Кримінальні загрози комерційному підприємству та захист від них

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені  ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Основи безпеки бізнесу»

на тему:

«Кримінальні загрози  комерційному підприємству та захист від них»

 

 

 

 

 

 

Виконала

студентка ІІ курсу,  6 групи

фінансово-економічного факультету

Солопенко Тетяна Василівна

Перевірив:

Лавренюк В. В.

 

 

 

КИЇВ

2013 р.

 

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Поняття комерційного  підприємства

2. Класифікація загроз  підприємству

3. Кримінальні загрози комерційному підприємству

4. Чинники, що сприяють  виникненню загроз та захист  від них

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

ВСТУП

 

В Україні в умовах розвитку ринкового середовища дедалі більшого значення набувають питання  безпеки бізнесу, що є одним з обов'язкових чинників підтримання усталеності економічного та соціального розвитку країни, підвищення її обороноздатності, виключення або мінімізації ймовірності виникнення соціальних, трудових, міжнаціональних та інших конфліктів, що загрожують безпеці держави.

Проведені в Україні  процеси приватизації засвідчують, що в її економіці значний сектор відведено недержавним господарюючим  суб'єктам — комерційним банкам, акціонерним товариствам, спільним підприємствам тощо, які пропонують споживачам широкий спектр товарів, робіт і послуг. Будучи порівняно новими структурами у вітчизняній економіці, вони здійснюють вагомий вплив на економіку держави, беруть участь, а зазвичай і продукують розвиток сучасних технологій, створюють робочі місця, збільшують податкові надходження до бюджетів країни тощо.

Трансформація економіки  під впливом ринкових механізмів виділила як окрему самостійну функцію  держави — забезпечення її економічної  безпеки з позиції як інтересів  особи і колективу, так і складної сукупності національних інтересів. Зважаючи на це, можна пояснити закономірність зміни підходу до поняття «безпека» в сучасних умовах, адже його зміст з площини, підпорядкованої раніше здебільшого державним інтересам, переходить у царину реальної економіки, торкаючись рівня суб'єктів підприємництва різних форм власності та виробничо-господарської спеціалізації. Власне тому становлення і розвиток вітчизняного підприємництва відбувається в умовах пошуку нових форм менеджменту та маркетингу, спричинених гострою потребою забезпечення безпеки бізнесу внаслідок загострення конкурентної боротьби за сировину, ринок збуту товарів, споживача.

Безпека бізнесу є  одним з важливих факторів його успішного  функціонування, проте досить часто  виникають загрози, що унеможливлюють його розвиток та процвітання.

 

1.   Поняття  комерційного підприємства

Домінуюче місце серед  суб'єктів господарського права  належить такому суб'єктові, як підприємство. Це зумовлено особливими економічними і соціальними функціями підприємства в економічній системі, а саме функціями товаровиробника, який задовольняє суспільні потреби у продукції, роботах та послугах. Тому законодавчий інститут підприємства або господарюючого суб'єкта є центральною частиною системи господарського права України, його правовою основою.

 Усі основні закони  та інші нормативні акти господарського  законодавства приймаються виходячи  з економічного та правового  становища підприємства.

 Поняття "підприємство" є узагальнюючим, або збірним.  Воно, по-перше, визначає підприємства  як суб'єкти господарського права стосовно всіх форм і видів власності в Україні (організаційні форми і види підприємств). По-друге, це поняття є загальногалузевим, тобто взагалі визначає промислові (фабрики, заводи, шахти), будівельні, транспортні, сільськогосподарські, торговельні та інші підприємства. Підприємство як соціально-економічний і правовий інститут має певну сукупність економічних, організаційних і юридичних ознак, за якими кваліфікується як господарюючий суб'єкт і суб'єкт права. За допомогою цих ознак, систематизованих в законодавстві, уніфіковано визначається правове становище підприємств усіх форм власності і галузей народного господарства.

 Закон встановлює, що підприємство є основною  організаційною ланкою народного  господарства України. Ця організаційна  ознака кваліфікує підприємство як організаційну форму господарської ("бізнесової") організації, тобто організації, в якій власники засобів виробництва і робочої сили об'єднують свої виробничі ресурси для здійснення господарської діяльності з метою одержання прибутку. Визначення "основна ланка", з одного боку, відмежовує підприємство від інших організаційних форм економічної діяльності (типу домашніх господарств, індивідуальних промислів без створення підприємств, так званих тіньових структур тощо), а з іншого - від суб'єктів господарського права, які не належать до основної ланки: об'єднань підприємств, фінансових і посередницьких інститутів, органів управління економікою.

