Автор работы: Пользователь скрыл имя, 14 Июня 2013 в 06:47, курсовая работа
Залізничний транспорт є однією із важливих складових частин щодо забезпечення життєдіяльності багатогалузевої економіки України. На протязі всього періоду проведення в країні економічних реформ залізниці працюють стабільно, для більшості регіонів країни вони є практично єдиними надійними транспортними комунікаціями. Основна задача транспорту - своєчасне та повне задоволення потреб народного господарства та населення в перевезеннях, підвищення економічної ефективності його роботи. Серед основних задач діяльності українських залізниць, розв’язання яких сприятиме удосконаленню економічної політики держави, посиленню міжнародних зв’язків України, чільне місце посідає своєчасне і якісне забезпечення пасажирських і вантажних перевезень сучасним рухомим складом.
Вступ
1 Визначення основних параметрів електричної передачі 5
1.1 Визначення потужності тягових електричних машин 5
2 Визначення тягових параметрів тепловоза 7
3 Побудова зовнішньої вольт-амперної характеристики тягового генератора 8
4 Визначення електричних параметрів тягового електродвигуна 13
5 Визначення основних параметрів тягової передачі 15
6 Розрахунок приведеного об'єму тягового електродвигуна 22
7 Розрахунок обмотки якоря і розмірів паза 24
8 Вибір числа і розмірів щіток і визначення робочої довжини колек-
тора 32
9 Розрахунок магнітного кола двигуна 33
10 Визначення коефіцієнта корисної дії тягового двигуна 43
11 Розрахунок магнітної характеристики 46
12 Розрахунок робочих характеристтик 48
12.1 Вибір схеми регулювання тягового генератора 52
13 Розрахунок тягової характеристики тепловоза 55 14 Гальмові характеристики електричної передачі потужності тепло-
воза 56
Список використаних джерел
де - напруга тягового двигуна в тривалому режимі (визначається відповідно до схеми з'єднання двигунів з тяговим генератором), В;
=Е - електрорушійна сила (ЕРС) машини в тривалому режимі, В;
- частота обертання якоря в тривалому режимі, об/хв.
Магнітна індукція в перетині зубця на 1/3 висоти пази в теслах, Т,
Вона не повинна перевищувати 2,3 Т.
Опір обмотки якоря, яка нагріта до температури 20 0С визначається за формулою
де – довжини провідника, м ( ), =129,4 ;
- питомий опір міді при +20 0С, ;
gя - площа перетину провідника обмотки якоря ,мм2
Опір обмотки якоря при +100 0С
8 Вибір числа і розмірів щіток і визначення робочої довжини колектора
Число щіткотримачів приймається рівним числу головних полюсів ( ) .
Площа торкання щітки одного щіткотримача до колектора Qщ , см2 визначається за формулою:
,
де – щільність струму під щіткою, =12 .
Ширина щітки bщ, мм визначається за формулою:
,
де γ – щіточне перекриття , γ=2,5.
Загальна довжина щіток одного щіткотримача Lщ , см визначається за формулою:
Кількість щіток в одному щіткотримачі вибирають в межах nщ = 2÷4
Повна довжина колектора Lk , см визначається за формулою:
Остаточно
9 Розрахунок магнітного кола двигуна
Магнітне коло тягового двигуна складається із п'яти ділянок, з'єднаних послідовно: осердя (ярма) якоря, зубцевого шару якоря, повітряних зазорів, осердя головних полюсів і ярма (спинки) остова. На рисунку 9.1 наведений ескіз магнітного кола чотириполюсного двигуна з восьмигранним остовом.
Рисунок 9.1 - Ескіз магнітного кола тягового електродвигуна
Активна висота перетину осердя якоря hа, м визначається за формулою:
,
де Вя – магнітна індукція в осерді якоря, Вя=1,5 Т;
kC – коефіцієнт заповнення осердя сталлю, kC=0,97.
З урахуванням вентиляційних каналів висота сердечника визначається за формулою:
, м
де dк – діаметр каналів, dк=0,02 м;
nк – кількість рядів каналів, nк=2.
Внутрішній діаметр осердя якоря Dв , м визначається за формулою:
Ширина осердя полюса bm, м визначається за формулою:
де σ – коефіцієнт розсіювання магнітного потоку головних полюсів, σ = 1,1.
Bm – індукція в осерді полюса, Bm =1,4 Т.
- коефіцієнт заповнення осердя полюса сталлю, = 0,97.
Осьову довжину осердя полюса вибираємо рівну активній довжині якоря ( = )
– довжина осердя, lm=420 мм;
Висота осердя головного полюса hm , м визначається за формулою:
(9.5)
Еквівалентний зазор δд, мм визначається за формулою:
(9.6)
Зазор під серединою полюса δКР , мм
(9.7)
мм
Діаметр внутрішньої розточки остова під головні полюси DC, м визначається за формулою:
(9.8)
Переріз остова QC, м2 визначається за формулою:
, (9.9)
де σ – коефіцієнт розсіювання магнітного потоку;
ВС – магнітна індукція в остові, ВС=1,4 Т.
Товщина остова hC, м визначається за формулою:
, (9.10)
де – довжина розрахункового перерізу остова, м.
Довжина розрахункового перерізу остова , м розраховується за формулою
(9.11)
Ширина граненого остова В, м визначається за формулою:
(9.12)
Площа повітряного зазора під полюсом Sδ , м2 визначається за формулою:
Розрахункова довжина повітряного зазора Lδ, м визначається за формулою:
, (9.14)
де kδ – коефіціент, який враховує зубчасту будову осердя якоря.
Коефіцієнт повітряного зазору, який враховує зубчасту будову якоря kδ визначається за формулою
, (9.15)
де
(9.16)
(9.17)
Індукція в зазорі Bδ, Т визначається за формулою
(9.18)
Напруженість магнітного поля Нδ, визначається за формулою
, (9.19)
де μ0 – магнітна стала, μ0=1,25 .
Падіння магніторухомої сили в зазорі Fδ, А визначається за формулою
(9.20)
Найменування |
Довжина L, см |
Переріз Q, см2 |
Індукція В, Тл |
Напруженість Н, |
Магнітна напруга F, А |
Зубців шар якоря |
6,69 |
100 |
1,1 |
800 |
535,2 |
Спинка якоря |
4,234 |
51,90 |
1,522 |
2900 |
1218 |
Осердя полюса |
4,2 |
75,8 |
1,5 |
2270 |
953,4 |
Ярмо остова |
7,74 |
158 |
1,4 |
2010 |
1556 |
Повітряний зазор |
0,62 |
40,18 |
0,92 |
4800 |
2976 |
Повна намагнічуюча сила якоря FβЯ, А визначається за формулою
(9.21)
Розмагнічуючи сила реакції якоря Fp , А визначається за формулою
, (9.22)
Намагнічуюча сила котушки головного полюса FВ , А визначається за формулою
(9.23)
Число витків котушки ωГП визначається за формулою:
де 1,02 – коефіцієнт запасу на виробничі неточності.
Поперечний переріз міді котушки qB , мм2 визначається за формулою
, (9.24)
де jГП – щільність струму, при ізоляції класу В jГП = 2,5 .
Опір котушки головного полюса, яка нагріта до температури 100 0С RГП визначається за формулою
, (9.25)
де l ср – середня довжини витка, м;
- питомий опір міді при 100 0С, .
Орієнтовно середня довжина витка l ср , м визначається за формулою
(9.26)
Маса міді котушек головних полюсів mГП , кг визначається за формулою
, (9.27)
де 8,9 – щільність міді, .
Загальна довжина міді обмотки збудження L0 , м визначається за формулою
(9.28)
Ширина зони комутації bК визначається за формулою
, (9.29)
де γ – число колекторних пластин, які перекриті щітками;
UK – число колекторних пластин на паз;
а – число паралельних гілок обмоток якоря;
р – число пар полюсів машини;
ЕК – укорочення обмотки в колекторних діленнях;
tK/ - колекторне ділення, яке перераховане на окружність якоря.
Укорочення обмотки в колекторних діленнях ЕК визначається за формулою
, (9.30)
де – кількість колекторних пластин машини;
yZ – крок обмотки в реальних пазах.
Колекторне ділення, яке перераховане на окружність якоря tK/ визначається за формулою
(9.31)
Реактивна ЕРС комутуючої сили е р визначається за формулою
, (9.32)
де ωС – кількість витків в секції, ωС =1;
l Я – довжина шихтованої частини якоря, м;
VЯ – колова швидкість якоря, ;
ASH – лінійне навантаження, ;
λ – питома
магнітна провідність витка
Магнітна індукція в зоні комутації ВК , Тс визначається за формулою
(9.33)
Корисний (комутуючий) потік додаткового полюса ФК , Вб визначається за формулою:
, (9.34)
де b δ – розрахункова довжина наконечника додаткового полюса, мм.
Розрахункова довжина
, (9.35)
де b П – ширина наконечника полюса, мм;
δ П – перший повітряний зазор під додатковим полюсом, мм.
Информация о работе Проектування електродвигуна тепловоза потужністю 1000 кВт