Опорядження каменеподібних поверхонь високоякісною штукатуркою

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Любешівський технічний  коледж Луцького НТУ

 

 

 

 

 

 

 

 

Дипломна робота на тему:

«Опорядження каменеподібних поверхонь високоякісною штукатуркою»

 

 

 

 

 

 

                   

                                                                                                      Виконав:

                                                                                                                 Учень 10 групи

                                                                                                          Сидорук Р.

Любешів 2013

Зміст

 

1. Вступ.
2. Основні відомості про штукатурні роботи.
3. Знаряддя та матеріали необхідні при оштукатуренні.
4. Склад штукатурки та порядок ведення робіт.
5. Підготовка каменеподібних поверхонь.
6. Виконання високоякісної штукатурки.
7. Вимоги та недоліки.
8. Охорона праці.
9. Графічна частина.
10. Список використаної літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Вступ

Штукатурення — це процес нанесення  на поверхню штукатурного розчину. Залежно  від складу розчину розрізняють  штукатурки звичайні та декоративні. Шар  штукатурки вирівнює поверхню конструкції, надаючи приміщенню або фасаду будівлі  завершеного вигляду. Крім того, він  поліпшує звуко- і теплоізоляційні  якості конструкції, захищає зовнішні стіни від руйнівної дії атмосферних  факторів. Дерев'яні конструкції  після штукатурення стають важкогорючими.

Штукатурний розчин, нанесений на поверхню, залежно від того, який в'яжучий матеріал входить до його складу, твердне під дією повітря, вологи та інших факторів. Сила зчеплення  розчину з поверхнею залежить від її шорсткості, властивостей в'яжучого  матеріалу і тих хімічних процесів, які відбуваються на межі зіткнення  розчину з поверхнею. Тому ми й  спостерігаємо, що цементні і вапняні  розчини міцно утримуються на кам'яних поверхнях і практично  не зчеплюються з дерев'яними. Саме тому, якщо потрібно обштукатурити  дерев'яну поверхню цементним або  цементно-вапняним розчином, її попередньо оббивають металевою сіткою. Вапняно-гіпсові  і гіпсові розчини добре зчеплюються  з різними поверхнями, в тому числі  й дерев'яними.

Штукатурити можна кам'яні, дерев'яні, бетонні, саманні, глинобитні та інші поверхні. Якщо штукатурка звичайна, то створюються  умови для подальшого фарбування поверхні.

Звичайні штукатурки виконують  цементними, вапняними, глиняними, вапняно-гіпсовими  та іншими розчинами, які після висихання  сіріють. Отже, поверхні, поштукатурені  звичайними розчинами, потрібно фарбувати  водними або неводними малярними  сумішами.

Декоративні штукатурки виконують  кольоровими розчинами, до складу яких входять пігменти, а також кольоровий кам'яний дрібняк, слюда або інші декоративні заповнювачі. Такі штукатурки не потребують фарбування, тому їх доцільно застосовувати для фасадів будівель, а також внутрішніх поверхонь  у будівлях громадського призначення (холи, вестибюлі тощо). Залежно від  складу розчину декоративні штукатурки поділяють на кольорові вапняно-піщані, теразитові і каменеподібні. До декоративних відноситься також багатокольорова  штукатурка сграфіто.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Основні відомості  про штукатурні роботи

Штукатурні роботи належать до одного з основних видів опоряджувальних  робіт.

Штукатурка – це опоряджувальний  шар, який наносять на поверхні різних конструктивних елементів будівель і споруд, що вирівнює ці поверхні чи надає їм певної форми й фактури.

Оштукатурюють як внутрішні приміщення. Так і зовнішні поверхні будівель і споруд. За способом нанесення  на поверхню штукатурка буває мокрою (монолітною) і сухою.

Виконання монолітної штукатурки складається  з пошарового нанесення. Розрівнювання  і загладжування розчину на поверхні будівельних конструкцій.

Суха штукатурка (мал. 1) – це листи, які прикріплюють до поверхні. Застосовують суху штукатурку для опорядження внутрішніх приміщень.

За якістю розрізняють три види штукатурки: просту, поліпшену й  високоякісну.

Проста штукатурка складається  з набризку і ґрунту й застосовується для згладжування нерівностей будівельних  конструкцій. Виконують її для оштукатурювання  тимчасових будівель, а також стін підвальних і цокольних поверхів.

Поліпшена штукатурка складається  з набризку, ґрунту й накривки. Застосовують її в житлових і громадських, іноді  в промислових будівлях.