 Закон також встановлює, що підприємство - це господарюючий  суб'єкт. Суть визначення "господарюючий суб'єкт" полягає в тому, що підприємство є товаровиробником, трудовим колективом, який на професійній основі (промисел) виробляє і реалізує свій товар з метою одержання прибутку. Як господарюючий суб'єкт підприємство здійснює виробничу, науково-дослідну та комерційну діяльність. Термін "господарюючий" означає, що підприємства належать до комерційних, спрямованих на прибуток, організацій (на відміну від неприбуткових організацій - релігійних, об'єднань громадян тощо).

 Підприємство є  самостійним господарюючим суб'єктом. Самостійність у прийнятті господарських рішень є однією з основних і необхідних умов діяльності підприємства як товаровиробника. Юридичний аспект такого визначення полягає в тому, що підприємство при здійсненні своєї господарської діяльності "має право з власної ініціативи приймати будь-які рішення, що не суперечать законодавству України".

 Нарешті, підприємство - це статутний господарюючий  суб'єкт. Статут підприємства  як локальний акт господарського  законодавства нормативне визначає цілі і предмет діяльності окремого підприємства, відхилятися від яких без зміни статуту підприємству заборонено. Статут також визначає межі спеціальної правоздатності підприємства як юридичної особи. Це один з найважливіших правових актів підприємства, тому законодавство спеціально визначає обов'язкові й альтернативні пункти, які включаються до статуту підприємства.

 Підприємство має  необхідне для господарюючого  суб'єкта майно - основні і оборотні  кошти, інші цінності, якими воно  володіє, користується і розпоряджається на певному правовому титулі (на праві власності, повного господарського відання чи оперативного управління). Це майно юридичне відмежоване, як правило, від майна власника підприємства і закріплене за підприємством як суб'єктом права. Основні і оборотні кошти перебувають на самостійному бухгалтерському балансі, гроші - на поточному рахунку підприємства в банку.

 Підприємство є  самостійним суб'єктом права.  З одного боку, закон визначає  його компетенцію (права та  обов'язки) як господарюючого суб'єкта, з другого - зазначає, що підприємство є юридичною особою, яка не має у своєму складі інших юридичних осіб. Цим підприємство істотно відрізняється від об'єднань підприємств (господарських об'єднань), до складу яких входять юридичні особи.

 Як господарюючий суб'єкт з правами юридичної особи підприємство починає діяти від дня його державної реєстрації.

 Таким чином, комерційне підприємство - це самостійна господарська організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку для здійснення господарської діяльності з метою задоволення суспільних потреб у товарі (продукції, роботах, послугах) і одержання прибутку, яка діє на підставі статуту, користується правами і виконує обов'язки щодо своєї діяльності, є юридичною особою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в банках.

 

2. Класифікація загроз підприємству

Загрози безпеці суб’єкта господарювання – це потенційні або  реальні дії фізичних чи юридичних осіб, котрі порушують стан захищеності суб'єкта господарської діяльності і здатні призвести до припинення його діяльності або до економічних та інших втрат.

Загрози, як правило, припускають  порушення законодавчих норм (тій чи іншій галузі права – цивільного, адміністративного, кримінального) і певну відповідальність осіб, які їх вчиняють. Таким чином, можна відмітити три ознаки, які є характерними для загроз безпеці суб’єкта господарювання: свідомий і корисливий характер; спрямованість дій на нанесення збитку суб'єктові господарювання; протиправний характер.

Одним із важливих підходів до аналізу загроз є їх класифікація за характером та ступенем небезпеки, яку вони становлять. Виходячи із цього, доцільно використовувати класифікацію загроз безпеці, в основу яких поставлені різні ознаки.

За джерелом виникнення усі загрози  можна розділити на зовнішні і внутрішні. До зовнішніх відносяться такі, як розкрадання матеріальних засобів і цінностей особами, котрі не працюють на цьому підприємстві, промислове шпигунство, незаконні дії конкурентів, рейдерство тощо. Найбільшу небезпеку, на нашу думку, як правило, складають зовнішні загрози, оскільки внутрішні загрози – це реалізація зовнішніх «замовлень».

