Поняття тендерної пропозиції та критерії її оцінки

Міністерство  освіти і науки України

Київський національний університет будівництва  і архітектури

 

Кафедра економічної теорії

 

 

 

Реферат

 

 

Виконала:

  Студентка БТФ 

Групи ТКД - 51

Мястківська Д.В.

 

               Перевірив:

    Лич В.М.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ  – 2014 
Зміст

Вступ  3

Вибір процедури  тендерного процесу  4

Запрошення  до участі у тендері  5

Законодавчі акти щодо державних закупівель  7

Особливості участі у торгах за проектами  10

Критеріями  оцінки тендерних пропозицій  11

Висновок   15

Список використаної літератури   16

 

Вступ

Конкурсні торги (тендери) - це спосіб закупівлі ресурсів. Торги (тендери) - спосіб замовлення, згідно з яким переможцем визначається учасник торгів, проведених відповідно до Порядку проведення торгів. Здійснення закупівель відбувається за такими напрямками:

1. Закупівля товарів,  робіт, послуг у межах держзамовлення.

2. Закупівля в рамках  реалізації проектів, що фінансуються  за рахунок державних коштів.

3. Закупівля, яка здійснюється  у межах проектів, які фінансують  міжнародні фінансові організації.

4. Закупівля ресурсів  для інвестиційних проектів у  рамках проектного фінансування.

Заявникам, що програли тендер на будівництво залізничного сполучення через Ла-Манш, невдала участь у  ньому коштувала значної суми грошей. Але, незважаючи на це, проведення тендеру зараз є загальноприйнятим для більшості проектів БУП, і майже в усіх країнах (особливо в Європейському Союзі) є обов'язковою процедурою.

Проведення тендерів є певним мистецтвом компромісу і  з боку громадського сектору, і з боку учасників торгів. З боку держави раціональне та правильне ведення тендерного процесу дасть змогу отримати цікаві пропозиції та широке залучення перспективних учасників тендеру, у той же час для сторони приватного сектору тендерний процес, що вимагає значних витрат від учасників при непевних перспективах успіху, навряд чи є привабливим. Зокрема, так буває, коли немає повної впевненості в тому, що контракт дійсно вдасться отримати - наприклад, у тих випадках, коли проект знаходиться у тендері з політичних мотивів.

Прохолодне ставлення  до тендеру з боку заявника визначається його очікуваннями щодо повернення всіх або частини коштів, що будуть витрачені  на участь у тендері. Це може в деяких випадках принести користь, оскільки надає  учаснику тендера стимул діяти настільки ефективно, наскільки це можливо, і спонукає його вкладати більше інновацій у тендерні пропозиції.

Без гарантування відшкодування  збитків, понесених внаслідок підготовки тендерної пропозиції, заявники будуть брати участь тільки в тих проектах, які вони вважають надійними та організованими, і де розраховують на успіх, тобто достатні для того, щоб ризикувати коштами замовлення, якщо їхня тендерна заявка отримає відмову.

 

1. ВИБІР ПРОЦЕДУРИ ТЕНДЕРНОГО ПРОЦЕСУ

Діапазон тендерних  процесів може бути від такого, де учасники тендеру отримують екземпляри контрактних документів і запит стосовно запропонованої ними ціни без можливості переговорів, і до менш традиційних форм проведення тендеру, коли, наприклад, допущені до тендеру можуть запрошуватися для проведення переговорів з органом, що оголошує тендер, для того, щоб встановити фінансові та нефінансові показники проекту. Вибір процедури тендерного процесу значною мірою буде залежати від предмету проекту, але, в основному, існує три підходи:

1. Відкрита тендерна процедура (традиційна форма для контрактів на будівництво), де група учасників тендеру допускається до тендеру на базі, яка визначається специфікаціями та строками контракту. Учасники тендеру не мають ніякої можливості вести переговори стосовно умов і просто отримують запит щодо ціни.

2. Напівпереговорна процедура,  яка включає в себе розробку  проектної документації для учасників,  які допущені до тендеру і  виконали попередні умови допуску  до нього (зазвичай це кількість  від трьох до п'яти), і заохочення учасників до визначення ціни на базі цієї проектної документації. Учасники тендеру надають не тільки фінансові пропозиції своєї ціни, але також і альтернативні проектні форми документації, що має утримати їхню ціну на такому рівні. Така процедура, зокрема, популярна у проектах приватної фінансової ініціативи (ПФІ, Private Finance Initiative), які провадить уряд Сполученого Королівства Великої Британії.

