Економічні засади управління ліквідністю страховиків

Вступ

 

Дослідження сутності платоспроможності та її значення є  актуальним, передусім, як через незначні обсяги капіталізації страхового ринку  України, так і окремих страхових  компаній, що на ньому працюють. Важливість цього питання підвищується з  активізацією інвестиційної діяльності та повноцінної інтеграції страхового ринку України до світового, адже, як відомо, для України надзвичайною проблемою є узгодження національного  законодавства з правом Європейського  Співтовариства, що надасть можливість повною мірою здійснювати правову  реформу в державі, розгорнути міжнародну співпрацю.

На сьогоднішній день не викликає сумніву той факт, що саме ефективна робота страховиків, налагоджені конкурентні фінансові  відносини є запорукою розвитку держави у внутрішньому та зовнішньому  підприємницькому середовищі. За даними СЕА європейські страховики генерують  обсяги страхових премій на суму понад 970 млрд. євро (щорічний приріст близько 6%). 60% премій припадає на страхування  життя й, відповідно, 40% – на ризикові види страхування. При цьому чисельність  зайнятих у страховому бізнесі перевищує  один мільйон співробітників, а обсяг  інвестицій у економіку від страхової  діяльності дорівнює приблизно 6,3 млрд. євро. Страхові та перестрахові компанії відіграють важливу роль у «пом'якшенні» впливу природних катастроф та збитків, завданих людською діяльністю. Саме тому, забезпечення платоспроможності є однією з найважливіших проблем не лише окремої страхової компанії, а й усього світового страхового ринку.

Теоретичні основи сутності та значення платоспроможності, а також державного нагляду за її забезпеченням висвітлюють у  своїх працях українські вчені: Базилевич В.Д., Василик О.Д., Гаманкова О.О., Грушко В.Д., Залєтов О.М., Заруба О.Д., Клапків М.С., Ротова Т.А» Осадець С.С., Шумелда Я., а також зарубіжні вчені – Алтинікова І., Коломін Є.В., Рейтман Л.І., Софронов М., Сухов В., Ю. Блейд, Р. Кілн та інші. Проте деяка частина питань залишається невирішеною, зокрема розв'язання проблем щодо підвищення ефективності діяльності страхових компаній України, покращення методів оцінки платоспроможності та умов її забезпечення.

Метою даної роботи є визначення теоретичних передумов вдосконалення методики розрахунку платоспроможності та способів її забезпечення страховою компанією, охарактеризувати основні проблеми, з якими доводиться стикатися страховикам у разі втрати платоспроможності, а саме – їх розрахунки із страхувальниками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ  I

Економічні  засади управління ліквідністю страховиків

 

1.Сутність  платоспроможності страхової організації  та її значення для страхувальників

Економічними передумовами важливості оцінки платоспроможності  страхової компанії в сучасних ринкових умовах є більш високі вимоги щодо фінансової ліквідності, ніж до багатьох інших суб'єктів ринку. Якщо відбувається банкрутство фінансового інституту, то страждають клієнти цієї компанії, тобто особи, які пішли на ризик  та довірили свої гроші чи інші активи. Функцію захисту клієнтів бере на себе держава через систему регулювання  та контролю. До функцій страхових  компаній відноситься підвищення кредитоспроможності  клієнтів, які передають ризик  можливих втрат. Тому для макроекономіки саме надійність і платоспроможність  страхових компаній є найбільш важливою.

В Україні використовується підхід до оцінки платоспроможності  Європейського Союзу. Особлива увага  приділяється також формуванню страхових  резервів, як одного з елементів  забезпечення фінансової стійкості  страхової організації, а отже, здатності  адекватно реагувати на зовнішні і внутрішні дестабілізуючі фактори, вплив яких на економічних суб'єктів  є найбільш актуальним в умовах перехідної економіки.

Платоспроможність страхової компанії – це можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями. Це означає здатність у будь-який наперед взятий час виконувати зобов'язання із укладених договорів страхування. Інакше кажучи, під платоспроможністю  розуміють вартість активів страхової  компанії, що перевищує вартість її зобов'язань або дорівнює їй.

Визначення змісту платоспроможності як спроможності господарюючого суб'єкта виконати свої грошові зобов'язання тягне за собою  визначення кількісної характеристики платоспроможності як співвідношення зобов'язань і ресурсів, котрі  можуть бути використані на їх покриття. На думку відомого вченого-економіста В. Приходька, платоспроможність підприємства – це його фінансовий стан, який дає змогу своєчасно та повною мірою здійснити майбутні платежі. Тобто під платоспроможністю розуміють реальну можливість підприємства виконати без затримки зобов'язання за рахунок наявних коштів і поточних надходжень від господарської діяльності. Підприємство вважається платоспроможним, якщо сума наявних активів більша або дорівнює його заборгованості.

Показник платоспроможності  використовується в процесі аналізу  фінансового стану підприємств, оскільки високий рівень платоспроможності  характеризує страхову компанію як таку, що може виконати свої зобов'язання перед  клієнтами, що і є запорукою доброго  фінансового стану компанії. З  метою оцінки платоспроможності  застосовують коефіцієнти, які комплексно характеризують фінансовий стан підприємства.

Слід відмітити, що до страховиків, банків та інших  фінансових установ висувають особливі вимоги стосовно їх платоспроможності. Це пов'язано з тим, що основна  діяльність таких установ безпосередньо  пов'язана із залученням коштів громадян та юридичних осіб. Дотримання такими установами певних вимог законодавства  щодо платоспроможності підвищує надійність збереження майна та коштів їхніх  клієнтів і відповідно соціальний захист громадян.

Платоспроможність страховика – це його здатність  своєчасно в повному обсязі виконати свої фінансові зобов'язання, передусім  страхові, за рахунок наявності достатньої суми ліквідних активів і засобів  платежу. Також можна сказати, що під платоспроможністю розуміють наявність у підприємства коштів для погашення ним у встановлений термін і в повному обсязі своїх боргових зобов'язань, які випливають із кредитних та інших операцій грошового характеру.

Найважливішою функцією страхової компанії є безумовне  забезпечення надійності свого фінансового  стану, що дає змогу задовольнити будь-які претензії з боку власників  полісів. Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про страхування» (ст. 30) зобов'язує страховиків дотримуватись певних вимог, які мають забезпечити їхню платоспроможність:

– наявність сплаченого статутного фонду;

– наявність гарантійного фонду страховика;

– створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;

– перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.

Отже, можна побачити, що при оцінці платоспроможності  страхової компанії розглядається  склад і структура капіталу страхової  компанії, виділяючи в якості основної частини фінансові ресурси. Фінансові  ресурси страхової компанії –  це залучений капітал, який деякий час  являє собою сукупність тимчасово  вільних засобів страховика.

Фінансові ресурси  страхової компанії складаються  із власного та залученого капіталів, які, в свою чергу, включають:

– власний капітал – статутний капітал, додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільові надходження та фінансування, фонди накопичення, фонд соціальної сфери;

– залучений капітал – страхові резерви, кредит, кредиторська заборгованість, перестрахувальний кредит.

Таким чином, фінансові  ресурси страхової компанії складаються  з двох основних частин: власного та залученого капіталу, причому запозичена частина капіталу переважає власний  капітал. Це обумовлено галузевою специфікою.

Діяльність страхової  компанії основана на створенні грошових фондів, джерелом яких є грошові  засоби страхувальників, які надходять  у формі страхових премій. Вони не належать страховику. Ці засоби лише тимчасово, на період дії договорів  страхування, знаходяться в розпорядженні  страхової компанії. В подальшому вони чи використовуються у вигляді  виплат страхової суми, чи перетворюються у прибуткову базу (за умови беззбитковості проходження договору), чи повертаються до страхувальника в частині, яка  передбачена умовами договору. Цю частину капіталу складно назвати  позичковим капіталом, бо в цьому  випадку він повинен у подальшому бути повернений у повному обсязі. Ці кошти тимчасово можуть бути використані страхувальником і лише в якості інвестиційного джерела.

Закон встановлює мінімальний  розмір статутного фонду страхової  компанії, заснованої на національному  капіталі, еквівалентний 1 млн. євро для  страховиків, які займаються видами страхування іншими, ніж страхування  життя, та 1,5 млн. євро для страховиків, які займаються страхуванням життя, за валютним обмінним курсом. Для формування статутного фонду забороняється  використовувати кошти страхових  резервів, кошти, взяті в кредит та під заставу, а також нематеріальні  активи.

Підняття мінімального розміру статутного фонду із суми, еквівалентної 5 тис. доларів США (1993 p.), до суми, еквівалентної 100 тис. ЕКЮ (1996 p.), та до суми 1 млн. євро (2001 р.) уже можна розглядати як суттєвий крок на шляху до зміцнення платоспроможності страховика.