Високоякісна штукатурка складається  з набризку, ґрунту і накривки й  виконується по маяках. Застосовують у громадських будівлях і житлових будинках І класу.

За призначенням штукатура класифікують на звичайні, декоративні і спеціальні.

Звичайну штукатурку застосовують для опоряджування зовнішніх  поверхонь і внутрішніх приміщень. Після її висихання поверхню можна  фарбувати чи обклеювати шпалерами.

Декоративну штукатурку застосовують в основному для опорядження  фасадів. Для приготування цього  виду штукатурки застосовують кольорові  цементи, мармурове борошно і  кришку, слюду та інші матеріали.

Спеціальна штукатурка за своїм  призначенням може бути теплоізоляційною, акустичною, гідроізоляційною та інших  видів.

При виконанні штукатурних робіт  штукатурний розчин – основний матеріал. Він складається з води, в’яжучого, заповнювачів і різних добавок.

Внутрішні кам’яні та бетонні поверхні приміщень з нормальною вологістю  оштукатурюють вапняним і цементно-вапняним розчином. А гіпсові – гіпсовим та вапняно-гіпсовим. Для оштукатурювання  зовнішніх поверхонь і поверхонь  приміщень із підвищеною вологістю  використовують цементі розчини.

Штукатурні розчини у вигляді  напівфабрикатів і сухих сумішей  готують на розчинобетонних заводах  і доставляють на об’єкти. У ряді випадків здійснюють централізовану доставку готового штукатурного розчину на об’єкти  з допомогою автосамоскидів.

При підготовці поверхні під штукатурку застосовують металеву сітку, дріт, дранкові щити та інші матеріали.

При виконанні штукатурних робіт  під час зведення будівель і споруд всі технологічні операції слід виконувати лише механізованим способом.

Переробку і подачу штукатурного розчину  на поверхи виконують за допомогою  штукатурних станцій. Вони оснащені основним розчинонасосом, комплектом розчинопроводів, розчинонасосами  меншої продуктивності і комплектом форсунок. З форсунок розчин викидається  і наноситься на оштукатурювань поверхню.    

3. Знаряддя та матеріали  необхідні при оштукатуренні.

Бригада штукатурів повинна бути оснащена комплектом необхідних інструментів. Їх наявність і правильність використання створюють умови для високопродуктивної праці.

Кельму (мал. 2 (9,10)) застосовують для накидання і розрівнювання розчину.

Сокіл (мал. 2 (11,14)) – металевий щит розміром 40 х 40 см з дерев’яною ручкою довжиною 5 см. Він призначений для переносу розчину при нанесенні його на оштукатурювань поверхню вручну.

Ківш (мал. 2 (12)) служить для накидання розчину на оштукатурювань поверхню.

Для затирання накривного шару штукатурки застосовують різні варіанти терок (мал. 2 (19)) із дерева чи синтетичного матеріалу.

Півтерка (мал. 2 (18)) призначена для вирівнювання і ущільнення штукатурного накиду, нанесеного на поверхню, чи для обладнання лузг (внутрішніх кутів) у свідому розчині. Вона складається з полотна і ручки.

Правило (мал. 2 (15)) служить для розрівнювання шару штукатурного розчину і перевірки горизонтальності чи вертикальності оштукатурених поверхонь.

Правило лузгове (мал. 2 (17)) застосовують для опорядження лузг (внутрішніх кутів) при штукатурних роботах.

Правило усеночне (мал. 2 (16)) застосовують для опорядження усенок (зовнішніх кутів).

Бучарда (мал. 2 (4)) штукатурна призначена для насічки бетонних поверхонь для одержання шорсткості.

Скребачка (мал. 2 (7)) служить для очищення поверхонь від бруду і напливів розчину. Бажано мати кілька скребачок різної ширини. Широкі скребачки застосовують на рівних поверхнях, більш вузькі – на нерівних.

Для очищення поверхонь від забруднення  використовують сталеві щітки (мал. 2 (8)). Крім бучарди, для насічки поверхонь застосовують також зубила (мал. 2 (5,6)) і молоток (мал. 2 (2,3)).

Штукатурний схил (мал. 2 (26)) являє собою відрізок гладкою стрижневий металевої арматури з гострим конусом. Призначається для відважування вертикальної прямої лінії і порівняння відхилень вертикальної поверхні. Часто складається з комплекту у якому крім самого схилу знаходиться капроновий шнур.

