Соціальне страхування як фінансова категорія

 

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний університет  водного господарства та природокористування

 

Кафедра  «Фінансів  і економіки природокористування»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

З дисципліни «Соціальне страхування»

На тему :

«Система  управління фінансами у сфері соціального страхування»

 

 

 

 

 

                                                                                                                

 

 

 

 

 

Виконала:

Студентка Ф-41

Краснолуцька В.Л.

 Перевірив: 

 Панасюк О.І.                                                                                                                                                                                                                                                                                                     

 

 

 

 

 

 

 

Рівне - 2013

 

Зміст

Вступ

1. Сутність соціального страхування як фінансової категорії

2. Функції соціального страхування та механізм їх реалізації

3. Організація соціального страхування в Україні

4. Збалансованість системи соціального страхування

Висновок

Список літератури

 

Вступ

Україна проходить перехідний період від адміністративно-командної  до ринкової економіки. У цих умовах трансформуються усі сфери суспільства, реформується фінансовий механізм, з'являються  нові важелі впливу на економічний  і суспільний розвиток держави, у тому числі й на соціальну сферу. Її функціонування неможливе без відповідного фінансування, яке до цього часу в основному здійснюється за рахунок бюджетних коштів, яких завжди бракує. У зв'язку з тим, що роль і значення соціальної сфери у суспільстві дуже важливі, постає завдання реформування системи її фінансування. Необхідно дослідити ресурсне забезпечення соціальної сфери для виходу її з кризового стану і подальшого розвитку. Формуючи систему ринкових відносин, Україна інтегрується у світову економіку, однією з основних рис якої є розвинена соціальна сфера. Вона забезпечує, відповідно до конституційних прав :

• підтримку і підвищення рівня життя населення, нарощування  культурного, духовного потенціалу суспільства;

• може стати каталізатором ринкових відносин і усунути негативні явища перехідного періоду.

Дослідження проблем  фінансування соціальної сфери ґрунтується  насамперед на теоретичному трактуванні  її ролі у створенні валового внутрішнього продукту. Світова економічна наука  виходить із активної участі соціальної сфери у виробництві ВВП, що визначає і активний характер системи її фінансового забезпечення. Вітчизняна економічна теорія і практика виходили з поділу суспільного виробництва на дві сфери — виробничу і невиробничу. Функціонування невиробничої (соціальної сфери) засновувалось на перерозподілі до неї за допомогою бюджетного механізму створеного у виробничій сфері продукту, тобто мало пасивний характер. Перехід до ринкових відносин передбачає формування в Україні нової моделі фінансового забезпечення соціальної сфери з метою надійного і певного задоволення соціальних потреб усіх верств населення.

В усіх розвинених країнах  світу створено мережі "банків робочих  місць", стимулюється мобільність  робочої сили, діють системи підготовки та перепідготовки кадрів, здійснюється система регулювання доходів тощо. Однак на порядок денний висувається і проблема пошуку балансу між розвитком економічної і соціальної сфер. Сучасна економічна наука виводить розвиненість соціальної сфери з досягнутого рівня розвитку продуктивних сил, який має бути достатнім для того, щоб після відповідної винагороди активним економічним суб'єктам залишалась частина продукту, якої вистачить для підтримання мінімального рівня життя пасивної частини населення. Економічно такий рівень розвитку віддзеркалюється рівнем перерозподілу ВВП на соціальні потреби і ступенем розбалансованості державного бюджету. Іншим обмеженням соціальної політики держави є співвідношення соціальних виплат із доходами працюючих суб'єктів, яке не повинно пригнічувати економічні стимули до праці. Оцінка оптимального співвідношення залежить від діючої суспільно-економічної моделі.

Загалом пенсіонер у  розвинених країнах отримує: • пенсію з державного соціального страхування; • приватну пенсію; • виплати щодо забезпечення людей похилого віку (у вигляді медичних, податкових пільг, доплати на житло і харчування ).

Найпоширенішою є система  соціального страхування, яка полягає  у передачі частини заробітної плати  до спеціальних фондів, що виплачують пенсії в розмірі від 25 до 90% заробітної плати і цільові допомоги. Державна допомога здійснюється за рахунок державного бюджету особам, доходи яких визнані такими, що не забезпечують існування.

Кошти на виплату надходять  до бюджету за рахунок податків. Довгострокова орієнтація України на економічний розвиток полягає у здійсненні радикальних реформ, спрямованих на створення якісно нової системи. У процесі їх реалізації слід забезпечити комплексний розвиток усіх складових ринкової економіки. Однією з них є система соціального захисту населення країни.

 

1. Сутність соціального страхуванння як фінансової категорії

 

Соціальне страхування  — це важлива складова частина  соціального захисту населення, центром якого є людина та її потреби, а якість їх задоволення впливає на соціально-економічний розвиток держави. Соціальне страхування створює умови для відтворення робочої сили та захисту громадян у разі настання певних страхових випадків: втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття, нещасного випадку на виробництві, догляду за дитиною, вагітності та пологів тощо. Воно ґрунтується на принципі колективної солідарності та створення громадських страхових фондів за рахунок зборів обов'язкових страхових внесків [1].

Із фінансового погляду  — це вкладення ресурсів, їхнє накопичення, перетворення в капітал, одержання доходу й повернення вкладених коштів у майбутньому в обумовлений термін. При цьому не відбувається перерозподілу фінансових ресурсів, вони надаються для тимчасового користування [2].

