Страхування в туризмі

 

Прийняті страховиком додаткові  страхові зобов'язання повідомляються страхувальнику письмово і не можуть бути у подальшому зменшені в односторонньому порядку.

 

У разі несплати страхувальником чергового  страхового внеску в розмірі та у  строки, передбачені правилами та договором страхування життя, таким  договором може бути передбачено  право страховика в односторонньому порядку зменшити (редукувати) розмір страхової суми та (або) страхових виплат.

 

Страхові виплати за договорами особистого страхування здійснюються незалежно під суми, яку має  отримати одержувач за державним  соціальним страхуванням та соціальним забезпеченням, і суми, що має бути йому сплачена як відшкодування збитків.

 

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком  у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування  відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник. Непрямі збитки вважаються застрахованими, якщо це передбачено договором страхування. У разі, коли страхова сума становить певну частку вартості застрахованого об'єкта, страхове відшкодування виплачується у такій само частці від визначених по страховій події збитків, якщо інше не передбачено умовами страхування.

 

Франшиза - частина збитків, що не відшкодовується  страховиком згідно з договором страхування.

 

Якщо майно застраховане у кількох  страховиків і загальна страхова сума перевищує дійсну вартість майна, то страхове відшкодування, що виплачується усіма страховиками, не може перевищувати дійсної вартості майна. При ньому  кожний страховик здійснює виплату пропорційно розміру страхової суми за укладеним ним договором страхування.

 

Договір страхування - це письмова угода  між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання, у разі настання страхового випадку, виплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток у межах страхової суми страхувальнику чи іншій особі, визначеній страхувальником, або на користь якої укладено договір страхування, а страхувальник зобов'язується сплатити страхові внески у встановлені терміни. Для укладання договору страхування страхувальник подає страховикові письмову заяву за формою, встановленою страховиком, або іншим чином заявляє про свій намір укласти договір страхування. Заява повинна містити всі необхідні відомості про об'єкти, що заявляються на страхування, і предмети. Після передачі страхувальній компанії заява стає частиною договору страхування.

 

При укладенні договору страхування  страхувальник зобов'язаний повідомити страхувальну компанію про всі відомі йому обставини, а також дати відповіді на всі запитання, поставлені йому страхувальною компанією, що мають істотне значення для визначення ступеня ризику щодо манна, яке приймається на страхування.

 

Договір страхування вважається укладеним  з моменту, коли ухвалення страхування підтверджене страхувальною компанією письмово. Договір страхування оформляється за допомогою видачі страхувальнику страхового поліса [5, с. 210].

 

Після видачі поліса всі документи, що були раніше видані страхувальною  компанією на підтвердження прийняття страхування, втрачають силу.

 

Страхове свідоцтво (поліс, сертифікат) - це документ, який включає: назву та адресу страховика; прізвище, ім'я та по батькові або назву страхувальника і його адресу; зазначення об'єкта страхування; розмір страхової суми; перелік страхових випадків; строк дії договору; визначення розміру тарифу, розмір страхових внесків і терміни сплати їх; порядок зміни і припинення дії договору; інші умови за згодою сторін, підписи сторін. Договір страхування стає чинним з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не визначено умовами страхування.

 

Виплата страхових сум і страхового відшкодування здійснюється страховиком  згідно з договором страхування  або законодавством на підставі заяви  страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт - документ, що містить вичерпну інформацію про страховий випадок. Страховий акт складається страховиком або уповноваженою ним особою.

 

У разі необхідності страховик може робити запити про відомості, пов'язані  із страховим випадком, до правоохоронних органів, банків, медичних закладів та інших підприємств, установ і організацій, що володіють інформацією про обставини страхового випадку, а також має право самостійно з'ясовувати причини та обставини страхового випадку. Підприємства, установи і організації зобов'язані надсилати відповідь страховикові на запит про відомості, пов'язані із страховим випадком, зокрема, дані, що є комерційною таємницею. При цьому страховик несе відповідальність за розголошення їх у будь-якій формі, за винятком випадків, передбачених законодавством України.

 

Об'єкт страхування - це майнові  інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю громадян (у особистому страхуванні); з володінням, користуванням, розпорядженням майном (у майновому страхуванні); з відшкодуванням шкоди, заподіяної страхувальником, особі або майну фізичної або юридичної особи (у страхуванні відповідальності).

 

Страховий інтерес - міра матеріальної зацікавленості в страхуванні. Це елемент, що зумовлює можливість існування інституту страхування. Страховий інтерес носить майновий характер і включає майно, яке є об'єктом страхування, права на нього або зобов'язання стосовно нього, тобто все те, що може стати предметом спричинення матеріального збитку страхувальнику або у зв'язку з чим може виникнути відповідальність страхувальника перед третіми особами. Страховий інтерес може бути підданий грошовій оцінці.

 

Страхова відповідальність - сукупність прав і обов'язків страховика щодо охорони і захисту майнових або інших інтересів страхувальника, передбачених договором страхування. Виникає з моменту вступу в силу договору страхування і поширюється на весь період його дії.

 

Страховий збиток - матеріальний збиток, нанесений страхувальнику в результаті страхового випадку.

 

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі;

 

1) закінчення терміну дії;

 

2) виконання страховиком зобов'язань  перед страхувальником у повному  обсязі;

 

3) несплати страхувальником страхових  платежів у встановлені договором терміни;

 

4) ліквідації  страхувальника - юридичної особи,  смерті страхувальника-громадянина  чи втрати ним дієздатності, за  винятком випадків, передбачених  законодавством;

 

5) ліквідації  страховика в порядку, встановленому  законодавством України;

 

6) прийняття  судового рішення про визнання  договору страхування недійсним;

 

7) в інших  випадках, передбачених законодавством  України.