В Україні з метою  додаткового забезпечення страхових  зобов'язань страховики можуть на підставі договору створити фонд страхових гарантій, який є юридичною особою. Джерелами  формування коштів фонду є добровільні  відрахування від страхових резервів, сформованих страховиками, котрі  діють в Україні, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до фонду страхових  гарантій та порядок використання їх встановлюють страховики, які є його учасниками. Кабінет Міністрів України  може ухвалювати рішення про створення  фондів страхових гарантій за напрямами  страхування. Процес перевірки платоспроможності  страхової компанії досить складний. Для здійснення перевірки залучають  найрізноманітніших спеціалістів: актуаріїв, аналітиків з питань інвестицій, бухгалтерів  і т.п.

У світовій практиці склалися різні підходи до визначення платоспроможності страховиків. Але  думки вчених співпадають в тому, що при недостатності страхових  резервів для виплати страхового відшкодування, страховик мусить бути спроможним здійснювати виплати  за рахунок власних коштів. Ці власні кошти і становлять запас (маржу, межу, резерв) платоспроможності понад ту платоспроможність, яка забезпечується сформованими страховими резервами.

Країнами Європейського  Союзу було виділено 7 основних факторів, під впливом яких формується система  страхових резервів:

– Інверсія циклу страхової організації.

– Стійкість страхового портфеля.

– Ризикова структура страхового портфеля.

– Організаційна структура страхової організації.

– Задіяність страхової організації в інвестиційній діяльності.

– Рівень розвитку перестрахування на ринку.

– Інфляція.

Якщо розглядати можливості України у використанні досвіду країн ЄС щодо формування страхових резервів, то можна впевнено стверджувати, що цей досвід може бути використано в повному обсязі. Але необхідно приділити увагу  одночасному дотриманню всіх семи факторів формування системи страхових резервів у комплексі. Лише зазначені дії  можуть забезпечити українським  страховикам формування системи  страхових резервів, яка гарантуватиме  фінансову стійкість підприємств. Вивчення досвіду країн ЄС показує, що найбільш раціональним методом формування страхових резервів при нормальному  розподілі ризику є резерв незаробленої премії і резерви збитків. Методика формування фонду катастроф визначається динамікою ризику («розмахом» коливань), кількістю учасників (у рамках однієї страхової організації чи, наприклад, при союзі страховиків) й іншими факторами.

Страховик повинен  мати можливість при необхідності приводити  систему страхових резервів у  відповідність зі своїми потребами, обумовленими об'єктивними факторами. Оскільки в умовах ринку, тим більше ринку, що формується, економічне середовище динамічне, система страхових резервів повинна бути мобільною, варіативною, що можна вважати одним із методологічних ознак її формування.

Страхова компанія повинна керуватися нормативними актами про платоспроможність і мати достатні фінансові засоби для своїх  потреб. Компанія вважається платоспроможною, якщо її активи перевищують пасиви на заздалегідь обумовлену мінімальну суму.

Платоспроможність важливіший показник фінансової стійкості  страхової компанії і головний показник привабливості для потенціних клієнтів. При проведенні рейтингу страхових  компаній платоспроможність ставиться  на перше місце серед інших  критеріїв фінансової стійкості. Рейтинг  платоспроможності страхових компаній України наведено в таблиці 1.

№	Назва компанії	Місто	Активи, тис. грн.	Рівень  платоспроможності	Ітогова рейтингова оцінка
1	КРЕДО	Запоріжжя	5625,5	25,65	5
2	АЗОВ	Маріуполь	9129,1	21,65	5
3	ІНПРО	Львів	9009,6	20,64	5
4	ДИСКО	Дніпропетрівськ	15234,6	20,29	5
5	ГАРАНТІЯ	Чернігів	11117,1	19,91	5
6	ГАЛИЦЬКА	Івано-Франківськ	3353	17,8	5
7	АВАНТЕ	Харків	53289,3	16,3	5
8	UNION-INSUR	Симферопіль	3169,1	14,8	5
9	АСКА	Донецьк	70574,4	10,87	5
10	ЛЕММА	Харьків	408727,8	6,72	5
11	АУРА	Дніпропетрівськ	34801,5	6,28	5
12	НАДРА	Київ	14100,1	4,88	4
13	ВИКТОРІЯ-М	Вінниця	1457,5	4,28	4
14	ІНТО	Одеса	24487,7	4,21	4
15	ОРАНТА	Київ	90139,1	2,87	4
16	СКАЙД-ВЕСТ	Київ	28858	2,68	4
17	ОСТРА-КИЇВ	Київ	62550,8	2,51	4
18	МОНОМАХ	Одеса	9927,8	1,56	3