Забеспечення фінансової стійкості страхової компанії

Ще один фактор фінансової надійності страховика - достатність  страхових резервів, які відбивають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Розмір страхових резервів повинен бути адекватний узятим страховим зобов'язанням. Виконання страхових зобов'язань забезпечується достатнім розміром страхових резервів (при їх формуванні слід ураховувати вид страхування, термін дії договору, рівномірність розподілу ризику), а також правильно визначену основу для страхової премії.

Акумульовані у страхові резерви премії деякий час є у розпорядженні страховика і можуть бути інвестовані з метою одержання додаткового доходу. Проте тимчасово вільні кошти, інвестовані страховиком, підлягають регулюванню, оскільки кошти страхових резервів є коштами страхувальників і мають бути повернені їм при настанні страхової події. Активи страховика, сформовані за рахунок страхових резервів, є гарантією виконання його зобов'язань і повинні розміщуватися з метою забезпечення ліквідності, диверсифікованості, надійності та прибутковості. Такі вимоги дозволять забезпечити своєчасні і в повному обсязі страхові виплати. Крім того, при розміщенні тимчасово вільних коштів страхових резервів необхідно враховувати характер розподілу ризику; термін страхування; обсяг акумульованих коштів;необхідність у інвестиційному доході [6]  .

Фінансова надійність страховика забезпечується і таким інструментом, як перестрахування. Значна вартість об'єктів, які можуть бути прийняті на страхування, незбалансований страховий портфель, коливання результатів діяльності страховика, можуть негативно вплинути на фінансову надійність страхової компанії. Проте метою перестрахування є те, що страховик, приймаючи на страхування великий ризик, передає його частку перестраховикові і далі несе відповідальність перед страхувальником у повному обсязі. Тому визначення розміру власного утримання зобов'язань має дуже велике значення. Справді, якщо розмір зобов'язань буде надто високим, то в разі настання страхового випадку у страховика може не бути достатньо коштів для покриття збитків страхувальників [4] .

Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, характеру ризику, імовірності та можливого максимального розміру збитку, ступеня схильності до ризику, розміру власних коштів страхової компанії, а також від періоду та території. Одним із найважливіших моментів визначення розміру власного утримання є залежність від розміру власних коштів: чим більший розмір власних коштів страховика, тим більший розмір страхових виплат, що їх компанія може здійснити в разі настання страхового випадку. З метою захисту виконання зобов'язань страховика перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачається в обов'язковому порядку укладання угоди перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів.

Додержання страховиком  перелічених чинників, котрі мають  вплив на його фінансову надійність, є певною гарантією для страхувальників, які в обмін на сплачені гроші  отримують від страховика запевнення щодо забезпечення страхового захисту.

Варто мати на увазі, що доходи від страхових платежів при добровільному страхуванні являють собою ціну від продажу страхових послуг. У той час як при державному страхуванні ціна продажу регламентується калькуляційною ціною. В умовах ринкової економіки калькуляційна ціна і ціна продажу можуть не збігатися [2].

Розраховуючи тарифну  ставку (брутто-ставку), страховик визначає очікувану вартість страхової послуги, а ціна продажу стає відомого тільки в момент укладення договору. Вартість страхової послуги величина об'єктивна, а ціна продажу формується під впливом цілого ряду факторів: кон'юнктури ринку, цінової політики уряду, процентних ставок у банках. Максимальні ціни визначаються потребами страхувальників, а мінімальні - необхідністю еквівалентності відносин страхувальника і страховика.

Склад і структуру витрат визначають два взаємозалежних економічних  процеси 1) погашення зобов'язань  перед страхувальниками; 2) фінансування діяльності страхової організації. У зв'язку з цим у страховій  справі прийнятною є така класифікація витрат:

витрати на страхові виплати;

відрахування в запасні  фонди і страхові резерви;

відрахування на попереджувальні  заходи (попередження виникнення пожеж, консультації на вибір вогнестійких конструкцій, матеріалів, систем водопостачання і т.п.);

витрати на ведення справ.

У сукупності ці витрати  складають собою собівартість страхових  операцій. У страховій справі собівартість розглядають в широкому і вузькому значенні.

У широкому значенні слова - це сукупність усіх витрат страховика на надання страхових послуг як безпосередніх (виплат страхового відшкодування чи страхового забезпечення), так і  витрат на забезпечення фінансової стійкості страхових операцій (формування запасних і резервних фондів). У вузькому значенні слова - це витрати страхової організації на ведення справи [1] .

Витрати на ведення справи закладають в кошторис брутто-ставки, вони є важливим елементом собівартості страхових операцій. Відповідно до прийнятої класифікації до складу витрат входять витрати на оплату роботи агентів, господарські і канцелярські.

ВИСНОВОК

Фінансова стійкість страхових  компаній є основним фактором, за допомогою  якого інститут страхування може повноцінно виконувати свою багатопланову  роль у процесі суспільного відтворення. Необхідність підтримання фінансової стійкості страхових компаній зумовлюється зацікавленістю держави в соціальній стабільності в суспільстві, прагненням страхувальників до швидкої і достатньої нейтралізації наслідків негативних випадкових подій, а страховиків – до зміцнення їх позицій на ринку, задоволення інтересів власників та подальшого поступового розвитку компаній.

Забезпечення фінансової стійкості страхових компаній уможливлює повноцінне виконання інститутом страхування своєї багатопланової ролі у процесі суспільного відтворення та успішне залучення страховиками інвестицій на міжнародних ринках капіталу для розширення та модернізації власного бізнесу.

Важливими елементами фінансової стійкості страхових компаній є стійкість капіталоутворюючої бази страховика і стійкість страхового портфеля.

Об’єктивність і повноцінність  оцінювання фінансової стійкості страхо- вих компаній можлива лише за чіткого визначення принципів його організації, використання досконалих методів його здійснення і розробки відповідної системи показників-індикаторів. Індикатори фінансової стійкості мають характеризувати поточну фінансову стійкість, дохідність та прибутковість діяльності страховика, а також відображати потенційну уразливість до ризиків.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Пурій Г.М. Інституційне забезпечення розвитку фінансового ринку України // Економіка АПК. - 2010.

2. Ткаченко Н. В. Взаємозв’язок факторів і показників фінансової стійкості страховика 2009.

3. Воловець Я.В. Фінансова діяльність суб’єктів господарювання 2010.Режим доступу: http://www.bookz.com.ua.

4. Александрова М.М. Страхування: Навч. посiбник. – К.: ЦУЛ, – 2011.

5. Шірінян Л. Фінансова надійність і фінансова стійкість страховиків / Л. Шірінян // Актуальні проблеми економіки. – 2012.

6. Шірінян Л. В. Організація фінансів страхових компаній України в сучасних умовах // Регіональна Економіка. – 2011.