Нормы транспортного права

Специфічні ознаки правових відносин виділяють їх серед інших  суспільних відносин, а саме:

а) правові відносини — це зв'язок між особами на основі норм права;

б) зв'язок між особами виникає на основі норм права через їх суб'єктивні юридичні права й обов'язки;

в) цей зв'язок між особами на основі норм права підтримується і гарантується державою (в окремих випадках її примусовою силою);

г) цей зв'язок між особами на основі норм права має індивідуальний характер. Причому, як зазначає С.С. Алексеев, в одних випадках має місце повна двостороння індивідуалізація (стосовно транспортного права — це права й обов'язки щодо надання транспортних послуг), в інших випадках одностороння індивідуалізація, коли фіксуються суб'єктивні права тільки однієї сторони правовідношення (наприклад, право транспортного органу встановлювати правила завантаження).

Отже, норма права  є основною або необхідною передумовою виникнення, зміни і припинення правовідносин. В юридичній літературі під правовідносинами розуміються врегульовані нормами права суспільні відносини, в яких сторони виступають як носії взаємних прав і обов'язків, установлених і гарантованих державою.

Дійсно, право — це особливий регулятор суспільних відносин. У своєму соціальному та юридичному змісті воно достатньо чітко виражає владні засади. Ані цивільно-правові, ані адміністративно-правові відношення, ані які інші правовідносини не виникають самі по собі, оскільки вони узаконенні й виникнення їх зумовлено нормами права. Отже, влада проявляє себе в усіх випадках, оскільки вона має змогу спонукати суб'єкти діяти в інтересах влади.

Нагадування про владну природу  права має пряме відношення до виявлення змісту транспортних правовідносин, проблема яких завжди була гостро дискусійною  для поняття сутності транспортного  права взагалі і засобів транспортно-правового  регулювання зокрема.

У юридичній літературі й  досі вважається, що транспортні правовідносини мають всі ознаки цивільно-правових відносин, які врегульовані нормами  цивільного права на підставах договору перевезень і не враховують інші засоби транспортно-правового регулювання. Звичайно, транспортне право як комплексна галузь права регулює і значне коло інших суспільних відносин (цивільних, трудових, земельних), що ґрунтуються  на рівності сторін суб'єктів цих  відносин.

Проте, транспортне право  — це окрема спеціальна галузь права, де транспортні правовідносини мають свої особливі ознаки, серед яких можна виділити такі.

1. Транспортні правовідносини складаються у сфері, де перевезення виступає у формі процесу виробництва на транспорті, закінченим продуктом якого є доставка вантажу до споживача або надання послуг. Вироблена в галузях промисловості та сільського господарства продукція має бути доставлена до споживача — це основне завдання транспорту. Доведення продукту від виробника до споживача є продовженням процесу виробництва у сфері обертання «все равно, перевозит ли она людей или товары» (Маркс К, Энгельс Ф. Собр. Соч. - Т.26.- Ч.1.- С. 422). Але виробництво продукції транспорту є одночасно і її споживанням. Тобто продукція транспорту існує в формі корисного ефекту (діяльності).

2. Транспортні правовідносини виникають у разі обов'язкової участі відповідного транспортного органу або посадової особи цього органу (підприємства, організації, установи). Для цих відносин характерна наявність державно-вкладного організуючого впливу або виконавчо-розпорядчої діяльності (наявність відповідних нормативних актів, планів перевезень, графіків руху транспортних засобів, дозволів на використання шляхів сполучення, ліцензування тощо).
3. Транспорті правовідносини можуть виникати за ініціативою будь-якої із сторін. Проте згода чи бажання другої сторони майже завжди є обов'язковою (крім випадків, передбачених законодавством — військові перевезення, перевезення зв'язку із запровадженням у країні особливого стану, ліквідація наслідків стихійного лиха та ін). Наявність згоди другої сторони відокремлює транспортні правовідносини від адміністративних.

4. Транспортні правовідносини  виникають з приводу експлуатації  транспортних засобів і шляхів  сполучення, які виконують роль  засобів виробництва, а відповідно  і роль засобів праці робітників  транспорту.

Предметом транспортних правовідносин  завжди є діяльність з наданням послуг. Як зазначає В. В. Луць, головною особливістю договорів про надання послуг, на відміну від договорів про виконання робіт, є те, що надання послуг невіддільне від діяльності особи, яка надає послуги. Корисний ефект такої діяльності не виступає у вигляді певного осяжного матеріалізованого результату, як цe має місце у підрядних договорах, а полягає в самому процесі надання послуги.

Висновок

Визначаючи категорію  норми транспортного права, слід зазначити те, що вона не є якимось  абстрактним поняттям, а має свій зовнішній вираз у статті нормативно-правового  акта (транспортного) або у договорі.

Залежно від того, як у  статті викладено елементи норми  транспортного права (всі або  їх частина), можна визначити способи  викладання норми у статті транспортного  нормативно-правового акта.

Традиційно правова наука  визначає такі способи викладання норми  в статті: прямий, посильний, бланкетний, які мають місце і в транспортному праві.

Так, за прямим способом усі  елементи норми транспортного права  містяться у статті нормативно-правового  акта; за посильним — здійснюється посилання на іншу статтю (статті); за бланкетним — стаття транспортного нормативно-правового акта відсилає до іншого акта.

Наявність усіх способів викладання норм у транспортному праві пояснюється  тим, що, по-перше, воно є частиною правової науки, якій притаманні всі риси й  категорії правової науки, а по-друге  — у транспортному праві знайшла свій вираз значна множинність інших норм як правових, так і не-правових, зокрема технічних.

Перелік використаних джерел:

1. Конституція України.

2. Е.Ф. Демський, В.К. Гіжевський. Транспортне право України. К.: Дрінком Інтер, 2002.

3.Э.Ф. Демский. Транспорт, пасажир, право. К.: Общ-во «Знание»

4. Елизаров В.А. Транспортное право: Учеб. пособие. – М.: Юрид. лит.

5.Сиваков О.В., Новосельцев А.Б., Ермолаев В.Г., Московский Ю.Б. Транспортне право: Учеб. пособие. – М.: «Былина»

6.Симонян А.А., Шуркалин А.К. Развитие железнодорожного транспорта: Экономический аспект. – М.: Знание.

7.Цивільне право України.