3. Процес з повною переговорною процедурою є значно менш структуро-ваним і включає в себе вибір на користь одного з учасників із переліку допущених до тендеру. Після вибору показники проекту та проектна документація обговорюються з обраним учасником у всіх деталях. Хоча цей підхід і був обраний у деяких тендерах ПФІ Великої Британії, часто висловлюється така точка зору: неспроможність державного органу надати можливість учасникам змагатися між собою є негативним фактором і переважує його зручність і відносну дешевизну.

3. ЗАПРОШЕННЯ ДО УЧАСТІ У ТЕНДЕРІ

Проекти, засновані на тендері, зазвичай починаються з об'яви. Інколи проекти широко рекламуються, і перспективні учасники запрошуються до одержання подальшої інформації (в багатьох випадках надання інформації є платним); у той же час у інших випадках обрані організації можуть запрошуватись урядом країни для того, щоб вони мали можливість висловити зацікавленість у пропозиції щодо окремих контрактів.

Уряд Великої Британії у схемах ПФІ схвалив двоетапний процес проведення тендеру. Майже в усіх випадках інформація про проекти була надана в Офіційному віснику Європейської Спільноти (Official Journal of the European Communities (OJEC), щоб отримати запити від зацікавлених сторін. Сторони, які виявляли зацікавленість, мали надати детальну інформацію про себе і, базуючись на цій інформації (або, часом, на отриманих інтерв'ю), формувалася група з трьох - п'яти організацій, яких допускали до участі у тендерному процесі.

Залишаючи в стороні  будь-які об'яви, що вимагаються законодавством про закупівлю, пропозиція щодо отримання  тендерної документації є першим правовим кроком входження у проект. Форма пропозиції до участі у тендері буде варіюватися від проекту до проекту, і, зокрема, буде відрізнятися залежно від прийнятого тендерного процесу. Крім того, в цих пропозиціях обумовлені правила і засади, на основі яких буде відбуватися тендерний процес і, у певних випадках, уряд країни може нести правову відповідальність, якщо він відмовляється вести тендерний процес згідно з механізмом, який представлено у пропозиціях.

Запрошення до переговорів  включатиме інформацію про проект і тендерний процес, який приймається, і також може мати часові обмеження для тендерного процесу і тендерні вимоги. Тендерні вимоги, вірогідно, включатимуть дані про учасників тендеру, підтвердження про відсутність змови і методології фінансування. Іноді також можуть вимагатися пояснення проте, як проект буде реалізовуватись учасником тендеру разом із коментарями по модифікуванню комплекту контрактної документації і, що важливо, пропонованою ціною. Пропонована ціна може бути просто загальною сумою або більш складною фінансовою моделлю, що показує потік доходів, який учасник тендеру бажає отримати від проекту.

Уряди впроваджують багато підходів щодо тендерів. Один із підходів полягає в тому, щоб включити у запрошення контрактну документацію і встановити вимогу для учасників тендеру, що ніякі зміни до неї не допускаються, тож запрошення просто потребує оцінки; інший підхід передбачає, що жодна контрактна документація у запрошенні не надається, але вимагається індикативна пропозиція, яка буде врахована при проведенні контрактних переговорів.

Проміжним у цьому  діапазоні вибору (і таким, що дає  можливість отримати найбільш прийнятне рішення у випадку капіталомістких проектів) - це проектна документація, яка має надаватися, в основному, тим учасникам тендеру, що можуть запропонувати зміни до цієї документації, щоб їхню заявку було підтримано. Альтернативно уряд країни може запропонувати розробити заявку у двох варіантах: одна з вимогою дотримуватися стандартної форми документації, а інша - на базі таких змін до документації, які хотіли б бачити учасники тендеру.

Для дрібних проектів може бути неекономним готувати повний обсяг контрактної документації на стадії тендеру, але навіть у такому разі необхідно розробити добре структуровані основні положення угоди. Щоб не мати справи з випуском документації, поки вибирається переможець конкурсу, рекомендується дозволяти можливому переможцю коригувати, до певної межі, що в іншому випадку було б неприпустимо, положення остаточної документації.

Участь у тендері на проекти БУП не слід сприймати легковажно. Разом із заявкою учасник тендеру може надавати пропозицію, яка має законну юридичну силу, що може прийматись тендерним органом для підготовки договору. Так зазвичай відбувається у простому конкурсі. Для більш складного тендерного конкурсу малоймовірно, щоб це мало юридичну силу, і, звичайно, буде необхідним проведення переговорів після зазначення ціни. В усіх тендерах вірогідність можливості для будь-якого учасника підвищити ціну після її оголошення буде дуже обмежена.