За ступенем тяжкості наслідків: загрози  з високою, значною, середньою і низькою тяжкістю наслідків.

За ступенем вірогідності виникнення, загрози можуть бути малоймовірними і реальними. До реальних загроз відносяться, наприклад, ті, які: супроводжуються фізичним насильством, ушкодженням майна фірми, викраденням працівників; здійснюються організованою групою, що висуває конкретні вимоги.

Загрози також можуть класифікуватися за стадіями їх створення і за стадіями їх функціонування. У першому випадку це можуть бути незаконні дії з боку посадовців, які перешкоджають організації підприємства, або, наприклад, рейдерське захоплення. На стадії функціонування загрози можуть виникати на підготовчому етапі (перешкоджання нормальному постачанню сировиною, матеріалами, устаткуванням), власне виробничому етапі (знищення або ушкодження майна, устаткування, промислове шпигунство), на завершальному етапі (перешкоджання збуту, обмеження конкуренції, незаконне обмеження реклами).

Загрози безпеці суб’єкта господарювання слід також класифікувати за об'єктом посягань. Об'єктом посягань виступають передусім ресурси: трудові (персонал), матеріальні, фінансові, інформаційні. Загрози персоналу – шантаж з метою отримання конфіденційної чи таємної інформації тощо. Загрози матеріальним ресурсам – ушкодження будівель, помешкань, систем зв'язку, викрадення устаткування. Загрози фінансовим ресурсам – шахрайство, фальсифікація фінансових документів, валюти, крадіжка грошових коштів. Загрози інформаційних ресурсів – несанкціоноване підключення до інформаційної мережі фірми, вилучення конфіденційних чи таємних документів, негативні інформаційні впливи, дезінформація тощо.

За суб'єктами загроз: загрози з боку кримінальних структур; загрози зі сторони недобросовісних конкурентів; загрози з боку контрагентів; загрози з боку власних співробітників.

За видами збитків – загрози, реалізація яких несе прямий збиток і  небезпеку, реалізація яких призведе до упущеної вигоди.

Дуже своєрідна класифікація загроз може бути запропонована за характером відповідальності суб'єктів. В цьому випадку відповідальність настає в результаті наслідків діяльності, яка визначається як посягання на безпеку суб’єкта господарювання і може носити цивільний, кримінальний чи адміністративно-правовий характер.

За характером відповідальності особи, що несе (чи реалізовує) загрозу безпеці суб’єкта господарювання можна виділити:

- загрози, в результаті реалізації  яких до осіб, котрі здійснюють їх можуть бути застосовані норми цивільно-правової відповідальності;

- загрози, в результаті спроби  або реалізації яких до осіб  їх, що здійснює можуть бути застосовані заходи кримінально-правової відповідальності;

- загрози, в результаті спроби  або реалізації яких до осіб, котрі їх здійснюють можуть бути застосовані заходи адміністративно-правової відповідальності.

Таким чином, спектр загроз, з якими доводиться стикатися  вітчизняним суб'єктам господарювання, досить значний. Серед них є, так звані, традиційні, властиві для будь-якого суб'єкта, що функціонує у ринковій системі. У той же час, умови комерційної діяльності в Україні докорінно відрізняються від умов країн з ринковою економікою. У зв'язку з цим у вітчизняній економіці існує ряд чинників, характерних тільки для нашої держави. До них можна віднести: відсутність ефективних норм господарського права, залежність ряду керівників від кримінального світу, широке поширення прийомів недобросовісної конкуренції, поширеність використання методів промислового шпигунства, особливо за допомогою технічних засобів, низький освітній рівень керівної ланки щодо проблем ринку, підприємництва, безпеки та ін.

 

3. Кримінальні  загрози комерційному підприємству

Кримінальний кодекс України, а саме розділ 7 «Злочини у сфері господарської діяльності» визначає ряд злочинів, за які наступає кримінальна відповідальність. Серед кримінальних загроз слід виділити наступні, що будуть розглядатися нижче: фіктивне підприємництво, легалізація доходів, одержаних злочинним шляхом, шахрайство з фінансовими ресурсами, розголошення комерційної таємниці та інші. 

Фіктивне підприємництво