 

Страховиками  є фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних  товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства», а також які одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повінню бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками-резидентами України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до Закону України «Про страхування». У цьому разі використання слів «державна», «національна» або похідних від них у назві страховика дозволяється лише за умови, що єдиним власником такого страховика є держава. Загальний розмір внесків страховика до статутних фондів інших страховиків України не може перевищувати 30% його власного статутного фонду, зокрема, розмір внеску до статутного фонду окремого страховика не може перевищувати 10%. Ці вимоги не поширюються на страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, у разі здійснення ним внесків до статутного фонду страховика, який здійснює страхування життя.

 

Страховики, які здійснюють страхування життя, можуть надавати кредити страхувальникам, які уклали договори страхування  життя.

 

Підприємства, установи та організації не можуть стати страховиками шляхом внесення змін до статутних документів за умови, що вони попередньо займалися іншим видом діяльності, навіть у разі виконання даних положень.

 

Законодавством України може бути визначено уповноважених страховиків  для здійснення тих чи інших видів  страхування, у разі, якщо здійснення тих чи інших правовідносин передбачає використання бюджетних коштів, валютних резервів держави, гарантій Кабінету Міністрів України. Обов'язковою умовою для визначення уповноважених страховиків має бути проведення відкритого тендеру з оприлюдненням у засобах масової інформації його умов і результатів та участь представників добровільних об'єднань страховиків. В інших випадках забороняється будь-яке уповноваження страховиків для здійснення окремих видів страхування з боку держави.

 

Страхувальниками є юридичні особи  та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

 

Страхувальники можуть укладати із страховиками договори про страхування  третіх осіб (застрахованих осіб) лише за їх згодою, крім випадків, передбачених чинним законодавством. Застраховані особи можуть набувати прав і обов'язків страхувальника згідно з договором страхування.

 

Страхувальники мають право  при укладанні договорів особистого страхування призначати за згодою застрахованої  особи громадян або юридичних  осіб, для отримання страхових виплат, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування [3, с. 141].

 

Страхувальники мають право  при укладанні договорів страхування  інших, ніж договори особистого страхування, призначати громадян або юридичних осіб, які можуть зазнати збитків у результаті настання страхового випадку, для отримання страхового відшкодування, а також замінювати їх до настання страхового випадку, якщо інше не передбачено договором страхування.

 

Правове оформлення відносин страхових партнерів.

 

Згідно з нормами Закону «Про страхування» страховик зобов'язаний:

 

- ознайомити страхувальника з  умовами та правилами страхування;

 

- з одержанням відомостей про  настання страхового випадку  протягом двох робочих днів  вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для вчасної виплати страхової суми або страхового відшкодування страхувальнику;

 

- з настанням страхового випадку  здійснити виплату страхової  суми або страхового відшкодування  у передбачений договором термін. Страховик несе майнову відповідальність за невчасну виплату страхової суми (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування;

 

- відшкодувати витрати, завдані  страхувальнику при настанні страхового випадку, щодо запобігання або зменшення збитків, якщо це передбачено умовами договору;

 

- за заявою страхувальника в  разі проведення страхових заходів,  що зменшили страховий ризик,  або в разі збільшення вартості  майна, переукласти з ним договір страхування;

 

- тримати в таємниці відомості  про страхувальника і його  майновий стан, за винятком випадків, передбачених законодавством України.  Умовами договору страхування  може бути передбачено також  інші обов'язки страховика [2].

 

У свою чергу, страхувальник зобов'язаний:

 

- вчасно вносити страхові платежі;

 

- під час укладання договору  страхування надати інформацію  страховикові про всі відомі  йому обставини, що мають істотне  значення для оцінки страхового  ризику, і надалі інформувати  страховика про будь-яку зміну страхового ризику;

 

- повідомити страховика про  інші діючі договори страхування  щодо нього об'єкта страхування;

 

- вжити заходів щодо запобігання  та зменшення збитків, завданих  внаслідок настання страхового  випадку;

 

- повідомити страховика про настання страхового випадку в термін, передбачений умовами страхування [2].

 

Умовами договору може бути передбачено  також інші обов'язки страхувальника. У разі смерті страхувальника-громадянина, який уклав договір майнового  страхування, права і обов'язки страхувальника переходять до особи, котра одержала це майно в спадщину. В інших випадках права і обов'язки страхувальника можуть перейти до іншого громадянина або юридичної особи лише за згодою страховика, якщо інше не обумовлено договором страхування. У разі смерті страхувальника, який уклав договір особистого страхування на користь третіх осіб, його права і обов'язки можуть перейти як до цих осіб, так і до осіб, на яких відповідно до чинного законодавства покладено обов'язки щодо охорони прав і законних інтересів застрахованих. Якщо в період дії договору страхування страхувальник втрачає права юридичної особи внаслідок реорганізації, то права і обов'язки, що випливають з договору страхування, переходять до правонаступника страхувальника за згодою страховика. Якщо в період дії договору страхування страхувальника-громадянина визнано судом недієздатним або таким, у якого обмежена дієздатність, то права і обов'язки страхувальника переходять до його опікуна або піклувальника. При цьому дія договору страхування цивільної відповідальності припиняється з часу втрати або обмеження дієздатності.

 

Обов'язки страхувальника при настанні страхового випадку.

 

При виникненні збитку, у зв'язку з  яким страхувальник звертається  до страхувальної компанії з претензією про виплату страхового відшкодування, страхувальник зобов'язаний: