Історія виникнення монаших орденів, особливості їх розвитку та віровчення

10) після проголошення незалежності України у 1991 р. діяльність римо-католицьких чернечих орденів характеризується процесом їх українізації. На українських теренах виникли римо-католицькі чернечі згромадження бенедиктинок (Біла Церква, 1917), мізерікордіанців (Ківерці, 2008).

 

 

 

 

 

    4. Вплив римо-католицьких чернечих орденiв на розвиток української духовностi та культури

Римо-католицькі чернечі ордени відіграли важливу роль у збагаченні і збереженні культурної та мистецької спадщини, розвитку освіти та науки, поширенні релігійно-просвітницької літератури, друкарства.

Культурно-просвітницька діяльність римо-католицьких чернечих орденів в Україні вплинула на формування української барокової свідомості, сприяла підвищенню рівня освіти і науки, а шкільна модель ордену єзуїтів стала зразком для створення православної школи нового типу. Мережа монастирських комплексів принесла на українські землі нові архітектонічні форми готичного стилю, культових споруд доби Ренесансу, архітектури бароко та виражала національні особливості, що вказує на самобутній шлях розвитку католицького культового зодчества в Україні. Важливою є діяльність римо-католицьких чернечих орденів у сфері збереження культурної спадщини Римо-католицької церкви, яка одночасно є частиною спадщини держави.

Римо-католицькі чернечі ордени реалізують свої завдання згідно шкіл духовності, істотною умовою виникнення яких є свідома приналежність до спадщини вчителя – засновника ордену. У підрозділі розкрито сутність духовного виховання у межах августинської, бенедиктинської, домініканської, франциськанської, кармелітської, ігнатіанської шкіл духовності. Дисертантом констатовано, що проблема значущості впливу західних духовних традицій на розвиток соціально-культурного середовища особливої актуальності набуває в сучасних умовах.

Римо-католицькі чернечі ордени сприяють формуванню національної самосвідомості українців, підтримують самобутність української культури, адаптуючи християнську віру до духовної спадщини, культурних традицій та громадських звичаїв українського народу.

 

    5. Діяльність римо-католицьких чернечих орденів в українських умовах конфесійного багатоманіття

Відкритість до західної культури сприяла унії українського християнства з Римом, як першого етапу політики Римської курії в Східній Європі. Формування суто національних католицько-православних традицій особливого значення набуває вплив римо-католицьких чернечих орденів, зокрема домініканців, францисканців та єзуїтів. Вибір на користь католицизму чи православ’я відбувався під впливом моральної теології, сутність якої полягає в наведенні близьких до проблем сумління прикладів морального життя з подальшим дискутуванням у контексті етичної проблематики. У міжвоєнний період (1918 – 1939 рр.) спробою навернення до католицизму стало творення польським римо-католицьким єпископатом на українських і білоруських землях нової унійної церкви. Творення неоунії або біритуалістичної (двообрядової) унії призвело до формування східних відгалужень римо-католицьких чернечих орденів бенедиктинців, домініканців, єзуїтів, капуцинів, францисканців з метою поширення католицизму східнослов’янського обряду.

Особливу увагу римо-католицькі чернечі ордени приділяють містичній традиції, поєднуючи чернечу споглядальну містику та містику дії у світі. Чернечу духовність характеризують такі основні ознаки, як аскетизм і споглядальна духовна практика. Усвідомлення кризи можливостей раціонального світогляду спонукає до актуалізації містичної тематики у контексті аскетично-концептуальних орієнтацій римо-католицьких чернечих орденів з огляду на різні напрямки духовного сприйняття через поширення духовної практики християнської медитації згідно бенедиктинської, кармелітської, єзуїтської шкіл та Міжнародного Товариства Християнської Медитації. В умовах переосмислення ролі релігійних цінностей практика християнської медитації постає як фундаментально простий спосіб молитви, що поєднує надбання християнського Сходу і Заходу. Такий підхід є швидше інклюзивним, ніж ексклюзивним і сприяє міжконфесійному та міжрелігійному діалогу.

Щодо суспiльної значущостi дiяльностi римо-католицьких чернечих орденiв в Українi, то вони відрізняються сутнісними елементами харизми, які містять задум та особливе призначення ордену, а також пов’язаний з його створенням духовний досвід. Харизма первісного ордену знаходиться у постійному розвитку, вона відкрита до нововведень під впливом історичних і культурних обставин, але лише в тому випадку, коли ці обставини відповідають основоположним ідеалам. Кожен чернечий орден має свою місію, що відповідає його харизмі і духовності, в межах якої спонукає до активізації парафіяльного життя.

Римо-католицькі чернечі ордени є носіями давньої духовної християнської традиції та розроблених на її основі духовних практик, дотримання яких в сучасних умовах "інформаційного вибуху" допомагає подолати нестачу інтегральності, сприяє духовно-моральному становленню людини. З’ясовано, що римо-католицьким чернечим орденам характерна особлива структура та власна ієрархія, підпорядкованість безпосередньо Апостольській столиці та незалежність від місцевої церковної влади.

В нинішніх умовах значну увагу римо-католицькі чернечі ордени приділяють євангелізаційній, душпастирській, доброчинній, екуменічній, освітній, науковій та виховній діяльності.

В сучасній Україні особливу активність розвивають : Орден Босих Кармелітів (OCD, кармеліти босі), Орден Менших Братів (OFM, францисканці), Орден Менших Братів Капуцинів (OFM Cap, капуцини), Орден Менших Братів Конвентуальних (OFM Conv, францисканці конвентуальні), Орден Проповідників (ОР, домініканці), Орден Святого Бенедикта (OSB, бенедиктинці), Орден Святого Павла Першого Пустельника (OSPPE, пауліни), Товариство Ісуса (SJ, єзуїти). Модернізм інституту римо-католицьких чернечих орденів, їх відкритість до екуменічної співпраці у соціальному служінні, міжрелігійного та міжконфесійного діалогу приваблюють українців на шляху пошуку власної ідентичності.

 

                                            Висновок

На різних етапах українського націє- та державотворення римо-католицькі чернечі ордени демонструють відповідні до суспільних потреб варіанти реалізації культурних можливостей. Західне християнство, спираючись на однорідні вселенські структури, не має соціально-культурних обмежень. У контексті загальної католицької культури, з притаманними їй рисами особливого бачення людини, світу та історії, римо-католицькі чернечі ордени пропонують загальні та християнські цінності з метою інтегрального розвитку людини згідно принципу глобалізації без маргіналізації : римо-католицькі чернечі ордени, як носії особливого виду культури, ведуть живий діалог з усіма іншими локальними культурами.

Пропонуючи певний процес удосконалення особистості, римо-католицькі чернечі ордени наголошують на окремих компонентах духовного виховання, які входять до складу кожного типу християнської духовності : августинська та домініканська школи акцентують увагу на інтелектуальному розвитку та проповідництві; бенедиктинська – на розвитку культури та екуменічній діяльності, дотримуючись бідності за прикладом працюючого Христа (назаретський тип), на відміну від францисканської, що практикує бідність за прикладом мандрівного Христа; основою вчення ігнатіанської школи стала впорядкована система молитовних роздумів і споглядальних практик; кармелітська школа наголошує на внутрішній молитовній практиці і проблемі містичного поєднання з Богом.

Діяльність римо-католицьких чернечих орденів відзначається динамізмом, широтою охоплення різних сфер життя, модернізацією та інкультурацією, що уможливлює активні, актуальні відповіді на виклики духовного розвитку України. Євангелізація культури за своїми позитивними, конструктивними впливами та наслідками відповідає інтересам і потребам українського суспільства, а не лише корпоративним цілям церкви або чернечих орденів. Інкультурована євангелізація полягає у синтезі ідей та цінностей, включенні їх у життя суспільства, що постійно оновлюється. Розширюючи межі діяльності, римо-католицькі чернечі ордени ведуть постійний діалог з державою, конфесіями та релігійними спільнотами.

Римо-католицькі чернечі ордени є носіями традиції християнської медитації як різновиду споглядальної молитви, що має за мету прийняття конкретного вольового рішення. Практика медитації у межах католицької традиції розроблялася з огляду на різні методи духовного сприйняття та виокремилася в школи : бенедиктинську (поглиблене розмірковування над Святим Письмом), кармелітську (наполегливе зусилля для досягнення "дружби з Богом"), єзуїтську (осмислення змісту віри за допомогою уяви), Міжнародне Товариство Християнської Медитації (досягнення "здійсненої трансцендентності" шляхом використання молитовної формули (мантри). Метою діяльності римо-католицьких чернечих орденів є відновлення первинної гармонії між активною дією людини у світі та молитовним спогляданням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  

                                                   Лiтература

1.Андрєєв А. Р. Історія ордена єзуїтів. Єзуiти у складі імперії. - М.: Російська панорама, 1999. - 464с.

2.Каверін М. Таємне уніатство // Москва. - 1997. - № 5. - С. 192-196.

3.Карсавiн Л. П. Монашество у середні віки . – 1991 р «СИМВОЛ» №25

4.Лакордер А. Життя  святого Домініка. - М.: Істина життя  й, 1999. - 288 с.

5.Мель М. Сини Непорочного Серця Марії // Сибiрьска католицька газета. - 2000. - № 10. – С. 23-24.

6.Мервиль М. Історія ордена Тамплiерiв . - Спб .: Євразія, 1999. - 415 с.

    7.Хаммерер М. Сестри Адоратки Крови Христової // Сибiрська католицька газета. - 2000. - № 6. - С.18-19 .

8.Мендорф Іоанн, Рим-Константинополь-Москва. – М.: Православний Свято-Тихонівський гуманітарний університет, 2006. - 320с.