4. ЗАКОНОДАВЧІ  АКТИ ЩОДО ДЕРЖАВНИХ ЗАКУПІВЕЛЬ

Громадські проекти  БУП (які знаходяться вище відповідного порогу ціни) у країнах Європейського  Союзу мають відповідати Директиві  щодо громадських робіт (Public Works Directive), яка керує механізмом, згідно з яким надаються контракти робіт у громадському секторі Європейського Союзу. Правила, які встановлюються цією Директивою (яка закріплена в національних законодавствах 15 країн - членів ЄС), дуже складні, й існує велика кількість невизначеностей щодо їхньої дії. Відсутність багатьох завершених випадків у правилах та їх тлумачення ускладнюють їх застосування. Ці правила задають три можливих тендерних процеси, кожний з яких (за винятком процедури переговорів) повинен починатись із розміщення пропозицій стосовно проекту у серіях "S" журналу "OJEC". Ці процеси такі:

1. Відкрита процедура. Ця процедура має місце тоді, коли всі бажаючі можуть взяти участь у тендері просто на базі запрошення в "OJEC" з будь-якими супроводжуючими паперами, які можуть надаватися. Не існує ніяких обмежень у кількості осіб, які можуть брати участь у тендері. Такий метод прийнятний тільки у разі прямих тендерів.

2. Обмежена процедура. Така процедура використовується тоді, коли слідом за публікацією в журналі "OJEC" бажаючі взяти участь у тендері запрошуються для того, щоб їх попередньо "кваліфікувати" за певною схемою, і після цього попередньо "кваліфіковані" запрошуються до тендеру. Ця процедура прийнятна тоді, коли проект за своєю природою і складністю не передбачає великої кількості учасників конкурсу. Деякі проекти PFI були впроваджені за такою процедурою, але це не зводиться до переговорів з учасниками тендеру, бо ця процедура надає (як у відкритій процедурі) тільки обмежену можливість для державного органу обговорювати з учасниками зміни до їхніх письмових тендерних пропозицій.

3. Переговорна процедура. Існують насправді дві форми переговорної процедури. У певних обставинах вона може прийматись і без попередньої публікації в "OJEC", але ці обставини, тим не менш, обмежені. Найбільш загальними обставинами, які виправдовують відсутність попередньої публікації, є крайня необхідність проведення додаткових робіт за існуючим контрактом або там, де існування виключної інтелектуальної власності означає, що відкритий конкурс неможливий.

Ця процедура надає урядам країн  значну гнучкість у підписанні угоди  навіть у дуже складному проекті. Недоліком цієї процедури для  уряду країни є те, що паралельне проведення трьох або більшої  кількості переговорів із різними  заявниками є трудомістким і дорогим.

Правила проведення тендерів є досить жорсткими. Вони ускладнюються санкціями, що накладаються у разі порушень цих правил на учасника тендеру, та передбачають, що для перервання тендеру за правилами Європейського Союзу існує два способи:

1) рішення суду щодо припинення тендерного процесу і вимог знову його розпочати з самого початку;

2) відшкодування збитків урядом країни, які були понесені учасником внаслідок того, що тендерні процедури не виконувалися коректно.

Незважаючи на обмежену кількість судових справ щодо дії правил, існує реальна думка, що у деяких проектах судові рішення можуть прийматися відносно таких відхилень у тендерному процесі, які не викликають довіри. У великих проектах витрати на тендер можуть складати багато мільйонів доларів, і можливість при неправильному веденні тендерного процесу розпочати його знову викликає зацікавленість в учасників.

Розглянемо технічні правила та практичні аспекти проведення тендерного процесу в Україні. Що стосується правового забезпечення проведення торгів у нашій державі, то існує Порядок проведення торгів відповідно до Постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) участь у тендері не можуть брати сам замовник тендеру, його структурні підрозділи, його материнські та афілійовані компанії (особи). Афілійована компанія (особа) - це компанія (особа), частка якої становить понад 10% у статутному фонді замовника; компанія (особа), що діє від імені замовника за відповідним дорученням, або компанія (особа), від імені якої діє замовник; компанія (особа), яка має у правлінні замовника 25% та більше голосів; компанія (особа), яка контролює діяльність замовника; компанія (особа), що контролюється замовником або спільно з ним перебуває під контролем третьої сторони; компанія (особа), з якою підписано договір про обслуговування тендеру.

Сам замовник, його структурні підрозділи, материнські та афілійовані компанії (особи), компанії, що надають консультаційні послуги замовнику, не можуть бути постачальниками товарів, виконавцями робіт чи послуг закупівлі у будь-якому відношенні.