Інститут соціального  страхування виник як результат взаємодії двох принципів соціально-економічного управління ризиковими подіями: соціального регулювання економіки та страхування. У межах першого визначали основні орієнтири розвитку суспільства, а в межах другого формувався механізм фінансового забезпечення досягнення соціальних цілей.

Необхідність соціального страхування зумовлена такими причинами:

• наявністю осіб, котрі, з огляду на певні обставини, не беруть участі в суспільно-корисній праці, отже, не можуть за рахунок заробітної плати підтримувати своє життя;
• наявністю громадян, котрі є дієздатними, але не мають можливості реалізувати цю дієздатність [1].

Система соціального  страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові та правові  аспекти. Соціальне страхування є фінансовою категорією, яка виражає економічні відносини, що виникають в процесі розподілу та перерозподілу валового внутрішнього продукту шляхом формування фондів грошових коштів та їх використання для забезпечення громадян у старості, на випадок постійної чи тимчасової втрати працездатності, безробіття, підтримки материнства, а також з охорони здоров'я.

У сфері соціального  страхування виникають такі основні  групи фінансових відносин:

- між страховими фондами та юридичними особами, які виступають платниками обов'язкових внесків;

- між фондами та найманими працівниками, за рахунок яких формуються доходи бюджету фонду;

- між фондами та державним, місцевими бюджетами в процесі перерозподілу державних фінансових ресурсів;

- між фондами й іншими органами, кошти яких використовуються для фінансового забезпечення соціальних програм;

- між територіальними і центральними органами фондів з метою забезпечення соціальних виплат у регіональному та місцевому розрізах; між фондом та певними категоріями громадян, які отримують за рахунок його коштів матеріальне забезпечення і соціальні послуги;

- між фондом і відповідним відомством, міністерством (наприклад, Міністерством праці та соціальної політики, службою зайнятості тощо);

- між фондом і установами, організаціями, які виконують певні види робіт (професійне навчання та перепідготовку не зайнятого населення);

- між фондами та фінансовими органами в процесі здійснення контролю за рухом державних фінансових ресурсів.

Матеріальною основою  цих відносин є грошові кошти, які мають законодавчо визначені джерела формування та напрями їх використання [8]. Система соціального страхування складається з двох видів:

1. перший пов'язаний з відновленням та збереженням працездатності працівників;
2. другий має гарантувати матеріальне забезпечення громадянам, котрі втратили працездатність або не мали її [1].

 

2. Функції соціального страхування та механізм їх реалізації

Соціальному страхуванню  властиві дві функції: розподільна  та контрольна.

Розподіл відбувається у формі руху грошових коштів:

• між окремими державними соціальними фондами;
• між бюджетами та соціальними фондами;
• шляхом виплати пенсій, соціальних допомог фізичним особам;
• шляхом направлення коштів на утримання органів управління;
• шляхом інвестування у цінні папери тощо.

Суб'єктами розподілу є держава, підприємства, організації, фізичні особи. Об'єктом розподілу виступає валовий внутрішній продукт, створений у суспільстві за рік. В процесі розподілу ВВП роботодавці та фізичні особи сплачують внески на соціальне страхування у державні цільові фонди. В системі загальнообов'язкового державного соціального страхування всі працівники зобов'язані брати участь у формуванні соціальних страхових фондів, сплачуючи встановлені внески.

Цільові фонди як самостійні фінансові системи створені за кожним видом страхування. Розміри соціальних виплат залежать від внеску застрахованого, а часто і від його заробітку. Поряд із орієнтацією на індивідуальні внески в системі соціального страхування мають місце елементи солідарного перерозподілу.

Контрольна функція  здійснюється у формі фінансового  контролю за рухом грошових коштів. Вона забезпечує повне та своєчасне  надходження коштів до соціальних фондів та їх цільове використання згідно з плановими завданнями. Контроль проводиться з метою перевірки дотримання суб'єктами розподілу чинного законодавства та узгодження суспільних, колективних та приватних інтересів у державі [6, C. 28].

3. Організація соціального страхування в Україні

У системі державного соціального страхування роль страховика виконує держава, яка бере на себе зобов’язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового відшкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, які доповнюють і розширюють спектр страхових послуг. Страхувальниками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими — працівники підприємств і організацій, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни.

Систему державного соціального  страхування становлять чотири цільові  фонди. При цьому між ними чітко розмежовані сфери функціонування. Пенсійний фонд відображає страхування на випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії. Фонди соціального страхування передбачають страхування на випадок: тимчасової непрацездатності у зв’язку з хворобою, вагітністю і пологами; тимчасової чи постійної втрати працездатності внаслідок нещасних випадків; втрати джерела отримання доходів унаслідок безробіття. Формами страхового відшкодування є пенсії і різного роду допомоги та виплати. До цієї групи можна віднести також Фонд соціального захисту інвалідів, хоча він відображає відносини фінансової допомоги, а не страхування [3]. Кожен фонд має закріплені доходи та видатки і відповідну систему управління [10]. Пенсійний фонд формується і використовується за схемою (рис. 1):

Рис.1 – Склад доходів і видатків Пенсійного фонду України

Управління фондом здійснює спеціальний орган — Пенсійний фонд України. Формування і використання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності здійснюється за схемою (рис. 2):

 

Рис. 2 – Склад доходів і видатків Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Управління коштами  здійснює Фонд соціального страхування  з тимчасової втрати працездатності, що є некомерційною самоврядною  організацією. Гарантом його діяльності є держава. Фонд соціального страхування на випадок безробіття є важливим атрибутом ринкової економіки. Його формування і використання характеризується такими джерелами доходів і напрямами видатків (рис. 3):