Історія розвитку залізничного транспорту

При перерві у роботі машиністом на дільниці або станції до 6 місяців, якщо за цей час відбулися  зміни на дільницях та станціях (у розміщенні сигналів, засобах зв'язку, швидкостях руху та інше), машиністи допускаються до роботи після додаткового інструктажу  та перевірки знань з особливостей роботи в змінених умовах а, при необхідності, з ними проводиться поїздка з  практичними випробовуваннями.

При перерві у роботі машиністом, на дільниці, станції від 6 місяців до 1 року машиністи допускаються до самостійної  роботи після проведення з ними інструктажу  та практичних випробовувань  на кожній дільниці обертання або станції та отримання позитивного письмового висновку машиніста-інструктора.

При перерві у роботі машиністом понад 1 рік або при переведенні машиніста  з іншого депо (підприємства) відновлення  його на посаді  машиніста допускається тільки після роботи діючим помічником машиніста не менше 1 місяця порядком, встановленим пп. 1.2, 1.3 цієї інструкції.

Організація  та контроль роботи  локомотивних бригад, що  обслуговують колійні машини та тих, які працюють в оренді, встановлюється Державною адміністрацією залізничного транспорту України  та наказом начальника залізниці, а локомотивних бригад, що знаходяться у відрядженні в  іншому депо – наказом начальника цього депо.

1.14 З метою підвищення відповідальності  локомотивних бригад у виконанні  своїх обов'язків для машиністів  та помічників машиністів встановлені  талони попередження № 1, №  2 та № 3.

При вилученні талона № 3 машиніст (або  помічник машиніста) підлягає позачерговій перевірці знань порядком, установленим наказом Міністерства транспорту та зв’язку, а машиніст, крім того, підлягає повторному практичному випробовуванню  на одній із дільниць обслуговування з машиністом-інструктором для отримання дозволу на право самостійної роботи.

  Порядок вилучення та повернення  талонів попередження встановлюється  окремим положенням Укрзалізниці .

1.15 Машиніст локомотива (МВРС) не має  права передавати керування локомотивом  (МВРС) іншим особам, за винятком  машиніста-інструктора та машиніста,  що навчають його передовим  методам водіння поїздів.

З метою  підготовки помічника машиніста  для отримання посвідчення на право керування локомотивом (МВРС), а також при перекваліфікації машиніста на інший вид тяги, машиніст, що має стаж роботи не менше одного року, може довіряти керування локомотивом (МВРС) під своїм наглядом та під  особисту відповідальність помічнику  машиніста зі стажем роботи не менше  шести місяців, та дублеру машиніста.

При цьому  період спільної роботи машиніста  і помічника машиніста повинен  бути  не  менше одного місяця.

Порядок  передачі  керування локомотивом (МВРС) при  практичних випробовуваннях  помічника машиніста кандидата на посаду машиніста вказується в положенні, розробленому  Головним управлінням локомотивного господарства Укрзалізниці про підготовку помічника машиніста для роботи машиністом локомотива (МВРС).  Машиністу забороняється: передавати керування локомотивом (МВРС) своєму помічнику при роботі в нестандартних та аварійних ситуаціях (несправність локомотивної сигналізації, а також інших приладів безпеки руху, прямування з пожежними,   відбудовними,   здвоєними   поїздами, при прямуванні неправильною колією та  в інших випадках, коли вимагається підвищена увага);  відлучатися з кабіни локомотива (МВРС), коли локомотивом (МВРС)  керує помічник машиніста.

 

Дозвіл  на допуск до керування локомотивом  помічнику машиніста надає машиніст-інструктор із записом про це в формулярі  помічника машиніста.

1.16 Машиністу локомотива (МВРС) під  час роботи забороняється відлучатися  з локомотива (МВРС). У виняткових  випадках, коли виникає така необхідність, він повинен зупинити локомотив  (поїзд) у такому місці, де  буде забезпечений безпечний  пропуск іншого рухомого складу, загальмувати локомотив (поїзд)  та закріпити його від самовільного  руху у відповідності із встановленим  на залізниці порядком, вилучити  реверсивну рукоятку і забрати  її з собою  та залишити  локомотив під наглядом помічника  машиніста.

При роботі без помічника, машиніст може залишити локомотив (МВРС) тільки після  того, як він буде приведений у неробочий  стан, закріплений встановленим порядком від самовільного руху, з вилученням реверсивної рукоятки, ключів керування  та замикання кабін машиніста.

Якщо  вимушену зупинку  поїзда  (локомотива)  допущено  на несприятливому профілі  колії, залишати кабіну локомотива машиністу  та його помічнику одночасно забороняється.

При відсутності в робочій кабіні управління одного із членів локомотивної бригади  приводити   локомотив   до   руху забороняється .

1.17 При відсутності у машиніста  дозволу виконувати роботу на  тій або іншій дільниці та  необхідності виїзду на неї   машиністу повинен бути виділений  провідник із числа машиністів  локомотивів,  які мають стаж  роботи на даній дільниці не  менше одного року і не мають   перерви в роботі на цій  дільниці   більше  шести   місяців. 

Провідник зобов'язаний надавати всю необхідну  інформацію діючому машиністу для  забезпечення безпечного та раціонального  режиму руху поїзда по дільниці. Вказівки провідника носять рекомендаційний  характер. Відповідальність за безпечний рух поїзда по дільниці та виконання графіка руху  покладається на діючу локомотивну бригаду

 

 

 

 

7. Основні причини травматизму і захворювань на виробництві. Основні  заходи   запобігання травматизму і захворювань на виробництві

 

Страховий ризик і страховий  випадок

Відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели до втрати працездатності" страховий ризик - обставини, внаслідок  яких може виникнути страховий випадок

Страховий випадок — це нещасний випадок на виробництві  чи професійне захворювання, що заподіяло  застрахованому працівнику професійно зумовлену фізичну або психічну травму при виконанні трудових обов'язків  у результаті професійної діяльності, з настанням яких виникає право  застрахованої особи на одержання  матеріального забезпечення і (або) соціальних послуг.

