Державне регулювання страхової діяльності

      Державне господарське управління є одним з економічних методів прямого державного регулювання, що являє собою безпосередню активну участь держави в економічному житті суспільства, а саме держава через свої уповноважені органи виступає учасником господарських процесів.  Суть адміністративно-правового регулювання полягає у визначенні певних умов функціонування суб'єктів господарювання, «правил гри»  на страховому ринку,  що,  в цілому,  визначає правові рамки для економічних агентів на спеціалізованих ринках (в нашому випадку на страховому).  За допомогоюстратегічного планування держава визначає траєкторію розвитку як економічної системи в цілому, так і окремих її підсистем. Це нежорстка складова державного контролю та регулювання розвитку галузі. На

особливу  увагу, з точки зору державного регулювання, заслуговують питання регулювання фінансової діяльності страхових організацій, що потребує їх окремого виокремлення.

      Слід відмітити,  що в основу державного регулювання діяльності страховиків повинні бути покладені як прямі, так і опосередковані методи. Звичайно, питома вага тієї чи іншої складової окремого методу державного регулювання діяльності страхових компаній буде визначатися національними, історичними, інституційними, галузевими та іншими факторами. 

      Кожен з методів державного регулювання (прямий та опосередкований) може бути реалізованим у різних формах, які характеризуються достатнім ступенем окремішності та, в той же час, комплексності.

      В основу класифікації форм державного регулювання страхової діяльності можуть бути покладені критерії їх приналежності до певної сфери регулювання, сфери діяльності тощо. Наприклад, страховий нагляд,  ліцензування,  оподаткування,  антимонопольне регулювання,  контроль за інвестиційною діяльністю тощо.

      Отже,  кожний метод регулювання страхової діяльності реалізується через множину форм,  які,  в свою чергу,  передбачають використання відповідних інструментів.  Застосування кожного окремого інструменту потребує вивчення,  оскільки воно зумовлюється багатьма факторами:  історичними, національними,  інституційними та іншими.  Специфічним є також ефект від застосування кожного з інструментів.

      Висновки. Узагальнюючи викладене,  можна зробити висновок,  що ефективність державного регулювання страхової діяльності залежить від того,  наскільки успішно та в якому співвідношенні застосовуються методи регулювання страхової діяльності,  в яких формах вони реалізуються та,  які інструменти для цього застосовуються.

      Методи, форми та інструменти державного регулювання страхової діяльності в Україні повинні відповідати його основній меті – захисту інтересів страхувальників,  третіх осіб і держави.  Зазначена мета, в свою чергу, повинна не лише сприяти забезпеченню фінансової стійкості страховиків і контролю за нею, але й сприяти регулярному надходженню коштів від страхової галузі, що може служити одним з індикаторів належного стану розвитку та функціонування страхового бізнесу.

      Державна підтримка страхування повинна здійснюватися з врахуванням значимості та пріоритетності виконуваних завдань за наступними напрямками:

– пряма  участь держави в становленні  національної страхової системи  захисту майнових інтересів як окремих  громадян,  підприємств і організацій,  так і суспільства в цілому. До зазначеного напрямку обов'язково повинно входити:  визначення інституційних основ і порядку участі держави в страхуванні некомерційних ризиків для захисту інвестицій, а також в страхуванні експортних кредитів; забезпечення за рахунок бюджетних коштів програм обов'язкового державного страхування;  надання додаткових гарантій при розміщенні коштів страховиків,  що акумулюються в рамках пріоритетних видів страхування в формі спеціальних неринкових державних цінних паперів із гарантованим доходом,  а також формування цільових резервів,  що компенсують неспроможність окремих страховиків при виконанні ними зобов'язань за договорами довгострокового страхування життя та пенсійного страхування громадян; 

– законодавче  забезпечення захисту національного  страхового ринку.  Зокрема з питань допуску іноземних страховиків на український страховий ринок,  регламентування перестрахової діяльності з метою попередження необґрунтованого відтоку коштів за кордон;

–  удосконалення  державного нагляду за страховою  діяльністю.  Це передбачає створення  нормативних і організаційних основ  нагляду в Україні,  насамперед пруденційного,  а також розробку процедур фінансового оздоровлення страхових компаній тощо.

      Зважаючи на все вищенаведене можна з впевненістю відмітити,  що механізм державного регулювання страхової діяльності складний,  багатоаспектний та повинен мати здатність до трансформації паралельно зі змінами рівня соціально-економічного розвитку країні. Адже з точки зору макроекономічного розуміння страхування,  виступаючи одним із видів підприємницької діяльності,  відповідає критеріям економічної значущості та спроможне задовольняти інтереси держави і суспільства лише в тому випадку,  якщо його розвиток відбувається не всупереч,  а на благо економіки держави ісуспільства.

      Таким чином,  державне регулювання страхової діяльності повинно забезпечувати розвиток національної страхової системи та здійснювати контроль за страховим сектором економіки.  Слід підкреслити, що ефективна система впливу на страховий ринок з боку держави в Україні досі остаточно не сформована.  Це значною мірою зумовлено не лише внутрішніми чинниками розвитку страхового ринку як такого,  але й є прямим наслідком макроекономічних процесів, що відбуваються в економіці нашої держави. 

      В Україні державне регулювання  страхової діяльності має бути  комплексним і реалізовуватися  наоснові як тактичних,  так  і стратегічних цілей.  Водночас  багато аспектів державного регулювання  страхового бізнесу у теоретичному  і методологічному планах досліджені недостатньо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бібліографічний список

1. Теория и практика  страхования : учебное пособие  / под общ. ред. проф. К.Е. Турбиной. — М.: Анкил, 2003. — 704 с.  

2.  Мамедов A.A.  Генезис  финансово-правового регулирования  страховой деятельности / A.A.Мамедов  // Страховое дело. — 2003. — №  9. — С. 42–46.

3. Мюллер Г. Державний  орган регулювання та нагляду  за страховою діяльністю: фінансове такадрове забезпечення / Г. Мюллер // Страхова справа. — 2004. — № 1. — С. 75–79.

4. Барановський О.І. Фінансова  безпека в Україні (методологія  оцінки та механізми забезпечення): монографія / О.І. Барановський. —  К. : Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2004. — 759 с. 

5. Коммерческое право.  Учебник под ред. В.Ф. Яковлевой.  — Часть 2. — СПб, 1998. — 215 с. 

6. Орланюк-Малицкая Л.А.  Платежеспособность страховой организации  / Л.А. Орланюк-Малицкая. — М., 1994. —  151 с.  

7. Страхування: підручник / За ред. В. Д. Базилевича. — К.: Знання, 2008. — 1019 с. 

8. Страхування: теорія  та практика: навчально-методичний  посібник / Н.М. Внукова [та ін.]; За заг. ред. проф. Н.М. Внукової. — Харків : Бурун Книга, 2004. — 376 с. 

9. Страхування: підручник / Кер. авт. колективу і наук. ред. С.С. Осадець. — Вид. 2-ге, перероб. ідоп. — К. : КНЕУ, 2002. — 599 с. 

10. Фурман В.М. Державне  регулювання страхового ринку як чинник його стратегічного розвитку

// В.М. Фурман // Економіка  і прогнозування. — 2005. — №  2. — С. 114–126.

 

 

 

 

 

МАКІЇВСЬКИЙ ЕКОНОМІКО-ГУМАНІТАРНИЙ ІНСТИТУТ

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

НА ТЕМУ : «ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ»

 

 

 

 

Виконала: студентка

5-го курсу

Гр..А, ПР-17А

Зимоглядчук Д.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

Макіївка 2013