пізнанню світу не розумом, а серцем (у мить єдності всесвіту й Божої сутності), четверта сходинка «хакікат» (істина) фіксувала факт об'єднання, тотожності адепта суфізму з Богом, який пізнавав і шукав істину в Божій сутності.

Шаріат. Характерною особливістю мусульманської релігії є те, що вона активно втручається в усі сфери людського життя. Іслам - - не лише релігія, це спосіб життя. Сукупність норм мусульманського права, моралі, релігійних настанов, що регламентують життя мусульман від народження до смерті, називається шаріат (від араб, «шаріа» -— доброчинний шлях).

Шаріат не має аналогу в інших релігійних системах, він містить як цивільні норми, так і релігійні вимоги. У такому розумінні релігійні вимоги виконують роль законів, а це означає, що порушення релігійних вимог сприймається як порушення цив