Професійне захворювання вважається страховим випадком також  при встановленні або його виявленні  в період, коли потерпілий не перебуває  у виробничих відносинах із підприємством, на якому він захворів.

Нещасний випадок чи професійне захворювання, що відбулися внаслідок  порушення нормативних актів  з охорони праці застрахованим, також є страховим випадком.

Порушення правил охорони  праці застрахованим, що призвело до нещасного випадку чи професійного захворювання, не звільняє страховика від виконання зобов'язань перед  потерпілим. Але в цих випадках сума страхових виплат потерпілому  може бути зменшена до 50%.

Підставою для сплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної і соціальної реабілітації, а також для страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) у встановлених нормах.

Причини виробничого травматизму

Для аналізу і профілактики травматизму важливе значення має класифікація причин. При цьому необхідно враховувати комплекс факторів, що визначають безпечні та нешкідливі умови праці на виробництві.

При встановленні причин нещасного  випадку зазначаються і кодуються  три групи причин відповідно до класифікатора:

І — технічні:

• конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність засобів виробництва;

• конструктивні недоліки, недосконалість, недостатня надійність транспортних засобів;

• неякісна розробка або  відсутність проектної документації на будівництво, реконструкцію виробничих об'єктів, будівель, споруд, обладнання тощо;

• неякісне виконання будівельних робіт;

• недосконалість, невідповідність  вимогам безпеки технологічного процесу;

• незадовільний технічний  стан:

- виробничих об'єктів,  будинків, споруд, території;

- засобів виробництва;

— транспортних засобів;

• незадовільний стан виробничого  середовища (несприятливі метеорологічні умови, підвищена концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони; наявність шкідливих опромінень (випромінювань); незадовільна освітленість, підвищений рівень шуму і вібрації та ін.);

II — організаційні (що  залежать від рівня організації праці на виробництві та діяльності самої людини):

• незадовільне функціонування, недосконалість або відсутність системи управління охороною праці;

• недоліки під час навчання безпечним прийомам праці, у тому числі:

— відсутність або неякісне проведення інструктажу;

— допуск до роботи без навчання та перевірки знань з охорони праці;

• неякісна розробка, недосконалість інструкцій з охорони праці або  їх відсутність;

• відсутність у посадових  інструкціях функціональних обов'язків  з питань охорони праці;

• порушення режиму праці  та відпочинку;

• відсутність або неякісне проведення медичного обстеження (професійного відбору);

• невикористання засобів  індивідуального захисту через незабезпеченість ними;

• виконання робіт із відключеними, несправними засобами колективного захисту, системами сигналізації, вентиляції, освітлення тощо;

• залучення до роботи працівників не за спеціальністю (професією);

• порушення технологічного процесу;

• порушення вимог безпеки  під час експлуатації транспортних засобів;

• порушення правил дорожнього руху;

• незастосування засобів  колективного захисту (за їх наявності);

• незастосування засобів  індивідуального захисту (за їх наявності);

• порушення трудової і  виробничої дисципліни, в тому числі:

— невиконання посадових  обов'язків;

— невиконання вимог інструкцій з охорони праці;

III - психофізіологічні (пов'язані з несприятливою особливістю людського фактора; невідповідність анатомо-фізіологічних і психологічних особливостей організму людини умовам праці):

• алкогольне, наркотичне сп'яніння, токсикологічне отруєння;

• незадовільні фізичні  дані або стан здоров'я;

• незадовільний психологічний  клімат у колективі;

• травмування внаслідок  протиправних дій інших осіб, інші причини.

Серед причин, не внесених у  класифікатор, слід також враховувати  соціальні причини, зумовлені станом особистості в певний момент, якостями особистості:

 

• недостатня ефективність норм трудового права;

• побутові умови;

• рівень доходу в родині;

• рівень освіти;

• належність до тих чи інших  соціальних верств тощо.

При розгляді нещасного випадку  зазначається основна причина і  супутня. Як свідчать статистичні дані, психофізіологічним (людським) факторам приділяється другорядна (супутня) роль, незважаючи на те, що, як свідчить міжнародна статистика, через вину людини відбувається близько 90% нещасних випадків. Це пояснюється недосконалістю об'єктивних методів оцінки впливу цих причин на виникнення нещасного випадку.

При з'ясуванні причин професійного захворювання зазначаються виробничі  фактори, які призвели до захворювання:

• запиленість повітря  робочої зони (концентрація пилу);

• загазованість повітря  робочої зони шкідливими речовинами (концентрація речовин та їхня гранично допустима концентрація);

• підвищені та знижені температури, температура поверхні устаткування, матеріалів, повітря робочої зони;

• рівень шуму, загальної та локальної вібрації;

• рівень інфразвукового коливання, ультразвуку;

• рівень електромагнітного випромінювання;

• рівень вологості та швидкості руху повітря;

• рівень іонізуючого випромінювання;

• рівень фізичного перевантаження (параметри, ступінь, важкість роботи),%;

• інші виробничі фактори  за гігієнічною класифікацією праці.

Аналіз виробничого травматизму  за запропонованою класифікацією дає  змогу вирішувати задачі профілактики нещасних випадків і професійних захворювань у тісному взаємозв'язку з іншими задачами управління і виробництва.