Водяний рівень (мал. 2 (23)) використовується в будівництві та ремонті для визначення горизонтального рівня . Він представляє собою шланг довжиною 5м-25м і на кінцях знаходяться прозорі колби з вимірювальними рисками . Щоб почати користуватися водяним рівнем , буде достатньо залити в нього воду . Водяний рівень ще називають гідрорівнем . Його використовують при заливанні стяжки , монтажі підвісних стель , при фундаментних роботах тощо . Одним словам ,  його використовують там де потрібно визначити горизонтальний рівень .

Будівельний рівень (мал. 2 (22)) використовується не сам по собі, а в сукупності з правилом, до якого він міцно кріпиться одній з бічних сторін.

Совок з хитною ручкою (мал. 2 (13)).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4.  Склад штукатурки  та порядок ведення робіт

 

Як правило, штукатурка складається  з набризку і ще двох шарів, які  наносять окремо – ґрунту і накривки. Кожен шар має певне призначення.

Набризк накидається шаром 3...9 мм на попередньо зволожені стіни. Наявність  пропусків при нанесенні набризку не допускається. Рідкий розчин набризку затікає в порожнини і нерівності поверхні, що забезпечує добре зчеплення всього штукатурного шару з оштукатурюванню поверхнею. Розчин з ящика набирають на сокіл, а потім кельмою невеликими частинами накидають на оштукатурювань поверхню. При цьому роблять різкий рух кистю руки. Оштукатурюючи стелю, сокіл тримають під місцем накидання розчину. Більш продуктивне накидання розчину ковшем. Нанесений шар набризку не розрівнюють, а тільки видаляють звисаючі частини розвину. Виняток становлять випадки, коли виконується тонка штукатурка (затирка по бетону).

Після того як набрезк висохне і  поверхня побіліє, приступають до нанесення  ґрунту. Його наносять кельмою із сокола чи ковшем з ящика. Для гнуту використовують більш густий розчин, ніж для набризку.

Ґрунт служить основним шаром штукатурного накиду. Він вирівнює оштукатурювань поверхню й утворює основну товщину  штукатурки Якщо товщина штукатурки велика, ґрунт наносять кількома шарами. При цьому товщина кожного  шару не повинна перевищувати 15...20 мм, оскільки товстіші шари сповзають. Нанесений  ґрунт розрівнюють пів теркою, яку притискують до поверхні і  рухають по стіні горизонтально, а потім знизу вверх. В лузгу (внутрішні кути) розчин наносять ковшем, а розрівнюють луговим правилом. На ясенках (зовнішніх кутах) нанесений  розчин розрівнюють усеношним правилом.

Необхідно ретельно слідкувати за тим, щоб перший шар ґрунту, як і набрезк, наносився суцільним шаром без  пропусків. Це забезпечить добре  зчеплення всього шару штукатурки з  поверхнею.

При накиданні розчину з використанням  сокола і кельми виконують кілька операцій. З ящика розчин набирають  кельмою на сокіл і підносять  сокіл до місця накидання на стінку. Порції розчину беруть кельмою із сокола і накидають на оштукатурювань поверхню. Сокіл при цьому тримають у лівій, а кельму у правій руці. При накиданні порції розчину  роблять різкий рух кистю руки з різкою зупинкою. Розчин не повинен  розбризкуватись. Необхідно, щоб він  лягав на поверхню рівномірними порціями. Набирають кельмою порції розчину  від краю сокола до його середини. Тримають сокіл злегка нахиленим до стіни. Накидання розчину кельмою з  сокола потребує певних навичок, які  досягаються тренуванням.

Під час намазування розчину  сокіл в горизонтальному положенні  одним боком приставляють впритул  до поверхні стіни. Затиллям кельми швидкими рухами порції розчину зсовують із сокола і намазують на поверхню. Мазки розчину можуть бути горизонтальні  й вертикальні. При намазуванні  на стелю сокіл тримають під місцем роботи. Але розчин не зсовують, а  набирають затиллям кельми.

Подальше намазування на поверхню стелі роблять аналогічно. При  намазуванні проміжного шару ґрунту йому надають деякі шорсткості. Це необхідно для забезпечення зчеплення  з наступними шарами.

Накривка – третій шар штукатурного накиду. Накривку наносять після того, як ґрунт повністю просохне. Роблять  накривку з рідкого розчину, процідженого через сітку. Проціджування необхідне  для видалення великих частинок, які можуть зіпсувати поверхню при  опоряджу ванні. Товщина накривки звичайно становить 2...4 мм і залежить від того, як вирівняний ґрунт. Накривка вирівнює поверхню ґрунту, утворюючи гладенький шар розчину, який можна легко затерти. Нанесений тонким шаром розчин накривки відразу ж розрівнюють пів теркою. Після цього поверхню затирають дерев’яною теркою.